За-
значенi органiзацiє та громадяни на практицi i в лiтературi нази-
ваються володiльцями джерел пiдвищеноє небезпеки. В Поста-
новi Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.
передбачауться приблизний перелiк володiльцiв джерел пiдви-
щеноє небезпеки. До них, зокрема належать:
Приклад, запозичений iз узагальнення судовоє практики Верхов-
ного Суду Украєни.
337
i/ власники джерел пiдвищеноє небезпеки (кооперативи, ак-
цiонернi товариства, громадяни тощо);
2) органiзацiє, що володiють джерелами пiдвищеноє небезпеки
на правi повного господарського вiдання або на правi оператив-
ного управлiння (державнi пiдприумства та установи);
3) органiзацiє i громадяни, що володiють джерелами пiдвище-
ноє небезпеки на пiдставi вiдповiдних договорiв (договору орен-
ди, пiдряду);
4) громадяни, якi мають доручення на управлiння транспорт-
ним засобом;
5) органiзацiє, що володiють джерелами пiдвищеноє небезпеки
на пiдставi адмiнiстративного акта про передачу єх у тимчасове
користування (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду Украє-
ни вiд 27 березня 1992 р.).
Звичайно, вказiвки пункту 4 Постанови не вичерпують усiх
випадкiв розвязання питань про субукта вiдповiдальностi за
шкоду, заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки. Так, в су-
довiй практицi вирiшуються питання про субукта вiдповiдаль-
ностi, якщо джерело пiдвищеноє небезпеки - автомашина - у
обуктом спiльноє власностi. Судова практика виходить з того,
що субуктом вiдповiдальностi в зазначених випадках у той з
учасникiв спiльноє власностi, наприклад, один з подружжя, який
експлуатував автомашину у момент заподiяння шкоди. Нерiдко
судова практика розвязуу питання про субукта вiдповiдаль-
ностi за шкоду, заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки, якщо
його заподiянню сприяла неправомiрна, винна поведiнка тре-
тьоє особи. Так, Верховний Суд Украєни вважау, що стаття 450
ЦК Украєни не передбачау звiльнення володiльця джерела пiдви-
щеноє небезпеки вiд вiдповiдальностi i в тих випадках, коли
заподiянню шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки сприяла не-
правомiрна винна поведiнка третьоє особи. Отже, субуктом
вiдповiдальностi перед потерпiлим у володiлець джерела пiдви-
щеноє небезпеки. Останнiй вправi предявити регресний позов
до винноє третьоє особи. При заподiяннi шкоди здоровю гро-
мадян внаслiдок взаумодiє (зiткнення) джерел пiдвищеноє не-
безпеки єх володiльцi вiдповiдають перед потерпiлими солiдар-
но, тобто несуть солiдарну вiдповiдальнiсть. Питання про вiдпо-
вiдальнiсть за шкоду, заподiяну при цьому самим джерелам
пiдвищеноє небезпеки, вирiшууться за статтею 440 ЦК Украє-
ни, i судам необхiдно виходити з того, що мiж собою володiльцi
вiдповiдають за принципом вини, а саме:
1) шкода, заподiяна одному з володiльцiв з вини iншого, вiдшко-
довууться винним;
338
2) при наявностi вини лише володiльця, якому заподiяна шко-
да, вона йому не вiдшкодовууться;
3) при наявностi вини обох володiльцiв розмiр вiдшкодування
визначауться вiдповiдно до ступеня вини кожного;
4) при вiдсутностi вини володiльцiв джерел пiдвищеноє небез-
пеки у взаумному заподiяннi шкоди незалежно вiд його розмiру
жоден не мау права на вiдшкодування.
Зазначенi положення поширюються на наземнi транспортнi
засоби. Якщо шкода заподiяна взаумодiями (зiткненням) мор-
ських або повiтряних суден, пiдстави вiдповiдальностi за запо-
дiяну шкоду передбаченi вiдповiдними статтями Кодексу торго-
вельного мореплавства та Повiтряного кодексу Украєни.
Володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки не вiдповiдау за
шкоду, заподiяну ним, якщо доведе, що володiння джерелом
було втрачено не з його вини, а в результатi протиправних дiй
iнших осiб, наприклад, внаслiдок угону транспортного засобу.
В подiбних випадках до вiдповiдальностi за статтею 450 ЦК
Украєни притягаються особи, якi фактично володiли джерелом
пiдвищеноє небезпеки в момент заподiяння шкоди. Коли воло-
дiння джерелом пiдвищеноє небезпеки було втрачено не тiльки
в результатi протиправних дiй iнших осiб, а й з вини самого
володiльця, тодi вiдповiдальнiсть за заподiяну шкоду може бути
покладено як на особу, що протиправне заволодiла джерелом
пiдвищеноє небезпеки, так i на його володiльця вiдповiдно до
ступеня вини кожного з них. Вiдповiдальнiсть володiльця дже-
рела пiдвищеноє небезпеки може наступити, зокрема, якщо з
його вини не була забезпечена належна охорона джерела пiдви-
щеноє небезпеки.
Не у володiльцем джерела пiдвищеноє небезпеки i не несе вiдпо-
вiдальностi за шкоду перед потерпiлим особа, яка експлуатуу
джерело пiдвищеноє небезпеки в силу трудових вiдносин з воло-
дiльцем цього джерела, наприклад, шофер, машинiст, оператор
та iншi. Зазначенi положення Постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р. набувають важливого зна-
чення для судовоє практики, оскiльки дають вiдповiдi на запи-
тання, що виникають в судовiй практицi i вiдносно яких у чин-
ному законодавствi немау вiдповiдних правових норм.
Субукти права вимоги. Положення статтi 450 ЦК Украєни ви-
ходять з пiдвищеноє небезпеки для оточення. Отже, особи з
оточення, коли єм заподiяно шкоду джерелом пiдвищеноє не-
безпеки, набувають прав на вiдшкодування шкоди, i вони у
субуктами права вимоги або уповноваженими особами. До них
вiдносяться:
339
1) особи, повязанi з володiльцями джерел пiдвищеноє небез- ||
пеки цивiльно-правовими вiдносинами (пасажири транспортних Ц
засобiв, вiдвiдувачi зоопаркiв, екскурсанти, пiдрядчики та iн.); %.
2) пiшоходи. i
Працiвники, що перебувають у трудових вiдносинах з воло-
дiльцем джерела пiдвищеноє небезпеки i яким заподiяно шкоду
джерелом пiдвищеноє небезпеки в звязку з виконанням ними
трудових обовязкiв, не у субуктами права вимоги в розумiннi
статтi 450 ЦК Украєни. Перед ними володiлець джерела пiдви-
щеноє небезпеки вiдповiдау тiльки за наявностi своує вини на
пiдставi статей 440, 456 ЦК Украєни. Саме такий висновок ви-
пливау iз розяснень пункту 10 Постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р. в редакцiє 8 липня 1994 р.
(Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 8 липня 1994 р.
<Про внесення змiн i доповнень до Постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.>): шкоду, заподiяну
працiвниковi у звязку з виконанням ним трудових обовязкiв,
вiдшкодовуу вiдповiдно до статей 440, 456 ЦК Украєни органiза-
цiя або громадянин, з яким потерпiлий перебував у трудових
вiдносинах при наявностi єх вини. Отже, якщо органiзацiя або
громадянин у володiльцями джерел пiдвищеноє небезпеки, то
перед потерпiлим працiвником, якому шкода заподiяна джере-
лом пiдвищеноє небезпеки, вони вiдповiдають тiльки при наяв-
ностi єх вини.
На наш погляд, негативний пiдхiд до вирiшення проблеми
вiдповiдальностi перед робiтником за випадкове заподiяння шко-
ди джерелом пiдвищеноє небезпеки у застарiлим. В умовах при-
скореного розвитку науково-технiчного прогресу значно зрос-
тау як його руйнiвна сила, так i можливiсть настання випадко-
вого шкiдливого результату. Тому особи, якi обслуговують су-
часну технiку, повиннi бути захищенi передусiм законом вiд мож-
ливого настання несприятливих наслiдкiв експлуатацiє цiує тех-
нiки, тобто i при випадковому заподiяннi шкоди джерелом пiдви-
щеноє небезпеки життю i здоровю робiтникiв при виконаннi
ними своєх службових обовязкiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
значенi органiзацiє та громадяни на практицi i в лiтературi нази-
ваються володiльцями джерел пiдвищеноє небезпеки. В Поста-
новi Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.
передбачауться приблизний перелiк володiльцiв джерел пiдви-
щеноє небезпеки. До них, зокрема належать:
Приклад, запозичений iз узагальнення судовоє практики Верхов-
ного Суду Украєни.
337
i/ власники джерел пiдвищеноє небезпеки (кооперативи, ак-
цiонернi товариства, громадяни тощо);
2) органiзацiє, що володiють джерелами пiдвищеноє небезпеки
на правi повного господарського вiдання або на правi оператив-
ного управлiння (державнi пiдприумства та установи);
3) органiзацiє i громадяни, що володiють джерелами пiдвище-
ноє небезпеки на пiдставi вiдповiдних договорiв (договору орен-
ди, пiдряду);
4) громадяни, якi мають доручення на управлiння транспорт-
ним засобом;
5) органiзацiє, що володiють джерелами пiдвищеноє небезпеки
на пiдставi адмiнiстративного акта про передачу єх у тимчасове
користування (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду Украє-
ни вiд 27 березня 1992 р.).
Звичайно, вказiвки пункту 4 Постанови не вичерпують усiх
випадкiв розвязання питань про субукта вiдповiдальностi за
шкоду, заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки. Так, в су-
довiй практицi вирiшуються питання про субукта вiдповiдаль-
ностi, якщо джерело пiдвищеноє небезпеки - автомашина - у
обуктом спiльноє власностi. Судова практика виходить з того,
що субуктом вiдповiдальностi в зазначених випадках у той з
учасникiв спiльноє власностi, наприклад, один з подружжя, який
експлуатував автомашину у момент заподiяння шкоди. Нерiдко
судова практика розвязуу питання про субукта вiдповiдаль-
ностi за шкоду, заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки, якщо
його заподiянню сприяла неправомiрна, винна поведiнка тре-
тьоє особи. Так, Верховний Суд Украєни вважау, що стаття 450
ЦК Украєни не передбачау звiльнення володiльця джерела пiдви-
щеноє небезпеки вiд вiдповiдальностi i в тих випадках, коли
заподiянню шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки сприяла не-
правомiрна винна поведiнка третьоє особи. Отже, субуктом
вiдповiдальностi перед потерпiлим у володiлець джерела пiдви-
щеноє небезпеки. Останнiй вправi предявити регресний позов
до винноє третьоє особи. При заподiяннi шкоди здоровю гро-
мадян внаслiдок взаумодiє (зiткнення) джерел пiдвищеноє не-
безпеки єх володiльцi вiдповiдають перед потерпiлими солiдар-
но, тобто несуть солiдарну вiдповiдальнiсть. Питання про вiдпо-
вiдальнiсть за шкоду, заподiяну при цьому самим джерелам
пiдвищеноє небезпеки, вирiшууться за статтею 440 ЦК Украє-
ни, i судам необхiдно виходити з того, що мiж собою володiльцi
вiдповiдають за принципом вини, а саме:
1) шкода, заподiяна одному з володiльцiв з вини iншого, вiдшко-
довууться винним;
338
2) при наявностi вини лише володiльця, якому заподiяна шко-
да, вона йому не вiдшкодовууться;
3) при наявностi вини обох володiльцiв розмiр вiдшкодування
визначауться вiдповiдно до ступеня вини кожного;
4) при вiдсутностi вини володiльцiв джерел пiдвищеноє небез-
пеки у взаумному заподiяннi шкоди незалежно вiд його розмiру
жоден не мау права на вiдшкодування.
Зазначенi положення поширюються на наземнi транспортнi
засоби. Якщо шкода заподiяна взаумодiями (зiткненням) мор-
ських або повiтряних суден, пiдстави вiдповiдальностi за запо-
дiяну шкоду передбаченi вiдповiдними статтями Кодексу торго-
вельного мореплавства та Повiтряного кодексу Украєни.
Володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки не вiдповiдау за
шкоду, заподiяну ним, якщо доведе, що володiння джерелом
було втрачено не з його вини, а в результатi протиправних дiй
iнших осiб, наприклад, внаслiдок угону транспортного засобу.
В подiбних випадках до вiдповiдальностi за статтею 450 ЦК
Украєни притягаються особи, якi фактично володiли джерелом
пiдвищеноє небезпеки в момент заподiяння шкоди. Коли воло-
дiння джерелом пiдвищеноє небезпеки було втрачено не тiльки
в результатi протиправних дiй iнших осiб, а й з вини самого
володiльця, тодi вiдповiдальнiсть за заподiяну шкоду може бути
покладено як на особу, що протиправне заволодiла джерелом
пiдвищеноє небезпеки, так i на його володiльця вiдповiдно до
ступеня вини кожного з них. Вiдповiдальнiсть володiльця дже-
рела пiдвищеноє небезпеки може наступити, зокрема, якщо з
його вини не була забезпечена належна охорона джерела пiдви-
щеноє небезпеки.
Не у володiльцем джерела пiдвищеноє небезпеки i не несе вiдпо-
вiдальностi за шкоду перед потерпiлим особа, яка експлуатуу
джерело пiдвищеноє небезпеки в силу трудових вiдносин з воло-
дiльцем цього джерела, наприклад, шофер, машинiст, оператор
та iншi. Зазначенi положення Постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р. набувають важливого зна-
чення для судовоє практики, оскiльки дають вiдповiдi на запи-
тання, що виникають в судовiй практицi i вiдносно яких у чин-
ному законодавствi немау вiдповiдних правових норм.
Субукти права вимоги. Положення статтi 450 ЦК Украєни ви-
ходять з пiдвищеноє небезпеки для оточення. Отже, особи з
оточення, коли єм заподiяно шкоду джерелом пiдвищеноє не-
безпеки, набувають прав на вiдшкодування шкоди, i вони у
субуктами права вимоги або уповноваженими особами. До них
вiдносяться:
339
1) особи, повязанi з володiльцями джерел пiдвищеноє небез- ||
пеки цивiльно-правовими вiдносинами (пасажири транспортних Ц
засобiв, вiдвiдувачi зоопаркiв, екскурсанти, пiдрядчики та iн.); %.
2) пiшоходи. i
Працiвники, що перебувають у трудових вiдносинах з воло-
дiльцем джерела пiдвищеноє небезпеки i яким заподiяно шкоду
джерелом пiдвищеноє небезпеки в звязку з виконанням ними
трудових обовязкiв, не у субуктами права вимоги в розумiннi
статтi 450 ЦК Украєни. Перед ними володiлець джерела пiдви-
щеноє небезпеки вiдповiдау тiльки за наявностi своує вини на
пiдставi статей 440, 456 ЦК Украєни. Саме такий висновок ви-
пливау iз розяснень пункту 10 Постанови Пленуму Верховного
Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р. в редакцiє 8 липня 1994 р.
(Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 8 липня 1994 р.
<Про внесення змiн i доповнень до Постанови Пленуму Верхов-
ного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.>): шкоду, заподiяну
працiвниковi у звязку з виконанням ним трудових обовязкiв,
вiдшкодовуу вiдповiдно до статей 440, 456 ЦК Украєни органiза-
цiя або громадянин, з яким потерпiлий перебував у трудових
вiдносинах при наявностi єх вини. Отже, якщо органiзацiя або
громадянин у володiльцями джерел пiдвищеноє небезпеки, то
перед потерпiлим працiвником, якому шкода заподiяна джере-
лом пiдвищеноє небезпеки, вони вiдповiдають тiльки при наяв-
ностi єх вини.
На наш погляд, негативний пiдхiд до вирiшення проблеми
вiдповiдальностi перед робiтником за випадкове заподiяння шко-
ди джерелом пiдвищеноє небезпеки у застарiлим. В умовах при-
скореного розвитку науково-технiчного прогресу значно зрос-
тау як його руйнiвна сила, так i можливiсть настання випадко-
вого шкiдливого результату. Тому особи, якi обслуговують су-
часну технiку, повиннi бути захищенi передусiм законом вiд мож-
ливого настання несприятливих наслiдкiв експлуатацiє цiує тех-
нiки, тобто i при випадковому заподiяннi шкоди джерелом пiдви-
щеноє небезпеки життю i здоровю робiтникiв при виконаннi
ними своєх службових обовязкiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161