234).
У сторiн можуть виникнути й iншi обовязки, обумовленi пред-
метом та рiзновидом купiвлi-продажу, особливостями мiсця i
способу виконання договору та iнших обставин, якi визначенi
актами законодавства чи договором або випливають iз змiсту
останнього.
Як вже зазначалося, продавець повинен забезпечити перехiд
права власностi до покупця. У звязку з цим важливого значення
набувау питання про момент виникнення права власностi у по-
купця, оскiльки вiд цього багато в чому залежать можливостi
захисту прав сторiн, а також розподiл ризику випадковоє заги-
белi предмета договору. Воно мау вирiшуватися на пiдставi по-
ложень статтi 128 ЦК Украєни, вiдповiдно до якоє право влас-
ностi у набувача майна за договором виникау з моменту пере-
дачi речi, якщо iнше не передбачено законом або договором. На
практицi досить часто момент виникнення у покупця права влас-
ностi на придбану рiч збiгауться з моментом передачi йому про-
давцем майна, оскiльки сторони не завжди його визначають без-
посередньо в договорi. Сторони вправi довiльно визначати мо-
мент виникнення у покупця права власностi (якщо iнше прямо
не передбачено законом), приурочивши його до тих чи iнших
63
обставин, подiй тощо. Однак за угодами, якi потребують обо-
вязкового нотарiального або iншого оформлення пiд страхом
недiйсностi, право власностi у покупця у будь-якому разi не може
виникнути ранiше спецiального оформлення. Тобто таке право
може виникнути в момент нотарiального посвiдчення чи iншого
обовязкового оформлення або в iнший обумовлений сторонами
момент.
До недавнього часу в законодавствi Украєни були вiдсутнi нор-
ми, якi б законодавче безпосередньо визначали певний момент
виникнення права власностi у покупця. Тому новелою стало
правило статтi 24 Закону Украєни <Про приватизацiю невеликих
державних пiдприумств (малу приватизацiю)>, вiдповiдно до якоє
до покупця, який придбав на аукцiонi, конкурсi обукт привати-
зацiє, переходить право володiння, користування i розпорядження
цим обуктом (тобто право власностi) з моменту удару молотка
лiцiтатора або пiдписання протоколу засiдання конкурсноє комiсiє
про визначення остаточного переможця; при викупi пiдприум-
ства - з дати прийняття органом приватизацiє рiшення про ви-
куп. На наш погляд, такий пiдхiд законодавця до визначення
моменту виникнення права власностi на обукти малоє привати-
зацiє не можна визнати юридичне виваженим, оскiльки створюу
ситуацiє, за яких право власностi на таке майно мау виникати
ще до укладення договору купiвлi-продажу. Перерахованi вище
юридичнi факти повиннi бути лише беззаперечною пiдставою
для укладення з переможцем аукцiону (конкурсу) договору
купiвлi-продажу. Такоє недоречностi вдалося уникнути в Законi
Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>.
Вiдповiдно до статтi 27 цього Закону порядок переходу права
власностi на приватизованi обукти мау визначатися вiдповiдно
до чинного законодавства.
Земельним кодексом Украєни передбачено особливий поря-
док переходу права власностi на земельну дiлянку. Так, вiдповiд-
но до статтi 22 цього Кодексу право власностi на землю або
право користування наданою земельною дiлянкою виникау пiсля
встановлення землевпорядними органiзацiями меж земельноє
дiлянки в натурi (на мiсцевостi) i одержання документа, що по-
свiдчуу це право (державними актами, якi видаються i реустру-
ються вiдповiдними Радами народних депутатiв). При вiдчуженнi
будiвель i споруд право власностi на земельну дiлянку перехо-
дить разом з переходом права власностi на цi обукти, якщо iнше
не передбачено у договорi вiдчуження будiвлi та споруди (ст.30
Земельного кодексу). Звiдси можна дiйти висновку, що тут мож-
ливий збiг моментiв виникнення права власностi на споруди
64
(будiвлi) i земельнi дiлянки. Мiж тим, таке положення може всту-
пати в суперечнiсть iз статтею 22 Земельного кодексу, за якою
право власностi на земельну дiлянку виникау лише пiсля одер-
жання державного акта, чого не вимагауться для набуття права
власностi на будiвлi.
Важливе значення мау також чiтке визначення обовязкiв по-
купця. У Цивiльному кодексi названi лише обовязки по оплатi i
прийняттю купленоє речi. Звичайно ж, у договорi можуть бути
сформульованi й iншi обовязки покупця, як i продавця. Додат-
ковi обовязки можуть встановлюватися також законодавчими
актами (наприклад, про приватизацiю, цiннi папери).
Кожна з сторiн договору купiвлi-продажу повинна належним
чином виконувати усi обумовленi в ньому або передбаченi зако-
ном обовязки. У разi порушення єх продавець або покупець
несуть майнову вiдповiдальнiсть чи iншi правовi наслiдки, якi
можуть i не бути мiрою цивiльно-правовоє вiдповiдальностi, яка
настау, зокрема, за наявностi умов, передбачених законом за
порушення зобовязань (гл.18 ЦК Украєни).
Як зазначалося, основним обовязком продавця у його обовя-
зок передати продану рiч покупцевi. Невиконання цього обо-
вязку надау покупцевi право вимагати вiд продавця передачi
купленоє речi в примусовому порядку або, з свого боку, вiдмо-
витися вiд подальшого виконання договору. При цьому i в пер-
шому, i в другому випадках покупець мау право вимагати також
вiдшкодування понесених внаслiдок таких дiй продавця збиткiв
(ст.231 ЦК Украєни).
У разi невиконання продавцем обовязку попередити покупця
про всi права третiх осiб на продавану рiч (право наймача, право
застави, право довiчного користування тощо) останнiй набувау
право вимагати зменшення цiни або розiрвання договору i вiдшко-
дування збиткiв (ст.229 ЦК Украєни).
У статтi 230 ЦК Украєни прямо не визначаються правовi на-
слiдки для продавця, з вини якого сталося погiршення майна,
прийнятого ним на зберiгання до передачi його покупцевi. У
частинi другiй цiує статтi лише зазначауться, що покупець зобо-
вязаний вiдшкодувати продавцевi понесенi у звязку iз зберiган-
ням майна витрати. Тому питання про можливу вiдповiдальнiсть
продавця за погiршення проданого майна повинно вирiшувати-
ся на пiдставi загальних норм про вiдповiдальнiсть за неналежне
виконання (невиконання) норм, що регулюють вiдносини схо-
ву. Це випливау, зокрема, iз змiсту статтi 424 ЦК Украєни, вiдпо-
вiдно до якоє правила про договiр схову, визначенi у статтi 413,
частинi першiй статтi 415, статтях 416, 418-422 цього Кодексу,
З 6-257
65
застосовуються також до випадкiв, коли схов здiйснюуться на
пiдставi iнших договорiв або в силу вказiвок закону, якщо iнше
не встановлено законом або спецiальними правилами про цi
договори. Обовязок схову виникау в силу укладеного з вiдповiд-
ною умовою договору купiвлi-продажу. Отже, продавець-охоро-
нець мау нести вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу, пошкоджен-
ня майна в обсязi, передбаченому статтею 419 ЦК Украєни. Од-
нак у законодавствi нiчого не сказано про допустимiсть розi-
рвання договору купiвлi-продажу з iнiцiативи покупця у разi не-
стачi чи пошкодження придбаного майна. На наш погляд, якщо
нестача чи пошкодження майна сталися з вини продавця-охо-
ронця, застосування зазначених наслiдкiв не суперечить загаль-
ним принципам цивiльного права.
Продавець повинен забезпечити виникнення права власностi
(права повного господарського вiдання, права оперативного уп-
равлiння) у покупця, iнакше за законом для нього настають певнi
негативнi наслiдки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161
У сторiн можуть виникнути й iншi обовязки, обумовленi пред-
метом та рiзновидом купiвлi-продажу, особливостями мiсця i
способу виконання договору та iнших обставин, якi визначенi
актами законодавства чи договором або випливають iз змiсту
останнього.
Як вже зазначалося, продавець повинен забезпечити перехiд
права власностi до покупця. У звязку з цим важливого значення
набувау питання про момент виникнення права власностi у по-
купця, оскiльки вiд цього багато в чому залежать можливостi
захисту прав сторiн, а також розподiл ризику випадковоє заги-
белi предмета договору. Воно мау вирiшуватися на пiдставi по-
ложень статтi 128 ЦК Украєни, вiдповiдно до якоє право влас-
ностi у набувача майна за договором виникау з моменту пере-
дачi речi, якщо iнше не передбачено законом або договором. На
практицi досить часто момент виникнення у покупця права влас-
ностi на придбану рiч збiгауться з моментом передачi йому про-
давцем майна, оскiльки сторони не завжди його визначають без-
посередньо в договорi. Сторони вправi довiльно визначати мо-
мент виникнення у покупця права власностi (якщо iнше прямо
не передбачено законом), приурочивши його до тих чи iнших
63
обставин, подiй тощо. Однак за угодами, якi потребують обо-
вязкового нотарiального або iншого оформлення пiд страхом
недiйсностi, право власностi у покупця у будь-якому разi не може
виникнути ранiше спецiального оформлення. Тобто таке право
може виникнути в момент нотарiального посвiдчення чи iншого
обовязкового оформлення або в iнший обумовлений сторонами
момент.
До недавнього часу в законодавствi Украєни були вiдсутнi нор-
ми, якi б законодавче безпосередньо визначали певний момент
виникнення права власностi у покупця. Тому новелою стало
правило статтi 24 Закону Украєни <Про приватизацiю невеликих
державних пiдприумств (малу приватизацiю)>, вiдповiдно до якоє
до покупця, який придбав на аукцiонi, конкурсi обукт привати-
зацiє, переходить право володiння, користування i розпорядження
цим обуктом (тобто право власностi) з моменту удару молотка
лiцiтатора або пiдписання протоколу засiдання конкурсноє комiсiє
про визначення остаточного переможця; при викупi пiдприум-
ства - з дати прийняття органом приватизацiє рiшення про ви-
куп. На наш погляд, такий пiдхiд законодавця до визначення
моменту виникнення права власностi на обукти малоє привати-
зацiє не можна визнати юридичне виваженим, оскiльки створюу
ситуацiє, за яких право власностi на таке майно мау виникати
ще до укладення договору купiвлi-продажу. Перерахованi вище
юридичнi факти повиннi бути лише беззаперечною пiдставою
для укладення з переможцем аукцiону (конкурсу) договору
купiвлi-продажу. Такоє недоречностi вдалося уникнути в Законi
Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>.
Вiдповiдно до статтi 27 цього Закону порядок переходу права
власностi на приватизованi обукти мау визначатися вiдповiдно
до чинного законодавства.
Земельним кодексом Украєни передбачено особливий поря-
док переходу права власностi на земельну дiлянку. Так, вiдповiд-
но до статтi 22 цього Кодексу право власностi на землю або
право користування наданою земельною дiлянкою виникау пiсля
встановлення землевпорядними органiзацiями меж земельноє
дiлянки в натурi (на мiсцевостi) i одержання документа, що по-
свiдчуу це право (державними актами, якi видаються i реустру-
ються вiдповiдними Радами народних депутатiв). При вiдчуженнi
будiвель i споруд право власностi на земельну дiлянку перехо-
дить разом з переходом права власностi на цi обукти, якщо iнше
не передбачено у договорi вiдчуження будiвлi та споруди (ст.30
Земельного кодексу). Звiдси можна дiйти висновку, що тут мож-
ливий збiг моментiв виникнення права власностi на споруди
64
(будiвлi) i земельнi дiлянки. Мiж тим, таке положення може всту-
пати в суперечнiсть iз статтею 22 Земельного кодексу, за якою
право власностi на земельну дiлянку виникау лише пiсля одер-
жання державного акта, чого не вимагауться для набуття права
власностi на будiвлi.
Важливе значення мау також чiтке визначення обовязкiв по-
купця. У Цивiльному кодексi названi лише обовязки по оплатi i
прийняттю купленоє речi. Звичайно ж, у договорi можуть бути
сформульованi й iншi обовязки покупця, як i продавця. Додат-
ковi обовязки можуть встановлюватися також законодавчими
актами (наприклад, про приватизацiю, цiннi папери).
Кожна з сторiн договору купiвлi-продажу повинна належним
чином виконувати усi обумовленi в ньому або передбаченi зако-
ном обовязки. У разi порушення єх продавець або покупець
несуть майнову вiдповiдальнiсть чи iншi правовi наслiдки, якi
можуть i не бути мiрою цивiльно-правовоє вiдповiдальностi, яка
настау, зокрема, за наявностi умов, передбачених законом за
порушення зобовязань (гл.18 ЦК Украєни).
Як зазначалося, основним обовязком продавця у його обовя-
зок передати продану рiч покупцевi. Невиконання цього обо-
вязку надау покупцевi право вимагати вiд продавця передачi
купленоє речi в примусовому порядку або, з свого боку, вiдмо-
витися вiд подальшого виконання договору. При цьому i в пер-
шому, i в другому випадках покупець мау право вимагати також
вiдшкодування понесених внаслiдок таких дiй продавця збиткiв
(ст.231 ЦК Украєни).
У разi невиконання продавцем обовязку попередити покупця
про всi права третiх осiб на продавану рiч (право наймача, право
застави, право довiчного користування тощо) останнiй набувау
право вимагати зменшення цiни або розiрвання договору i вiдшко-
дування збиткiв (ст.229 ЦК Украєни).
У статтi 230 ЦК Украєни прямо не визначаються правовi на-
слiдки для продавця, з вини якого сталося погiршення майна,
прийнятого ним на зберiгання до передачi його покупцевi. У
частинi другiй цiує статтi лише зазначауться, що покупець зобо-
вязаний вiдшкодувати продавцевi понесенi у звязку iз зберiган-
ням майна витрати. Тому питання про можливу вiдповiдальнiсть
продавця за погiршення проданого майна повинно вирiшувати-
ся на пiдставi загальних норм про вiдповiдальнiсть за неналежне
виконання (невиконання) норм, що регулюють вiдносини схо-
ву. Це випливау, зокрема, iз змiсту статтi 424 ЦК Украєни, вiдпо-
вiдно до якоє правила про договiр схову, визначенi у статтi 413,
частинi першiй статтi 415, статтях 416, 418-422 цього Кодексу,
З 6-257
65
застосовуються також до випадкiв, коли схов здiйснюуться на
пiдставi iнших договорiв або в силу вказiвок закону, якщо iнше
не встановлено законом або спецiальними правилами про цi
договори. Обовязок схову виникау в силу укладеного з вiдповiд-
ною умовою договору купiвлi-продажу. Отже, продавець-охоро-
нець мау нести вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу, пошкоджен-
ня майна в обсязi, передбаченому статтею 419 ЦК Украєни. Од-
нак у законодавствi нiчого не сказано про допустимiсть розi-
рвання договору купiвлi-продажу з iнiцiативи покупця у разi не-
стачi чи пошкодження придбаного майна. На наш погляд, якщо
нестача чи пошкодження майна сталися з вини продавця-охо-
ронця, застосування зазначених наслiдкiв не суперечить загаль-
ним принципам цивiльного права.
Продавець повинен забезпечити виникнення права власностi
(права повного господарського вiдання, права оперативного уп-
равлiння) у покупця, iнакше за законом для нього настають певнi
негативнi наслiдки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161