Приймання в експлуатацiю закiнчених будiвництвом обуктiв
оформляуться актами державних приймальних комiсiй. В актах
дауться оцiнка якостi будiвельно-монтажних робiт та прогресив-
ностi технологiчних i архiтектурно-будiвельних рiшень, перед-
бачених проектом. Акти пiдписують голова та всi члени комiсiє.
Якщо в окремих членiв комiсiє у заперечення, єх розглядають за
участю органiв, якi представляють цi члени комiсiє, до затвер-
дження акта комiсiє. Датою введення обукта в експлуатацiю вва-
жауться дата пiдписання акта усiм складом державноє приймаль-
ноє комiсiє.
Вiдповiдальнiсть сторiн. За невиконання або неналежне вико-
нання обовязкiв за договором сторони - i пiдрядчик, i замов-
ник - несуть взаумну майнову вiдповiдальнiсть як у формi стяг-
нення неустойки, передбаченоє законом або договором, так i у
формi вiдшкодування збиткiв.
Заходи майновоє вiдповiдальностi, насамперед неустойка, були
встановленi донинi чинними Правилами про договори пiдряду
на капiтальне будiвництво (1986 р.), але єх застосування усклад-
191
нене тим, що в умовах нестабiльноє економiки неможливо нор-
мативне визначити розмiри неустойки, якi б ефективно вплива-
ли на порушникiв договору. Виходячи з цього, сторони при ук-
ладеннi договору повиннi самостiйно визначати розмiри неус-
тойок за недовиконання або невиконання договiрних зобовя-
зань.
Що стосууться пiдстав стягнення неустойки, то в цiй частинi
Правила про договори пiдряду на капiтальне будiвництво не втра-
тили свою актуальнiсть.
Як свiдчить судово-арбiтражна практика, за порушення зобо-
вязань винна сторона сплачуу неустойку, якщо єє розмiр визна-
чений у договорi. За iнших умов вiдповiдальнiсть настау у формi
вiдшкодування заподiяних збиткiв. Таким чином значно пiдви-
щууться роль договору пiдряду на капiтальне будiвництво.
Замовник несе вiдповiдальнiсть за несвоучасне надання пiдряд-
чику проектно-кошторисноє та iншоє документацiє.
У випадку порушення договiрних зобовязань може встанов-
люватись вiдповiдальнiсть замовника за:
а) прострочення передавання обладнання для монтажу, мате-
рiалiв i виробiв, включаючи матерiали i вироби, необхiднi для
монтажу обладнання, - у виглядi неустойки в розмiрi певного
вiдсотка вiд вартостi не переданого у строк обладнання (за окре-
мими назвами);
б) передавання для монтажу некомплектного обладнання - у
виглядi штрафу в розмiрi певного вiдсотка вiд вартостi переда-
ного некомплектного обладнання разом iз вартiстю деталей, яких
не вистачау;
в) затримку початку приймання пiдприумства, будови, спору-
ди, окремих черг, пускових комплексiв, а також обуктiв, якi
пiдлягають здачi в експлуатацiю до повного завершення будiв-
ництва, - у виглядi пенi;
г) затримку розрахункiв за виконанi будiвельно-монтажнi ро-
боти у разi консервацiє обуктiв i приймання законсервованих
робiт - у виглядi пенi за кожний день прострочення;
д) незабезпечення в погодженi з пiдрядчиками строки вико-
нання робiт за договором пiдряду, укладеним безпосередньо з
монтажними або iншими спецiалiзованими органiзацiями, ма-
шинобудiвними пiдприумствами, а також пуско-налагоджуваль-
ними органiзацiями, -у виглядi неустойки певного розмiру за
кожний день прострочення.
Пiдрядчик також може нести майнову вiдповiдальнiсть у разi
порушення iнших договiрних обовязкiв. Так, на пiдрядчика може
покладатись вiдповiдальнiсть за:
192
а) несвоучасне закiнчення з вини пiдрядчика будiвництва дого-
вiрних обуктiв - у виглядi пенi за кожний день прострочення;
б) порушення строкiв здачi площ пiд монтаж обладнання, який
повиннi здiйснювати машинобудiвнi пiдприумства або iншi спе-
цiалiзованi органiзацiє за договорами пiдряду, укладеними iз за-
мовником, - у виглядi пенi за кожний день прострочення.
Крiм того, якщо у визначенi гарантiйнi строки пiдрядчик не
усуне недолiки, то замовник може стягнути з нього додаткову
неустойку.
Пiд час укладення договору сторони можуть самостiйно вста-
новлювати неустойки за порушення будь-яких договiрних зобо-
вязань, а також на свiй розсуд визначати єх розмiр i порядок
нарахування.
Крiм передбачених договорами неустойок, сторона, що пору-
шила зобовязання, повинна вiдшкодувати збитки, якi не по-
криваються сплаченою неустойкою, якщо цi збитки виразилися
у зроблених iншою стороною витратах, у втратi або пошкод-
женнi єє майна. Таке правило закрiплене у статтi 356 ЦК Украє-
ни. Воно обмежуу можливiсть сторiн стягнути збитки у повному
обсязi, тобто з урахуванням упущеноє вигоди, i тому неоднора-
зово пiддавалось в лiтературi гострiй критицi як таке, що не вiдпо-
вiдау iнтересам потерпiлоє сторони. (Це особливо важливо в умо-
вах формування ринкових вiдносин).
Зважаючи на те, що через iнфляцiю i нестабiльнiсть в еко-
номiцi сторони в договорi не можуть повною мiрою захистити
своє iнтереси шляхом встановлення неустойок за порушення умов
договору, це обмеження доцiльно в подальшому зняти.
Глава 12
Транспортнi договори
1. Види перевезень та єх правове регулювання
Змiст спецiальноє правоздатностi деяких пiдприумств складау
виробнича дiяльнiсть по наданню послуг, однi з яких являють
собою результат певних видiв дiяльностi або працi (споживнi
вартостi), втiлюються в товарах, а iншi послуги, навпаки, не за-
лишають реальних результатiв, що iснували б окремо вiд вико-
навцiв цих послуг.
Головна особливiсть договорiв по наданню послуг, на вiдмiну вiд
договорiв про виконання робiт, полягау в тому, що надання послуг
невiддiльне вiд дiяльностi особи, яка надау послуги. Корисний ефект
7 (>-257
193
такоє дiяльностi не виступау у виглядi певного осяжного матерiаль-
ного результату, як це мау мiсце у пiдрядних договорах, а полягау в
самому процесi надання послуги. Зобовязання по наданню послуг
виникають, зокрема, з транспортних договорiв.
В статтi 6 Закону Украєни вiд 10 листопада 1994 р. <Про транс-
порт> визначено загальнi основи господарськоє дiяльностi
пiдприумств транспорту. Перевезення пасажирiв, вантажiв, бага-
жу та пошти, надання iнших транспортних послуг, експлуатацiя i
ремонт шляхiв сполучення здiйснюються залiзницями, пароплав-
ствами, портами (пристанями), автомобiльними, авiацiйними, до-
рожнiми пiдприумствами, якщо це передбачено єх статутами.
Пiдприумства транспорту здiйснюють перевезення та надання
послуг на основi державних контрактiв i договорiв на перевезен-
ня пасажирiв i вантажiв з урахуванням економiчноє ефектив-
ностi провiзних та переробних можливостей транспорту. Еко-
номiчнi вiдносини пiдприумств транспорту, що виникають у про-
цесi перевезення, грунтуються на принципах взаумноє вигоди,
рiвноє та повноє вiдповiдальностi.
Транспортнi договори подiляються на основнi та допомiжнi.
Основнi транспортнi договори опосереднюють головну сферу
взаумовiдносин транспортних органiзацiй i клiунтури (договори
перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти, договори бук-
сирування). Допомiжнi договори сприяють нормальнiй органi-
зацiє перевiзного процесу (договори на органiзацiю перевезень,
експедицiє, на експлуатацiю пiдєзних колiй, подачу i прибиран-
ня вагонiв тощо).
Перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти, залежно
вiд видiв транспорту, яким воно здiйснюуться, подiляються на:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161