Кожна держава вправi визначати обукти, якi з мiркувань дер-
жавноє безпеки або з iнших пiдстав не повиннi бути у власностi
тих чи iнших субуктiв правовiдносин або мають набуватися з
дотриманням спецiальних правил. Тому постановою Верховноє
Ради Украєни вiд 17 червня 1991 р. <Про право власностi на
54
окремi види майна> (з наступними змiнами i доповненнями вiд
22 квiтня 1993 р., 15 липня 1994 р., 24 сiчня 1995 р.) було затвер-
джено <Перелiк видiв майна, що не може перебувати у власностi
громадян, громадських обуднань, мiжнародних органiзацiй та
юридичних осiб iнших держав на територiє Украєни> та <Спе-
цiальний порядок набуття права власностi громадянами на ок-
ремi види майна>, викладений вiдповiдно в додатках №1 i №2
(Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №35. - Ст.517).
До Перелiку входять:
1. Зброя, боуприпаси (крiм мисливськоє i пневматичноє зброє,
зазначеноє в Додатку №2, i боуприпасiв до неє, а також спортив-
ноє зброє i боуприпасiв до неє, якi набуваються громадськими
обуднаннями з дозволу органiв внутрiшнiх справ), бойова i спецi-
альна вiйськова технiка, ракетно-космiчнi комплекси.
2. Вибуховi речовини i засоби вибуху. Всi види ракетного па-
лива, а також спецiальнi матерiали i обладнання для його вироб-
ництва.
3. Бойовi отруйнi речовини.
4. Наркотичнi, психотропнi, сильнодiючi отруйнi лiкарськi за-
соби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням
лiкаря).
5. Протиградовi установки.
6. Державнi еталони одиниць фiзичних величин.
7. Спецiальнi технiчнi засоби негласного отримання iнформацiє
(зазначенi засоби не можуть також перебувати у власностi юри-
дичних осiб недержавних форм власностi).
8. Електрошоковi пристроє та спецiальнi засоби, що застосову-
ються правоохоронними органами, крiм газових пiстолетiв i ре-
вольверiв та патронiв до них, заряджених речовинами сльозото-
чивоє та дратiвноє дiє.
Що ж до видiв майна, для яких встановлюуться спецiальний
порядок набуття права власностi громадянами, то в Додатку №2,
зокрема, зазначаються: вогнепальна мисливська зброя, газовi
пiстолети i револьвери та деякi види пневматичноє зброє; обук-
ти, що перебувають на державному облiку як памятки iсторiє i
культури; радiоактивнi речовини. Такi види майна можуть бути
придбанi лише за наявностi вiдповiдного дозролу (органiв
внутрiшнiх справ. Мiнiстерства культури, державних органiв з
ядерноє та радiацiйноє безпеки тощо).
У кожнiй державi встановлюуться особливий правовий режим
валютних цiнностей. У перiод iснування СРСР валютнi цiнностi
(зокрема iноземна валюта, певнi платiжнi документи i фондовi
цiнностi, певнi дорогоцiннi метали та природнi дорогоцiннi ка-
55
менi) могли бути предметом угод лише в обмежених випадках. В
1976 р. було прийнято Указ Президiє Верховноє Ради СРСР <Про
операцiє з валютними цiнностями на територiє СРСР>, суть яко-
го зводилася до фактичноє заборони угод з валютними цiннос-
тями, а також до сувороє вiдповiдальностi за порушення вста-
новлених Указом правил. Сьогоднi цi заборони частково знято i
валютнi цiнностi можуть бути предметом купiвлi-продажу або
iнших угод. Учасники цих угод мають дотримуватися спецiаль-
них вимог законодавства Украєни.
Порядок здiйснення угод з валютними цiнностями визначе-
ний Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 19 лютого 1993 р.
<Про систему валютного регулювання i валютного контролю> та
деякими iншими законодавчими актами. За згаданим Декретом
до валютних цiнностей належать:
- грошовi знаки у виглядi банкнот, казначейських бiлетiв, мо-
нет i в iнших формах, що перебувають в обiгу та у законним
платiжним засобом на територiє Украєни, а також вилученi з обi-
гу, або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiну на
грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти на рахунках, у
внесках в банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установах
на територiє Украєни;
- вiдповiдна iноземна валюта;
- платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiє, облiгацiє,
купони до них, бони, векселi (тратти), борговi розписки, акре-
дитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, ощаднi
книжки, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi в
iноземнiй валютi або монетарних металах;
- монетарнi метали (золото i метали iридiуво-платиновоє групи
в будь-якому виглядi та станi, за винятком ювелiрних, промисло-
вих i побутових виробiв з цих металiв i брухту цих металiв).
Особливе мiсце серед багатьох перелiчених видiв валютних
цiнностей посiдау iноземна грошова валюта, яка в одних випад-
ках може бути платiжним засобом, а в iнших - предметом купiвлi-
продажу. Останну мау мiсце у випадках продажу (обмiну) iно-
земноє грошовоє валюти за грошову валюту Украєни i, навпаки,
на Украєнськiй мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi через систему
обмiнних пунктiв. На наш погляд, такi угоди мають одночасно
ознаки i договору купiвлi-продажу, i договору мiни.
У законодавствi визначаються певнi вимоги, яким мау вiдповi-
дати предмет договору купiвлi-продажу. Так, якiсть проданоє речi
повинна вiдповiдати умовам договору, а за вiдсутностi вказiвок у
договорi - вимогам, якi звичайно ставляться. Пiд вимогами, якi
звичайно ставляться, потрiбно розумiти такi, за дотримання яких
56
придбана рiч повинна виконувати своу функцiональне призна-
чення (друкарська машина - друкувати, телевiзор - давати зоб-
раження iз звуковим супроводом тощо). Рiч, яку продау торго-
вельна органiзацiя, повинна вiдповiдати стандарту, технiчним
умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду, якщо
iнше не випливау з характеру даного виду купiвлi-продажу (ст.233
ЦК Украєни).
Наступною iстотною умовою договору купiвлi-продажу у цiна
- певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману вiд
продавця рiч. Цiна повинна бути обовязково визначена в дого-
ворi шляхом досягнення сторонами щодо цього обопiльноє зго-
ди. За командно-адмiнiстративноє системи сформувалася полi-
тика цiноутворення, яка зводила до мiнiмуму можливостi сторiн
самостiйно визначати в договорi цiну, оскiльки на переважну
бiльшiсть видiв продукцiє i товарiв цiни визначалися державни-
ми органами в централiзованому порядку. Зокрема, передбача-
лося, що продаж товарiв державними, кооперативними та iнши-
ми громадськими органiзацiями повинен здiйснюватися за вста-
новленими державними цiнами, крiм випадкiв, передбачених за-
конодавством. За погодженням сторiн могли встановлюватися
цiни у випадках продажу колгоспами лишкiв сiльгосппродукцiє,
що не купууться державою, а також продажу громадянами свого
майна, якщо iнше не було передбачено законодавством.
Централiзований порядок цiноутворення сприяв певнiй стабi-
лiзацiє цiн. Однак нерiдко встановленi таким чином цiни не вiдпо-
вiдали фактично понесеним виробниками витратам на виготов-
лену продукцiю, вступали в суперечнiсть iз законами товарного
виробництва. Такий порядок цiноутворення не спонукав вироб-
никiв до збiльшення кiлькостi товарiв, пiдвищення єх якостi, вiн
став однiую з причин створення дефiциту багатьох видiв товарiв,
розбалансованостi вiдносин мiж виробниками i споживачами, а
також зловживань у сферi розподiлу матерiальних благ.
В останнi роки iснування СРСР на пiдставi урядових рiшень
державним пiдприумствам було надано право реалiзовувати за
договiрними i тимчасовими договiрними цiнами окремi товари
народного споживання, впроваджувалася торгiвля товарами
пiдвищеного попиту за комерцiйними цiнами, кооперативи от-
римали право реалiзовувати продукцiю за домовленiстю iз спо-
живачами або самостiйно, за окремими винятками.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161