Спецiалiстам, котрi очолюють бригади в рослинництвi й
тваринництвi в сiльськогосподарських пiдприумствах, можуть
присвоюватися класнi звання (i та II класу). Це робиться в
такому ж порядку, як i встановлюються квалiфiкацiйнi кате-
горiє з оплати працi.
Присвоуння спецiалiстам класних звань i квалiфiкацiйних
категорiй враховууться директором при встановленнi розмiрiв
оплати працi, iнших видiв матерiального стимулювання.
Роздiл XVI
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЄ
ДiЯЛЬНОСТi СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
ПiДПРИтМСТВ
1. Поняття виробничо-господарськоє
дiяльностi, єє правове регулювання
1. У сiльському господарствi Украєни виробничо-госпо-
дарська дiяльнiсть здiйснюуться колективно-кооперативними
i державними сiльськогосподарськими пiдприумствами, ак-
цiонерними сiльськогосподарськими товариствами, селян-
ськими (фермерськими) господарствами. Сiльське господар-
ство Украєни характеризууться наявнiстю великого вироб-
ництва на промисловiй основi, чiтко вираженого зонального
його розмiщення, розвинутою внутрiшньорайонною та галу-
зевою спецiалiзацiую. Зокрема, Полiська зона спецiалiзууться
на виробництвi картоплi, льону, продукцiє мясного скотар-
ства. У степових районах Украєни найбiльше розвинуте ви-
робництво цукрових бурякiв, зерна, продукцiє скотарства i
свинарства, в степовiй зонi виробляуться основний обсяг
плодiв i винограду, продукцiє вiвчарства, значна кiлькiсть зер-
на, продукцiє свинарства i скотарства, у примiськiй зонi - ве-
ликий обсяг овочiв, молока для промислових центрiв,
Спецiалiзацiя в сiльському господарствi - це форма (про-
цес) суспiльного подiлу працi, що дiстау вияв у територiаль-
ному розмiщеннi та розчленуваннi галузi на окремi види ви-
робництва сiльськогосподарськоє продукцiє й сировини. Спе-
цiалiзацiя на основi впровадження досягнень науково-технiч-
ного прогресу, рацiонального використання агроклiматичних
умов, матерiально-технiчних i трудових ресурсiв, iнтенсифi-
кацiє виробництва сприяу його концентрацiє та у важливим
чинником пiдвищення ефективностi сiльського господарства.
2. В аграрному секторi економiки розрiзняють зональну
(внутрiшньозональну), галузеву (внутрiшньо- й мiжгалузеву),
мiжгосподарську, господарську (внутрiшньогосподарську),
Правове регулювання виробничо-господарськоТ дiяльностi СГП 343
технологiчну, функцiональну та iншi форми спецiалiзацiє ви-
робництва.
Спецiалiзацiю (виробничу спрямованiсть) сiльськогоспо-
дарського пiдприумства визначають за основною (провiдною)
галуззю, на яку випадау найбiльша (вiд 25 вiдсоткiв i вище)
питома вага в товарнiй продукцiє, а рiвень останньоє - за сис-
темою показникiв (коефiцiунтiв).
Розрiзняють зерновi, овочевi, овочево-молочнi, птахiв-
ницькi, вiдгодiвельнi та iншi спецiалiзованi господарства, а
також єх типи, що утворилися внаслiдок рiзного поуднання
основних i додаткових галузей.
Спецiалiзацiя виробництва - один iз вагомих чинникiв iн-
тенсифiкацiє сiльського господарства. Єє основними напря-
мами у: вдосконалення територiального розмiщення вироб-
ництв на основi регiональноє (мiкрозональноє) концентрацiє;
розвиток вертикальних звязкiв сiльського господарства з га-
лузями переробноє промисловостi, створення продуктових
комплексiв, виконання цiльових монопродуктових програм;
формування iндустрiально-виробничоє системи з виробницт-
ва окремих видiв продовольства i сировини на основi впрова-
дження iндустрiальних методiв та автоматизацiє сiльського
господарства i промислових циклiв виробництва: поглиблен-
ня спецiалiзацiє колективних i державних сiльськогосподар-
ських пiдприумств через полiпшення окремих видiв вироб-
ництва продуктiв харчування рослинного i тваринного похо-
дження, збiльшення єх обсягiв, здешевлення собiвартостi, пiд-
вищення екологiчноє якостi та безпечностi.
Одним iз проявiв спецiалiзацiє у створення спецiалiзовано-
го господарства, що являу собою велике сiльськогосподар-
ське пiдприумство, яке спецiалiзууться на виробництвi одно-
рiдноє продукцiє. Це сприяу найбiльш ефективному викорис-
танню землi, трудових ресурсiв, основних та обiгових фондiв,
що у свою чергу забезпечуу пiднесення продуктивностi сус-
пiльноє працi, прискорення темпiв зростання виробництва
продуктiв харчування i сировини.
Розрiзняють три типи спецiалiзованих господарств. До
першого належать глибокоспецiалiзованi господарства з од-
нiую основною галуззю, вiд якоє одержують 60-70 вiдсоткiв
денних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими галузя-
ми. Такими, наприклад, у господарства з вiдгодiвлi свиней,
великоє рогатоє худоби, птахiвницькi, виноградарськi, рисiв-
344
Роздiл XVI
ницькi, хмiльницькi тощо. Другий тип - це спецiалiзованi
господарства з двома основними галузями (зазвичай рослин-
ницькою i тваринницькою), кожна з яких забезпечуу не мен-
ше ЗО вiдсоткiв денних надходжень, та з трьома-пятьма до-
датковими галузями. Це, примiром, тваринницько-бурякiв-
ничi, овочево-молочнi, садiвницько-молочнi, молочно-кар-
топлярськi та iншi господарства. До третього типу належать
господарства комбiнованоє спецiалiзацiє з трьома основними
галузями, кожна :> яких забезпечуу не менш як 20 вiдсоткiв
денних надходженi>, та з трьома-чотирма додатковими. Таки-
ми у тиаринпицько-зерново-бурякiвничi, овоче-молочно-
картоплярськi, тваринницько-льонарсько-картоплярськi гос-
подарства.
3. Правове регулювання спецiалiзацiє сiльськогосподар-
ського виробництва здiйснюуться за допомогою правових
норм як загальних, так i спецiальних законiв та пiдзаконних
актiв.
Так, вiдповiдно до ст. 20 загального Закону "Про пiдпри-
умства в Украєнi", ст. 1 спецiального Закону "Про прiоритет-
нiсть соцiального розвитку села та агропромислового комп-
лексу в народному господарствi" та ст. 13 спецiального Зако-
ну "Про колективне сiльськогосподарське пiдприумство"
сiльськогосподарськi пiдприумства самi визначають напрями
i структуру сiльськогосподарського виробництва, а отже i йо-
го спецiалiзацiю та обсяги. Вони можуть здiйснювати свою дi-
яльнiсть як самостiйно, так i через кооперування з промисло-
вими пiдприумствами та iншими субуктами пiдприумництва.
На рiвнi спецiальних актiв, скажiмо. Законiв "Про насiння",
"Про охорону прав на сорти рослин", "Про племiнне тварин-
ництво", визначаються спецiальнi субукти, правомочнiсть
останнiх та основнi вимоги до них. Так, згiдно зi ст. З Закону
"Про племiнне тваринництво" субуктами цiує галузi визна-
ються пiдприумства, селекцiйно-гiбриднi центри, iподроми,
лабораторiє iмуногенетичного контролю, контрольно-випро-
бувальнi станцiє, центри трансплантацiє ембрiонiв, iншi пiд-
приумства, установи та органiзацiє незалежно вiд форм влас-
ностi, а також селянськi (фермерськi) господарства, якi мають
свiдоцтва на право займатися племiнною справою.
На рiвнi пiдзаконних актiв спецiалiзацiя сiльськогосподар-
ських пiдприумств визначауться урядовими та локальними
актами. Зокрема, постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд
Правове регулювання виробничо-господарськоє дiяльностi СГП 345
i 16 червня 1993 р. "Про заходи щодо полiпшення насiнництва
сiльськогосподарських культур" пiдтримано iнiцiативу сiль-
ськогосподарських пiдприумств i органiзацiй, якi займаються
виробництвом, переробкою i реалiзацiую насiння, про ство-
рення державно-кооперативного виробничого обуднання
"Насiння Украєни" та встановлено, що генеральний директор
останнього та його заступники за умовами медичного i транс-
Портно-побутового обслуговування прирiвнюються вiдповiд-
но до голови державного комiтету та його заступникiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211