Воно включау аграрнi,
земельнi, лiсовi та воднi кодекси, роздiли цивiльного законо-
давства, що стосуються успадкування сiльськогосподарськоє
власностi.
В основi цих галузей у багатьох краєнах лежать аграрнi ко-
декси (Францiя, Мексика, Уругвай, Аргентина та iн.). Там, де
сiльськогосподарське законодавство не кодифiковано, iсну-
ють досить розвинутi форми iнкорпорацiє сiльськогосподар-
ського законодавства, наприклад, у США. У багатьох краєнах
видано обширнi спецiалiзованi сiльськогосподарськi закони
(ФРН, Францiя, Англiя, iталiя). Джерелами сiльськогоспо-
дарського права в системi континентального права у сiль-
ськогосподарськi закони, норми наднацiонального права на
основi пiдписаних урядами угод, норми звичаувого права,
корпоративнi та адмiнiстративнi норми, прийнятi синдиката-
ми виробникiв, державними i судовими органами з питань
сiльського господарства.
Аграрне законодавство ФРН будууться на основi розроб-
лених у 1955 р. плану Любке, потiм у 1971 р. - плану Ертеля
щодо реорганiзацiє структури сiльського господарства. Цен-
тральне мiсце в аграрному законодавствi ФРН займау аграр-
ний закон вiд 5 вересня 1955 р., який називався ще Великою
Хартiую "Маепа Спаiєа"i. Вiн створюу загальнi правовi рамки
для державного регулювання у сiльському господарствi. Ра-
нiше виданi закони про кредитування орендаторiв вiд 5 серп-
ня 1995 р.2, про сiльськогосподарську оренду вiд 25 червня
1 Вип(iе8ее8еi2Ь1а<. Теii 1. - Вошi, 1955. - 8. 565.
2 Там само. - 1951. - 8. 494.
6561
Роздiл XXIX
1952 р.i, про структуру ринку вiд 16 травня 1969 р.2, про збу-
товi фонди вiд 26 червня 1969 р.3, про регулювання сiльсько-
господарськоє заборгованостi вiд 26 червня 1957 р.4, детально
регулюють окремi положення в галузi сучасних аграрних вiд-
носин. Цi закони являють собою спецiальнi акти, присвяченi
питанням перебудови аграрних вiдносин в галузi реорганiзацiє
сiльськогосподарського виробництва i сiльськогосподарських
ринкових вiдносин.
Основу французького аграрного законодавства становлять
сiльськогосподарський, лiсовий та цивiльний кодекси, якi ре-
гулюють питання сiльськогосподарськоє власностi, оренди,
трудових вiдносин, кредитування та iн. Аграрне законодав-
ство Францiє зосереджуу свою увагу на регулюваннi питань
структури сiльськогосподарськоє власностi5, удосконалення
орендних вiдносин6, створеннi сiльськогосподарських спiлок
та органiв управлiння сiльським господарством7. При цьому
основнi напрями аграрноє полiтики Францiє, сформульованi у
Законi про сiльськогосподарську орiунтацiю вiд 4 липня
1980 р. i спрямованi у достроковому планi на розвиток еконо-
мiчного i демографiчного розвитку краєни i передбачау пiдви-
щення конкурентоздатностi сiльського господарства, його
вклад у розвиток економiки краєни, збiльшення його екс-
портноє власностi, закрiплення молодi в сiльському господар-
ствi, з метою стабiлiзацiє сiльськогосподарського населення,
полiпшення умов життя землевласникiв через стимулювання
розвитку сiмейних господарств, якi становлять основу сiльсь-
когосподарського виробництва.
iстотно впливау на iталiйське аграрне право i законодав-
ство проголошення i здiйснення з початку 60-х рокiв так зва-
них "зелених планiв" у нацiональному масштабi, а також пла-
нiв у цiй галузi, що виробляються в рамках тЕС. Це i мiжна-
цiональнi стандарти i цiни на сiльськогосподарську продук-
Випгiе58т5еi2Ь1аи. Теii 1. - Воєш, 1952. - 8. 343.
2 Там само. - 1969. - 8.423.
3 Там само. - 1969. - 8. 635.
4 Там само. - 1957. - 8. 861, 937.
5 iоигпає ойiсiаi гiе 1а КериЬiiвче Ргагваке. - Рат, 1960. - № 7.
6 Там само.-10.08.1957.
7 Там само.-04.12.1959,12.04.1970.
657
Аграрне право зарубiжних краєн
цiю, i рекомендацiє щодо органiзацiє i структури виробництва
та багато iншого, повязаного з обсягом виробництва та орга-
нiзацiую сiльськогосподарського ринку цих краєн.
Англо-американське аграрне право включау крiм статут-
ного законодавства велику кiлькiсть судових прецедентiв. Во-
но менш кодифiковане, але в цiлому досить добре системати-
зоване в рамках статутного законодавства, де аграрне законо-
давство видiляуться окремими великими роздiлами. Аграрне
законодавство СiЛА являу собою одне з найбiльш детально
розроблених у системi законодавства розвинених краєн. Нинi
воно вийшло далеко за межi цивiльного права. Федеральне
публiчне законодавство сьогоднi - це в основному зосере-
дження в рiзних роздiлах зводу законiв Сполучених Штатiв з
питань сiльськогосподарськоє дiяльностi. У зводi законiв
США регулюються питання правового режиму сiльськогоспо-
дарськоє дiяльностi, використання державних земель, лiсiв,
вод, кредитування, виробництва i збуту сiльськогосподар-
ськоє продукцiє, розвитку сiльськогосподарськоє iнфраструк-
тури, сiльськогосподарського експорту та iн.i. Власне сiльсь-
когосподарським або фермерським правом регулюються пи-
тання сiльськогосподарськоє власностi, земельноє оренди, до-
говiрних вiдносин фермерiв в межах вертикальноє iнтеграцiє,
що розвивауться. Однак цi питання пiддаються сильному
впливу державного публiчного регулювання. Значне мiсце в
регулюваннi сiльськогосподарських вiдносин займау i преце-
дентне право.
Бiльшу частину в зарубiжному аграрному законодавствi
займау законодавство про примусове регулювання сiльсько-
господарського виробництва в масштабах галузi сiльського
господарства або його окремих частин, таких як зернове,
мясне, молочне виробництво тощо, регулювання збуту
сiльськогосподарськоє продукцiє, встановлення стандартиза-
цiє цiн на сiльськогосподарськi продукти.
У США перiодично, починаючи з 30-х рокiв, видауться за-
конодавство, яке регламентуу обсяги виробництва i збуту ос-
новних сiльськогосподарських культур. Спочатку воно було
спрямоване на обмеження виробництва сiльськогосподар-
ськоє продукцiє в умовах перевиробництва, нинi воно стиму-
люу розвиток сiльськогосподарського виробництва заходами
1 ТЬе Соае оГЙiе Бате оГЙiе Ц8А. ТМе 7, 43 еiс
658
Роздiл XXIX
субсидування i кредитування виробництва i збуту сiльсько-
господарськоє продукцiє. Суворi заходи щодо регламентацiє
виробництва i збуту проводить Англiя, ФРН, Японiя, Фран-
цiя та iншi краєни.
Аграрне законодавство в основному здiйснюуться двома
методами. По-перше, адмiнiстративно-публiчним впливом на
проведення структурних змiн через оренду, упорядкування
розмiрiв сiльськогосподарських пiдприумств, примусове
здiйснення мелiорацiє i заходiв щодо усунення черезсмужжя i
збiльшення земельних володiнь, по-друге, економiчним
впливом, через систему кредитування, надання податкових
привiлеєв, регулювання ринкових вiдносин i головним чином
цiн. Причому, в рамках тЕС ця галузь аграрних вiдносин, як
правило, регулюуться на загальноувропейському рiвнi.
Аграрне право як господарське i торговельне становить са-
мостiйну галузь права, однак питання щодо його самостiй-
ностi до цього часу залишауться спiрним. Бiльшiсть зарубiж-
них аграрникiв вважають, що нинi аграрне право, яке склада-
уться з двох частин - приватного i публiчного права, - у в
певному аспектi обуднаним i мау високий ступiнь самостiй-
ностi, оскiльки у кожнiй самостiйнiй галузi економiки i соцi-
альному життi суспiльства завжди виникау особлива галузь
права. Визнання самостiйностi аграрного права призводить
до видiлення його i як самостiйноє навчальноє дисциплiни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211
земельнi, лiсовi та воднi кодекси, роздiли цивiльного законо-
давства, що стосуються успадкування сiльськогосподарськоє
власностi.
В основi цих галузей у багатьох краєнах лежать аграрнi ко-
декси (Францiя, Мексика, Уругвай, Аргентина та iн.). Там, де
сiльськогосподарське законодавство не кодифiковано, iсну-
ють досить розвинутi форми iнкорпорацiє сiльськогосподар-
ського законодавства, наприклад, у США. У багатьох краєнах
видано обширнi спецiалiзованi сiльськогосподарськi закони
(ФРН, Францiя, Англiя, iталiя). Джерелами сiльськогоспо-
дарського права в системi континентального права у сiль-
ськогосподарськi закони, норми наднацiонального права на
основi пiдписаних урядами угод, норми звичаувого права,
корпоративнi та адмiнiстративнi норми, прийнятi синдиката-
ми виробникiв, державними i судовими органами з питань
сiльського господарства.
Аграрне законодавство ФРН будууться на основi розроб-
лених у 1955 р. плану Любке, потiм у 1971 р. - плану Ертеля
щодо реорганiзацiє структури сiльського господарства. Цен-
тральне мiсце в аграрному законодавствi ФРН займау аграр-
ний закон вiд 5 вересня 1955 р., який називався ще Великою
Хартiую "Маепа Спаiєа"i. Вiн створюу загальнi правовi рамки
для державного регулювання у сiльському господарствi. Ра-
нiше виданi закони про кредитування орендаторiв вiд 5 серп-
ня 1995 р.2, про сiльськогосподарську оренду вiд 25 червня
1 Вип(iе8ее8еi2Ь1а<. Теii 1. - Вошi, 1955. - 8. 565.
2 Там само. - 1951. - 8. 494.
6561
Роздiл XXIX
1952 р.i, про структуру ринку вiд 16 травня 1969 р.2, про збу-
товi фонди вiд 26 червня 1969 р.3, про регулювання сiльсько-
господарськоє заборгованостi вiд 26 червня 1957 р.4, детально
регулюють окремi положення в галузi сучасних аграрних вiд-
носин. Цi закони являють собою спецiальнi акти, присвяченi
питанням перебудови аграрних вiдносин в галузi реорганiзацiє
сiльськогосподарського виробництва i сiльськогосподарських
ринкових вiдносин.
Основу французького аграрного законодавства становлять
сiльськогосподарський, лiсовий та цивiльний кодекси, якi ре-
гулюють питання сiльськогосподарськоє власностi, оренди,
трудових вiдносин, кредитування та iн. Аграрне законодав-
ство Францiє зосереджуу свою увагу на регулюваннi питань
структури сiльськогосподарськоє власностi5, удосконалення
орендних вiдносин6, створеннi сiльськогосподарських спiлок
та органiв управлiння сiльським господарством7. При цьому
основнi напрями аграрноє полiтики Францiє, сформульованi у
Законi про сiльськогосподарську орiунтацiю вiд 4 липня
1980 р. i спрямованi у достроковому планi на розвиток еконо-
мiчного i демографiчного розвитку краєни i передбачау пiдви-
щення конкурентоздатностi сiльського господарства, його
вклад у розвиток економiки краєни, збiльшення його екс-
портноє власностi, закрiплення молодi в сiльському господар-
ствi, з метою стабiлiзацiє сiльськогосподарського населення,
полiпшення умов життя землевласникiв через стимулювання
розвитку сiмейних господарств, якi становлять основу сiльсь-
когосподарського виробництва.
iстотно впливау на iталiйське аграрне право i законодав-
ство проголошення i здiйснення з початку 60-х рокiв так зва-
них "зелених планiв" у нацiональному масштабi, а також пла-
нiв у цiй галузi, що виробляються в рамках тЕС. Це i мiжна-
цiональнi стандарти i цiни на сiльськогосподарську продук-
Випгiе58т5еi2Ь1аи. Теii 1. - Воєш, 1952. - 8. 343.
2 Там само. - 1969. - 8.423.
3 Там само. - 1969. - 8. 635.
4 Там само. - 1957. - 8. 861, 937.
5 iоигпає ойiсiаi гiе 1а КериЬiiвче Ргагваке. - Рат, 1960. - № 7.
6 Там само.-10.08.1957.
7 Там само.-04.12.1959,12.04.1970.
657
Аграрне право зарубiжних краєн
цiю, i рекомендацiє щодо органiзацiє i структури виробництва
та багато iншого, повязаного з обсягом виробництва та орга-
нiзацiую сiльськогосподарського ринку цих краєн.
Англо-американське аграрне право включау крiм статут-
ного законодавства велику кiлькiсть судових прецедентiв. Во-
но менш кодифiковане, але в цiлому досить добре системати-
зоване в рамках статутного законодавства, де аграрне законо-
давство видiляуться окремими великими роздiлами. Аграрне
законодавство СiЛА являу собою одне з найбiльш детально
розроблених у системi законодавства розвинених краєн. Нинi
воно вийшло далеко за межi цивiльного права. Федеральне
публiчне законодавство сьогоднi - це в основному зосере-
дження в рiзних роздiлах зводу законiв Сполучених Штатiв з
питань сiльськогосподарськоє дiяльностi. У зводi законiв
США регулюються питання правового режиму сiльськогоспо-
дарськоє дiяльностi, використання державних земель, лiсiв,
вод, кредитування, виробництва i збуту сiльськогосподар-
ськоє продукцiє, розвитку сiльськогосподарськоє iнфраструк-
тури, сiльськогосподарського експорту та iн.i. Власне сiльсь-
когосподарським або фермерським правом регулюються пи-
тання сiльськогосподарськоє власностi, земельноє оренди, до-
говiрних вiдносин фермерiв в межах вертикальноє iнтеграцiє,
що розвивауться. Однак цi питання пiддаються сильному
впливу державного публiчного регулювання. Значне мiсце в
регулюваннi сiльськогосподарських вiдносин займау i преце-
дентне право.
Бiльшу частину в зарубiжному аграрному законодавствi
займау законодавство про примусове регулювання сiльсько-
господарського виробництва в масштабах галузi сiльського
господарства або його окремих частин, таких як зернове,
мясне, молочне виробництво тощо, регулювання збуту
сiльськогосподарськоє продукцiє, встановлення стандартиза-
цiє цiн на сiльськогосподарськi продукти.
У США перiодично, починаючи з 30-х рокiв, видауться за-
конодавство, яке регламентуу обсяги виробництва i збуту ос-
новних сiльськогосподарських культур. Спочатку воно було
спрямоване на обмеження виробництва сiльськогосподар-
ськоє продукцiє в умовах перевиробництва, нинi воно стиму-
люу розвиток сiльськогосподарського виробництва заходами
1 ТЬе Соае оГЙiе Бате оГЙiе Ц8А. ТМе 7, 43 еiс
658
Роздiл XXIX
субсидування i кредитування виробництва i збуту сiльсько-
господарськоє продукцiє. Суворi заходи щодо регламентацiє
виробництва i збуту проводить Англiя, ФРН, Японiя, Фран-
цiя та iншi краєни.
Аграрне законодавство в основному здiйснюуться двома
методами. По-перше, адмiнiстративно-публiчним впливом на
проведення структурних змiн через оренду, упорядкування
розмiрiв сiльськогосподарських пiдприумств, примусове
здiйснення мелiорацiє i заходiв щодо усунення черезсмужжя i
збiльшення земельних володiнь, по-друге, економiчним
впливом, через систему кредитування, надання податкових
привiлеєв, регулювання ринкових вiдносин i головним чином
цiн. Причому, в рамках тЕС ця галузь аграрних вiдносин, як
правило, регулюуться на загальноувропейському рiвнi.
Аграрне право як господарське i торговельне становить са-
мостiйну галузь права, однак питання щодо його самостiй-
ностi до цього часу залишауться спiрним. Бiльшiсть зарубiж-
них аграрникiв вважають, що нинi аграрне право, яке склада-
уться з двох частин - приватного i публiчного права, - у в
певному аспектi обуднаним i мау високий ступiнь самостiй-
ностi, оскiльки у кожнiй самостiйнiй галузi економiки i соцi-
альному життi суспiльства завжди виникау особлива галузь
права. Визнання самостiйностi аграрного права призводить
до видiлення його i як самостiйноє навчальноє дисциплiни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211