У
Францiє, ФРН, США, iталiє, iспанiє та iнших краєнах створенi
посiбники i навчальнi курси аграрного права, якi вивчаються
у сiльськогосподарських i юридичних навчальних закладах.
Серед цих робiт, зокрема, у Францiє треба видiлити тритом-
ний курс аграрного права проф. Жанна Мегре, курс аграрно-
го права Л. Лорвелле, пiдручник аграрного права Жанна Мо-
ро, в iталiє - нариси аграрного права проф. Джигастонне
Болла, пiдручник проф. Джованi Галлонi, працю Д. Вiнколi
"Право сiльськогосподарського виробника", у ФРН - курс
аграрного права проф. К. Крешеля, в iспанiє - пiдручник аг-
рарного права проф. Бальярiна Марсиаля i курс аграрного
права Санза Харкi, в Англiє - курс аграрного права Дж. Сте-
фансона, у США - пiдручник аграрного права Дж. Юргенс-
мейура та сiльськогосподарське право в матерiалах i судових
рiшеннях групи авторiв, а також сiльськогосподарське право
на допомогу правознавцям, якi представляють iнтереси фер-
Аграрне право зарубiжних краШ Й59
мерiв пiд редакцiую декана юридичного факультету Арканза-
ського унiверситету Дж. Лунi1.
2. Правове становище сiльськогосподарського
товаровиробника в умовах ринкових вiдносин
Аграрне право розвинених краєн виходить з передумови
перш за все тiсного звязку сiльськогосподарського вироб-
ництва з ринковими вiдносинами. Воно орiунтоване на нор-
мальне функцiонування приватноє власностi, перш за все на
землю, засоби виробництва, на самостiйнiсть господаря, який
рацiонально використовуу наявнi можливостi сiльськогоспо-
дарського виробництва, на свободу пiдприумницькоє дiяль-
ностi, економiчну зацiкавленiсть сiльськогосподарського ви-
робника, цiни i ринкову конкуренцiю, захищену вiд монопо-
лiзму з обмеженим державним регулюванням.
Усе це формуу систему стимулiв розвитку ринкового
сiльськогосподарського виробництва i цi положення рiдко ос-
порюються. При можливостi вiльно розпоряджатися власнiс-
тю i можливiстю вiльно реалiзувати цi права, вiдбувауться
бiльш рацiональний розподiл ресурсiв, нiж при плановiй еко-
номiцi. Внаслiдок цього виходить бiльш високий доход як
сiльськогосподарських виробникiв, так i в цiлому нацiональ-
ний доход i доход на душу населення.
Роль держави ефективно проявляуться у створеннi умов
стабiльного виробництва, заохочення довгострокових капiта-
ловкладень, якi дозволяють сiльськогосподарському вироб-
никовi сподiватися на одержання вигоди вiд зроблених вкла-
дiв. Законодавство, яке застосовууться для регулювання вiд-
1 Мегеє iеап. Огоii аегаiге. Тотев 1-3. - Рагiв, 1973-1978; iотеiiесЬ.
Огоii гигає. - Рагiа, 1988; Могсачх iеап Рiег. Мапиеi (iе гiгоii гигає. - Рагiв, 1974;
Оаiiопi О. Оiгiйi авгагiо. - Мiiапо, 1963; УiпсоШi. Соєiiуаiоге (ЦгеНо. - Мiiапо,
1969; КгоежНеii К. i-апАуiгКсЬай гесЬi. - Коєп-Вопп-МiiпсЬеп, 1966; Ваiiагiп
Магсiаi, СаНох ЗауаНег РиепуiiiпЛа. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiа, 1978; Кат Саг-
Кие. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiгi, 1975; 8iерНеп5оп 1 8. ТЬс iд> КсiаЧпв (о Авгiсиi-
iиге. - 1971; Лiiап С. Лепiеттеуег ашi iУасiєеу /. В. АвгiсиКигає iаж. - 1982;
"Аегiсиєєигає ЄУМ" (Саяех апй таєегiаєв). - Зi.Раиi. Мiпп. 19Й5, гiу Мауег К. апiє
оiЬег; Ьоопу . АегiсиєШгає 1а\у. Ьаууегв Оиiгiе iо Кергсiiспiiiiв Ригiп Сiiепiв. -
и8А, Сiисаео, iiiiпов, 1990.
А.ЛМйщ
.iДЦ-
660
РОЗДiЛ XXIX
носин, у цiй системi виступау як додатковий регулятор вико-
ристання альтернативних можливостей у тих випадках, коли
наявних ринкових вiдносин недостатньо для забезпечення
нормального розвитку сiльськогосподарського виробництва.
При цьому i наявнiсть розвинених ринкових вiдносин не за-
перечуу iснування окремих сфер вiдносин, де повинно пану-
вати законодавство з прямим регулюванням i його способами
примусу, у тому числi i в економiчних вiдносинах.
Забезпечення дотримання нормальних ринкових вiдносин
базууться на дотриманнi умов нормальноє конкуренцiє, де па-
нують вiдносини попиту i пропозицiє, i де до обовязкiв дер-
жави входить пiдтримання тут нормальних умов. Разом з тим
аграрне право виходить з передумови державного втручання у
питання обмеження прав приватноє власностi, регулювання
економiчних процесiв з метою найбiльш ефективного з точки
зору суспiльства використання наявних можливостей i перш
за все у тих випадках, коли ринок не може нормально функ-
цiонувати.
Що ж стосууться регулювання чисто ринкових вiдносин,
то в цiй сферi правовий вплив на сiльськогосподарськi вiдно-
сини найбiльш значний. Йдеться про велику кiлькiсть законiв
i державних програм, якi регулюють розвиток сiльськогоспо-
дарських ринкових вiдносин. Основне регулювання тут сто-
сууться порядку встановлення цiн на сiльськогосподарську
продукцiю, закупiвлю, збереження i упаковку сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє, стандартизацiю i iнспектування якостi,
особливо щодо продукцiє, яка швидко псууться.
Слiд зауважити, що iстотно почав впливати на розвиток
сiльського господарства та становище фермера у кожнiй ок-
ремо взятiй краєнi не тiльки внутрiшнiй ринок, а й вся полi-
тика загального ринку твропейського спiвтовариства з його
новими стандартами i регулюванням цiн та iнших умов увро-
пейського сiльськогосподарського ринку. Сучасна держава за
рубежем намагауться втручатися в аграрнi вiдносини лише в
тих випадках, коли порушууться встановлений законодав-
ством порядок або виникау загроза суспiльноє небезпеки.
Останнiм часом проблемам зарубiжного аграрного права
присвячена монографiя проф. Г. Ю. Бистрова1.
" ) Бнстров Г.Е. Земельньєе й аграрнне реформи в зарубежннх странах. -
Минск, 1999. - 196 с.
Аграрне право зарубiжних краєн 661
3. Правове становище
сiльськогосподарського пiдприумства
Головним iнститутом сiльськогосподарського права у iн-
ститут сiльськогосподарського пiдприумства, правове стано-
вище якого визначауться законодавчими приписами, судово-
арбiтражною практикою та виконавчою дiяльнiстю держав-
них органiв. iнститут сiльськогосподарського пiдприумства
включау правовий режим власностi, повноваження сiльсько-
господарського пiдприумця щодо сiльськогосподарського ви-
робництва, найманоє працi, правила передачi пiдприумства з
одних рук в iншi.
Центральне мiсце у системi вiдносин щодо регулювання
сiльськогосподарського пiдприумства займають вiдносини
власностi та користування рухомим i нерухомим майном i,
перш за все, землею. В основi аграрних вiдносин i нинi ле-
жить право приватноє власностi, яке бере свiй початок вiд
римського права з його повноваженнями володiння, користу-
вання i розпоряджання. Цi положення зберегли своу значен-
ня аж до Цивiльного кодексу Наполеона 1804 р. Де у ст. 544
було записано, що власник мау право розпоряджатися i ко-
ристуватися речами найбiльш абсолютним чином.
Однак подальший розвиток вiдносин власностi i перш за
все земельноє власностi внiс i суттувi змiни. Вони повязанi з
визнанням землi особливим обуктом власностi, у викорис-
таннi якого належним чином зацiкавлене суспiльство. Такий
розвиток вiдносин призвiв до ряду обмежень. Перш за все за-
конодавець встановив, що власнiсть не повинна використо-
вуватися всупереч закону. Це стосувалося обмежень в публiч-
них iнтересах, через встановлення сервiтутiв (право проходу,
Проєзду, прогону худоби, право вiд платноє реквiзицiє земель-
ноє дiлянки для задоволення публiчних iнтересiв), потiм про-
слiдували обмеження, повязанi з неналежним використан-
ням земель.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211
Францiє, ФРН, США, iталiє, iспанiє та iнших краєнах створенi
посiбники i навчальнi курси аграрного права, якi вивчаються
у сiльськогосподарських i юридичних навчальних закладах.
Серед цих робiт, зокрема, у Францiє треба видiлити тритом-
ний курс аграрного права проф. Жанна Мегре, курс аграрно-
го права Л. Лорвелле, пiдручник аграрного права Жанна Мо-
ро, в iталiє - нариси аграрного права проф. Джигастонне
Болла, пiдручник проф. Джованi Галлонi, працю Д. Вiнколi
"Право сiльськогосподарського виробника", у ФРН - курс
аграрного права проф. К. Крешеля, в iспанiє - пiдручник аг-
рарного права проф. Бальярiна Марсиаля i курс аграрного
права Санза Харкi, в Англiє - курс аграрного права Дж. Сте-
фансона, у США - пiдручник аграрного права Дж. Юргенс-
мейура та сiльськогосподарське право в матерiалах i судових
рiшеннях групи авторiв, а також сiльськогосподарське право
на допомогу правознавцям, якi представляють iнтереси фер-
Аграрне право зарубiжних краШ Й59
мерiв пiд редакцiую декана юридичного факультету Арканза-
ського унiверситету Дж. Лунi1.
2. Правове становище сiльськогосподарського
товаровиробника в умовах ринкових вiдносин
Аграрне право розвинених краєн виходить з передумови
перш за все тiсного звязку сiльськогосподарського вироб-
ництва з ринковими вiдносинами. Воно орiунтоване на нор-
мальне функцiонування приватноє власностi, перш за все на
землю, засоби виробництва, на самостiйнiсть господаря, який
рацiонально використовуу наявнi можливостi сiльськогоспо-
дарського виробництва, на свободу пiдприумницькоє дiяль-
ностi, економiчну зацiкавленiсть сiльськогосподарського ви-
робника, цiни i ринкову конкуренцiю, захищену вiд монопо-
лiзму з обмеженим державним регулюванням.
Усе це формуу систему стимулiв розвитку ринкового
сiльськогосподарського виробництва i цi положення рiдко ос-
порюються. При можливостi вiльно розпоряджатися власнiс-
тю i можливiстю вiльно реалiзувати цi права, вiдбувауться
бiльш рацiональний розподiл ресурсiв, нiж при плановiй еко-
номiцi. Внаслiдок цього виходить бiльш високий доход як
сiльськогосподарських виробникiв, так i в цiлому нацiональ-
ний доход i доход на душу населення.
Роль держави ефективно проявляуться у створеннi умов
стабiльного виробництва, заохочення довгострокових капiта-
ловкладень, якi дозволяють сiльськогосподарському вироб-
никовi сподiватися на одержання вигоди вiд зроблених вкла-
дiв. Законодавство, яке застосовууться для регулювання вiд-
1 Мегеє iеап. Огоii аегаiге. Тотев 1-3. - Рагiв, 1973-1978; iотеiiесЬ.
Огоii гигає. - Рагiа, 1988; Могсачх iеап Рiег. Мапиеi (iе гiгоii гигає. - Рагiв, 1974;
Оаiiопi О. Оiгiйi авгагiо. - Мiiапо, 1963; УiпсоШi. Соєiiуаiоге (ЦгеНо. - Мiiапо,
1969; КгоежНеii К. i-апАуiгКсЬай гесЬi. - Коєп-Вопп-МiiпсЬеп, 1966; Ваiiагiп
Магсiаi, СаНох ЗауаНег РиепуiiiпЛа. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiа, 1978; Кат Саг-
Кие. ОiгесЬо авгагiо. - Магiгiгi, 1975; 8iерНеп5оп 1 8. ТЬс iд> КсiаЧпв (о Авгiсиi-
iиге. - 1971; Лiiап С. Лепiеттеуег ашi iУасiєеу /. В. АвгiсиКигає iаж. - 1982;
"Аегiсиєєигає ЄУМ" (Саяех апй таєегiаєв). - Зi.Раиi. Мiпп. 19Й5, гiу Мауег К. апiє
оiЬег; Ьоопу . АегiсиєШгає 1а\у. Ьаууегв Оиiгiе iо Кергсiiспiiiiв Ригiп Сiiепiв. -
и8А, Сiисаео, iiiiпов, 1990.
А.ЛМйщ
.iДЦ-
660
РОЗДiЛ XXIX
носин, у цiй системi виступау як додатковий регулятор вико-
ристання альтернативних можливостей у тих випадках, коли
наявних ринкових вiдносин недостатньо для забезпечення
нормального розвитку сiльськогосподарського виробництва.
При цьому i наявнiсть розвинених ринкових вiдносин не за-
перечуу iснування окремих сфер вiдносин, де повинно пану-
вати законодавство з прямим регулюванням i його способами
примусу, у тому числi i в економiчних вiдносинах.
Забезпечення дотримання нормальних ринкових вiдносин
базууться на дотриманнi умов нормальноє конкуренцiє, де па-
нують вiдносини попиту i пропозицiє, i де до обовязкiв дер-
жави входить пiдтримання тут нормальних умов. Разом з тим
аграрне право виходить з передумови державного втручання у
питання обмеження прав приватноє власностi, регулювання
економiчних процесiв з метою найбiльш ефективного з точки
зору суспiльства використання наявних можливостей i перш
за все у тих випадках, коли ринок не може нормально функ-
цiонувати.
Що ж стосууться регулювання чисто ринкових вiдносин,
то в цiй сферi правовий вплив на сiльськогосподарськi вiдно-
сини найбiльш значний. Йдеться про велику кiлькiсть законiв
i державних програм, якi регулюють розвиток сiльськогоспо-
дарських ринкових вiдносин. Основне регулювання тут сто-
сууться порядку встановлення цiн на сiльськогосподарську
продукцiю, закупiвлю, збереження i упаковку сiльськогоспо-
дарськоє продукцiє, стандартизацiю i iнспектування якостi,
особливо щодо продукцiє, яка швидко псууться.
Слiд зауважити, що iстотно почав впливати на розвиток
сiльського господарства та становище фермера у кожнiй ок-
ремо взятiй краєнi не тiльки внутрiшнiй ринок, а й вся полi-
тика загального ринку твропейського спiвтовариства з його
новими стандартами i регулюванням цiн та iнших умов увро-
пейського сiльськогосподарського ринку. Сучасна держава за
рубежем намагауться втручатися в аграрнi вiдносини лише в
тих випадках, коли порушууться встановлений законодав-
ством порядок або виникау загроза суспiльноє небезпеки.
Останнiм часом проблемам зарубiжного аграрного права
присвячена монографiя проф. Г. Ю. Бистрова1.
" ) Бнстров Г.Е. Земельньєе й аграрнне реформи в зарубежннх странах. -
Минск, 1999. - 196 с.
Аграрне право зарубiжних краєн 661
3. Правове становище
сiльськогосподарського пiдприумства
Головним iнститутом сiльськогосподарського права у iн-
ститут сiльськогосподарського пiдприумства, правове стано-
вище якого визначауться законодавчими приписами, судово-
арбiтражною практикою та виконавчою дiяльнiстю держав-
них органiв. iнститут сiльськогосподарського пiдприумства
включау правовий режим власностi, повноваження сiльсько-
господарського пiдприумця щодо сiльськогосподарського ви-
робництва, найманоє працi, правила передачi пiдприумства з
одних рук в iншi.
Центральне мiсце у системi вiдносин щодо регулювання
сiльськогосподарського пiдприумства займають вiдносини
власностi та користування рухомим i нерухомим майном i,
перш за все, землею. В основi аграрних вiдносин i нинi ле-
жить право приватноє власностi, яке бере свiй початок вiд
римського права з його повноваженнями володiння, користу-
вання i розпоряджання. Цi положення зберегли своу значен-
ня аж до Цивiльного кодексу Наполеона 1804 р. Де у ст. 544
було записано, що власник мау право розпоряджатися i ко-
ристуватися речами найбiльш абсолютним чином.
Однак подальший розвиток вiдносин власностi i перш за
все земельноє власностi внiс i суттувi змiни. Вони повязанi з
визнанням землi особливим обуктом власностi, у викорис-
таннi якого належним чином зацiкавлене суспiльство. Такий
розвиток вiдносин призвiв до ряду обмежень. Перш за все за-
конодавець встановив, що власнiсть не повинна використо-
вуватися всупереч закону. Це стосувалося обмежень в публiч-
них iнтересах, через встановлення сервiтутiв (право проходу,
Проєзду, прогону худоби, право вiд платноє реквiзицiє земель-
ноє дiлянки для задоволення публiчних iнтересiв), потiм про-
слiдували обмеження, повязанi з неналежним використан-
ням земель.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211