43).
\ Верховна Рада Украєни 24 березня 1995 р. прийняла Закон
Шро оплату працi". Цей Закон визначау економiчнi, правовi
та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi на пiд-
ставi трудового договору перебувають у трудових вцщосинах
Правове регулювання оплати працi в СГП 425
iз пiдприумствами, установами, органiзацiями всiх форм
власностi та господарювання i з окремими громадянами, а та-
кож сфери державного й договiрного регулювання оплати
працi. Закон спрямований на забезпечення вiдновлювальноє
та стимуляцiйноє функцiй заробiтноє плати.
2. Закон "Про оплату працi" мiстить легальне визначення
основноє категорiє iнституту правового регулювання оплати
працi - заробiтноє плати. Заробiтна плата - це винагорода,
обчислена, як правило, у грошовому вираженнi, яку власник
або уповноважений ним орган виплачуу за трудовим догово-
ром працiвниковi за виконувану ним роботу. Розмiр заробiт-
ноє плати залежить вiд складностi та умов виконуваноє робо-
ти, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його
працi та господарськоє дiяльностi пiдприумства.
Стаття 2 Закону визначау структуру заробiтноє плати, роз-
межовуючи єє на основну i додаткову. Основна заробiтна пла-
та являу собою винагороду за виконану роботу вiдповiдно до
встановлених норм працi (норм часу, виробiтку, обслугову-
вання, посадових обовязкiв). Вона встановлюуться у виглядi
тарифних ставок (окладiв) i пiдрядних розцiнок для робiтни-
кiв i посадових окладiв для службовцiв. Додаткова заробiтна
плата - це винагорода за працю понад установленi норми, за
трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливi умови працi. Во-
на включау доплати, надбавки, гарантiйнi та компенсацiйнi ви-
плати, передбаченi чинним законодавством. Рiзновидом до-
датковоє заробiтноє плати е премiє, повязанi з виконанням
виробничих завдань.
3. Особливе значення мау твердження Закону про
мiнiмальну заробiтну плату. Як зазначено в ст. З, мiнiмальна
заробiтна плата - це законодавче встановлений розмiр заро-
бiтноє плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого
не може проводитись оплата за виконану працiвником мiсяч-
ну, годинну норму працi (обсяг робiт). Мiнiмальна заробiтна
плата у державною соцiальною гарантiую, обовязковою на
всiй територiє Украєни для пiдприумств усiх форм власностi та
господарювання. Однак у Законi не передбачено, яким чином
ця правова норма мау здiйснюватися, скажiмо, при вирiшеннi
питань оплати працi найманих працiвникiв колективних
сiльськогосподарських пiдприумств i селянських (фермер-
ських) господарств.
426 Роздiл XIX
Законом "Про оплату працi" передбачено правила держав-
ного регулювання оплати працi (ст. 8). Держава регулюу оп-
лату працi працiвникiв пiдприумств усiх форм власностi та
господарювання через установлення розмiру мiнiмальноє за-
робiтноє плати, iнших державних норм i гарантiй, умов i роз-
мiрiв оплати працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фi-
нансуються з бюджету, керiвникiв державних пiдприумств, а
також оподаткуванням доходiв працiвникiв. Закон регламен-
туу умови визначення розмiру мiнiмальноє заробiтноє плати.
Це робиться з урiєхунiпшнм:
- вартiсноє величини мiнiмального споживчого бюджету з
поступовим зближенням рiвнiв цих показникiв у мiру стабiлi-
зацiє та розвитку економiки краєни;
загального рiвня середньоє заробiтноє плати;
продуктивностi працi, рiвня зайнятостi та iнших економiч-
них умов.
Мiнiмальна заробiтна плата встановлюуться в розмiрi, не
нижчому за вартiсну величину межi малозабезпеченостi в роз-
рахунку на одну працездатну особу.
У названому Законi викладено основнi правовi норми
(правила) щодо регулювання трудових вiдносин iз приводу
оплати працi. Застосування цих правових норм щодо працiв-
никiв сiльськогосподарського виробництва вимагау враху-
вання особливостей (специфiки) цiує галузi народного гос-
подарства.
4. Законом "Про колективне сiльськогосподарське пiдпри-
умство" вперше на такому рiвнi визначаються правовi засади
органiзацiє та оплати працi членiв цього пiдприумства. Вiдпо-
вiдно до ст. 19 трудовi вiдносини членiв такого пiдприумства
визначаються цим Законом i Статутом пiдприумства, а грома-
дян, якi працюють за трудовим договором або контрактом, -
законодавстiюм про працю Украєни. Що стосууться вiдносин
щодо оплати працi, то кожне колективне сiльськогосподар-
ське пiдприумство самостiйно визначау форми, системи i
розмiри оплати працi його членiв та iнших працiвникiв. Оп-
лата працi в таких пiдприумствах здiйснюуться залежно вiд
кiлькостi та якостi трудового внеску кожного члена пiдприум-
ства i зумовлюуться пiдсумковими результатами. Розмiр при-
бутку, одержуваного в порядку оплати працi, не обмежууться.
1(им Законом передбачено також форми оплати працi - гро-
шову i натуральну. Визначенi цiую правовою нормою правила
Правове регулювання оплати працi в СiТi 427
вiдповiдним чином закрiплюються в Статутi конкретного пiд-
приумства та в чинних у ньому локальних правових актах про
оплату працi.
Правове регулювання оплати працi працiвникiв державних
сiльськогосподарських пiдприумств здiйснюуться вiдповiдно
до положень ст. 19 Закону "Про пiдприумства в Украєнi".
Згiдно з цiую правовою нормою пiдприумство самостiйно ви-
значау фонд оплати працi без обмеження його зростання з
боку державних органiв, встановлюу форми, системи i розмi-
ри оплати працi, а також iншi види доходiв працiвникiв. Пiд-
приумству надано право використовувати державнi тарифнi
ставки, посадовi оклади як орiунтир для диференцiацiє оплати
працi залежно вiд професiє, квалiфiкацiє працiвникiв, склад-
ностi та умов виконуваних ними робiт.
5. Суспiльно-полiтичне, економiчне, соцiальне i правове
становище колективних сiльськогосподарських пiдприумств е
таким, що кожне з них правомочне регулювати суспiльнi вiд-
носини з питань оплати працi його членiв через прийняття
його органами самоврядування вiдповiдних локальних право-
вих актiв. За своєм змiстом вони повиннi вiдповiдати Консти-
туцiє Украєни, Законовi "Про оплату працi". Статутовi даного
пiдприумства. З метою забезпечення науково-практичноє об-
грунтованостi цих локальних правових актiв, зокрема Поло-
ження про оплату працi в колективному сiльськогосподар-
ському пiдприумствi, органи державного управлiння сiль-
ським господарством, представницькi органи таких пiдпри-
умств спiльно з прогресивними керiвниками останнiх i
науковцями розробили Рекомендацiє про оплату працi в кол-
госпах Украєнськоє РСР, якi були прийнятi Радою колгоспiв
УРСР i схваленi Радою Мiнiстрiв УРСР. Керуючись ними,
кожне пiдприумство розробляу на пiдставi свого статуту i
приймау на загальних зборах Положення про оплату працi в
пiдприумствi. За своую юридичною природою Рекомендацiє у
рекомендацiйним актом. Це означау, що правила, якi вони
мiстять, не породжують субуктивних прав та юридичних
обовязкiв нi для органiв самоврядування, нi для членiв пiд-
приумства. Права субуктивного характеру для пiдприумства
та його членiв (а також громадян, якi працюють за трудовим
договором) створюють норми Положення про оплату працi в
конкретному колективному сiльськогосподарському пiдпри-
умствi. Кожне таке Положення як локальний правовий акт е
428 Роздiл XIX
правовою основою для вирiшення трудових спорiв з питань
оплати працi, що виникають мiж правлiнням i членом пiд-
приумства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211
\ Верховна Рада Украєни 24 березня 1995 р. прийняла Закон
Шро оплату працi". Цей Закон визначау економiчнi, правовi
та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi на пiд-
ставi трудового договору перебувають у трудових вцщосинах
Правове регулювання оплати працi в СГП 425
iз пiдприумствами, установами, органiзацiями всiх форм
власностi та господарювання i з окремими громадянами, а та-
кож сфери державного й договiрного регулювання оплати
працi. Закон спрямований на забезпечення вiдновлювальноє
та стимуляцiйноє функцiй заробiтноє плати.
2. Закон "Про оплату працi" мiстить легальне визначення
основноє категорiє iнституту правового регулювання оплати
працi - заробiтноє плати. Заробiтна плата - це винагорода,
обчислена, як правило, у грошовому вираженнi, яку власник
або уповноважений ним орган виплачуу за трудовим догово-
ром працiвниковi за виконувану ним роботу. Розмiр заробiт-
ноє плати залежить вiд складностi та умов виконуваноє робо-
ти, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його
працi та господарськоє дiяльностi пiдприумства.
Стаття 2 Закону визначау структуру заробiтноє плати, роз-
межовуючи єє на основну i додаткову. Основна заробiтна пла-
та являу собою винагороду за виконану роботу вiдповiдно до
встановлених норм працi (норм часу, виробiтку, обслугову-
вання, посадових обовязкiв). Вона встановлюуться у виглядi
тарифних ставок (окладiв) i пiдрядних розцiнок для робiтни-
кiв i посадових окладiв для службовцiв. Додаткова заробiтна
плата - це винагорода за працю понад установленi норми, за
трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливi умови працi. Во-
на включау доплати, надбавки, гарантiйнi та компенсацiйнi ви-
плати, передбаченi чинним законодавством. Рiзновидом до-
датковоє заробiтноє плати е премiє, повязанi з виконанням
виробничих завдань.
3. Особливе значення мау твердження Закону про
мiнiмальну заробiтну плату. Як зазначено в ст. З, мiнiмальна
заробiтна плата - це законодавче встановлений розмiр заро-
бiтноє плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого
не може проводитись оплата за виконану працiвником мiсяч-
ну, годинну норму працi (обсяг робiт). Мiнiмальна заробiтна
плата у державною соцiальною гарантiую, обовязковою на
всiй територiє Украєни для пiдприумств усiх форм власностi та
господарювання. Однак у Законi не передбачено, яким чином
ця правова норма мау здiйснюватися, скажiмо, при вирiшеннi
питань оплати працi найманих працiвникiв колективних
сiльськогосподарських пiдприумств i селянських (фермер-
ських) господарств.
426 Роздiл XIX
Законом "Про оплату працi" передбачено правила держав-
ного регулювання оплати працi (ст. 8). Держава регулюу оп-
лату працi працiвникiв пiдприумств усiх форм власностi та
господарювання через установлення розмiру мiнiмальноє за-
робiтноє плати, iнших державних норм i гарантiй, умов i роз-
мiрiв оплати працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фi-
нансуються з бюджету, керiвникiв державних пiдприумств, а
також оподаткуванням доходiв працiвникiв. Закон регламен-
туу умови визначення розмiру мiнiмальноє заробiтноє плати.
Це робиться з урiєхунiпшнм:
- вартiсноє величини мiнiмального споживчого бюджету з
поступовим зближенням рiвнiв цих показникiв у мiру стабiлi-
зацiє та розвитку економiки краєни;
загального рiвня середньоє заробiтноє плати;
продуктивностi працi, рiвня зайнятостi та iнших економiч-
них умов.
Мiнiмальна заробiтна плата встановлюуться в розмiрi, не
нижчому за вартiсну величину межi малозабезпеченостi в роз-
рахунку на одну працездатну особу.
У названому Законi викладено основнi правовi норми
(правила) щодо регулювання трудових вiдносин iз приводу
оплати працi. Застосування цих правових норм щодо працiв-
никiв сiльськогосподарського виробництва вимагау враху-
вання особливостей (специфiки) цiує галузi народного гос-
подарства.
4. Законом "Про колективне сiльськогосподарське пiдпри-
умство" вперше на такому рiвнi визначаються правовi засади
органiзацiє та оплати працi членiв цього пiдприумства. Вiдпо-
вiдно до ст. 19 трудовi вiдносини членiв такого пiдприумства
визначаються цим Законом i Статутом пiдприумства, а грома-
дян, якi працюють за трудовим договором або контрактом, -
законодавстiюм про працю Украєни. Що стосууться вiдносин
щодо оплати працi, то кожне колективне сiльськогосподар-
ське пiдприумство самостiйно визначау форми, системи i
розмiри оплати працi його членiв та iнших працiвникiв. Оп-
лата працi в таких пiдприумствах здiйснюуться залежно вiд
кiлькостi та якостi трудового внеску кожного члена пiдприум-
ства i зумовлюуться пiдсумковими результатами. Розмiр при-
бутку, одержуваного в порядку оплати працi, не обмежууться.
1(им Законом передбачено також форми оплати працi - гро-
шову i натуральну. Визначенi цiую правовою нормою правила
Правове регулювання оплати працi в СiТi 427
вiдповiдним чином закрiплюються в Статутi конкретного пiд-
приумства та в чинних у ньому локальних правових актах про
оплату працi.
Правове регулювання оплати працi працiвникiв державних
сiльськогосподарських пiдприумств здiйснюуться вiдповiдно
до положень ст. 19 Закону "Про пiдприумства в Украєнi".
Згiдно з цiую правовою нормою пiдприумство самостiйно ви-
значау фонд оплати працi без обмеження його зростання з
боку державних органiв, встановлюу форми, системи i розмi-
ри оплати працi, а також iншi види доходiв працiвникiв. Пiд-
приумству надано право використовувати державнi тарифнi
ставки, посадовi оклади як орiунтир для диференцiацiє оплати
працi залежно вiд професiє, квалiфiкацiє працiвникiв, склад-
ностi та умов виконуваних ними робiт.
5. Суспiльно-полiтичне, економiчне, соцiальне i правове
становище колективних сiльськогосподарських пiдприумств е
таким, що кожне з них правомочне регулювати суспiльнi вiд-
носини з питань оплати працi його членiв через прийняття
його органами самоврядування вiдповiдних локальних право-
вих актiв. За своєм змiстом вони повиннi вiдповiдати Консти-
туцiє Украєни, Законовi "Про оплату працi". Статутовi даного
пiдприумства. З метою забезпечення науково-практичноє об-
грунтованостi цих локальних правових актiв, зокрема Поло-
ження про оплату працi в колективному сiльськогосподар-
ському пiдприумствi, органи державного управлiння сiль-
ським господарством, представницькi органи таких пiдпри-
умств спiльно з прогресивними керiвниками останнiх i
науковцями розробили Рекомендацiє про оплату працi в кол-
госпах Украєнськоє РСР, якi були прийнятi Радою колгоспiв
УРСР i схваленi Радою Мiнiстрiв УРСР. Керуючись ними,
кожне пiдприумство розробляу на пiдставi свого статуту i
приймау на загальних зборах Положення про оплату працi в
пiдприумствi. За своую юридичною природою Рекомендацiє у
рекомендацiйним актом. Це означау, що правила, якi вони
мiстять, не породжують субуктивних прав та юридичних
обовязкiв нi для органiв самоврядування, нi для членiв пiд-
приумства. Права субуктивного характеру для пiдприумства
та його членiв (а також громадян, якi працюють за трудовим
договором) створюють норми Положення про оплату працi в
конкретному колективному сiльськогосподарському пiдпри-
умствi. Кожне таке Положення як локальний правовий акт е
428 Роздiл XIX
правовою основою для вирiшення трудових спорiв з питань
оплати працi, що виникають мiж правлiнням i членом пiд-
приумства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211