Нагромаджений за багато рокiв досвiд взаумин мiж держа-
ною з єє органами державного управлiння i колективними
гiпьськогосполарськими утвореннями свiдчить про доцiль-
чiть iастiнупанiєй прiпюпого методу рекомендацiй, порад.
НМ iяiриймннпмяi кожним конкретним КСГП як такi, що
КiЩiт-по прийняти i iнстосонупати в своуму пiдприумствi.
5ИЄк>мс11iцiє, поради за своєм змiстом стосуються пи-
i.iнь, якi згiдно з Статутом пiдприумства вiднесенi до компе-
и-нцiє органiв самоврядування колективного пiдприумства.
Чiльне мiсце серед рекомендацiй належить внутрiшньогоспо-
царським правовим актам. З метою забезпечення вiдповiд-
ностi цих актiв вимогам закону або пiдзаконного акта, прий-
нятого державою з питань дiяльностi колективного сiльсько-
господарського пiдприумства, досягнення юридичних поло-
жень (норм) в цих актах, впровадження передового досвiду
вирiшення i нормативного врегулювання окремих питань цi
акти приймаються як внутрiшньо-господарськi локальнi пра-
вовi акти. Першорядними серед них у Статут пiдприумства,
що вiдповiдау вимогам Закону "Про колективне сiльськогос-
подарське пiдприумство". Закону "Про сiльськогосподарську
кооперацiю" та iн. i Примiрному зразку Статуту колективного
сiльськогосподарського пiдприумства.
6. Цiлком виправданою у практика розробки i прийняття
рекомендацiйних актiв науковими установами. Зокрема, ме-
тодичнi рекомендацiє по приватизацiє майна колективних
сiльськогосподарських пiдприумств. Цей акт схвалено сек-
цiую економiки науково-технiчноє ради Мiнiстерства сiльсь-
кого господарства i продовольства 2 жовтня 1992 р. З ураху-
ванням зазначених рекомендацiй кожне КСГП розробляу вiд-
повiдне Положення як внутрiшньогосподарський локальний
правовий акт i керууться ним при паюваннi майна членiв пiдт
220 РоздiлХ
приумства залежно вiн єхньоє частини в основних засобах ви-
робництва.
Юридичноє сили локального правового акта рекомендацiє
набувають з часу єх прийняття або затвердження органами са-
моврядування колективного сiльськогосподарського пiдпри-
умства. З цього моменту нони набувають значення джерела
аграрного права i ними повиннi керуватися органи самовря-
дування i посадовi особи КСГП, а також враховувати єхнi
субукти, що вступають у припонiдносини з КСГП, ВСГК,
АСГТтаiн.
Мiнагропром Украєни в межах своєх повноважень на вико-
нання актiв аграрного законодавства видау накази, органiзо-
вуу i контролюу єх виконання. Визначенi ними рiшення у
обовязковими для виконання центральними i мiсцевими ор-
ганами виконавчоє влади, органами мiсцевого самоврядуван-
ня, пiдприумствами, установами, органiзацiями усiх форм
власностi та громадянами. У процесi єх виконання колективнi
i державнi сiльськогосподарськi пiдприумства враховують своє
конкретнi умови виробничо-пiдприумницькоє дiяльностi, до-
тримуються свого Статуту, вимог госпрозрахунковоє результа-
тивностi та забезпечення iнтересiв працiвникiв пiдприумства.
Вказiвки Мiнагропрому та його органiв, обласноє i район-
ноє ланки органiв державного управлiння з питань забезпе-
чення схоронностi єхнього майна, коштiв, цiнних паперiв,
усунення порушень Статуту пiдприумства, забезпечення ра-
цiонального використання земель сiльськогосподарського
призначення, додержання вимог екологiчного законодавства
та iнших пiдлягають виконанню пiдприумствами в першу
чергу.
6. Здiйснення державно-правового
регулювання сiльського господарства
1. Державно-правове регулювання сiльського господарства
Провадиться шляхом органiзацiйно-правового забезпечення
виконання норм аграрного права, що вмiщенi в актах аграр-
ного законодавства. Поняття i сутнiсть належного виконання
цих норм полягау в окресленому нормами права колi субук-
тiв, якi згiдно з своєм правовим становищем зобовязанi вико-
нувати вимоги аграрних правомочностей, визначеннi обук-
тiв, тобто галузей i ланок сiльськогосподарського виробницт-
Двржавно-правове регулювання сiльського господарства 221
ва, на якi цi норми спрямованi i покликанi єх регулювати; в
тому, якими правовими засобами, способами i методами ре-
гулюються суспiльно-виробничi вiдносини у регульованiй
сферi; у визначеннi i реалiзацiє органiзацiйно-управлiнських,
економiчних, майнових, трудових, господарсько-договiрних
вiдносин, що регулюються у кожному конкретному випадку.
При цьому необхiдно визначати ефективнiсть i результатив-
нiсть застосування цих норм.
Норми аграрного права визначають лише основоположнi
риси сiльського господарства. Процес господарювання поряд
i виконанням (додержанням) вимог права включау в себе
широку активнiсть i iнiцiативу керiвникiв, спецiалiстiв i пра-
цiвникiв - виконавцiв сiльськогосподарських робiт, сфери
i)|нм|МММмхнiiн<>iо обслуговування, збереження i схорон-
iiiЦВiРлткоє продукцiє. Тi ефективноє реалiза-
СцИНЯрЯО єє господарськоє дiяльностi в цiлому. Здiйс-
нення державно-правового регулювання охоплюу собою реа-
лiзацiю субуктивних прав i юридичних обовязкiв кожним iз
учасникiв сiльського господарства.
2. Належне виконання аграрно-правових актiв забезпечу-
уться шляхом прийняття єх щодо правового становища поса-
i дових осiб (керiвникiв i спецiалiстiв сiльського господарства),
| правового режиму майна (фондiв), що належить колективно-
| кооперативним та державним пiдприумствам, визначення
| правосубуктностi окремих виробничо-господарських пiдроз-
i дiлiв та iн. Наприклад, таким актом у Положення про спецi-
алiста сiльського господарства. Положення про пає та розпо-
дiл дивiдендiв у КСГП та iн. Серед внутрiшньогосподарських
(локальних) актiв особливу значущiсть мау Положення про
оплату працi в колективно-кооперативному пiдприумствi. За
сучасних скрутних економiчних умов виконанню цього акта
органи державного управлiння сiльським господарством на-
лежноє уваги не придiляють, до питань оплати працi членiв
КСГП, ВСГК, АСГТ, СпС ставляться байдуже, виправдову-
ють своу невтручання виробнйчо-господарською самостiй-
нiстю цих пiдприумств.
3. В науцi теорiє права вкладауться вiдповiдний змiст в по-
няття виконання вимог правовоє норми i права застосування
юридичноє норми. Виконання вимог правовоє норми у
обовязковою правомочнiстю сiльськогосподарського пiдпри-
умства як юридичноє особи. Такими ж обовязковими у вiд-
Роздiл XI
ПРАВО ВЛАСНОСТi КОЛЕКТИВНОГО
СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПiДПРИтМСТВА
i. Поняття права власностi
колективного сiльськогосподарського пiдприумства
i. Наукою полiтичноє економiє власнiсть розглядауться як
суспiльно-економiчнi вiдносини з приводу iсторично кон-
кретноє форми привласнення, розпорядження i використання
матерiальних благ i, насамперед, засобiв виробництва. Влас-
нiсть лежить в основi виробничих вiдносин i проявляуться у
вiдповiдних формах. Форма власностi зумовлюу, кому нале-
жать засоби виробництва - всьому суспiльству (народу), дер-
жавi, колективу чи окремим особам. Основною у вiдносинах
власностi у обставина, яка визначау, хто привласнюу засоби
виробництва. Форма власностi на засоби виробництва обу-
мовлюу форму власностi на продукти виробництва i форму єх
розподiлу мiж членами суспiльства.
Суспiльнi вiдносини власностi i права власностi врегульо-
ванi Конституцiую Украєни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211