На вiдмiну вiд iнших краєн, де вiдноси-
ни в галузi земельноє оренди регулюються державою, США
характеризууться свободою орендних договорiв, хоча багато в
чому вiдносини оренди у США регулюються законодавством
штатiв. Важливу роль вiдiграу у цих питаннях i судова прак-
тика, мiсцевi звичає. Згiдно з цим у кожному штатi склалися
своє форми i порядок розгляду спiрних питань у судi. При
цьому досить чiтко роздiляють оренду сiльськогосподарського
пiдприумства з правом володiння (еаiаiе) i рiзнi види здоль-
щини.
У системi англосаксонського права сiльськогосподарська
оренда вiдноситься до одного з видiв узуфруктних прав, тобто
права на одержання вигоди. На цiй пiдставi орендатору нада-
уться право самому встановлювати спосiб одержання вигоди
iз землi, що використовууться. Основним у правило, за яким
орендатор не повинен завдавати збитки джерелам доходiв.
Останнiми роками сiльськогосподарська оренда у Великобри-
танiє характеризууться появою законiв щодо закрiплення ста-
бiльностi цих вiдносин. Переважнi права на продовження
сiльськогосподарськоє оренди з 1976 р. почали поширюватися
на два поколiння сiмє орендатора, пiдвищено вимоги до
орендодавця, а саме до обгрунтованостi його бажань припи-
нити оренду.
У рядi зарубiжних краєн iснуу оренда землi i сiльськогоспо-
дарських пiдприумств у держави, у власностi якоє перебува-
ють землi i ферми.
Значну специфiку мають оренднi вiдносини у Францiє.
Оренда тут характеризууться тим, що режим сiльськогоспо-
дарськоє оренди детально i всеохоплююче урегульований дер-
жавою. Законом вiд 17 жовтня 1945 р. був затверджений ти-
повий Статут сiльськогосподарськоє оренди, до якого закона-
ми постiйно вносяться змiни та доповнення. За Статутом
припускауться оренда ферми, оренда земельноє дiлянки або
оренда ферми з половини. У першому випадку оренда вста-
новлюуться на пiдставi твердих платежiв, у другому залежно
вiд одержаного врожаю i пропорцiйно до внесеного у госпо-
дарство вкладу. При цьому розмiри орендноє плати можуть
регламентуватися в адмiнiстративному порядку. Договiр
оренди на пiдставi Статуту дау чiткий перелiк обовязкових
умов сiльськогосподарськоє оренди, що стосуються обуктiв
666
оренди, особи орендатора, обовязкiв сторiн, орендноє плати,
строкiв оренди. Договiр оренди може бути письмовим або ус-
ним. В останньому випадку вiн повинен вiдповiдати нормам
типового Статуту сiльськогосподарськоє оренди.
Французьке законодавство дуже детально регламентуу по-
рядок i процедуру одержання оренди, єє подовження i припи-
нення. Правом на переважне одержання оренди мають особи,
якi володiють сiльськогосподарською спецiальнiстю, мають
стаж роботи у сiльському господарствi1.
У системi правових вiдносин сiльськогосподарськоє орен-
ди зарубiжних краєн важливе значення надауться договору
оренди. Договiр оренди регламентуу використання орендова-
ного сiльськогосподарського пiдприумства повнiстю, окремоє
дiлянки землi, худоби, за користування якими орендатор
сплачуу певну орендну плату або ренту. З проголошеною у
багатьох краєнах свободою орендних вiдносин дiйсно iснуу
досить сувора регламентацiя орендних умов. У ФРН, наприк-
лад, оренднi договори подаються на реустрацiю до вiдповiд-
них державних органiв, якi можуть не затвердити договiр, як-
що встановлена надмiрна орендна плата, коли договiр веде до
недоцiльного роздрiбнення дiлянки, до надмiрноє концентра-
цiє землекористування в одних руках, завдау шкоди сiльсько-
господарському виробництву тощо2. В орендних договорах
цiна, як правило, визначауться вiльною згодою. Також вiльно
визначауться пiдприумцем форма i методи експлуатацiє фер-
ми, яка орендууться. Вiдповiдно до сiльськогосподарського
кодексу, орендатор зобовязаний так органiзувати ведення
господарства, щоб воно вiдповiдало його призначенню. Од-
ним iз основних положень законодавства про сiльськогоспо-
дарську оренду у Францiє Ж. Мегре вважау можливiсть гаран-
тувати орендатору достатню стабiльнiсть договору для веден-
ня сучасного господарства3. З цiую метою законодавство
встановлюу мiнiмальнi i максимальнi строки оренди. Взагалi,
встановлення тривалих строкiв сiльськогосподарськоє оренди
у Францiє i Бельгiє не менше нiж на 9 рокiв, у ФРН - корот-
костроковий термiн на 9 i довгостроковий на 18 рокiв, в iта"
1 Павлова 3. Й. Государстаенное регулирование сельского хозяйстаа во
Франции. - М,; Наука. - 1988,
2 Вип3 Мекгеi i Ье гiгоii пiгає. - Рагiа: Р.Ц.Е, 1976. - Р. 77.
Аграрне право зарубiжних краєн 667
дiє - на 15, Португалiє - на 10, iспанiє i Люксембурзi - на 6
рокiв, Австрiє - на 5 рокiв. Як правило, передбачауться i пра-
во переважного подовження оренди, що визнауться в аграр-
ному правi найпрогресивнiшою рисою сучасного законодав-
ства. Законодавство у багатьох краєнах встановлюу межi
орендноє плати, за якi сторони, що домовляються, не мають
права виходити. Законодавство Францiє, Голландiє, Бельгiє,
iталiє передбачау переважне право орендатора на придбання
дiлянки, яка орендууться, у випадку єє продажу або будь-яко-
го iншого перетворення.
5. Договори сiльськогосподарських пiдприумств
Ринковий характер сучасного сiльськогосподарського пiд-
приумства надау надзвичайно великого значення договiрним
вiдносинам, якi в системi аграрного права набули першочер-
гового значення.
Розвиток аграрних вiдносин призвiв до виникнення цiлоє
групи договiрних вiдносин, що називаються "сiльськогоспо-
дарськi вимоги". До таких типiв договорiв належать договори
сiльськогосподарськоє оренди, сiльськогосподарського креди-
ту, збуту сiльськогосподарськоє продукцiє, договори купiвлi-
продажу сiльськогосподарських пiдприумств, договори ви-
робництва сiльськогосподарськоє продукцiє за контрактами
тощо. Сфера цих вiдносин з включенням специфiчних вимог
постiйно розширюуться, а регламентацiя вiдносин стау бiльш
деталiзованою. Слiд вiдзначити як одну з важливих рис дого-
вiрних вiдносин перетворення багатьох iз них з двостороннiх
у типовi з елементами публiчно-правового регулювання. У
договорах аграрного права все бiльше знаходять вiдображен-
ня положення технiчноє i економiко-соцiальноє своурiдностi
сiльського господарства.
У рядi краєн держава встановлюу коло субуктiв певних до-
говiрних вiдносин (спадкування, сiльськогосподарського кре-
дитування), ставить певнi умови здiйснення договорiв (згода
на укладення договору оренди повнолiтнiх членiв сiмє), зем-
левласника, згода державних органiв на надання кредиту, ви-
конання вимог щодо якостi договiрноє продукцiє, встановле-
них державою для договорiв купiвлi-продажу, додержання
встановлених державних цiн або єх рiвнiв. У рядi краєн держа-
ва створюу спецiальнi фонди, виступау гарантом при наданнi
668
кредиту, або встановлюу види i форми заставного майна. У
США, наприклад, поширена така форма кредитування фер-
мерiв як кредит пiд заставу зерна, що залишауться на фермах
або у сховищах державноє органiзацiє, товарно-кредитноє кор-
порацiє зi збереженням права на викуп цього зерна фермером.
Такi форми договору iснують в Австралiє, Англiє, Францiє,
ФРН, Голландiє та iнших краєнах.
Важливою рисою сучасних договiрних вiдносин у перетво-
рення договорiв на iнструмент публiчно-правового втручання
держави у сiльськогосподарську дiяльнiсть, при цьому ство-
рюуться суворий режим виробничоє дiяльностi, який контро-
люуться, згiдно з розробленими програмами1.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211