В рештi
нiчiадкiв матиме мiсце фактичне володiння рiччю, що здiй-
снюуться проти волi власника. Практичне значення вiдмежу-
вання права володiння вiд iнших правомочностей власника
полягау в його правi вимагати захисту свого права володiння
у порядку, передбаченому законом, - у порядку вiндикацiє.
Пiдставою для такого захисту у право володiння, а не сам
факт заволодiння майном.
Пiдприумство мау право володiти лише майном, необхiд-
ним йому для господарськоє дiяльностi в межах його право-
здатностi. Володiння засобами i продуктами сiльськогоспо-
дарського виробництва у не тiльки правом, а й вiдповiдним
обовязком пiдприумства.
2. Право користування - це юридичне забезпечена мож-
ливiсть i обовязок експлуатацiє речей через одержання вiд
них корисних властивостей для досягнення певного матерi-
ального результату. Виходячи з цього загального положення,
таким правом для КСГП, СпС, ВСГК у виробниче користу-
вання знаряддями i засобами виробництва, господарськими
спорудами i технiкою, експлуатацiя робочоє худоби, викорис-
тання iншого майна (зокрема виробiв пiдсобних цехiв, пiд-
236 Роздiл XI
приумств), а також одержання вiдповiдних господарських ре-
зультатiв: урожаю сiльськогосподарських культур, продуктiв
тваринництва, приросту жиноє ваги стада тварин, плодiв са-
дiвництва i виноградарства, прибуткiв вiд зданих в оренду ху-
доби, засобiв виробництва, примiщень тощо. Отже, внаслiдок
права користування колектинним майном створюються новi
матерiальнi цiнностi, на якi у пiдприумства виникау право
власностi.
Належне пiдприумству iiрiшо користування здiйснюуться
застосуванням працi його члгпiн тп осiб, якi працюють на
ньому за трудовим договором. Майно КСГП, СпС, ВСГК по-
винно використовуватись вiдповiдно до його цiльового при-
значення - для подальшого розвитку господарства. Водночас
пiдприумство може надавати своу майно безоплатно або за
невелику плату в користування (оренду, прокат) своєм членам
або iншим особам для одержання прибутку, задоволення єх
матерiальних i культурно-побутових потреб (як-от допомога
членам пiдприумства у будiвництвi або ремонтi житлових бу-
динкiв, обробiтку присадибних земельних дiлянок тощо).
В аграрному законодавствi закрiплюуться вимога рацiо-
нально використовувати належнi пiдприумству знаряддя i за-
соби виробництва, дбайливо зберiгати, своучасно ремонтува-
ти i доглядати трактори, комбайни та iнше сiльськогосподар-
ське знаряддя, а також належним чином зберiгати насiння i
корми.
3. Право розпорядження - це можливiсть вчинення юри-
дичних дiй щодо певного майна, коштiв або iнших матерiаль-
них цiнностей. Наслiдком цих дiй у виникнення, змiна або
припинення права власностi пiдприумства на майно (його
привласнення), надання цього майна iншiй особi на правi ко-
ристування, в тому числi в оренду, прийняття рiшення про
використання коштiв на придбання майна. Право розпоря-
дження майном i кощi.iми пiдприумства належить тiльки
самому пiдприумству як юридичнiй особi, його органам
управлiння.
У науцi аграрного права право розпорядження розмежову-
уться за двома аспектами: а) як органiзацiя або встановлення
порядку внутрiшньогосподарського використання колектив-
ного майна, закрiплення його за виробничими пiдроздiлами i
окремими членами пiдприумства з метою одержання вiд
нього корисних властивостей (цi розпорядчi дiє називають та-
Право власностi КСГП 237
кож правом управлiння майном); б) як передача обуктiв пра-
ва колективноє власностi у власнiсть або користування iншiй
особi. Саме цiую частиною права розпорядження зумовлено
участь пiдприумства як субукта права власностi та юридичноє
особи в ринкових економiчних вiдносинах.
4. Право розпорядження майном криу в собi здiйснення
органами самоврядування управлiнських дiй, спрямованих на
визначення цiльового призначення конкретних обуктiв пра-
на власностi пiдприумства, закрiплення майна за його вироб-
ничими пiдроздiлами, визначення порядку i умов викорис-
тання корисних властивостей того чи iншого майна. Право
розпорядження в цьому аспектi охоплюу дiє пiдприумства як
власника щодо облiку i зберiгання одержаноє натуральноє
продукцiє, розподiлу одержаних доходiв, утворення внутрiш-
ньогосподарських фондiв для задоволення поточних вироб-
ничих потреб. У цьому випадку право розпорядження не
спричиняу змiну субукта права власностi. Останнiм, як i ра-
нiше, залишауться пiдприумство. Внаслiдок цих розпорядчих
дiй пiдприумство надiляу своє виробничi пiдроздiли правом
повного внутрiшньогосподарського вiдання згiдно з цiлями єх
дiяльностi i господарського призначення майна, забезпечен-
ня внутрiшньогосподарського розрахунку i пiдприумництва.
Для вiдносин, що складаються у процесi реалiзацiє пiдпри-
умством своєх правомочностей власника, характерне злиття в
тих самих дiях двох правомочностей: права користування i
права розпорядження. Наприклад, використовуючи насiння
для посiву, пiдприумство водночас здiйснюу i право користу-
вання, i право розпорядження ним.
5. Змiст права власностi кожного окремого пiдприумства
визначауться нормами Закону "Про власнiсть", де поняття
змiсту права власностi трактууться у ст. 4 "Здiйснення права
власностi", згiдно з якою власник на свiй розсуд володiу, ко-
ристууться i розпоряджауться належним йому майном. Влас-
ник мау право вчиняти щодо свого майна будь-якi дiє, що не
суперечать законовi. Вiн може використовувати його для
здiйснення господарськоє та iншоє, не забороненоє законом,
дiяльностi. Закон проголошуу, по-перше, принцип - усiм
власникам рiвнi умови здiйснення своєх прав i, по-друге, га-
рантуу, що держава безпосередньо не втручатиметься в госпо-
дарську дiяльнiсть субуктiв права власностi.
238 Роздiл XI
6. Правомочностi пiдприумства як власника визначаються
його статутом, зокрема вони полягають: у набуттi у власнiсть
матерiально-технiчних засобiв i ресурсiв, будiвельних та iн-
ших матерiалiв, залученнi при необхiдностi на добровiльнiй
основi грошових i майнових инсскiєє членiв пiдприумств, ор-
ганiзацiй та громадян, у розподiлi мiж ними частини доходiв
або продукцiє пропорцiйно до розмiрiв зроблених внескiв, а
також у створеннi пайового фонду членiв пiдприумства.
iстотним елементом прiєєш розпорядження власнiстю пiд-
приумства с встановленi його статутом правила, що регулю-
ють розподiл валовоє продукцiє та доходiв. Правове регулю-
вання розподiлу здiйснюуться таким чином, щоб iз виробле-
ноє власноє продукцiє вiдшкодовувалися матерiальнi витрати
на єє виробництво (амортизацiя основних засобiв, витрати на
насiння, корми, добрива, пальне, витрати на поточний ре-
монт тощо). Валовий дохiд пiдприумство використовуу для
розрахункiв за своєми зобовязаннями перед бюджетом i бан-
ками, спрямовуу на розширення виробництва, оплату працi,
здiйснення соцiального розвитку, утворення страхових фон-
дiв, а також для участi своєми коштами у створеннi й дiяль-
ностi мiжгосподарських пiдприумств, органiзацiй, обуднань.
Своу право розпоряджатися коштами пiдприумство здiйснюу
так, щоб своучасно внести платежi державi та повернути гро-
шовi позики, не допускати дебiторськоє заборгованостi, своу-
часно розраховуватися з працiвниками i кредиторами, утво-
рювати й поповнювати громадськi фонди.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211
нiчiадкiв матиме мiсце фактичне володiння рiччю, що здiй-
снюуться проти волi власника. Практичне значення вiдмежу-
вання права володiння вiд iнших правомочностей власника
полягау в його правi вимагати захисту свого права володiння
у порядку, передбаченому законом, - у порядку вiндикацiє.
Пiдставою для такого захисту у право володiння, а не сам
факт заволодiння майном.
Пiдприумство мау право володiти лише майном, необхiд-
ним йому для господарськоє дiяльностi в межах його право-
здатностi. Володiння засобами i продуктами сiльськогоспо-
дарського виробництва у не тiльки правом, а й вiдповiдним
обовязком пiдприумства.
2. Право користування - це юридичне забезпечена мож-
ливiсть i обовязок експлуатацiє речей через одержання вiд
них корисних властивостей для досягнення певного матерi-
ального результату. Виходячи з цього загального положення,
таким правом для КСГП, СпС, ВСГК у виробниче користу-
вання знаряддями i засобами виробництва, господарськими
спорудами i технiкою, експлуатацiя робочоє худоби, викорис-
тання iншого майна (зокрема виробiв пiдсобних цехiв, пiд-
236 Роздiл XI
приумств), а також одержання вiдповiдних господарських ре-
зультатiв: урожаю сiльськогосподарських культур, продуктiв
тваринництва, приросту жиноє ваги стада тварин, плодiв са-
дiвництва i виноградарства, прибуткiв вiд зданих в оренду ху-
доби, засобiв виробництва, примiщень тощо. Отже, внаслiдок
права користування колектинним майном створюються новi
матерiальнi цiнностi, на якi у пiдприумства виникау право
власностi.
Належне пiдприумству iiрiшо користування здiйснюуться
застосуванням працi його члгпiн тп осiб, якi працюють на
ньому за трудовим договором. Майно КСГП, СпС, ВСГК по-
винно використовуватись вiдповiдно до його цiльового при-
значення - для подальшого розвитку господарства. Водночас
пiдприумство може надавати своу майно безоплатно або за
невелику плату в користування (оренду, прокат) своєм членам
або iншим особам для одержання прибутку, задоволення єх
матерiальних i культурно-побутових потреб (як-от допомога
членам пiдприумства у будiвництвi або ремонтi житлових бу-
динкiв, обробiтку присадибних земельних дiлянок тощо).
В аграрному законодавствi закрiплюуться вимога рацiо-
нально використовувати належнi пiдприумству знаряддя i за-
соби виробництва, дбайливо зберiгати, своучасно ремонтува-
ти i доглядати трактори, комбайни та iнше сiльськогосподар-
ське знаряддя, а також належним чином зберiгати насiння i
корми.
3. Право розпорядження - це можливiсть вчинення юри-
дичних дiй щодо певного майна, коштiв або iнших матерiаль-
них цiнностей. Наслiдком цих дiй у виникнення, змiна або
припинення права власностi пiдприумства на майно (його
привласнення), надання цього майна iншiй особi на правi ко-
ристування, в тому числi в оренду, прийняття рiшення про
використання коштiв на придбання майна. Право розпоря-
дження майном i кощi.iми пiдприумства належить тiльки
самому пiдприумству як юридичнiй особi, його органам
управлiння.
У науцi аграрного права право розпорядження розмежову-
уться за двома аспектами: а) як органiзацiя або встановлення
порядку внутрiшньогосподарського використання колектив-
ного майна, закрiплення його за виробничими пiдроздiлами i
окремими членами пiдприумства з метою одержання вiд
нього корисних властивостей (цi розпорядчi дiє називають та-
Право власностi КСГП 237
кож правом управлiння майном); б) як передача обуктiв пра-
ва колективноє власностi у власнiсть або користування iншiй
особi. Саме цiую частиною права розпорядження зумовлено
участь пiдприумства як субукта права власностi та юридичноє
особи в ринкових економiчних вiдносинах.
4. Право розпорядження майном криу в собi здiйснення
органами самоврядування управлiнських дiй, спрямованих на
визначення цiльового призначення конкретних обуктiв пра-
на власностi пiдприумства, закрiплення майна за його вироб-
ничими пiдроздiлами, визначення порядку i умов викорис-
тання корисних властивостей того чи iншого майна. Право
розпорядження в цьому аспектi охоплюу дiє пiдприумства як
власника щодо облiку i зберiгання одержаноє натуральноє
продукцiє, розподiлу одержаних доходiв, утворення внутрiш-
ньогосподарських фондiв для задоволення поточних вироб-
ничих потреб. У цьому випадку право розпорядження не
спричиняу змiну субукта права власностi. Останнiм, як i ра-
нiше, залишауться пiдприумство. Внаслiдок цих розпорядчих
дiй пiдприумство надiляу своє виробничi пiдроздiли правом
повного внутрiшньогосподарського вiдання згiдно з цiлями єх
дiяльностi i господарського призначення майна, забезпечен-
ня внутрiшньогосподарського розрахунку i пiдприумництва.
Для вiдносин, що складаються у процесi реалiзацiє пiдпри-
умством своєх правомочностей власника, характерне злиття в
тих самих дiях двох правомочностей: права користування i
права розпорядження. Наприклад, використовуючи насiння
для посiву, пiдприумство водночас здiйснюу i право користу-
вання, i право розпорядження ним.
5. Змiст права власностi кожного окремого пiдприумства
визначауться нормами Закону "Про власнiсть", де поняття
змiсту права власностi трактууться у ст. 4 "Здiйснення права
власностi", згiдно з якою власник на свiй розсуд володiу, ко-
ристууться i розпоряджауться належним йому майном. Влас-
ник мау право вчиняти щодо свого майна будь-якi дiє, що не
суперечать законовi. Вiн може використовувати його для
здiйснення господарськоє та iншоє, не забороненоє законом,
дiяльностi. Закон проголошуу, по-перше, принцип - усiм
власникам рiвнi умови здiйснення своєх прав i, по-друге, га-
рантуу, що держава безпосередньо не втручатиметься в госпо-
дарську дiяльнiсть субуктiв права власностi.
238 Роздiл XI
6. Правомочностi пiдприумства як власника визначаються
його статутом, зокрема вони полягають: у набуттi у власнiсть
матерiально-технiчних засобiв i ресурсiв, будiвельних та iн-
ших матерiалiв, залученнi при необхiдностi на добровiльнiй
основi грошових i майнових инсскiєє членiв пiдприумств, ор-
ганiзацiй та громадян, у розподiлi мiж ними частини доходiв
або продукцiє пропорцiйно до розмiрiв зроблених внескiв, а
також у створеннi пайового фонду членiв пiдприумства.
iстотним елементом прiєєш розпорядження власнiстю пiд-
приумства с встановленi його статутом правила, що регулю-
ють розподiл валовоє продукцiє та доходiв. Правове регулю-
вання розподiлу здiйснюуться таким чином, щоб iз виробле-
ноє власноє продукцiє вiдшкодовувалися матерiальнi витрати
на єє виробництво (амортизацiя основних засобiв, витрати на
насiння, корми, добрива, пальне, витрати на поточний ре-
монт тощо). Валовий дохiд пiдприумство використовуу для
розрахункiв за своєми зобовязаннями перед бюджетом i бан-
ками, спрямовуу на розширення виробництва, оплату працi,
здiйснення соцiального розвитку, утворення страхових фон-
дiв, а також для участi своєми коштами у створеннi й дiяль-
ностi мiжгосподарських пiдприумств, органiзацiй, обуднань.
Своу право розпоряджатися коштами пiдприумство здiйснюу
так, щоб своучасно внести платежi державi та повернути гро-
шовi позики, не допускати дебiторськоє заборгованостi, своу-
часно розраховуватися з працiвниками i кредиторами, утво-
рювати й поповнювати громадськi фонди.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211