У зарубiжному правi поки не утвердилась удина назва га-
лузi права, що регулюу вiдносини у сiльському господарствi.
i наука за рубежем однаково використовуу в рядi мов термiн
аграрне, сiльськогосподарське право, якi найчастiше вжива-
ються як синонiми.
Поряд з аграрним правом i перетинаючись з ним, видiля-
уться сiльське право, ставиться питання про утворення агро-
продовольчого права2, що призводить до плутанини.
У бiльшостi випадкiв пiд аграрним правом розумiють су-
купнiсть норм, що вiдносяться до сiльського господарства,
приватного i публiчного права, якi регулюють вiдносини у
сiльському господарствi. Однак таке визначення встановлюу
лише межi мiж правом, що регулюу вiдносини в промисло-
востi i сiльському господарствi, не визначаючи обсяг регу-
люючих вiдносин. Сфера дiє аграрного права по-рiзному
трактууться зарубiжними законодавцями i теоретиками права.
До сфери регулювання аграрного права вiдносять перш за все
рiльництво, лiсове господарство, внутрiшну риболовство, пе-
реробку i збут сiльськогосподарськоє продукцiє виробниками.
Аграрне право регулюу дiяльнiсть сiльськогосподарського
пiдприумства i сiльськогосподарського пiдприумця, колек-
тивнi iнтереси у сiльському господарствi, єх виробничу дiяль-
нiсть i саме функцiонування колективiв.
У США дiу кiлька концепцiй аграрного права. Одна з них,
наприклад, як на критерiй спирауться на сферу дiє аграрних
вiдносин. Вона спецiально пiдкреслюу, що аграрне право яв-
ляу собою таку особливу сферу вiдносин, яка дiу лише в
сiльському господарствi i мiстить спецiальнi сiльськогоспо-
дарськi норми i правовi акти, i де своурiдно переломлюються
загальнi принципи дiючого права. Друга концепцiя характер-
ною рисою визнау додаток цiує галузi права до специфiчних
субуктiв права, якими у сiмейнi ферми. iншi концепцiє ви-
знають лише окремi групи вiдносин в галузi сiльського госпо-
дарства й обмежують його вiдносинами в галузi сiльськогос-
подарського оподаткування, використання сiльськогосподар-
ськоє власностi. У рядi випадкiв сюди вiдносять лише правовi
еап Мегеє. \л гiгоii пiгає. - Рагiв: Р.Н.Е, 1979.
2 "ОегесЬо Авгагiо у Аiiтепiагiа". - Магiгiгi. Оiсє.-Оес. 1985.
Аграрне право зарубiжних краєн 653
акти сiльськогосподарських органiв, таких як федеральне
мiнiстерство сiльського господарства та його периферiйних
органiв.
Переважна бiльшiсть аграрникiв-юристiв у США сходять;
ся на тому, що до аграрного права вiдносяться три правовi ка
тегорiє:
- загальнi правовi акти i норми, якi традицiйно стосуютiс
ся чотирьох основних правових джерел: конституцiйного пра
ва, писаних законодавчих актiв, судових рiшень i, нарештi,
адмiнiстративного або вiдомчого законодавства, що застосо-
вуються й в iнших галузях (наприклад, регулюючi права при-
дбання ферми), така бiльшiсть норм Унiфiкованого торгового
кодексу США;
- спецiалiзованi правовi норми призначенi для регулю-
вання вiдносин сiльськогосподарських виробникiв, якi низна-
ються винятком у системi загальних норм права;
- спецiальнi правовi норми, що становлять систему дер-
жавного регулювання сiльського господарства.
До сфери аграрного права перш за все вiдносять рiль-
ництво та тваринництво. Крiм того, сюди часто включають
рибальство та лiсове господарство, полювання, транспорту-
вання, переробку i збут сiльськогосподарськоє продукцiє, що
здiйснюуться самими виробниками.
Термiн "аграрне право" вживауться iнколи у широкому
значеннi, охоплюючи сукупнiсть норм, що належать до сiль-
ського господарства. Сюди вiдноситься в цьому випадку все
законодавство, яке регулюу сiльське господарство.
"аграрне право" вживауться iнколи у широкому
Межi аграрного права особливо розпливчастi на стиках
сiльськогосподарського виробництва i промисловоє перероб-
ки сiльськогосподарськоє продукцiє, iндустрiального i тради-
цiйного виробництва сiльськогосподарськоє продукцiє. Тут
немау достатньо однакового i точного визначення економiч-
них i соцiальних вiдносин, якi входять до поняття сiльського
господарства, що регулюються сiльськогосподарським пра-
вом i становлять змiст його норм.
Звичайно з метою розмежування вдаються до визначення,
запропонованого в законодавствi або виробленого в процесi
кодифiкацiє. В iталiє при цьому посилаються на Цивiльний
кодекс 1942 р., який визначау сiльське господарство як "об-
роблення землi, лiсоводство, тваринництво i повязанi з ним
заняття". Французьке законодавство про сiльське господар-
654
ство, кодифiковане в таких документах як Сiльськогосподар-
ський i Лiсовий кодекси i яке мiстить норми цивiльного,
адмiнiстративного та iнших галузей права, вiдносить у сiль-
ськогосподарському кодексi до аграрного права регулювання
правового режиму земель (консолiдацiя, мелiорацiя земель-
них дiлянок), сiльськi дороги, воднi джерела; регулювання
сiльськогосподарського виробництва, полювання i рибаль-
ства, функцiонування обуднань у сiльському господарствi,
правовий режим сiльськогосподарського кредитування,
сiльськогосподарськоє оренди: працi i соцiального забезпе-
чення, професiйноє пiдготовки, проведення наукових робiт i
викладання сiльськогосподарських предметiв у навчальних
закладах, органiзацiю i дiяльнiсть державних служб. У лiсових
кодексах регулюуться порядок надання i використання лiсiв,
власнiсть на лiси тощо.
На думку проф. Ж. Мегре, центральну i основоположну
групу у французькому аграрному правi утворюу сiльськогос-
подарське право. Сюди вiдноситься перш за все право влас-
ностi на землю, що обробляуться, i вiдповiднi iнститути: про
збiльшення земельних дiлянок, законодавство про землi, про
сiльськогосподарськi обуднання, лiсовi дiлянки, товариства з
освоуння земель, про полювання. Сюди ж вiн вiдносить зако-
нодавство про тваринництво i сiльськогосподарську продук-
цiю, соцiальне законодавство й законодавство, що регулюу
виробничi вiдносини всерединi селянськоє сiмє, законодав-
ство про сiльськогосподарськi кооперативи, приватнi акцiо-
нернi товариства у сiльському господарствi, обуднання сiль-
ськогосподарських виробникiв, рiзнi товариства, якi мають
економiчнi iнтереси у сiльському господарствi, в тому числi й
у галузi ринкових вiдносин щодо збуту сiльськогосподарськоє
продукцiє, страхування вiд стихiйного лиха, законодавство
про працю у сiльському господарствi, про органiзацiю управ-
лiння сiльським господарством".
До сiльськогосподарського законодавства Ж. Мегре вiдно-
сить також i вiдносини в галузi мелiорацiє земель, вилучення
земельних дiлянок для суспiльних потреб, про сiльськогоспо-
дарськi узуфрукти, спадщину сiльськогосподарськоє власнос-
тi, оподаткування.
Мекки. Ье гiгоii пiгає. - Рагii: Р.Ц.Р, 1976. - РР. 3-4.
Аграрне право зарубiжних краєн 655
Видiляючи аграрне право у самостiйну галузь, ряд фран-
цузьких юристiв пiдкреслюють видання в останнi роки вели-
ких сiльськогосподарських законодавчих актiв, якi мають са-
мостiйне значення, i суттуво виходять за межi колишнього аг-
рарного законодавства. Бiльше того, самостiйнiсть його у цiй
краєнi пiдкреслюуться створенням спецiального судового та
управлiнського апарату, який слiдкуу за виконанням сiльсь-
когосподарського законодавства.
У бiльшостi зарубiжних краєн аграрне законодавство ста-
новить окрему галузь законодавства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211