: Курс советского гражданского процессуального права. М., 1981. Т. 1.
С. 163. ; - -чн; -
Принципи цивiльного процесуального права 43
ного з видiв проваджень. Наприклад, у засiданнi суду касацiйноє
iнстанцiє сторони та iншi особи, якi брали участь у справi, якщо
вони зявилися у судове засiдання, допускаються до виступiв з по-
ясненнями почергово (статтi 298, 307 ЦПК). У судово-наглядно-
му провадженнi сторони та iншi особи, якi брали участь у справi,
якщо вони повiдомленi про час та мiсце розгляду справи i зяви-
лися у судове засiдання у передбаченому законом порядку, дають
пояснення пiсля доповiдi справи (ст. 335 ЦПК).
Така побудова цивiльного судочинства мау iстотне значен-
ня для зясування фактичних обставин кожноє справи. Але це у
тiльки формальною стороною принципу змагальностi цивiльно-
го процесуального права.
Суттува сторона даного принципу виявляуться у правi i обо-
вязку сторiн визначати коло фактiв, на якi вони можуть посила-
тися як на пiдставу своєх вимог i заперечень, та обовязку довес-
ти обставини, якими вони обгрунтовують позов або заперечен-
ня проти позову (ст. ЗО ЦПК).
Позивач у позовнiй заявi може i повинен викласти обставини,
якими вiн обгрунтовуу свою вимогу, зазначити докази, що стверд-
жують позов (ст. 137 ЦПК), причому викладення обставин-це обо-
вязок, а визначення єх кола - це право позивача. Але позицiя суддi
у стадiє порушення справи не може бути нейтральною. Згiдно з нор-
мою права, яка регулюу дане спiрне правовiдношення, суддя зобовя-
заний визначити коло обставин, якими повиннi обгрунтовуватися
вимоги позивача, i при необхiдностi запропонувати позивачу допов-
нити коло обставин, наведених у позовнiй заявi, та подати додатковi
докази. Бiльше того, суддя згiдно iз законом повинен проявити ак-
тивнiсть i, не обмежуючись поданими позивачем матерiалами, вжи-єи
всiх передбачених законом заходiв до всебiчного, повного i обуктив-
ного зясування дiйсних обставин справи, прав i обовязкiв сторiн,
розясняти особам, якi беруть участь у справi, єх права i обовязки i
сприяти у здiйсненнi єх прав (ст. 15 ЦПК).
Таку позицiя подiляу i Верховний Суд Украєни.
3. Туркенич предявила позов до т. Огрутинського про стяг-
нення алiментiв. Позивачка зазначала, що в 1961-1962 рр. вона пе-
ребувала з вiдповiдачем у фактичних шлюбних вiдносинах i 10
червня 1962 р. народила сина. Пiсля народження дитини вiдповi-
дач зобовязався надавати допомогу на єє утримання, але робить
це нерегулярно i в меншому розмiрi, нiж мау можливiсть. Вона ж
у iнвалiдом i сама утримувати дитину неспроможна. Верховний
Глава Нi
Суд по данiй справi зазначив, що, вiдмовляючи в позовi, народний
суд послався на те, що позивачка не мала доказiв на пiдтверджен-
ня того, що вiдповiдач регулярно подавав єй матерiальну допомогу
на утримання дитини та що через своу матерiальне становище вона
сама не може єє утримувати. Проте такий висновок грунтууться на
недостатньо зясованих обставинах справи.
Згiдно iз ст. ЗО ЦПК кожна сторона повинна довести тi об-
ставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх вимог i за-
перечень. Докази подаються сторонами та iншими особами, якi
беруть участь у справi. Якщо поданих доказiв недостатньо, суд
пропонуу сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi,
подати додатковi докази або збирау єх за своую iнiцiативою.
Але останнiм часом деякi автори особливо наполягають на
закрiпленнi виключно за сторонами обовязку по забезпеченню
справи доказами i вивiльненнi суду вiд таких обовязкiв. Здауть-
ся, однак, що подiбне законодавче рiшення цього питання було
б передчасним для сучасного рiвня розвитку нашого суспiльства.
Тому i змiни в чинному законодавствi у менш радикальними. Так,
чинна редакцiя ст. ЗО ЦПК закрiплюу обовязок суду сприяти
сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi, в разi ви-
никнення труднощiв у витребуваннi доказiв.
Дiя принципу змагальностi, особливо його формальноє сто-
рони, у касацiйному провадженнi дещо обмежена, оскiльки сто-
рони та iншi особи не завжди особисто беруть участь у касацiй-
ному розглядi справи. Але суттува сторона цього принципу i у
даному провадженнi дiу i навiть розвивауться. Так, на пiдставi
ст. 300 ЦПК сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,
мають право як до початку, так i пiд час розгляду справи в судi
касацiйноє iнстанцiє подавати додатковi матерiали, що стверджу-
ють або спростовують скаргу чи протест. Принцип змагальностi,
на наш погляд, не заперечуу можливостi i касацiйному суду витре-
бувати такi матерiали за своую iнiцiативою, хоча процесуальний
закон такого права прямо не передбачау.
Винятковий характер перегляду у порядку судового нагляду
рiшень, ухвал i постанов обумовлюу ще бiльш обмежену дiю прин-
ципу змагальностi у даному провадженнi. Сторони та iншi особи, якi
брали участь у справi, особисто беруть участь у наглядному про-
вадженнi надзвичайно рiдко. Змагання зводиться головним чином
до конкуренцiє обставин та доказiв позивача та вiдповiдача.
Див.: Комаров В. В. Практика застосування судами процесуального Зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ. С. 8. -iШi ;
Принципи цивiльного процесуального права
45
\ Принцип змагальностi дiу i у виконавчому провадженнi. Так,
сторони мають право брати участь у судовому засiданнi при роз-
глядi питань про поновлення пропущеного строку виконавчоє
давностi (ст. 359 ЦПК), про вiдстрочку i розстрочку виконання
рiшення (ст. 366 ЦПК), про законнiсть дiй державного виконав-
ця (ст. 373 ЦПК) тощо.
Стягувач i боржник мають право бути присутнiми особисто
при проведеннi виконавчих дiй, знайомитися з усiма матерiала-
ми виконавчого провадження, оспорювати належнiсть майна i
його оцiнку тощо.
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн. Цей принцип
закрiплений перш за все у ст. 103 ЦПК. Суть його вiдбивауться
у тому, що сторони у цивiльному процесi користуються рiвними
(але не однаковими) процесуальними правами. Позивач i вiдпо-
вiдач мають право знайомитися з матерiалами справи, робити з
них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал та iнших документiв,
брати участь у судових засiданнях, подавати докази, заявляти
клопотання та вiдводи, оскаржувати рiшення тощо.
Сторони мають не тiльки рiвнi права, а й рiвнi обовязки:
вони зобовязанi добросовiсно користуватися належними єм про-
цесуальними правами (ст. 99 ЦПК).
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн дiу у всiх ста-
дiях i у всiх провадженнях цивiльного процесу. Його дiю не тре-
ба зводити лише до рiвноправностi у наданнi доказiв. Вiн забез-
печуу рiвнi можливостi участi в процесi, рiвнi можливостi захисту
i здiйснення рiвних прав, рiвнi обовязки сторiн, рiвну процесуаль-
ну допомогу суду позивачевi i вiдповiдачевi. Верховний Суд Ук-
раєни неодноразово пiдкреслював обовязок суддiв забезпечува-
ти сторонам рiвнi можливостi участi у процесi.
Але тiльки цим не вичерпууться суть даного принципу. Вiн
тiсно повязаний з принципами диспозитивностi та змагальностi,
в поуднаннi з котрими i досягауться дiйсна рiвнiсть сторiн у цивiль-
ному судочинствi. Суд та прокурор зобовязанi вживати усiх перед-
бачених законом засобiв до забезпечення дiє даного принципу.
б. Принципи стадiє судового розгляду справи
/ 1 я нi принципи визначають формування та дослiджен-
ня процесуального матерiалу, формування внутрiшнього переко-
нання суду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
С. 163. ; - -чн; -
Принципи цивiльного процесуального права 43
ного з видiв проваджень. Наприклад, у засiданнi суду касацiйноє
iнстанцiє сторони та iншi особи, якi брали участь у справi, якщо
вони зявилися у судове засiдання, допускаються до виступiв з по-
ясненнями почергово (статтi 298, 307 ЦПК). У судово-наглядно-
му провадженнi сторони та iншi особи, якi брали участь у справi,
якщо вони повiдомленi про час та мiсце розгляду справи i зяви-
лися у судове засiдання у передбаченому законом порядку, дають
пояснення пiсля доповiдi справи (ст. 335 ЦПК).
Така побудова цивiльного судочинства мау iстотне значен-
ня для зясування фактичних обставин кожноє справи. Але це у
тiльки формальною стороною принципу змагальностi цивiльно-
го процесуального права.
Суттува сторона даного принципу виявляуться у правi i обо-
вязку сторiн визначати коло фактiв, на якi вони можуть посила-
тися як на пiдставу своєх вимог i заперечень, та обовязку довес-
ти обставини, якими вони обгрунтовують позов або заперечен-
ня проти позову (ст. ЗО ЦПК).
Позивач у позовнiй заявi може i повинен викласти обставини,
якими вiн обгрунтовуу свою вимогу, зазначити докази, що стверд-
жують позов (ст. 137 ЦПК), причому викладення обставин-це обо-
вязок, а визначення єх кола - це право позивача. Але позицiя суддi
у стадiє порушення справи не може бути нейтральною. Згiдно з нор-
мою права, яка регулюу дане спiрне правовiдношення, суддя зобовя-
заний визначити коло обставин, якими повиннi обгрунтовуватися
вимоги позивача, i при необхiдностi запропонувати позивачу допов-
нити коло обставин, наведених у позовнiй заявi, та подати додатковi
докази. Бiльше того, суддя згiдно iз законом повинен проявити ак-
тивнiсть i, не обмежуючись поданими позивачем матерiалами, вжи-єи
всiх передбачених законом заходiв до всебiчного, повного i обуктив-
ного зясування дiйсних обставин справи, прав i обовязкiв сторiн,
розясняти особам, якi беруть участь у справi, єх права i обовязки i
сприяти у здiйсненнi єх прав (ст. 15 ЦПК).
Таку позицiя подiляу i Верховний Суд Украєни.
3. Туркенич предявила позов до т. Огрутинського про стяг-
нення алiментiв. Позивачка зазначала, що в 1961-1962 рр. вона пе-
ребувала з вiдповiдачем у фактичних шлюбних вiдносинах i 10
червня 1962 р. народила сина. Пiсля народження дитини вiдповi-
дач зобовязався надавати допомогу на єє утримання, але робить
це нерегулярно i в меншому розмiрi, нiж мау можливiсть. Вона ж
у iнвалiдом i сама утримувати дитину неспроможна. Верховний
Глава Нi
Суд по данiй справi зазначив, що, вiдмовляючи в позовi, народний
суд послався на те, що позивачка не мала доказiв на пiдтверджен-
ня того, що вiдповiдач регулярно подавав єй матерiальну допомогу
на утримання дитини та що через своу матерiальне становище вона
сама не може єє утримувати. Проте такий висновок грунтууться на
недостатньо зясованих обставинах справи.
Згiдно iз ст. ЗО ЦПК кожна сторона повинна довести тi об-
ставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх вимог i за-
перечень. Докази подаються сторонами та iншими особами, якi
беруть участь у справi. Якщо поданих доказiв недостатньо, суд
пропонуу сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi,
подати додатковi докази або збирау єх за своую iнiцiативою.
Але останнiм часом деякi автори особливо наполягають на
закрiпленнi виключно за сторонами обовязку по забезпеченню
справи доказами i вивiльненнi суду вiд таких обовязкiв. Здауть-
ся, однак, що подiбне законодавче рiшення цього питання було
б передчасним для сучасного рiвня розвитку нашого суспiльства.
Тому i змiни в чинному законодавствi у менш радикальними. Так,
чинна редакцiя ст. ЗО ЦПК закрiплюу обовязок суду сприяти
сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi, в разi ви-
никнення труднощiв у витребуваннi доказiв.
Дiя принципу змагальностi, особливо його формальноє сто-
рони, у касацiйному провадженнi дещо обмежена, оскiльки сто-
рони та iншi особи не завжди особисто беруть участь у касацiй-
ному розглядi справи. Але суттува сторона цього принципу i у
даному провадженнi дiу i навiть розвивауться. Так, на пiдставi
ст. 300 ЦПК сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,
мають право як до початку, так i пiд час розгляду справи в судi
касацiйноє iнстанцiє подавати додатковi матерiали, що стверджу-
ють або спростовують скаргу чи протест. Принцип змагальностi,
на наш погляд, не заперечуу можливостi i касацiйному суду витре-
бувати такi матерiали за своую iнiцiативою, хоча процесуальний
закон такого права прямо не передбачау.
Винятковий характер перегляду у порядку судового нагляду
рiшень, ухвал i постанов обумовлюу ще бiльш обмежену дiю прин-
ципу змагальностi у даному провадженнi. Сторони та iншi особи, якi
брали участь у справi, особисто беруть участь у наглядному про-
вадженнi надзвичайно рiдко. Змагання зводиться головним чином
до конкуренцiє обставин та доказiв позивача та вiдповiдача.
Див.: Комаров В. В. Практика застосування судами процесуального Зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ. С. 8. -iШi ;
Принципи цивiльного процесуального права
45
\ Принцип змагальностi дiу i у виконавчому провадженнi. Так,
сторони мають право брати участь у судовому засiданнi при роз-
глядi питань про поновлення пропущеного строку виконавчоє
давностi (ст. 359 ЦПК), про вiдстрочку i розстрочку виконання
рiшення (ст. 366 ЦПК), про законнiсть дiй державного виконав-
ця (ст. 373 ЦПК) тощо.
Стягувач i боржник мають право бути присутнiми особисто
при проведеннi виконавчих дiй, знайомитися з усiма матерiала-
ми виконавчого провадження, оспорювати належнiсть майна i
його оцiнку тощо.
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн. Цей принцип
закрiплений перш за все у ст. 103 ЦПК. Суть його вiдбивауться
у тому, що сторони у цивiльному процесi користуються рiвними
(але не однаковими) процесуальними правами. Позивач i вiдпо-
вiдач мають право знайомитися з матерiалами справи, робити з
них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал та iнших документiв,
брати участь у судових засiданнях, подавати докази, заявляти
клопотання та вiдводи, оскаржувати рiшення тощо.
Сторони мають не тiльки рiвнi права, а й рiвнi обовязки:
вони зобовязанi добросовiсно користуватися належними єм про-
цесуальними правами (ст. 99 ЦПК).
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн дiу у всiх ста-
дiях i у всiх провадженнях цивiльного процесу. Його дiю не тре-
ба зводити лише до рiвноправностi у наданнi доказiв. Вiн забез-
печуу рiвнi можливостi участi в процесi, рiвнi можливостi захисту
i здiйснення рiвних прав, рiвнi обовязки сторiн, рiвну процесуаль-
ну допомогу суду позивачевi i вiдповiдачевi. Верховний Суд Ук-
раєни неодноразово пiдкреслював обовязок суддiв забезпечува-
ти сторонам рiвнi можливостi участi у процесi.
Але тiльки цим не вичерпууться суть даного принципу. Вiн
тiсно повязаний з принципами диспозитивностi та змагальностi,
в поуднаннi з котрими i досягауться дiйсна рiвнiсть сторiн у цивiль-
ному судочинствi. Суд та прокурор зобовязанi вживати усiх перед-
бачених законом засобiв до забезпечення дiє даного принципу.
б. Принципи стадiє судового розгляду справи
/ 1 я нi принципи визначають формування та дослiджен-
ня процесуального матерiалу, формування внутрiшнього переко-
нання суду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152