який передуу РегРесномупЇз,_упопеоедити предявлення до неє
дяться у вiдповiдача, то вiн i повинен бути вiдповiдачем за позо- ню обставин оправи, що може попередити р А
вом третьоє особи. ЧЙ-1 регресних вимог.
ва
жура-
iмадя-
Є>унк-
юю.
цiяль-
iа або
их за-
ю пе-
суду.
i або
;я га-
iльнi
)тор-
(iтет,
)НiВ,
iнте-
гану
тер.
щем
Р Рт-
, що
ина
iень
ьта
iль-
Не дивлячись на те, що за замислом законодавця iнститут
третiх осiб був направлений на забезпечення права регресу, його
застосування в подальшому дещо розширилося й iнститут третiх
осiбстав використовуватися для захисту iнших iнтересiв, якi ви-
пливають не тiльки з регресних зобовязань.
Так, при розглядi у справах про вiдшкодування алiментiв на
дiтей суддя в ходi пiдготовки справи до судового розгляду чи при
розглядi справи, встановивши, що вiдповiдач виплачуу алiмен-
ти за рiшенням суду на iнших дiтей чи ним проводяться виплати
за iншими виконавчими документами, зобовязаний притягати
заiнтересованих осiб до участi в розглядi справи як третiх осiб на
сторонi вiдповiдача.
Це свiдчить про те, що суть iнституту третiх осiб, якi не заяв-
ляють самостiйних вимог на предмет спору, полягау не тiльки в
тому, що третi особи беруть участьу цивiльному процесi з метою
захисту своєх iнтересiв у звязку з можливiстю предявлення на
майбутну регресного позову, айв звязку з iншою заiнтересова-
нiстю в результатi справи.
Визначення умов участi в цивiльному процесi третiх осiб, якi
не заявляють самостiйних вимог, повинно грунтуватися на сут-,
нiстних характеристиках даного iнституту, оскiльки функцiя
iнституту третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог на
предмет спору, зводиться до забезпечення захисту iнтересiв тре-
тьоє особи, до запобiгання можливого ущемлення єє прав. З ура-
хуванням цього можна видiлити такi умови участi в справi
третiх осiб: 1) обовязкова наявнiсть матерiально-правових
вiдносин мiж третьою особою й однiую iз сторiн; 2) преюдицi-
альна повязаннiсть матерiально-правових вiдносин третьоє
особи й однiує iз сторiн з правовiдносинами позивача та вiдпо-
вiдача в справi, говорячи iнакше, матерiально-правовi вiдноси-
ни третьоє особи та однiує iз сторiн повиннi випливати з право-
вiдносин мiж позивачем i вiдповiдачем, що становлять предмет
спору; 3) матерiально-правовi вiдносини третьоє особи й однiує
з сторiн повиннi передбачати можливiсть спору про право ци-
вiльне мiж третьою особою й особою, на сторонi якоє вона ви-
ступау, тобто одержати цивiлiстичний характер. Лише на основi
даних положень можна квалiфiкувати заiнтересованiсть третiх
осiб як юридичну.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
опору, найчастiше беруть участь у справi на сторонi вiдповiдача>
Третi особи в цивiльному судочинствi 95
однак можуть бути випадки, коли третi особи виступають i на
сторонi позивача.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, вступають у справу за своую iнiцiативою або можуть бути
притягнутi до участi в справi за клопотанням сторiн, прокурора
чи з iнiцiативи суду (ч. 1. ст. 108 ЦПК). Згiдно iз законом у заявi
про притягнення третiх осiб i в заявах третiх осiб про вступ у
справу на сторонi позивача чи вiдповiдача повинно бути точно
зазначено, на яких пiдставах третiх осiб належить притягати чи
допускати до участi в справi (ч. 3. ст. 108 ЦПК).
Заяви третiх осiб, сторiн чи прокурора про допуск (притяг-
нення) третьоє особи до участi в справi пiдлягають судовiй
оцiнцi. Оскiльки вступ (притягнення) третьоє особи до участi в
справi у засобом захисту iнтересiв третьоє особи та сторiн, то суд
зобовязаний обговорити обгрунтованiсть клопотань названих
осiб i винести ухвалу про задоволення чи про вiдмову в ньому.
При цьому суд повинен виходити з наявностi юридичноє заiн-
тересованостi третьоє особи, як пiдстави єє участi в справi. Тре-
тя особа вправi заперечувати своу притягнення до участi в
справi, посилаючись на те, що вона нi з однiую з сторiн не пе-
ребувау в правовiдносинах, повязаних з предметом спору, а
рiшення в справi мiж сторонами не мау преюдицiального зна-
чення для єє прав та обовязкiв.
ЦПК Украєни не мiстить норми про оскарження ухвал суду
про допуск до участi в справi третiх осiб, якi не заявляють само-
стiйних вимог на предмет спору, чи про вiдмову в ньому. На нашу
думку, в ЦПК необхiдно передбачити право третiх осiб оскаржи-
ти ухвалу про вiдмову в допуску єх до участi в справi; вiдмова в
допуску третьоє особи до справи означау неможливiсть здiйснен-
ня захисту своєх iнтересiв, тобто результат справи може вплину-
ти на права та обовязки третьоє особи. Процесуальною гаран-
тiую при цьому може бути право на оскарження ухвали.
Передбачений ЦПК порядок вступу (притягнення) третiх
осiб, якi не заявляють самостiйних вимог, полягау в тому, що
третi особи можуть самi вступати в справу або притягатися за
клопотаннями сторiн, прокурора чи за iнiцiативою суду. Вказiв-
ки на обовязковiсть участi третiх осiб процесуальне законодав-
ство не мiстить. Однак цивiльне законодавство в окремих випад-
ках вирiшуу питання про обовязковiсть притягнення третiх осiб,
ЯКiне-заявляють самостiйних вимог на предмет спору.
96 Глава VI
Згiдно iз ст. 238 ЦК, якщо третя особа на пiдставi, що виникла
до продажу речi, предявить до покупця позов про єє вiдiбрання,
покупець зобовязаний притягти продавця до участi в справi, а про-
давець зобовязаний вступити в цю справу на сторонi покупця.
Непритягнення покупцем продавця до участi в справi звiль-
няу продавця вiд вiдповiдальностi перед покупцем, коли прода-
вець доведе, що, взявши участь у справi, вiн мiг би запобiгти ви-
лученню речi у покупця.
Продавець, який був притягнутий покупцем до участi в справi,
але не взяв в нiй участi, позбавляуться права доводити непра-
вильнiсть ведення справи покупцем.
Дана стаття часто наводиться як приклад обовязкового при-
тягнення третьоє особи до участi в справi. Однак постановка пи-
тання про обовязкове притягнення третiх осiб не вiдповiдау ци-
вiльному процесуальному законодавству.
Непритягнення третьоє особи, яка не заявляу самостiйних
вимог на предмет спору, до участi в справi не може спричиняти
незаконностi судового рiшення та його скасування. Притягну-
ти третю особу може не сторона, як закрiплено в ст. 238 ЦК, а
суд. Нарештi, чч. 2 i 3 ст. 238 ЦК по сутi подають правила пре-
юдицiє, викладенi в ст. 231 ЦПК, якi зводяться до того, що вста-
новленi судовим рiшенням факти та правовiдносини не можуть
бути запереченi заiнтересованими особами, якщо вони брали
участь у справi.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, посiдають тiльки єм властиве процесуальне становище.
Хоча вони беруть участь у справi на сторонi позивача чи вiдпо-
вiдача, це не створюу для них становища сторони, єх не можна
ототожнювати iз сторонами. Навпаки, дуже важливов кожному
конкретному випадку точно визначити, яке конкретне процесу-
альне становище повинна посiдати в справi, що розглядауться
судом, та чи iнша заiнтересована особа.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, мають комплекс процесуальних прав та обовязкiв. Згiдно
iз ч. 2 ст. 108 ЦПК вони користуються процесуальними правами
i несуть процесуальнi обовязки сторони, крiм права на змiну
пiдстави i предмету позову, збiльшення чи зменшення розмiру
позовних вимог, а також на вiдмову вiд позову, визнання позо-
ву або укладення мировоє угоди, вимоги виконання судового
рiшення, ухвали, постанови суду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
дяться у вiдповiдача, то вiн i повинен бути вiдповiдачем за позо- ню обставин оправи, що може попередити р А
вом третьоє особи. ЧЙ-1 регресних вимог.
ва
жура-
iмадя-
Є>унк-
юю.
цiяль-
iа або
их за-
ю пе-
суду.
i або
;я га-
iльнi
)тор-
(iтет,
)НiВ,
iнте-
гану
тер.
щем
Р Рт-
, що
ина
iень
ьта
iль-
Не дивлячись на те, що за замислом законодавця iнститут
третiх осiб був направлений на забезпечення права регресу, його
застосування в подальшому дещо розширилося й iнститут третiх
осiбстав використовуватися для захисту iнших iнтересiв, якi ви-
пливають не тiльки з регресних зобовязань.
Так, при розглядi у справах про вiдшкодування алiментiв на
дiтей суддя в ходi пiдготовки справи до судового розгляду чи при
розглядi справи, встановивши, що вiдповiдач виплачуу алiмен-
ти за рiшенням суду на iнших дiтей чи ним проводяться виплати
за iншими виконавчими документами, зобовязаний притягати
заiнтересованих осiб до участi в розглядi справи як третiх осiб на
сторонi вiдповiдача.
Це свiдчить про те, що суть iнституту третiх осiб, якi не заяв-
ляють самостiйних вимог на предмет спору, полягау не тiльки в
тому, що третi особи беруть участьу цивiльному процесi з метою
захисту своєх iнтересiв у звязку з можливiстю предявлення на
майбутну регресного позову, айв звязку з iншою заiнтересова-
нiстю в результатi справи.
Визначення умов участi в цивiльному процесi третiх осiб, якi
не заявляють самостiйних вимог, повинно грунтуватися на сут-,
нiстних характеристиках даного iнституту, оскiльки функцiя
iнституту третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог на
предмет спору, зводиться до забезпечення захисту iнтересiв тре-
тьоє особи, до запобiгання можливого ущемлення єє прав. З ура-
хуванням цього можна видiлити такi умови участi в справi
третiх осiб: 1) обовязкова наявнiсть матерiально-правових
вiдносин мiж третьою особою й однiую iз сторiн; 2) преюдицi-
альна повязаннiсть матерiально-правових вiдносин третьоє
особи й однiує iз сторiн з правовiдносинами позивача та вiдпо-
вiдача в справi, говорячи iнакше, матерiально-правовi вiдноси-
ни третьоє особи та однiує iз сторiн повиннi випливати з право-
вiдносин мiж позивачем i вiдповiдачем, що становлять предмет
спору; 3) матерiально-правовi вiдносини третьоє особи й однiує
з сторiн повиннi передбачати можливiсть спору про право ци-
вiльне мiж третьою особою й особою, на сторонi якоє вона ви-
ступау, тобто одержати цивiлiстичний характер. Лише на основi
даних положень можна квалiфiкувати заiнтересованiсть третiх
осiб як юридичну.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
опору, найчастiше беруть участь у справi на сторонi вiдповiдача>
Третi особи в цивiльному судочинствi 95
однак можуть бути випадки, коли третi особи виступають i на
сторонi позивача.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, вступають у справу за своую iнiцiативою або можуть бути
притягнутi до участi в справi за клопотанням сторiн, прокурора
чи з iнiцiативи суду (ч. 1. ст. 108 ЦПК). Згiдно iз законом у заявi
про притягнення третiх осiб i в заявах третiх осiб про вступ у
справу на сторонi позивача чи вiдповiдача повинно бути точно
зазначено, на яких пiдставах третiх осiб належить притягати чи
допускати до участi в справi (ч. 3. ст. 108 ЦПК).
Заяви третiх осiб, сторiн чи прокурора про допуск (притяг-
нення) третьоє особи до участi в справi пiдлягають судовiй
оцiнцi. Оскiльки вступ (притягнення) третьоє особи до участi в
справi у засобом захисту iнтересiв третьоє особи та сторiн, то суд
зобовязаний обговорити обгрунтованiсть клопотань названих
осiб i винести ухвалу про задоволення чи про вiдмову в ньому.
При цьому суд повинен виходити з наявностi юридичноє заiн-
тересованостi третьоє особи, як пiдстави єє участi в справi. Тре-
тя особа вправi заперечувати своу притягнення до участi в
справi, посилаючись на те, що вона нi з однiую з сторiн не пе-
ребувау в правовiдносинах, повязаних з предметом спору, а
рiшення в справi мiж сторонами не мау преюдицiального зна-
чення для єє прав та обовязкiв.
ЦПК Украєни не мiстить норми про оскарження ухвал суду
про допуск до участi в справi третiх осiб, якi не заявляють само-
стiйних вимог на предмет спору, чи про вiдмову в ньому. На нашу
думку, в ЦПК необхiдно передбачити право третiх осiб оскаржи-
ти ухвалу про вiдмову в допуску єх до участi в справi; вiдмова в
допуску третьоє особи до справи означау неможливiсть здiйснен-
ня захисту своєх iнтересiв, тобто результат справи може вплину-
ти на права та обовязки третьоє особи. Процесуальною гаран-
тiую при цьому може бути право на оскарження ухвали.
Передбачений ЦПК порядок вступу (притягнення) третiх
осiб, якi не заявляють самостiйних вимог, полягау в тому, що
третi особи можуть самi вступати в справу або притягатися за
клопотаннями сторiн, прокурора чи за iнiцiативою суду. Вказiв-
ки на обовязковiсть участi третiх осiб процесуальне законодав-
ство не мiстить. Однак цивiльне законодавство в окремих випад-
ках вирiшуу питання про обовязковiсть притягнення третiх осiб,
ЯКiне-заявляють самостiйних вимог на предмет спору.
96 Глава VI
Згiдно iз ст. 238 ЦК, якщо третя особа на пiдставi, що виникла
до продажу речi, предявить до покупця позов про єє вiдiбрання,
покупець зобовязаний притягти продавця до участi в справi, а про-
давець зобовязаний вступити в цю справу на сторонi покупця.
Непритягнення покупцем продавця до участi в справi звiль-
няу продавця вiд вiдповiдальностi перед покупцем, коли прода-
вець доведе, що, взявши участь у справi, вiн мiг би запобiгти ви-
лученню речi у покупця.
Продавець, який був притягнутий покупцем до участi в справi,
але не взяв в нiй участi, позбавляуться права доводити непра-
вильнiсть ведення справи покупцем.
Дана стаття часто наводиться як приклад обовязкового при-
тягнення третьоє особи до участi в справi. Однак постановка пи-
тання про обовязкове притягнення третiх осiб не вiдповiдау ци-
вiльному процесуальному законодавству.
Непритягнення третьоє особи, яка не заявляу самостiйних
вимог на предмет спору, до участi в справi не може спричиняти
незаконностi судового рiшення та його скасування. Притягну-
ти третю особу може не сторона, як закрiплено в ст. 238 ЦК, а
суд. Нарештi, чч. 2 i 3 ст. 238 ЦК по сутi подають правила пре-
юдицiє, викладенi в ст. 231 ЦПК, якi зводяться до того, що вста-
новленi судовим рiшенням факти та правовiдносини не можуть
бути запереченi заiнтересованими особами, якщо вони брали
участь у справi.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, посiдають тiльки єм властиве процесуальне становище.
Хоча вони беруть участь у справi на сторонi позивача чи вiдпо-
вiдача, це не створюу для них становища сторони, єх не можна
ототожнювати iз сторонами. Навпаки, дуже важливов кожному
конкретному випадку точно визначити, яке конкретне процесу-
альне становище повинна посiдати в справi, що розглядауться
судом, та чи iнша заiнтересована особа.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, мають комплекс процесуальних прав та обовязкiв. Згiдно
iз ч. 2 ст. 108 ЦПК вони користуються процесуальними правами
i несуть процесуальнi обовязки сторони, крiм права на змiну
пiдстави i предмету позову, збiльшення чи зменшення розмiру
позовних вимог, а також на вiдмову вiд позову, визнання позо-
ву або укладення мировоє угоди, вимоги виконання судового
рiшення, ухвали, постанови суду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152