Юрисдикцiя судiв поши-
рюуться на всi правовiдносини, що виникають у державi (ст. 124
Конституцiє). Це означау, що судам пiдвiдомчi всi спори про за-
хист прав i свобод громадян. Суд не вправi вiдмовити особi в
прийняттi заяви про порушення справи лише з тiує пiдстави, що
єє вимоги можуть бути розглянутi в передбаченому законом до-
судовому порядку.
Статтею 55 Конституцiє Украєни кожнiй людинi гарантова-
но також право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi
органiв державноє влади, мiсцевого самоврядування, посадових
i службових осiб.
Разом з тим захист субуктивних прав i охоронюваних законом
iнтересiв громадян та органiзацiй здiйснюуться рiзними юрисдик-
цiйними органами (судом, арбiтражними i товариськими судами,
комiсiями по трудових спорах тощо). Кожний з юрисдикцiйних
органiв може розглядати та вирiшувати тiльки тi цивiльнi справи,
якi вiднесенi до його ведення, тобтопiдвiдомчi йому.
В процесуальнiй лiтературi поняття пiдвiдомчостi визна-
чауться по-рiзному.
Деякi автори визначають пiдвiдомчiсть як коло спорiв про
право й iншi матерiально-правовi питання iндивiдуального зна-
чення, вирiшення яких вiднесено до ведення тих чи iнших органiв
держави чи громадськостi; iншi - як властивiсть справ, в силу
якоє вони належать розвязанню певними органами. iнколи ви-
значають пiдвiдомчiсть через компетенцiю суду, вважаючи, що
судова пiдвiдомчiсть - це частина судовоє компетенцiє.
156
Глава XIII
Поняття компетенцiє вiдомо всiм галузям права i всiм формам
державноє дiяльностi: законодавчiй, виконавчiй та судовiй. В умо-
вах самостiйностi судовоє влади компетенцiя служить виразом
функцiй i призначення суду при реалiзацiє судовоє влади, однак
не може ототожнюватись з пiдвiдомчiстю.
Враховуючи наведене, компетенцiя - це сукупнiсть повно-
важень, прав i обовязкiв суду та iнших юрисдикцiйних органiв,
а пiдвiдомчiсть - це коло цивiльних спорiв та iнших правових
вимог, якi за законом можуть бути розглянутi судом або iншим
органом цивiльноє юрисдикцiє.
Для визначення поняття судовоє пiдвiдомчостi треба вiдповi-
сти на питання: що саме суд розглядау i вирiшуу. Вченими по-рiзно-
му вирiшууться це питання: однi автори вживають термiн <цивiльнi
справи> iншi - <коло справ>, третi - <спори про право>.
Термiн <цивiльнi справи> не може бути використаний при виз-
наченнi поняття пiдвiдомчостi з тих причин, що цивiльна справа
виникау пiсля прийняття суддею для вирiшення по сутi в судово-
му засiданнi позовноє заяви, а також заяви чи скарги по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справах ок-
ремого провадження. Питання про судову пiдвiдомчiсть вирi-
шууться суддею в момент прийняття позовноє заяви, заяви чи
скарги, тобто тодi, коли немау ще цивiльноє справи. В тому ви-
падку, коли прохання заiнтересованоє особи не пiдлягау розгля-
довi в судовому порядку (непiдвiдомче суду), суддя вiдмовляу в
прийняттi заяви (п. 1 ст. 136 ЦПК).
З цих же мiркувань при визначенi судовоє пiдвiдомчостi не
можна вживати термiн <коло справ>.
При вживаннi у визначеннi пiдвiдомчостi термiну <спори про
право> залишаються за його межами справи окремого провад-
ження. В звязку з цим поряд з термiном <спiр про право> при ви-
значеннi поняття пiдвiдомчостi слiд вживати i термiнвовi вимоги> з тим, щоб поняттям пiдвiдомчостi охоплювались i
справи окремого провадження.
Виходячи з наведеного, можна дати визначення судовоє пiд-
вiдомчостi. Пiд нею слiд розумiти коло спорiв про право i iнших
правових вимог, вирiшення яких вiднесено законом до ведення суду.
Класифiкацiя пiдвiдомчостi вiдiграу суттуву роль у науцi ци-
вiльного процесуального права, оскiльки сприяу систематизацiє
накопичених знань, осмисленому єх застосуванню з метою бiльш
глибокого пiзнання цього iнституту.
___________Пiдвiдомчiсть цивiльних справ
Класифiкацiя пiдвiдомчостi мау i практичне значення.
Правильна класифiкацiя пiдвiдомчостi на види передбачау
реалiзацiю громадянином конституцiйного права на судовий
захист та права на захист в iнших органах цивiльноє юрисдикцiє.
Класифiкацiя пiдвiдомчостi в цивiльних справах проводить-
ся за кiлькома ознаками.
Залежно вiд органiв, до ведення яких вiднесено вирiшення тих
чи iнших спорiв про право, розрiзняють пiдвiдомчiсть справ су-
дам, адмiнiстративним органам, товариським, третейським су-
дам. Така класифiкацiя дозволяу глибше зрозумiти предметнi по-
вноваження органiв цивiльноє юрисдикцiє.
Залежно вiд предмета ведення юрисдикцiйних органiв пiдвi-
домчiсть можна класифiкувати на пiдвiдомчiсть цивiльних, сiмей-
них, трудових, кооперативних, земельних та iнших справ. Така кла-
сифiкацiя дау уявлення про форми захисту рiзних субуктивних прав.
Деякi автори видiляють ще три види пiдвiдомчостi: альтер-
нативну, договiрну та iмперативну.
Альтернативна пiдвiдомчiсть мау мiсце тодi, коли справа за
вибором особи, яка шукау захисту своєх прав, може розгляда-
тися або судом, або iншим юрисдикцiиним органом. Наприк-
лад, згiдно iз ст. 288 КпАП постанова адмiнiстративноє комiсiє
в справi про адмiнiстративнi правопорушення може бути оскар-
жена до виконавчого комiтету вiдповiдноє Ради народних депу-
татiв, чи до районного (мiського) суду. Право вибору того чи
iншого юрисдикцiйного органу належить особi, яка звертауть-
ся за захистом свого права. Такий вид пiдвiдомчостi встанов-
лено i Положенням про товариськi суди, у ст. 7 якого сказано,
що справи про порядок користування будовами, що становлять
спiльну власнiсть двох чи кiлькох громадян, про розподiл май-
на мiж подружжям, нажитого в перiод спiльного проживання,
можуть розглядатися товариськими судами. В цьому випадку
потрiбна згода сторiн, що спорять.
Договiрна пiдвiдомчiсть визначауться взаумною угодою сторiн,
В основi договiрноє пiдвiдомчостi лежить угода сторiн, тобто сто-
рони з кiлькох юрисдикцiйних органiв вибирають один (наприк-
лад, третейський суд).
iмперативна пiдвiдомчiсть - це така пiдвiдомчiсть, при якiй
справа розглядауться декiлькома юрисдикцiйними органами в ус-
тановленiй законом послiдовностi. Так, бiльшiсть трудових спо-
рiв розглядауться спочатку комiсiую з трудових спорiв, потiм
158 Глава ХНi
судом (гл. 15 КЗпП). Але з урахуванням конституцiйного поло-]
ження про те, що правосуддя в Украєнi здiйснюуться виключно
судами, юрисдикцiя яких поширюуться на всi правовiдносини, що
виникають у державi (ст. 124 Конституцiє), судам пiдвiдомчi всi
спори про захист прав i свобод громадян. А тому суд не вправi
вiдмовити особi в прийняттi позовноє заяви чи скарги лише з тiує
пiдстави, що єє вимоги можуть бути розглянутi в передбаченому
законом досудовому порядку.
В цьому звязкувсi трудовi спори, для яких ранiше вимагав-
ся попереднiй позасудовий порядок єх вирiшення, тепер можуть
бути розглянутi або в комiсiє по трудових спорах, або в судi.
Право вибору в цьому випадку в силу принципу диспозитивностi
належить особi, яка вважау, що єє трудове право порушено чи
ким-небудь заперечууться.
Видiляуться також умовна та виключна пiдвiдомчiсть.
Умовна- це така пiдвiдомчiсть, коли прийняття справи до
розгляду тим чи iншим органом цивiльноє юрисдикцiє зумовле-
но встановленою законом умовою. Наприклад, згiдно iз ст. 38
КпШС особа не може без згоди дружини порушувати справу про
розiрвання шлюбу пiд час єє вагiтностi або протягом одного року
пiсля народження дитини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
рюуться на всi правовiдносини, що виникають у державi (ст. 124
Конституцiє). Це означау, що судам пiдвiдомчi всi спори про за-
хист прав i свобод громадян. Суд не вправi вiдмовити особi в
прийняттi заяви про порушення справи лише з тiує пiдстави, що
єє вимоги можуть бути розглянутi в передбаченому законом до-
судовому порядку.
Статтею 55 Конституцiє Украєни кожнiй людинi гарантова-
но також право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi
органiв державноє влади, мiсцевого самоврядування, посадових
i службових осiб.
Разом з тим захист субуктивних прав i охоронюваних законом
iнтересiв громадян та органiзацiй здiйснюуться рiзними юрисдик-
цiйними органами (судом, арбiтражними i товариськими судами,
комiсiями по трудових спорах тощо). Кожний з юрисдикцiйних
органiв може розглядати та вирiшувати тiльки тi цивiльнi справи,
якi вiднесенi до його ведення, тобтопiдвiдомчi йому.
В процесуальнiй лiтературi поняття пiдвiдомчостi визна-
чауться по-рiзному.
Деякi автори визначають пiдвiдомчiсть як коло спорiв про
право й iншi матерiально-правовi питання iндивiдуального зна-
чення, вирiшення яких вiднесено до ведення тих чи iнших органiв
держави чи громадськостi; iншi - як властивiсть справ, в силу
якоє вони належать розвязанню певними органами. iнколи ви-
значають пiдвiдомчiсть через компетенцiю суду, вважаючи, що
судова пiдвiдомчiсть - це частина судовоє компетенцiє.
156
Глава XIII
Поняття компетенцiє вiдомо всiм галузям права i всiм формам
державноє дiяльностi: законодавчiй, виконавчiй та судовiй. В умо-
вах самостiйностi судовоє влади компетенцiя служить виразом
функцiй i призначення суду при реалiзацiє судовоє влади, однак
не може ототожнюватись з пiдвiдомчiстю.
Враховуючи наведене, компетенцiя - це сукупнiсть повно-
важень, прав i обовязкiв суду та iнших юрисдикцiйних органiв,
а пiдвiдомчiсть - це коло цивiльних спорiв та iнших правових
вимог, якi за законом можуть бути розглянутi судом або iншим
органом цивiльноє юрисдикцiє.
Для визначення поняття судовоє пiдвiдомчостi треба вiдповi-
сти на питання: що саме суд розглядау i вирiшуу. Вченими по-рiзно-
му вирiшууться це питання: однi автори вживають термiн <цивiльнi
справи> iншi - <коло справ>, третi - <спори про право>.
Термiн <цивiльнi справи> не може бути використаний при виз-
наченнi поняття пiдвiдомчостi з тих причин, що цивiльна справа
виникау пiсля прийняття суддею для вирiшення по сутi в судово-
му засiданнi позовноє заяви, а також заяви чи скарги по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справах ок-
ремого провадження. Питання про судову пiдвiдомчiсть вирi-
шууться суддею в момент прийняття позовноє заяви, заяви чи
скарги, тобто тодi, коли немау ще цивiльноє справи. В тому ви-
падку, коли прохання заiнтересованоє особи не пiдлягау розгля-
довi в судовому порядку (непiдвiдомче суду), суддя вiдмовляу в
прийняттi заяви (п. 1 ст. 136 ЦПК).
З цих же мiркувань при визначенi судовоє пiдвiдомчостi не
можна вживати термiн <коло справ>.
При вживаннi у визначеннi пiдвiдомчостi термiну <спори про
право> залишаються за його межами справи окремого провад-
ження. В звязку з цим поряд з термiном <спiр про право> при ви-
значеннi поняття пiдвiдомчостi слiд вживати i термiн
справи окремого провадження.
Виходячи з наведеного, можна дати визначення судовоє пiд-
вiдомчостi. Пiд нею слiд розумiти коло спорiв про право i iнших
правових вимог, вирiшення яких вiднесено законом до ведення суду.
Класифiкацiя пiдвiдомчостi вiдiграу суттуву роль у науцi ци-
вiльного процесуального права, оскiльки сприяу систематизацiє
накопичених знань, осмисленому єх застосуванню з метою бiльш
глибокого пiзнання цього iнституту.
___________Пiдвiдомчiсть цивiльних справ
Класифiкацiя пiдвiдомчостi мау i практичне значення.
Правильна класифiкацiя пiдвiдомчостi на види передбачау
реалiзацiю громадянином конституцiйного права на судовий
захист та права на захист в iнших органах цивiльноє юрисдикцiє.
Класифiкацiя пiдвiдомчостi в цивiльних справах проводить-
ся за кiлькома ознаками.
Залежно вiд органiв, до ведення яких вiднесено вирiшення тих
чи iнших спорiв про право, розрiзняють пiдвiдомчiсть справ су-
дам, адмiнiстративним органам, товариським, третейським су-
дам. Така класифiкацiя дозволяу глибше зрозумiти предметнi по-
вноваження органiв цивiльноє юрисдикцiє.
Залежно вiд предмета ведення юрисдикцiйних органiв пiдвi-
домчiсть можна класифiкувати на пiдвiдомчiсть цивiльних, сiмей-
них, трудових, кооперативних, земельних та iнших справ. Така кла-
сифiкацiя дау уявлення про форми захисту рiзних субуктивних прав.
Деякi автори видiляють ще три види пiдвiдомчостi: альтер-
нативну, договiрну та iмперативну.
Альтернативна пiдвiдомчiсть мау мiсце тодi, коли справа за
вибором особи, яка шукау захисту своєх прав, може розгляда-
тися або судом, або iншим юрисдикцiиним органом. Наприк-
лад, згiдно iз ст. 288 КпАП постанова адмiнiстративноє комiсiє
в справi про адмiнiстративнi правопорушення може бути оскар-
жена до виконавчого комiтету вiдповiдноє Ради народних депу-
татiв, чи до районного (мiського) суду. Право вибору того чи
iншого юрисдикцiйного органу належить особi, яка звертауть-
ся за захистом свого права. Такий вид пiдвiдомчостi встанов-
лено i Положенням про товариськi суди, у ст. 7 якого сказано,
що справи про порядок користування будовами, що становлять
спiльну власнiсть двох чи кiлькох громадян, про розподiл май-
на мiж подружжям, нажитого в перiод спiльного проживання,
можуть розглядатися товариськими судами. В цьому випадку
потрiбна згода сторiн, що спорять.
Договiрна пiдвiдомчiсть визначауться взаумною угодою сторiн,
В основi договiрноє пiдвiдомчостi лежить угода сторiн, тобто сто-
рони з кiлькох юрисдикцiйних органiв вибирають один (наприк-
лад, третейський суд).
iмперативна пiдвiдомчiсть - це така пiдвiдомчiсть, при якiй
справа розглядауться декiлькома юрисдикцiйними органами в ус-
тановленiй законом послiдовностi. Так, бiльшiсть трудових спо-
рiв розглядауться спочатку комiсiую з трудових спорiв, потiм
158 Глава ХНi
судом (гл. 15 КЗпП). Але з урахуванням конституцiйного поло-]
ження про те, що правосуддя в Украєнi здiйснюуться виключно
судами, юрисдикцiя яких поширюуться на всi правовiдносини, що
виникають у державi (ст. 124 Конституцiє), судам пiдвiдомчi всi
спори про захист прав i свобод громадян. А тому суд не вправi
вiдмовити особi в прийняттi позовноє заяви чи скарги лише з тiує
пiдстави, що єє вимоги можуть бути розглянутi в передбаченому
законом досудовому порядку.
В цьому звязкувсi трудовi спори, для яких ранiше вимагав-
ся попереднiй позасудовий порядок єх вирiшення, тепер можуть
бути розглянутi або в комiсiє по трудових спорах, або в судi.
Право вибору в цьому випадку в силу принципу диспозитивностi
належить особi, яка вважау, що єє трудове право порушено чи
ким-небудь заперечууться.
Видiляуться також умовна та виключна пiдвiдомчiсть.
Умовна- це така пiдвiдомчiсть, коли прийняття справи до
розгляду тим чи iншим органом цивiльноє юрисдикцiє зумовле-
но встановленою законом умовою. Наприклад, згiдно iз ст. 38
КпШС особа не може без згоди дружини порушувати справу про
розiрвання шлюбу пiд час єє вагiтностi або протягом одного року
пiсля народження дитини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152