Тому зустрiчний по-1
зов може бути предявлений не пiзнiше як за три днi до судового
Засiдання. Прийняття зустрiчного позову, предявленого пiсля
закiнчення цього строку, залежить вiд суддi, а якщо його заявле-
но пiд час розгляду справи по сутi, - вiд суду (ст. 140 ЦПК). Про:
прийняття зустрiчного позову суддя повинен повiдомити всiх,
осiб, якi беруть участь у справi.
Пiсля розгляду справи по сутi в судовому засiданнi суд поста-1
новляу удине рiшення, в якому повинна бути дана конкретна
вiдповiдь як на первiсну вимогу позивача, так i на зустрiчну ви-
могу вiдповiдача.
4. Змiна позову. Вiдмова вiд позову
i визнання позову. Мирова угода сторiн
й процесi розгляду i вирiшення цивiльних справ сторо-
ни надiляються широкими процесуальними правами i можуть
вiльно ними розпоряджатися. Вiдповiдно до ст. 103 ЦПК сторо-
ни користуються рiвними процесуальними правами. Позивач
надiлений правом протягом усього часу розгляду справи по сутi
змiнити пiдставу або предмет позову, збiльшити чи зменшити
розмiр позовних вимог або вiдмовитися вiд позову. Вiдповiдач
мау право визнати позов повнiстю або частково. Сторони мо-
жуть закiнчити справу мировою угодою в усякiй стадiє процесу.
Такi дiє сторiн у проявом принципу диспозитивностi в цивiльно-
му процесуальному правi. ;i.ЙНii!Є;,
__________________Позов__________________227
Розмiр позовних вимог визначауться самим позивачем i може
змiнюватися ним протягом розгляду справи по сутi. Однак суд
при вирiшеннi справи не звязаний розмiром вимог позивача.
Залежно вiд встановлених обставин справи суд може задоволь-
нити позов у повному чи меншому обсязi, а також вийти за межi
заявленоє вимоги зi згоди позивача.
У разi виходу за межi предмета позову зi згоди позивача суд
вправi мотивувати рiшення по справi посиланням i на факти, якi не
наводилися позивачем в обгрунтування своєх вимог, якщо вони були
всебiчно дослiдженi i встановленi в судовому засiданнi. Лише в тих
випадках, коли закон встановлюу точний розмiр вимоги, суд пови-
нен керуватися законом (справи про стягнення алiментiв, справи про
вiдшкодування шкоди, завданоє калiцтвом, тощо).
Вiдмова вiд позову - це односторонну волевиявлення пози-
вача, спрямоване на вiдмову вiд судового захисту своує вимоги i
на закриття порушеного позивачем процесу. Вiдмова позивача вiд
позову - це прояв реалiзацiє принципу диспозитивностi, тому ця
дiя здiйснюуться пiд контролем суду. Суд завжди повинен перевiри-
ти законнiсть вiдмови позивача вiд позову, чи не порушуються при
цьому iнтереси самого позивача, iнших осiб, якi беруть участь у
справi, iнтереси держави. Тiльки пiсля цього суд може вирiшити
питання про прийняття чи вiдмову в прийняттi цього клопотан-
ня. Прийняття судом вiдмови позивача вiд позову тягне за собою
закриття провадження по справi i виключау можливiсть у майбут-
ньому звернення до суду з тотожнiм позовом. В звязку з цим вiдмо-
ва позивача вiд позову повинна мати безумовний характер.
Визнання позову вiдповiдачем - це односторонну волевияв-
лення вiдповiдача, спрямоване на припинення спору з позивачем.
Право вiдповiдача на визнання позову повнiстю або частково у
проявом принципiв диспозитивностi i змагальностi. Однак суд не
вправi покласти в основу свого рiшення визнання позову вiдпо-
вiдачем, не дослiдивши його з точки зору обставин справи. Виз-
нання стороною на судi фактiв, якими друга сторона обгрунто-
вуу своє вимоги або заперечення, не у для суду обовязковим.
Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього
не виникау сумнiву в тому, що визнання вiдповiдау дiйсним обста-
винам справи, не порушуу будь-чиєх прав i законних iнтересiв i не
зроблено пiд впливом обману, насильства, погрози, помилки або з
метою приховання iстини. В тих випадках, коли суд приймау виз-
нання позову вiдповiдачем, вiн постановляу рiшення по справi.
Глава XVI_____________________
Мирова угода - це укладена сторонами i затверджена суде
угода, в силу якоє позивач i вiдповiдач шляхом взаумних уступом
лiквiдують цивiльно-правовий спiр, який виник мiж ними.
Процесуальне законодавство зобовязуу суддю (суд) розясни-
ти сторонам можливiсть укладення мировоє угоди i сприяти прими-
ренню сторiн. У статтi 178 ЦПК вказууться, що перед розглядом i
справи по сутi головуючий зобовязаний зясувати питання про те,
чи не бажають сторони закiнчити справу мировою угодою. Мож-
ливiсть закiнчення спору шляхом примирення повинна зясовува-
тися суддею ще в процесi пiдготовки справи до судового розгляду.
Суд, затверджуючи мирову угоду сторiн, зобовязаний пере-
вiрити, чи не суперечать цi дiє сторiн закону, а також чи не пору-
шують вони чиє-небудь права i охоронюванi законом iнтереси.
Мирова угода, затверджена судом, лiквiдуу спiр мiж сторонами
остаточно i пiдлягау примусовому виконанню. Ухвала про за-
твердження мировоє угоди за своєм правовим значенням при-
рiвнюуться до судового рiшення.
Мирова угода сторiн, яка затверджена судом, тягне за собон
закриття провадження по справi i виключау можливiсть повтор
ного звернення до суду по спору мiж тими ж сторонами, про той
же предмет i з тих же пiдстав (ст. 228 ЦПК). Тому перед тим як
затвердити мирову, суд повинен розяснити сторонам наслiдки
такоє процесуальноє дiє. Суд також повинен придiляти особливу i
увагу тому, щоб умови мировоє угоди були ясними, чiткими, зро-
зумiлими i не викликали спорiв при єх виконаннi.
Заява позивача про вiдмову вiд позову, визнання позову
вiдповiдачем i умови мировоє угоди сторiн заносяться до прото-
колу судового засiдання i пiдписуються вiдповiдно позивачем,
вiдповiдачем або обома сторонами.
Якщо вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдпо-
вiдачем або мирова угода сторiн викладенi в адресованих суду
письмових заявах, цi заяви додаються до справи, що зазначауть-
ся в протоколi судового засiдання.
5. Забезпечення позову
iозивач, звертаючись до суду з позовом, може вимага-
ти вiд суду певних гарантiй того, що у випадку постановлення
рiшення по справi на його користь рiшення можна буде викона-
ти в примусовому порядку, якщо вiдповiдач буде ухилятися вiд
229
добровiльного виконання. Тому суд або суддя на прохання осiб,
якi беруть участь у справi, або за своую iнiцiативою може вжити
чаходiв до забезпечення позову.
Пiд забезпеченням позову треба розумiти вжиття суддею чи
судом певних заходiв, передбачених законом, якi гарантують ре-
альне виконання майбутнього рiшення. Процесуальне законодав-
ство передбачау загальнi пiдстави, при наявностi яких суд може за-
стосувати забезпечення позову. Воно допускауться в усякiй стадiє
справи, якщо невжиття заходiв забезпечення може утруднити чи
зробити неможливим виконання рiшення суду (ст. 149 ЦПК).
Приймаючи до свого провадження справи про стягнення алi-
ментiв, заробiтноє плати, вiдшкодування шкоди, заподiяноє кал-
iцтвом або iншим ушкодженням здоровя, а також втратою го-
дувальника, суддя з власноє iнiцiативи вирiшуу питання про за-
безпечення позову. Залежно вiд обставин справи суд чи суддя
може забезпечити позов повнiстю або частково. Заява про забез-
печення позову вирiшууться суддею чи судом, який розглядау
справу, в той же день без повiдомлення вiдповiдача та iнших осiб,
якi беруть участь у справi.
Стаття 152 ЦПК передбачау i способи забезпечення позову.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
зов може бути предявлений не пiзнiше як за три днi до судового
Засiдання. Прийняття зустрiчного позову, предявленого пiсля
закiнчення цього строку, залежить вiд суддi, а якщо його заявле-
но пiд час розгляду справи по сутi, - вiд суду (ст. 140 ЦПК). Про:
прийняття зустрiчного позову суддя повинен повiдомити всiх,
осiб, якi беруть участь у справi.
Пiсля розгляду справи по сутi в судовому засiданнi суд поста-1
новляу удине рiшення, в якому повинна бути дана конкретна
вiдповiдь як на первiсну вимогу позивача, так i на зустрiчну ви-
могу вiдповiдача.
4. Змiна позову. Вiдмова вiд позову
i визнання позову. Мирова угода сторiн
й процесi розгляду i вирiшення цивiльних справ сторо-
ни надiляються широкими процесуальними правами i можуть
вiльно ними розпоряджатися. Вiдповiдно до ст. 103 ЦПК сторо-
ни користуються рiвними процесуальними правами. Позивач
надiлений правом протягом усього часу розгляду справи по сутi
змiнити пiдставу або предмет позову, збiльшити чи зменшити
розмiр позовних вимог або вiдмовитися вiд позову. Вiдповiдач
мау право визнати позов повнiстю або частково. Сторони мо-
жуть закiнчити справу мировою угодою в усякiй стадiє процесу.
Такi дiє сторiн у проявом принципу диспозитивностi в цивiльно-
му процесуальному правi. ;i.ЙНii!Є;,
__________________Позов__________________227
Розмiр позовних вимог визначауться самим позивачем i може
змiнюватися ним протягом розгляду справи по сутi. Однак суд
при вирiшеннi справи не звязаний розмiром вимог позивача.
Залежно вiд встановлених обставин справи суд може задоволь-
нити позов у повному чи меншому обсязi, а також вийти за межi
заявленоє вимоги зi згоди позивача.
У разi виходу за межi предмета позову зi згоди позивача суд
вправi мотивувати рiшення по справi посиланням i на факти, якi не
наводилися позивачем в обгрунтування своєх вимог, якщо вони були
всебiчно дослiдженi i встановленi в судовому засiданнi. Лише в тих
випадках, коли закон встановлюу точний розмiр вимоги, суд пови-
нен керуватися законом (справи про стягнення алiментiв, справи про
вiдшкодування шкоди, завданоє калiцтвом, тощо).
Вiдмова вiд позову - це односторонну волевиявлення пози-
вача, спрямоване на вiдмову вiд судового захисту своує вимоги i
на закриття порушеного позивачем процесу. Вiдмова позивача вiд
позову - це прояв реалiзацiє принципу диспозитивностi, тому ця
дiя здiйснюуться пiд контролем суду. Суд завжди повинен перевiри-
ти законнiсть вiдмови позивача вiд позову, чи не порушуються при
цьому iнтереси самого позивача, iнших осiб, якi беруть участь у
справi, iнтереси держави. Тiльки пiсля цього суд може вирiшити
питання про прийняття чи вiдмову в прийняттi цього клопотан-
ня. Прийняття судом вiдмови позивача вiд позову тягне за собою
закриття провадження по справi i виключау можливiсть у майбут-
ньому звернення до суду з тотожнiм позовом. В звязку з цим вiдмо-
ва позивача вiд позову повинна мати безумовний характер.
Визнання позову вiдповiдачем - це односторонну волевияв-
лення вiдповiдача, спрямоване на припинення спору з позивачем.
Право вiдповiдача на визнання позову повнiстю або частково у
проявом принципiв диспозитивностi i змагальностi. Однак суд не
вправi покласти в основу свого рiшення визнання позову вiдпо-
вiдачем, не дослiдивши його з точки зору обставин справи. Виз-
нання стороною на судi фактiв, якими друга сторона обгрунто-
вуу своє вимоги або заперечення, не у для суду обовязковим.
Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього
не виникау сумнiву в тому, що визнання вiдповiдау дiйсним обста-
винам справи, не порушуу будь-чиєх прав i законних iнтересiв i не
зроблено пiд впливом обману, насильства, погрози, помилки або з
метою приховання iстини. В тих випадках, коли суд приймау виз-
нання позову вiдповiдачем, вiн постановляу рiшення по справi.
Глава XVI_____________________
Мирова угода - це укладена сторонами i затверджена суде
угода, в силу якоє позивач i вiдповiдач шляхом взаумних уступом
лiквiдують цивiльно-правовий спiр, який виник мiж ними.
Процесуальне законодавство зобовязуу суддю (суд) розясни-
ти сторонам можливiсть укладення мировоє угоди i сприяти прими-
ренню сторiн. У статтi 178 ЦПК вказууться, що перед розглядом i
справи по сутi головуючий зобовязаний зясувати питання про те,
чи не бажають сторони закiнчити справу мировою угодою. Мож-
ливiсть закiнчення спору шляхом примирення повинна зясовува-
тися суддею ще в процесi пiдготовки справи до судового розгляду.
Суд, затверджуючи мирову угоду сторiн, зобовязаний пере-
вiрити, чи не суперечать цi дiє сторiн закону, а також чи не пору-
шують вони чиє-небудь права i охоронюванi законом iнтереси.
Мирова угода, затверджена судом, лiквiдуу спiр мiж сторонами
остаточно i пiдлягау примусовому виконанню. Ухвала про за-
твердження мировоє угоди за своєм правовим значенням при-
рiвнюуться до судового рiшення.
Мирова угода сторiн, яка затверджена судом, тягне за собон
закриття провадження по справi i виключау можливiсть повтор
ного звернення до суду по спору мiж тими ж сторонами, про той
же предмет i з тих же пiдстав (ст. 228 ЦПК). Тому перед тим як
затвердити мирову, суд повинен розяснити сторонам наслiдки
такоє процесуальноє дiє. Суд також повинен придiляти особливу i
увагу тому, щоб умови мировоє угоди були ясними, чiткими, зро-
зумiлими i не викликали спорiв при єх виконаннi.
Заява позивача про вiдмову вiд позову, визнання позову
вiдповiдачем i умови мировоє угоди сторiн заносяться до прото-
колу судового засiдання i пiдписуються вiдповiдно позивачем,
вiдповiдачем або обома сторонами.
Якщо вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдпо-
вiдачем або мирова угода сторiн викладенi в адресованих суду
письмових заявах, цi заяви додаються до справи, що зазначауть-
ся в протоколi судового засiдання.
5. Забезпечення позову
iозивач, звертаючись до суду з позовом, може вимага-
ти вiд суду певних гарантiй того, що у випадку постановлення
рiшення по справi на його користь рiшення можна буде викона-
ти в примусовому порядку, якщо вiдповiдач буде ухилятися вiд
229
добровiльного виконання. Тому суд або суддя на прохання осiб,
якi беруть участь у справi, або за своую iнiцiативою може вжити
чаходiв до забезпечення позову.
Пiд забезпеченням позову треба розумiти вжиття суддею чи
судом певних заходiв, передбачених законом, якi гарантують ре-
альне виконання майбутнього рiшення. Процесуальне законодав-
ство передбачау загальнi пiдстави, при наявностi яких суд може за-
стосувати забезпечення позову. Воно допускауться в усякiй стадiє
справи, якщо невжиття заходiв забезпечення може утруднити чи
зробити неможливим виконання рiшення суду (ст. 149 ЦПК).
Приймаючи до свого провадження справи про стягнення алi-
ментiв, заробiтноє плати, вiдшкодування шкоди, заподiяноє кал-
iцтвом або iншим ушкодженням здоровя, а також втратою го-
дувальника, суддя з власноє iнiцiативи вирiшуу питання про за-
безпечення позову. Залежно вiд обставин справи суд чи суддя
може забезпечити позов повнiстю або частково. Заява про забез-
печення позову вирiшууться суддею чи судом, який розглядау
справу, в той же день без повiдомлення вiдповiдача та iнших осiб,
якi беруть участь у справi.
Стаття 152 ЦПК передбачау i способи забезпечення позову.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152