Рiшення повинно грунтуватися на
доказах з урахуванням вимог про єх належнiсть i допустимiсть.
Щ
нсi
iйййii
,. , т . ,. чкi".. 1-., -є- ., <".Му-!"|У Я
гiойслалййк
рiшеЙпМфеМйЙЙИ
..., V
iiiiЙєЙiай-
ня11вiдпйвiдемжаову:п6виннй!1єiбу
сованих у вдовому засiданнi дiйсних обставин справи.
Якщо суд не прийняв вiдмови вiд пгiзбву, визнання позову
або вважав необхiдним вийти за межi заявлених позивачем ви-
мог, вiн зобовязаний це мотивувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропуще-
ний без поважноє причини, суд у рiшеннi зазначау про вiдмову в
позовi з цих пiдстав, крiм випадкiв, коли позов не доведений.
Мотивувальна частина кожного рiшення повинна мати по-
силання на норми матерiального права, якими суд керувався при
вирiшеннi спору.
Якщо вiдсутнiй закон, який регулюу спiрнi правовiдносини,
суд застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ч. З ст. 11 ЦГЄК), i в мотивувальнiй частинi
слiд конкретизувати, на яких загальних началах вiн обгрунтовуу
своу рiшення. Вирiшення справи по аналогiє права чи аналогiє
закону при наявностi в чинному законодавствi правовоє норми,
яка вiдноситься до спiрноє правовiдносини, слiд вважати пору-
шення закону.
В мотивувальнiй частинi судового рiшення повиннi бути по-
силання також на норми процесуального права. Пленум Верхов-
ного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1976 р. № 11 (п. 6)
<Про судове рiшення> вказав, що в мотивувальнiй частинi кож-
ного судового рiшення повинно мiститися посилання на статтi 15,
ЗО, 62 ЦПК та iншi норми процесуального права, керуючись яки-
ми суд встановив обставини справи, права i обовязки сторiн, а
в необхiдних випадках - також на вiдповiднi керiвнi постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни з питань застосування зако-
нодавства при вирiшеннi цивiльних справ.
В мотивувальнiй частинi рiшення викладаються всi розрахун-
ки суду по визначенню розмiру майна, що присуджууться, моти-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци-
вiльнихсправах// Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995
М1.С.413.
Т)!м;i
Глава XX
ви рiзних процесуальних дiй, наприклад, про вiдстрочку чи роз-5;
строчку виконання рiшення тощо. є|
Мотивувальна частина повинна бути в рiшеннi i в тому ви-; i
падку, коли вiдповiдач визнав позов. .;
Резолютивна частина рiшення мiстить у собi висновки по сутi-i
розглянутих вимог. У нiй, зокрема, мау бути зазначено: повнiстю
чи частково задоволене позовнi вимоги або в позовi вiдмовлено;
якi саме права позивача визначено або поновлено; розмiр грошо-
вих сум чи перелiк майна, присуджених сторонi; вартiсть майна,
яку належить стягнути з вiдповiдача, якщо при виконаннi рiшен-
ня майна не виявиться у наявностi; якi конкретно дiє i на чию
користь вiдповiдач повинен вчинити або яким iншим передбаче-
ним законом способом мау захищатися порушене право; в яких
межах допускауться негайне виконання рiшення, коли суд зобо-
вязаний або вправi його допустити.
Якщо в одному провадженнi обуднано кiлька вимог або
прийнято зустрiчний позов чи позов третьоє особи, яка мау са-
мостiйну вимогу, в резолютивнiй частинi належить сформулюва-
ти, що саме постановив суд по кожнiй позовнiй вимозi.
Резолютивна частина завжди викладауться з урахуванням кон-
кретних обставин i вiдповiдно до норм матерiального права, яки-
ми суд керувався. Так, вирiшуючи справи про визнання наявностi
або вiдсутностi тих чи iнших правовiдносин, суд при задоволеннi
позову зобовязаний в разi необхiдностi зазначити в резолютивнiй
частинi рiшення i про тi правовi наслiдки, якi тягне за собою таке
визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реу-
страцiю шлюбу в разi визнання його недiйсним тощо).
Крiм загальних правил закон мiстить вказiвки вiдносно особ-
ливостей резолютивноє частини рiшень по окремих категорiях
справ. Така вказiвка, наприклад, мiститься в ст. 203 ЦПК вiднос-
но рiшень по справах про розiрвання шлюбу. У резолютивнiй
частинi рiшення по справi про розiрвання шлюбу, говориться в
Ч. 6 цiує статтi, суд, <крiм того, повинен визначити, при кому з
Подружжя, що розлучауться, i хто з дiтей залишауться, а також з
кого з батькiв i в якому розмiрi стягуються кошти на утримання
дiтей; встановити порядок подiлу майна в натурi або в частково-
му вiдношеннi мiж подружжям, що розлучауться; визначити суму
в передбачених законодавством про державне мито розмiрах, яка
пiдлягау сплатi подружжям (одним з подружжя або обома) при
реустрацiє розiрвання шлюбу. ;.
Постанови суду першоє iнстанцiє 299
Закон не передбачау включення до резолютивноє частини
рiшення висновкiв з питань, не повязаних з вирiшенням справи
по сутi. Тому в нiй неприпустимо вирiшувати питання про видi-
лення частини вимог в самостiйне провадження або закриття
; провадження по них, залишення позову без розгляду тощо. Вис-
, новки з таких питань викладаються у формi ухвал (ст. 232 ЦПК),
i якi постановляються у виглядi самостiйного процесуального
документа i можуть постановлятися одночасно з рiшенням.
i Незважаючи на вiдмiнностi, якi iснують у порядку розгляду
справ по окремих видах проваджень (позовному, окремому i та-
кому, що виникау з адмiнiстративно-правових вiдносин), ЦПК
передбачау для всiх удину форму вирiшення справи по сутi шля-
хом постановлення рiшення. В звязку з цим, пiдкреслено в п. 9
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни <Про судове рi-
i шення>, вимоги ст. 203 ЦПК вiдносно порядку викладення рi-
шення у обовязковими для всiх видiв провадження.
Судове рiшення постановляуться в остаточнiй формi в тому
ж судовому засiданнi. У виняткових випадках по особливо склад-
них справах складання мотивованого рiшення може бути вiдкла-
1 дено на строк не бiльше трьох днiв, але резолютивну частину
рiшення суд повинен оголосити в тому ж засiданнi, в якому закiн-
чено розгляд справи. Одночасно суд оголошуу день, в який осо-
би, якi брали участь у справi, можуть ознайомитись з мотиво-
ваним рiшенням. Оголошена резолютивна частина рiшення
пiдписууться всiм складом суду або суддею при одноособовому
розглядi справи i приуднууться до справи (ч. 4 ст. 209 ЦПК).
4. Усунення недолiкiв рiшення судом,
який його постановив
Ко>;
зжне рiшення повинно вiдповiдати вимогам, якi до ньо-
го предявляються. При порушеннi вимог суд, який постановив
рiшення, як правило, не вправi сам скасувати або змiнити його
(ст. 213 ЦПК). Допущенi недолiки виправляються вищестоящим
судом. Але деякi з них, повязанi з неповнотою, неяснiстю i неточ-
нiстю судового рiшення, можуть виправлятись тим судом, який
постановив це рiшення, шляхом постановлення додаткового рi-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци
вiльних справах// Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
.№1.С.414.
300 Глава XX
шення (ст. 214 ЦПК), його розяснення (ст. 215 ЦПК), а також
виправлення описок i явних арифметичних помилок (ст. 213 ЦПК).
Додаткове рiшення - це такий акт правосуддя, яким усува-
ються недолiки судового рiшення, повязанi з порушенням вимог
його повноти.
Згiдно iз ст. 214 ЦПК додаткове рiшення постановляуться
тодi, коли суд не вирiшив усi заявленi вимоги у справi або не;
розвязав окремi процесуальнi питання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
доказах з урахуванням вимог про єх належнiсть i допустимiсть.
Щ
нсi
iйййii
,. , т . ,. чкi".. 1-., -є- ., <".Му-!"|У Я
гiойслалййк
рiшеЙпМфеМйЙЙИ
..., V
iiiiЙєЙiай-
ня11вiдпйвiдемжаову:п6виннй!1єiбу
сованих у вдовому засiданнi дiйсних обставин справи.
Якщо суд не прийняв вiдмови вiд пгiзбву, визнання позову
або вважав необхiдним вийти за межi заявлених позивачем ви-
мог, вiн зобовязаний це мотивувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропуще-
ний без поважноє причини, суд у рiшеннi зазначау про вiдмову в
позовi з цих пiдстав, крiм випадкiв, коли позов не доведений.
Мотивувальна частина кожного рiшення повинна мати по-
силання на норми матерiального права, якими суд керувався при
вирiшеннi спору.
Якщо вiдсутнiй закон, який регулюу спiрнi правовiдносини,
суд застосовуу закон, що регулюу подiбнi вiдносини, а при вiдсут-
ностi такого закону суд виходить iз загальних начал i змiсту за-
конодавства Украєни (ч. З ст. 11 ЦГЄК), i в мотивувальнiй частинi
слiд конкретизувати, на яких загальних началах вiн обгрунтовуу
своу рiшення. Вирiшення справи по аналогiє права чи аналогiє
закону при наявностi в чинному законодавствi правовоє норми,
яка вiдноситься до спiрноє правовiдносини, слiд вважати пору-
шення закону.
В мотивувальнiй частинi судового рiшення повиннi бути по-
силання також на норми процесуального права. Пленум Верхов-
ного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1976 р. № 11 (п. 6)
<Про судове рiшення> вказав, що в мотивувальнiй частинi кож-
ного судового рiшення повинно мiститися посилання на статтi 15,
ЗО, 62 ЦПК та iншi норми процесуального права, керуючись яки-
ми суд встановив обставини справи, права i обовязки сторiн, а
в необхiдних випадках - також на вiдповiднi керiвнi постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни з питань застосування зако-
нодавства при вирiшеннi цивiльних справ.
В мотивувальнiй частинi рiшення викладаються всi розрахун-
ки суду по визначенню розмiру майна, що присуджууться, моти-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци-
вiльнихсправах// Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995
М1.С.413.
Т)!м;i
Глава XX
ви рiзних процесуальних дiй, наприклад, про вiдстрочку чи роз-5;
строчку виконання рiшення тощо. є|
Мотивувальна частина повинна бути в рiшеннi i в тому ви-; i
падку, коли вiдповiдач визнав позов. .;
Резолютивна частина рiшення мiстить у собi висновки по сутi-i
розглянутих вимог. У нiй, зокрема, мау бути зазначено: повнiстю
чи частково задоволене позовнi вимоги або в позовi вiдмовлено;
якi саме права позивача визначено або поновлено; розмiр грошо-
вих сум чи перелiк майна, присуджених сторонi; вартiсть майна,
яку належить стягнути з вiдповiдача, якщо при виконаннi рiшен-
ня майна не виявиться у наявностi; якi конкретно дiє i на чию
користь вiдповiдач повинен вчинити або яким iншим передбаче-
ним законом способом мау захищатися порушене право; в яких
межах допускауться негайне виконання рiшення, коли суд зобо-
вязаний або вправi його допустити.
Якщо в одному провадженнi обуднано кiлька вимог або
прийнято зустрiчний позов чи позов третьоє особи, яка мау са-
мостiйну вимогу, в резолютивнiй частинi належить сформулюва-
ти, що саме постановив суд по кожнiй позовнiй вимозi.
Резолютивна частина завжди викладауться з урахуванням кон-
кретних обставин i вiдповiдно до норм матерiального права, яки-
ми суд керувався. Так, вирiшуючи справи про визнання наявностi
або вiдсутностi тих чи iнших правовiдносин, суд при задоволеннi
позову зобовязаний в разi необхiдностi зазначити в резолютивнiй
частинi рiшення i про тi правовi наслiдки, якi тягне за собою таке
визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реу-
страцiю шлюбу в разi визнання його недiйсним тощо).
Крiм загальних правил закон мiстить вказiвки вiдносно особ-
ливостей резолютивноє частини рiшень по окремих категорiях
справ. Така вказiвка, наприклад, мiститься в ст. 203 ЦПК вiднос-
но рiшень по справах про розiрвання шлюбу. У резолютивнiй
частинi рiшення по справi про розiрвання шлюбу, говориться в
Ч. 6 цiує статтi, суд, <крiм того, повинен визначити, при кому з
Подружжя, що розлучауться, i хто з дiтей залишауться, а також з
кого з батькiв i в якому розмiрi стягуються кошти на утримання
дiтей; встановити порядок подiлу майна в натурi або в частково-
му вiдношеннi мiж подружжям, що розлучауться; визначити суму
в передбачених законодавством про державне мито розмiрах, яка
пiдлягау сплатi подружжям (одним з подружжя або обома) при
реустрацiє розiрвання шлюбу. ;.
Постанови суду першоє iнстанцiє 299
Закон не передбачау включення до резолютивноє частини
рiшення висновкiв з питань, не повязаних з вирiшенням справи
по сутi. Тому в нiй неприпустимо вирiшувати питання про видi-
лення частини вимог в самостiйне провадження або закриття
; провадження по них, залишення позову без розгляду тощо. Вис-
, новки з таких питань викладаються у формi ухвал (ст. 232 ЦПК),
i якi постановляються у виглядi самостiйного процесуального
документа i можуть постановлятися одночасно з рiшенням.
i Незважаючи на вiдмiнностi, якi iснують у порядку розгляду
справ по окремих видах проваджень (позовному, окремому i та-
кому, що виникау з адмiнiстративно-правових вiдносин), ЦПК
передбачау для всiх удину форму вирiшення справи по сутi шля-
хом постановлення рiшення. В звязку з цим, пiдкреслено в п. 9
постанови Пленуму Верховного Суду Украєни <Про судове рi-
i шення>, вимоги ст. 203 ЦПК вiдносно порядку викладення рi-
шення у обовязковими для всiх видiв провадження.
Судове рiшення постановляуться в остаточнiй формi в тому
ж судовому засiданнi. У виняткових випадках по особливо склад-
них справах складання мотивованого рiшення може бути вiдкла-
1 дено на строк не бiльше трьох днiв, але резолютивну частину
рiшення суд повинен оголосити в тому ж засiданнi, в якому закiн-
чено розгляд справи. Одночасно суд оголошуу день, в який осо-
би, якi брали участь у справi, можуть ознайомитись з мотиво-
ваним рiшенням. Оголошена резолютивна частина рiшення
пiдписууться всiм складом суду або суддею при одноособовому
розглядi справи i приуднууться до справи (ч. 4 ст. 209 ЦПК).
4. Усунення недолiкiв рiшення судом,
який його постановив
Ко>;
зжне рiшення повинно вiдповiдати вимогам, якi до ньо-
го предявляються. При порушеннi вимог суд, який постановив
рiшення, як правило, не вправi сам скасувати або змiнити його
(ст. 213 ЦПК). Допущенi недолiки виправляються вищестоящим
судом. Але деякi з них, повязанi з неповнотою, неяснiстю i неточ-
нiстю судового рiшення, можуть виправлятись тим судом, який
постановив це рiшення, шляхом постановлення додаткового рi-
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци
вiльних справах// Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
.№1.С.414.
300 Глава XX
шення (ст. 214 ЦПК), його розяснення (ст. 215 ЦПК), а також
виправлення описок i явних арифметичних помилок (ст. 213 ЦПК).
Додаткове рiшення - це такий акт правосуддя, яким усува-
ються недолiки судового рiшення, повязанi з порушенням вимог
його повноти.
Згiдно iз ст. 214 ЦПК додаткове рiшення постановляуться
тодi, коли суд не вирiшив усi заявленi вимоги у справi або не;
розвязав окремi процесуальнi питання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152