i
зування. Поряд з цим iснуу i думка, що змiст iстини мiстить i вис-
новок про спiрнi правовiдносини, права й обовязки сторiн. На
нашу думку, бiльш правильною у остання точка зору, бо згiдно
iз ст. 15 ЦПК суд при розглядi цивiльних справ зобовязаний зя-
сувати i дiйснi обставини справи, i права та обовязки сторiн.
У звязку з рiзними трактуваннями iстини як мети судового
доказування деякi автори видiляють поняття доказування i судо-
вого пiзнання. При цьому доказування визначауться як засiб
пiзнання iстини стосовно фактичних обставин справи. Щодо пра-
вовоє квалiфiкацiє фактiв i вiдносин, то як засiб єх пiзнання вказууть-
ся не на доказування, а на судове пiзнання. Тим часом судове до-
казування не може бути нi протиставлене судовому пiзнанню, нi
тотожне йому, бо воно-у засобом судового пiзнання.
Судове доказування охоплюу процесуальну дiяльнiсть усiх
субуктiв процесу, незважаючи на те, що єх функцiє в доказуваннi
______Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____18
iзнi (наприклад, суд може витребувати докази, вирiшити спра-
iу по сутi, сторони можуть предявляти докази тощо). Крiм того,
iравова оцiнка фактiв i висновок у справi у результатом проце-
;уальноє дiяльностi не тiльки суду, але й iнших осiб, якi беруть
часть у справi. iнший пiдхiд веде до недооцiнки ролi осiб, якi
єсруть участь у справi, в процесi формування у суддiв правиль-
шх висновкiв про правову квалiфiкацiю фактiв i по сутi справи.
встановлення дiйсних фактичних обставин справи - це обовя-
>ок суду, виконанню якого сприяу активна дiяльнiсть усiх iнших
субуктiв доказування.
Обовязок суду - правова оцiнка фактiв i висновок по сутi
справи. Однак це не значить, що iншi особи, якi беруть участь
у справi, позбавляються права висловлювати суду своє думки з
приводу квалiфiкацiє фактiв, вiдносин i того, як, на єх думку, по-
винна бути вирiшена справа. Думки цi для суду необовязковi,
однак аналiз єх може сприяти прийняттю правильного рiшен-
ня. У всiх випадках, йде мова про встановлення фактiв чи пра-
вову квалiфiкацiю, дiяльнiсть суду мау владно-розпоряджуваль-
ний характер, а дiяльнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi,
- рекомендацiйний.
Важливо те, що досягнення судовоє iстини у пiдсумком дiяль-
ностi усiх осiб, якi беруть участь у справi протягом усього про-
цесу. Подiл удиного процесу пiзнання судовоє iстини у справi на
доказування фактiв, з одного боку, i пiзнання - з другого, здауть-
ся недостатньо обгрунтованим теоретично i не виправданим iнте-
ресами практики.
Таким чином, судове доказування - це процесуальна дiяль-
нiсть суду й iнших учасникiв цивiльного процесу, спрямована на
встановлення iстини з конкретноє справи i вирiшення спору мiж
сторонами.
Судове доказування як складна процесуальна дiяльнiсть мау
певнi етапи i складауться з певних елементiв.
Досягнення iстини у справi неможливе без встановлення фак-
тичних обставин, вибору норми права (правовоє квалiфiкацiє) i
висновку про права i обовязки сторiн. Тому в доказовiй дiяль-
ностi слiд розрiзняти такi етапи: 1) зясування фактичних обста-
вин; 2) висновки про правову квалiфiкацiю встановлених судом
фактiв i вiдносин; 3) правовий i фактичний висновок iз справи в
цiлому. iстина на кожному етапi доказування досягауться в про-
цесi використання тих або iнших елементiв доказування, якi скла-
186________________Глава XV______________
дають його структуру. Як елементи доказування в теорiє прi
нято видiляти збирання, дослiдження й оцiнку доказiв.
Збирання доказiв здiйснюуться судом з особистоє iнiцiатм
або за клопотанням осiб, якi беруть участь у справi. Збираш
доказiв може провадитися шляхом передачi запитань заiнтересй
ванiй особi для одержання доказiв i наступного єх подання до суд
i шляхом витребування письмових або речових доказiв вiд осi(
якi беруть участь у справi, державних i громадських органiзацiє
окремих громадян, я
Подання доказiв здiйснюуться сторонами та iншими особа-
ми, якi беруть участь у справi, i означау передачу єх у розпоряд-
ження суду. Дослiдження доказiв - безпосередну сприйняття,!
вивчення доказiв. Воно провадиться в судовому засiданнi з до-|
держанням принципiв усностi та безпосередностi.
Нарештi, оцiнка доказiв як самостiйний елемент доказуван-
ня полягау у визначеннi достовiрностi i достатностi доказiв.
2. Поняття судових доказiв
Доказами в цивiльнiй справi у будь-якi фактичнi данi,
на пiдставi яких у визначеному законом порядку суд встановлюу
наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обгрунтовують вимоги i
заперечення сторiн, та iншi обставини, що мають значення для
правильного вирiшення справи (ст. 27 ЦПК).
Цi данi встановлюються такими засобами: поясненнями сто-
рiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими доказами, ре-
човими доказами i висновками експертiв.
Вiдповiдно до наведеноє статтi основна ознака судових до-
казiв полягау в тому, що вони - фактичнi данi, тобто вiдомостi
про факти. Однак у правовiй лiтературi всупереч чинному зако-
нодавству деякi автори розглядають судовi докази як вiдомi фак-
ти, з допомогою яких можливе встановлення невiдомих фактiв.
Наприклад, С. В. Курильов стверджуу, що доказ - це вiдомий
суду факт, який знаходиться в певному звязку з невiдомим.
Крiм цiує судовi докази повиннi мати й iншi ознаки. З допо-
могою доказiв встановлюються не будь-якi факти i обставини, а
лише тi, якi треба встановити в тiй чи iншiй цивiльнiй справi.
Тому iстотною ознакою доказiв у те, що ними визнаються не
Див.: Курьiлев С. В. Основи теории доказьiвания в советском правосудии. i
Минск,1969. С. 139.
187
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
тактичнi данi взагалi, а лише тi, за допомогою яких можуть бути
<становленi обставини, що мають значення для вирiшення ци-
нiльноє справи. Наприклад, позивач за позовом, який виник з до-
говору купiвлi-продажу, заперечуу факт платежу вiдповiдачем.
Свiдок же показуу, що сторони в його присутностi уклали до-
говiр. Викладенi свiдком данi прямо i безпосередньо обгрунтову-
ють, з одного боку, вiдсутнiсть юридичних фактiв, що лежать в
основi вимог позивача, з iншого - наявнiсть юридичних фактiв,
якi лежать в основi заперечень вiдповiдача i е доказами.
Нарештi, iстотною ознакою судових доказiв у те, що за допо-
I могою єх встановлюуться наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, якi
| обгрунтовують вимоги або заперечення сторiн або iншi обстави-
[ ни, якi мають значення для справи, тiльки в передбачених законом
процесуальних формах, тобто у визначеному законом порядку.
Процесуальним законодавством передбачено, що обставини
в цивiльнiй справi встановлюються не довiльним шляхом, а лише
тими засобами доказування, якi названо самим законом, - по-
ясненнями сторiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими
доказами, речовими доказами i висновками експертiв. Крiм того,
закон передбачау також порядок одержання доказiв, дотриман-
ня якого необхiдно для того, щоб одержанi в судi свiдчення про
факти мали доказову силу. Так, закон передбачау порядок допиту
свiдкiв (статтi 182-184 ЦПК), порядок дослiдження висновку
експерта (ст. 190 ЦПК) тощо.
Таким чином, докази в цивiльному процесi являють собою
уднiсть фактичних даних, якi мають значення для правильного
вирiшення справи, та єх процесуальноє форми.
Судовi докази, як зазначау М. К. Треушников, - удине по-
няття, в якому взаумоповязанi як змiст i процесуальна форма
фактичнi данi та засоби доказування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
зування. Поряд з цим iснуу i думка, що змiст iстини мiстить i вис-
новок про спiрнi правовiдносини, права й обовязки сторiн. На
нашу думку, бiльш правильною у остання точка зору, бо згiдно
iз ст. 15 ЦПК суд при розглядi цивiльних справ зобовязаний зя-
сувати i дiйснi обставини справи, i права та обовязки сторiн.
У звязку з рiзними трактуваннями iстини як мети судового
доказування деякi автори видiляють поняття доказування i судо-
вого пiзнання. При цьому доказування визначауться як засiб
пiзнання iстини стосовно фактичних обставин справи. Щодо пра-
вовоє квалiфiкацiє фактiв i вiдносин, то як засiб єх пiзнання вказууть-
ся не на доказування, а на судове пiзнання. Тим часом судове до-
казування не може бути нi протиставлене судовому пiзнанню, нi
тотожне йому, бо воно-у засобом судового пiзнання.
Судове доказування охоплюу процесуальну дiяльнiсть усiх
субуктiв процесу, незважаючи на те, що єх функцiє в доказуваннi
______Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____18
iзнi (наприклад, суд може витребувати докази, вирiшити спра-
iу по сутi, сторони можуть предявляти докази тощо). Крiм того,
iравова оцiнка фактiв i висновок у справi у результатом проце-
;уальноє дiяльностi не тiльки суду, але й iнших осiб, якi беруть
часть у справi. iнший пiдхiд веде до недооцiнки ролi осiб, якi
єсруть участь у справi, в процесi формування у суддiв правиль-
шх висновкiв про правову квалiфiкацiю фактiв i по сутi справи.
встановлення дiйсних фактичних обставин справи - це обовя-
>ок суду, виконанню якого сприяу активна дiяльнiсть усiх iнших
субуктiв доказування.
Обовязок суду - правова оцiнка фактiв i висновок по сутi
справи. Однак це не значить, що iншi особи, якi беруть участь
у справi, позбавляються права висловлювати суду своє думки з
приводу квалiфiкацiє фактiв, вiдносин i того, як, на єх думку, по-
винна бути вирiшена справа. Думки цi для суду необовязковi,
однак аналiз єх може сприяти прийняттю правильного рiшен-
ня. У всiх випадках, йде мова про встановлення фактiв чи пра-
вову квалiфiкацiю, дiяльнiсть суду мау владно-розпоряджуваль-
ний характер, а дiяльнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi,
- рекомендацiйний.
Важливо те, що досягнення судовоє iстини у пiдсумком дiяль-
ностi усiх осiб, якi беруть участь у справi протягом усього про-
цесу. Подiл удиного процесу пiзнання судовоє iстини у справi на
доказування фактiв, з одного боку, i пiзнання - з другого, здауть-
ся недостатньо обгрунтованим теоретично i не виправданим iнте-
ресами практики.
Таким чином, судове доказування - це процесуальна дiяль-
нiсть суду й iнших учасникiв цивiльного процесу, спрямована на
встановлення iстини з конкретноє справи i вирiшення спору мiж
сторонами.
Судове доказування як складна процесуальна дiяльнiсть мау
певнi етапи i складауться з певних елементiв.
Досягнення iстини у справi неможливе без встановлення фак-
тичних обставин, вибору норми права (правовоє квалiфiкацiє) i
висновку про права i обовязки сторiн. Тому в доказовiй дiяль-
ностi слiд розрiзняти такi етапи: 1) зясування фактичних обста-
вин; 2) висновки про правову квалiфiкацiю встановлених судом
фактiв i вiдносин; 3) правовий i фактичний висновок iз справи в
цiлому. iстина на кожному етапi доказування досягауться в про-
цесi використання тих або iнших елементiв доказування, якi скла-
186________________Глава XV______________
дають його структуру. Як елементи доказування в теорiє прi
нято видiляти збирання, дослiдження й оцiнку доказiв.
Збирання доказiв здiйснюуться судом з особистоє iнiцiатм
або за клопотанням осiб, якi беруть участь у справi. Збираш
доказiв може провадитися шляхом передачi запитань заiнтересй
ванiй особi для одержання доказiв i наступного єх подання до суд
i шляхом витребування письмових або речових доказiв вiд осi(
якi беруть участь у справi, державних i громадських органiзацiє
окремих громадян, я
Подання доказiв здiйснюуться сторонами та iншими особа-
ми, якi беруть участь у справi, i означау передачу єх у розпоряд-
ження суду. Дослiдження доказiв - безпосередну сприйняття,!
вивчення доказiв. Воно провадиться в судовому засiданнi з до-|
держанням принципiв усностi та безпосередностi.
Нарештi, оцiнка доказiв як самостiйний елемент доказуван-
ня полягау у визначеннi достовiрностi i достатностi доказiв.
2. Поняття судових доказiв
Доказами в цивiльнiй справi у будь-якi фактичнi данi,
на пiдставi яких у визначеному законом порядку суд встановлюу
наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обгрунтовують вимоги i
заперечення сторiн, та iншi обставини, що мають значення для
правильного вирiшення справи (ст. 27 ЦПК).
Цi данi встановлюються такими засобами: поясненнями сто-
рiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими доказами, ре-
човими доказами i висновками експертiв.
Вiдповiдно до наведеноє статтi основна ознака судових до-
казiв полягау в тому, що вони - фактичнi данi, тобто вiдомостi
про факти. Однак у правовiй лiтературi всупереч чинному зако-
нодавству деякi автори розглядають судовi докази як вiдомi фак-
ти, з допомогою яких можливе встановлення невiдомих фактiв.
Наприклад, С. В. Курильов стверджуу, що доказ - це вiдомий
суду факт, який знаходиться в певному звязку з невiдомим.
Крiм цiує судовi докази повиннi мати й iншi ознаки. З допо-
могою доказiв встановлюються не будь-якi факти i обставини, а
лише тi, якi треба встановити в тiй чи iншiй цивiльнiй справi.
Тому iстотною ознакою доказiв у те, що ними визнаються не
Див.: Курьiлев С. В. Основи теории доказьiвания в советском правосудии. i
Минск,1969. С. 139.
187
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
тактичнi данi взагалi, а лише тi, за допомогою яких можуть бути
<становленi обставини, що мають значення для вирiшення ци-
нiльноє справи. Наприклад, позивач за позовом, який виник з до-
говору купiвлi-продажу, заперечуу факт платежу вiдповiдачем.
Свiдок же показуу, що сторони в його присутностi уклали до-
говiр. Викладенi свiдком данi прямо i безпосередньо обгрунтову-
ють, з одного боку, вiдсутнiсть юридичних фактiв, що лежать в
основi вимог позивача, з iншого - наявнiсть юридичних фактiв,
якi лежать в основi заперечень вiдповiдача i е доказами.
Нарештi, iстотною ознакою судових доказiв у те, що за допо-
I могою єх встановлюуться наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, якi
| обгрунтовують вимоги або заперечення сторiн або iншi обстави-
[ ни, якi мають значення для справи, тiльки в передбачених законом
процесуальних формах, тобто у визначеному законом порядку.
Процесуальним законодавством передбачено, що обставини
в цивiльнiй справi встановлюються не довiльним шляхом, а лише
тими засобами доказування, якi названо самим законом, - по-
ясненнями сторiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими
доказами, речовими доказами i висновками експертiв. Крiм того,
закон передбачау також порядок одержання доказiв, дотриман-
ня якого необхiдно для того, щоб одержанi в судi свiдчення про
факти мали доказову силу. Так, закон передбачау порядок допиту
свiдкiв (статтi 182-184 ЦПК), порядок дослiдження висновку
експерта (ст. 190 ЦПК) тощо.
Таким чином, докази в цивiльному процесi являють собою
уднiсть фактичних даних, якi мають значення для правильного
вирiшення справи, та єх процесуальноє форми.
Судовi докази, як зазначау М. К. Треушников, - удине по-
няття, в якому взаумоповязанi як змiст i процесуальна форма
фактичнi данi та засоби доказування.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152