Вони дiють лише у стадiє судового розгляду цивiль-
46
Глава III
ноє справи у судПiершоє iнстанцiє, оскiльки правила про ниi
мiстяться у главi 20 ЦПК, яка мау назву <Судовий розгляд>.
У цивiльно-процесуальноє лiтературi поширена думка про те,
що принципи безпосередностi та усностi у мiжгалузевими принци-
пами, оскiльки притаманнi i кримiнально-процесуальному праву.
Але потрiбно враховувати, що в кримiнальному судочинствi цi
принципи дiють з iстотними особливостями. Крiм того, вони дiють
не у всiх стадiях i цивiльного i кримiнального судочинства. Тобто
якщо i вважати єх однаковими за змiстом для цивiльно-процесу-
ального i для кримiнально-процесуального права, то i тодi вони у
не мiжгалузевими, а принципами правових iнститутiв.
Принцип усностi судового розгляду. Вiдповiдно до ст. 160
ЦПК розгляд справи у судi першоє iнстанцiє вiдбувауться усно.
Даний принцип визначау форму доведення до суду та iнших учас-
никiв процесуальноє дiяльностi фактичного i доказового мате-
рiалу. Згiдно з принципом усностi усi обставини цивiльноє справи
зясовуються в уснiй формi. Винятки з цього принципу визнача-
ються процесуальним законом. На пiдставi ст. 183 ЦПК, наприк-
лад, свiдок, даючи показання, може користуватись письмовими
замiтками в тих випадках, коли його показання повязанi з будь-
якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в
памятi. У всякiй цивiльнiй справi завжди у письмовi матерiали
(довiдки, договори, протоколи, листування та iн.). Вони, як пра-
вило, оголошуються в судовому засiданнi.
Уснiсть потрiбна там, де у гласнiсть процесу. Вона сприяу
особистому спiлкуванню суду iз сторонами, iншими особами, якi
беруть участь у справi, та iншими учасниками процесуальноє
дiяльностi, бiльш глибокому сприйняттю обставин справи, доз-
воляу сконцентрувати процесуальний матерiал у судовому засi-
даннi, своучасно розглянути справу та винести законне i обгрун-
товане судове рiшення.
Проте у цивiльному процесi присутнi i письмовi елементи.
Позовна заява (заява) мау бути оформлена у письмовому виглядi,
хiд судового засiдання вiдбивауться у вiдповiдному протоколi,
розпоряджувальнi дiє суду та його остаточнi висновки виклада-
ються у письмовiй формi в ухвалах та рiшеннях суду, тобто увесь
усний процес закрiплюуться в письмовiй формi. Це необхiдно для
того, що суд касацiйноє або судово-наглядноє iнстанцiє мав змогу
на пiдставi заяви, протоколу, постанов суду першоє iнстанцiє пе-
ревiрити додержання та правильне застосування судом першоє
Принципи цивiльного процесуального права
47
iнстанцiє норм процесуального права та законнiсть i обгрунто-
ванiсть судовоє постанови у данiй справi.
Принцип безпосередностi судового розгляду визначау порядок
дослiдження та сприйняття матерiалiв цивiльноє справи судом.
Згiдно iз ст. 160 ЦПК суд першоє iнстанцiє повинен безпосеред-
ньо дослiдити докази в справi: заслухати пояснення осiб, якi бе-
руть участь у справi, показання свiдкiв, висновки експертiв, оз-
найомитися з письмовими доказами, оглянути речовi докази.
Даний принцип складауться з двох вимог: вимоги вiдносно
матерiалiв справи i вимоги вiдносно складу суду. Перше зводить-
ся до того, що для встановлення достовiрностi обставин справи
суд повинен прагнути одержувати фактичнi данi iз першоджере-
ла вiдомостей. Наприклад, при наявностi копiє документа та його
оригiналу перевага повинна вiддаватися оригiналу. Якщо у оче-
видець подiє й особа, котрiй обставини справи вiдомi вiд iншоє
особи, суд повинен викликати свiдка-очевидця.
Особисте, безпосередну сприйняття даних iз першоджерела
дозволяу суду з бiльшою достовiрнiстю зробити висновок про об-
ставини цивiльноє справи. Фактичнi ж данi з <других рук> мiстять
в собi небезпеку отримання перекручених вiдомостей про обста-
вини, а тому й можливiсть постановлення необгрунтованого та
незаконного судового рiшення. Разом з цим треба мати на увазi,
що iнколи безпосередну сприйняття даних судом, що розглядау
справу, неможливо або ж недоцiльно. Для подiбних випадкiв
цивiльний процесуальний закон передбачау окремi винятки з
принципу безпосередностi.
Наприклад, якщо хто-небудь з осiб, якi беруть участь у справi,
або ж з свiдкiв, якi проживають поза мiсцем знаходження суду,
що розглядау дану справу, не можуть з поважних причин зяви-
тись у судове засiдання, єх може допитати суд в мiсцi єх прожи-
вання за судовим дорученням (статтi 33, 45 ЦПК). Свiдок може
бути допитаний судом у мiсцi його перебування, якщо внаслiдок
хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин не
може зявитись на виклик суду, який розглядау справу. В цих
випадках суд одержуу вiдомостi про факти не з першоджерел, а
з вiдповiдних протоколiв, проголошених у судовому засiданнi.
Винятками з даного принципу у i рiзного роду випадки забез-
печення доказiв: допит свiдкiв, призначення експертизи, витре-
бування та огляд письмових i речових доказiв до порушення ци-
вiльноє справи або до розгляду єє по сутi (статтi 35, 36. ЦПК) "
48 Глава III
цьому випадку субуктом безпосереднього сприйняття у суддя, а
не увесь суд.
Друга вимога цього принципу - вимога до складу суду -
полягау в тому, що суд повинен бути незмiнним у своуму складi
вiд початку до закiнчення розгляду справи по сутi. Тiльки суддi,
якi брали участь у дослiдженнi обставин справи, можуть поста-
новлювати судове рiшення (п. 5. ст. 314 ЩiК). Якщо клопотан-
ня про вiдвiд задоволене або один iз суддiв вибувау з процесу з
iншоє причини (хвороба, вiдрядження тощо), розгляд справи не-
обхiдно починати з початку.
До недавнього часу судовий розгляд цивiльних справ повинен
був вiдбуватися безперервно, крiм часу, призначеного для вiдпо-
чинку. До закiнчення розгляду початоє справи або до вiдкладен-
ня єє слухання суд не мав права розглядати iншi справи, оскiльки
це могло призвести до неправильноє оцiнки дослiджених матерi-
алiв справи та постанови помилкового судового рiшення. Якщо
у перервi суд розглядав iншi цивiльнi, кримiнальнi справи або спра-
ви про адмiнiстративнi правопорушення, розгляд даноє цивiльноє
справи починався з початку. Це правило iменувалось принципом
безперервностi судового розгляду i мiстилось у ст. 160 ЦПК. З не-
зрозумiлих причин принцип безперервностi було скасовано. Але
скасування цього принципу безпiдставне i процесуальних наслiдкiв
тягнути за собою не може. Невже пiсля перерви, особливо в тому
разi, якщо протягом неє суд вирiшував iншу справу, суд спромож-
ний продовжувати справу, наприклад, з дебатiв сторiнi
Крiм того, принцип безперервностi мiститься ще i в ст. 209
ЦПК. Постановлення та проголошення судового рiшення повин-
но бути складовою частиною судового засiдання, тому принцип
безперервностi судового розгляду передбачау постановлення та
проголошення судового рiшення негайно пiсля розгляду справи
у тому ж судовому засiданнi. У виняткових випадках по особли-
во складних справах складання мотивованого рiшення може бути
вiдкладено на строк не бiльш трьох днiв, але резолютивну час-
тину рiшення суд повинен оголосити в тому ж засiданнi, в якому
закiнчено розгляд справи (ст. 209 ЦПК). Дане правило у винят-
ком з принципу безперервностi. Подiбне у i у кримiнальному су-
дочинствi, але там його iснування обумовлено особливою склад-
нiстю частини кримiнальних справ.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
46
Глава III
ноє справи у судПiершоє iнстанцiє, оскiльки правила про ниi
мiстяться у главi 20 ЦПК, яка мау назву <Судовий розгляд>.
У цивiльно-процесуальноє лiтературi поширена думка про те,
що принципи безпосередностi та усностi у мiжгалузевими принци-
пами, оскiльки притаманнi i кримiнально-процесуальному праву.
Але потрiбно враховувати, що в кримiнальному судочинствi цi
принципи дiють з iстотними особливостями. Крiм того, вони дiють
не у всiх стадiях i цивiльного i кримiнального судочинства. Тобто
якщо i вважати єх однаковими за змiстом для цивiльно-процесу-
ального i для кримiнально-процесуального права, то i тодi вони у
не мiжгалузевими, а принципами правових iнститутiв.
Принцип усностi судового розгляду. Вiдповiдно до ст. 160
ЦПК розгляд справи у судi першоє iнстанцiє вiдбувауться усно.
Даний принцип визначау форму доведення до суду та iнших учас-
никiв процесуальноє дiяльностi фактичного i доказового мате-
рiалу. Згiдно з принципом усностi усi обставини цивiльноє справи
зясовуються в уснiй формi. Винятки з цього принципу визнача-
ються процесуальним законом. На пiдставi ст. 183 ЦПК, наприк-
лад, свiдок, даючи показання, може користуватись письмовими
замiтками в тих випадках, коли його показання повязанi з будь-
якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в
памятi. У всякiй цивiльнiй справi завжди у письмовi матерiали
(довiдки, договори, протоколи, листування та iн.). Вони, як пра-
вило, оголошуються в судовому засiданнi.
Уснiсть потрiбна там, де у гласнiсть процесу. Вона сприяу
особистому спiлкуванню суду iз сторонами, iншими особами, якi
беруть участь у справi, та iншими учасниками процесуальноє
дiяльностi, бiльш глибокому сприйняттю обставин справи, доз-
воляу сконцентрувати процесуальний матерiал у судовому засi-
даннi, своучасно розглянути справу та винести законне i обгрун-
товане судове рiшення.
Проте у цивiльному процесi присутнi i письмовi елементи.
Позовна заява (заява) мау бути оформлена у письмовому виглядi,
хiд судового засiдання вiдбивауться у вiдповiдному протоколi,
розпоряджувальнi дiє суду та його остаточнi висновки виклада-
ються у письмовiй формi в ухвалах та рiшеннях суду, тобто увесь
усний процес закрiплюуться в письмовiй формi. Це необхiдно для
того, що суд касацiйноє або судово-наглядноє iнстанцiє мав змогу
на пiдставi заяви, протоколу, постанов суду першоє iнстанцiє пе-
ревiрити додержання та правильне застосування судом першоє
Принципи цивiльного процесуального права
47
iнстанцiє норм процесуального права та законнiсть i обгрунто-
ванiсть судовоє постанови у данiй справi.
Принцип безпосередностi судового розгляду визначау порядок
дослiдження та сприйняття матерiалiв цивiльноє справи судом.
Згiдно iз ст. 160 ЦПК суд першоє iнстанцiє повинен безпосеред-
ньо дослiдити докази в справi: заслухати пояснення осiб, якi бе-
руть участь у справi, показання свiдкiв, висновки експертiв, оз-
найомитися з письмовими доказами, оглянути речовi докази.
Даний принцип складауться з двох вимог: вимоги вiдносно
матерiалiв справи i вимоги вiдносно складу суду. Перше зводить-
ся до того, що для встановлення достовiрностi обставин справи
суд повинен прагнути одержувати фактичнi данi iз першоджере-
ла вiдомостей. Наприклад, при наявностi копiє документа та його
оригiналу перевага повинна вiддаватися оригiналу. Якщо у оче-
видець подiє й особа, котрiй обставини справи вiдомi вiд iншоє
особи, суд повинен викликати свiдка-очевидця.
Особисте, безпосередну сприйняття даних iз першоджерела
дозволяу суду з бiльшою достовiрнiстю зробити висновок про об-
ставини цивiльноє справи. Фактичнi ж данi з <других рук> мiстять
в собi небезпеку отримання перекручених вiдомостей про обста-
вини, а тому й можливiсть постановлення необгрунтованого та
незаконного судового рiшення. Разом з цим треба мати на увазi,
що iнколи безпосередну сприйняття даних судом, що розглядау
справу, неможливо або ж недоцiльно. Для подiбних випадкiв
цивiльний процесуальний закон передбачау окремi винятки з
принципу безпосередностi.
Наприклад, якщо хто-небудь з осiб, якi беруть участь у справi,
або ж з свiдкiв, якi проживають поза мiсцем знаходження суду,
що розглядау дану справу, не можуть з поважних причин зяви-
тись у судове засiдання, єх може допитати суд в мiсцi єх прожи-
вання за судовим дорученням (статтi 33, 45 ЦПК). Свiдок може
бути допитаний судом у мiсцi його перебування, якщо внаслiдок
хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин не
може зявитись на виклик суду, який розглядау справу. В цих
випадках суд одержуу вiдомостi про факти не з першоджерел, а
з вiдповiдних протоколiв, проголошених у судовому засiданнi.
Винятками з даного принципу у i рiзного роду випадки забез-
печення доказiв: допит свiдкiв, призначення експертизи, витре-
бування та огляд письмових i речових доказiв до порушення ци-
вiльноє справи або до розгляду єє по сутi (статтi 35, 36. ЦПК) "
48 Глава III
цьому випадку субуктом безпосереднього сприйняття у суддя, а
не увесь суд.
Друга вимога цього принципу - вимога до складу суду -
полягау в тому, що суд повинен бути незмiнним у своуму складi
вiд початку до закiнчення розгляду справи по сутi. Тiльки суддi,
якi брали участь у дослiдженнi обставин справи, можуть поста-
новлювати судове рiшення (п. 5. ст. 314 ЩiК). Якщо клопотан-
ня про вiдвiд задоволене або один iз суддiв вибувау з процесу з
iншоє причини (хвороба, вiдрядження тощо), розгляд справи не-
обхiдно починати з початку.
До недавнього часу судовий розгляд цивiльних справ повинен
був вiдбуватися безперервно, крiм часу, призначеного для вiдпо-
чинку. До закiнчення розгляду початоє справи або до вiдкладен-
ня єє слухання суд не мав права розглядати iншi справи, оскiльки
це могло призвести до неправильноє оцiнки дослiджених матерi-
алiв справи та постанови помилкового судового рiшення. Якщо
у перервi суд розглядав iншi цивiльнi, кримiнальнi справи або спра-
ви про адмiнiстративнi правопорушення, розгляд даноє цивiльноє
справи починався з початку. Це правило iменувалось принципом
безперервностi судового розгляду i мiстилось у ст. 160 ЦПК. З не-
зрозумiлих причин принцип безперервностi було скасовано. Але
скасування цього принципу безпiдставне i процесуальних наслiдкiв
тягнути за собою не може. Невже пiсля перерви, особливо в тому
разi, якщо протягом неє суд вирiшував iншу справу, суд спромож-
ний продовжувати справу, наприклад, з дебатiв сторiнi
Крiм того, принцип безперервностi мiститься ще i в ст. 209
ЦПК. Постановлення та проголошення судового рiшення повин-
но бути складовою частиною судового засiдання, тому принцип
безперервностi судового розгляду передбачау постановлення та
проголошення судового рiшення негайно пiсля розгляду справи
у тому ж судовому засiданнi. У виняткових випадках по особли-
во складних справах складання мотивованого рiшення може бути
вiдкладено на строк не бiльш трьох днiв, але резолютивну час-
тину рiшення суд повинен оголосити в тому ж засiданнi, в якому
закiнчено розгляд справи (ст. 209 ЦПК). Дане правило у винят-
ком з принципу безперервностi. Подiбне у i у кримiнальному су-
дочинствi, але там його iснування обумовлено особливою склад-
нiстю частини кримiнальних справ.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152