iншi гадають, що змiст правовiдносин являу
собою права та обовязки учасникiв процесу. Третi, синтезуючи цi
двi крайнi точки зору, дiйшли висновку, що змiстом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин у субуктивнi права та обовязки учас-
никiв процесу, а також єх дiє.
Остання точка зору у найбiльш обгрунтованою. У правовiдно-
синах треба видiлити матерiальний та юридичний змiст. Юридич-
ний змiст - це субуктивнi права та обовязки, а матерiальний -
62 Глава IV
реальна поведiнка, яку правомочний може, а правозобовязаний
повинен звершити. Змiст правовiдносин у удиним, не можна виключа-
ти iз змiсту процесуальних правовiдносин субуктивнi права та обо-
вязки, оскiльки вони визначають взаумовiдносини мiж субуктами.
Не можна також виключати iз змiсту правовiдносин i дiє, в резуль-
татi яких вiдбувауться реалiзацiя субуктивних прав та обовязкiв.
Субуктний склад цивiльних процесуальних правовiдносин
досить широкий. Першу групу субуктiв цивiльних процесуаль-
них правовiдносин становлять судовi органи та єх посадовi осо-
би. В процесуальних правовiдносинах, за загальним правилом,
одним iз субуктiв завжди виступау суд.
До посадових осiб судових органiв належать: суддi - в судi
першоє iнстанцiє, головуючий - у касацiйнiй та нагляднiй iнстан-
цiях. Але слiд мати на увазi, що вiдповiдно до закону, коли суддi
чи головуючому надауться право вирiшувати окремi питання одно-
особово, то i в цьому випадку вiн дiу вiд iменi суду (ч. З ст. 16 ЦПК).
До другоє групи субуктiв цивiльних процесуальних правовiдно-
син належать особи, що беруть участь у справi: сторони, третi осо-
би, представники сторiн та третiх осiб, прокурор, органи державно-
го управлiння, профспiлки, державнi пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi
громадськi органiзацiє та окремi громадяни, якi захищають права i
законнi iнтереси iнших осiб (ст. 98 ЦПК). Для осiб, що беруть участь
у справi, характерно те, що вони мають юридичну заiнтересованiсть
у кiнцевому результатi справи, захищають у процесi своє субуктивнi
права чи iнтереси, що охороняються законом, права та iнтереси
iнших осiб, державнi чи громадськi iнтереси. Для осiб, якi беруть
участь у справi, характерно також те, що вони своєми дiями можуть
вчиняти вплив на рух цивiльного процесу (статтi 4, 5 ЦПК).
Третя група субуктiв цивiльних правовiдносин - це особи, якi
сприяють здiйсненню правосуддя. До них належать: представни-
ки громадських органiзацiй та трудових колективiв, свiдки, експер-
ти, перекладачi, понятi, особи, якi тримають письмовi та речовi
докази, особи, що тримають майно й грошовi засоби боржника,
органiзацiє, якi проводять перiодичнi стягнення iз заробiтноє пла-
ти боржника, зберiгачi описаного майна та iншi.
У процесуальнiй лiтературi набула широкого поширення
думка про те, що процесуальнi правовiдносини виникають тiльки
мiж судом та iншими учасниками процесу i суд - обовязковий
субукт цивiльних процесуальних правовiдносин. Дане тверджен-
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини
ня не вiдповiдау чинному цивiльному процесуальному законодав-
ству. Справдi, як правило, в процесуальних правовiдносинах бере
участь суд, однак процесуальнi вiдносини можуть виникнути i мiж
заiнтересованими особами, а також з державним виконавцем.
Як приклад можна навести визначення сторонами договiр-
ноє пiдсудностi. Правила загальноє пiдсудностi зводяться до того,
що позови предявляються в судi за мiсцем проживання вiдповi-
дача (ст. 125 ЦПК), але сторонам надауться право встановлювати
договiрну територiальну пiдсуднiсть (ст. 129 ЦПК). Сторони мiж
собою також можуть укласти мирову угоду (ст. 103 ЦПК).
Процесуальнi правовiдносини виникають також мiж держав-
ним виконавцем та iншими особами у виконавчому провадженнi.
Державний виконавець як субукт процесуальних правовiдносин
дiу сам, його розпорядження у актами, внаслiдок яких виникають,
змiнюються та припиняють дiю процесуальнi правовiдносини:
вiн пропонуу добровiльне виконання судового рiшення (ст. 361
ЦПК), проводить оцiнку майна, забезпечуу зберiгання та реалi-
зацiю майна, на яке накладено арешт, передачу стягувачу пред-
метiв, названих у рiшеннi суду (гл. 45 ЦПК), проводить арешт
будинкiв та єх продаж з торгiв (гл. 46 ЦПК), вчиняу iншi дiє. Та-
ким чином, вiн у прямим адресатом багатьох норм ЦПК.
Самостiйнiсть державного виконавця пiдтверджууться i ст. 373
ЦПК, вiдповiдно до якоє контроль за правильним i своучасним
виконанням судових рiшень здiйснюу суддя. Скарги на процесу-
альнi дiє державного виконавця по виконанню рiшення або вiдмо-
ву у вчиненнi таких дiй можуть бути поданi стягувачем у суд.
Стаття 10 Закону Украєни вiд 24 березня 1998 р. <Про державну
виконавчу службу> визначау, що контроль за дiяльнiстю держав-
них виконавцiв здiйснюють Мiнiстерство юстицiє Украєни через
Департамент державноє виконавчоє служби Мiнiстерства юстицiє
Украєни, а Головне управлiння юстицiє У краєни в Автономнiй Рес-
публiцi Крим, управлiння юстицiє в областях, мiстах Киувi та Се-
вастополi - через вiдповiднi вiддiли державноє виконавчоє служ-
би. Контроль за дiяльнiстю державних виконавцiв здiйснюють й
iншi державнi органи в порядку, передбаченому законом.
Дiє або бездiяльнiсть державного виконавця можуть бути ос-
карженi вищiй посадовiй особi або в суд в порядку, встановлено-
му законом.
Наступний елемент цивiльних процесуальних правовiдносин -
обукт. Обукт правовiдносин- це те, заради чого виникають пев-
V
64 Глава IV
нi правовiдносини, це явища матерiального i духовного свiту, на якi
спрямованi субуктивнi права та обовязки. iншими словами, обукт
правовiдносин - це рiзноманiтнi матерiальнi i нематерiальнi бла-
га, якi здатнi задовольнити потреби правомочних субуктiв.
iснують рiзнi погляди на те, що у обуктом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин. Однi автори вважають таким сус-
пiльне значиму дiяльнiсть субуктiв, другi - матерiально-пра-
вовi вiдносини, якi захищаються судом, третi розрiзняють за-
гальнi та спецiальнi обукти. До загального обукта вiдносять спiр
про право мiж учасниками матерiально-правових вiдносин, який
повинен вирiшити суд, а до спецiальних - блага, на досягнення
яких спрямованi будь-якi правовiдносини чи субуктивнi права
та обовязки учасникiв процесу, чи порядок судочинства, чи
фактичнi данi, повiдомлення й iншi докази, потрiбнi для здiй-
снення правосуддя.
Перш за все не може бути обуктом цивiльних процесуальних
правовiдносин процесуальна дiяльнiсть, оскiльки в нiй реалiзу-
ються права й обовязки, якi в нероздiльнiй удностi становлять
змiст процесуальних правовiдносин. З цих же причин не можна
вважати обуктом процесуальних правовiдносин субуктивнi пра-
ва й обовязки.
Не досить обгрунтованим здауться твердження, що обуктом
цивiльних процесуальних вiдносин виступають матерiально-правовi
вiдносини, якi захищаються судом. В основi цих висновкiв лежить
прямолiнiйний пiдхiд до спiввiдношення матерiальних (цивiльних,
трудових та iнших) i процесуальних правовiдносин як спiввiдношен-
ня змiсту та форми. Такий пiдхiд не точний. Процесуальнi право-
вiдносини не можна розглядати як форму реалiзацiє матерiальних
правовiдносин. Наявнiсть процесуальних правовiдносин не обумов-
лена наявнiстю матерiально-правових вiдносин i навпаки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
собою права та обовязки учасникiв процесу. Третi, синтезуючи цi
двi крайнi точки зору, дiйшли висновку, що змiстом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин у субуктивнi права та обовязки учас-
никiв процесу, а також єх дiє.
Остання точка зору у найбiльш обгрунтованою. У правовiдно-
синах треба видiлити матерiальний та юридичний змiст. Юридич-
ний змiст - це субуктивнi права та обовязки, а матерiальний -
62 Глава IV
реальна поведiнка, яку правомочний може, а правозобовязаний
повинен звершити. Змiст правовiдносин у удиним, не можна виключа-
ти iз змiсту процесуальних правовiдносин субуктивнi права та обо-
вязки, оскiльки вони визначають взаумовiдносини мiж субуктами.
Не можна також виключати iз змiсту правовiдносин i дiє, в резуль-
татi яких вiдбувауться реалiзацiя субуктивних прав та обовязкiв.
Субуктний склад цивiльних процесуальних правовiдносин
досить широкий. Першу групу субуктiв цивiльних процесуаль-
них правовiдносин становлять судовi органи та єх посадовi осо-
би. В процесуальних правовiдносинах, за загальним правилом,
одним iз субуктiв завжди виступау суд.
До посадових осiб судових органiв належать: суддi - в судi
першоє iнстанцiє, головуючий - у касацiйнiй та нагляднiй iнстан-
цiях. Але слiд мати на увазi, що вiдповiдно до закону, коли суддi
чи головуючому надауться право вирiшувати окремi питання одно-
особово, то i в цьому випадку вiн дiу вiд iменi суду (ч. З ст. 16 ЦПК).
До другоє групи субуктiв цивiльних процесуальних правовiдно-
син належать особи, що беруть участь у справi: сторони, третi осо-
би, представники сторiн та третiх осiб, прокурор, органи державно-
го управлiння, профспiлки, державнi пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi
громадськi органiзацiє та окремi громадяни, якi захищають права i
законнi iнтереси iнших осiб (ст. 98 ЦПК). Для осiб, що беруть участь
у справi, характерно те, що вони мають юридичну заiнтересованiсть
у кiнцевому результатi справи, захищають у процесi своє субуктивнi
права чи iнтереси, що охороняються законом, права та iнтереси
iнших осiб, державнi чи громадськi iнтереси. Для осiб, якi беруть
участь у справi, характерно також те, що вони своєми дiями можуть
вчиняти вплив на рух цивiльного процесу (статтi 4, 5 ЦПК).
Третя група субуктiв цивiльних правовiдносин - це особи, якi
сприяють здiйсненню правосуддя. До них належать: представни-
ки громадських органiзацiй та трудових колективiв, свiдки, експер-
ти, перекладачi, понятi, особи, якi тримають письмовi та речовi
докази, особи, що тримають майно й грошовi засоби боржника,
органiзацiє, якi проводять перiодичнi стягнення iз заробiтноє пла-
ти боржника, зберiгачi описаного майна та iншi.
У процесуальнiй лiтературi набула широкого поширення
думка про те, що процесуальнi правовiдносини виникають тiльки
мiж судом та iншими учасниками процесу i суд - обовязковий
субукт цивiльних процесуальних правовiдносин. Дане тверджен-
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини
ня не вiдповiдау чинному цивiльному процесуальному законодав-
ству. Справдi, як правило, в процесуальних правовiдносинах бере
участь суд, однак процесуальнi вiдносини можуть виникнути i мiж
заiнтересованими особами, а також з державним виконавцем.
Як приклад можна навести визначення сторонами договiр-
ноє пiдсудностi. Правила загальноє пiдсудностi зводяться до того,
що позови предявляються в судi за мiсцем проживання вiдповi-
дача (ст. 125 ЦПК), але сторонам надауться право встановлювати
договiрну територiальну пiдсуднiсть (ст. 129 ЦПК). Сторони мiж
собою також можуть укласти мирову угоду (ст. 103 ЦПК).
Процесуальнi правовiдносини виникають також мiж держав-
ним виконавцем та iншими особами у виконавчому провадженнi.
Державний виконавець як субукт процесуальних правовiдносин
дiу сам, його розпорядження у актами, внаслiдок яких виникають,
змiнюються та припиняють дiю процесуальнi правовiдносини:
вiн пропонуу добровiльне виконання судового рiшення (ст. 361
ЦПК), проводить оцiнку майна, забезпечуу зберiгання та реалi-
зацiю майна, на яке накладено арешт, передачу стягувачу пред-
метiв, названих у рiшеннi суду (гл. 45 ЦПК), проводить арешт
будинкiв та єх продаж з торгiв (гл. 46 ЦПК), вчиняу iншi дiє. Та-
ким чином, вiн у прямим адресатом багатьох норм ЦПК.
Самостiйнiсть державного виконавця пiдтверджууться i ст. 373
ЦПК, вiдповiдно до якоє контроль за правильним i своучасним
виконанням судових рiшень здiйснюу суддя. Скарги на процесу-
альнi дiє державного виконавця по виконанню рiшення або вiдмо-
ву у вчиненнi таких дiй можуть бути поданi стягувачем у суд.
Стаття 10 Закону Украєни вiд 24 березня 1998 р. <Про державну
виконавчу службу> визначау, що контроль за дiяльнiстю держав-
них виконавцiв здiйснюють Мiнiстерство юстицiє Украєни через
Департамент державноє виконавчоє служби Мiнiстерства юстицiє
Украєни, а Головне управлiння юстицiє У краєни в Автономнiй Рес-
публiцi Крим, управлiння юстицiє в областях, мiстах Киувi та Се-
вастополi - через вiдповiднi вiддiли державноє виконавчоє служ-
би. Контроль за дiяльнiстю державних виконавцiв здiйснюють й
iншi державнi органи в порядку, передбаченому законом.
Дiє або бездiяльнiсть державного виконавця можуть бути ос-
карженi вищiй посадовiй особi або в суд в порядку, встановлено-
му законом.
Наступний елемент цивiльних процесуальних правовiдносин -
обукт. Обукт правовiдносин- це те, заради чого виникають пев-
V
64 Глава IV
нi правовiдносини, це явища матерiального i духовного свiту, на якi
спрямованi субуктивнi права та обовязки. iншими словами, обукт
правовiдносин - це рiзноманiтнi матерiальнi i нематерiальнi бла-
га, якi здатнi задовольнити потреби правомочних субуктiв.
iснують рiзнi погляди на те, що у обуктом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин. Однi автори вважають таким сус-
пiльне значиму дiяльнiсть субуктiв, другi - матерiально-пра-
вовi вiдносини, якi захищаються судом, третi розрiзняють за-
гальнi та спецiальнi обукти. До загального обукта вiдносять спiр
про право мiж учасниками матерiально-правових вiдносин, який
повинен вирiшити суд, а до спецiальних - блага, на досягнення
яких спрямованi будь-якi правовiдносини чи субуктивнi права
та обовязки учасникiв процесу, чи порядок судочинства, чи
фактичнi данi, повiдомлення й iншi докази, потрiбнi для здiй-
снення правосуддя.
Перш за все не може бути обуктом цивiльних процесуальних
правовiдносин процесуальна дiяльнiсть, оскiльки в нiй реалiзу-
ються права й обовязки, якi в нероздiльнiй удностi становлять
змiст процесуальних правовiдносин. З цих же причин не можна
вважати обуктом процесуальних правовiдносин субуктивнi пра-
ва й обовязки.
Не досить обгрунтованим здауться твердження, що обуктом
цивiльних процесуальних вiдносин виступають матерiально-правовi
вiдносини, якi захищаються судом. В основi цих висновкiв лежить
прямолiнiйний пiдхiд до спiввiдношення матерiальних (цивiльних,
трудових та iнших) i процесуальних правовiдносин як спiввiдношен-
ня змiсту та форми. Такий пiдхiд не точний. Процесуальнi право-
вiдносини не можна розглядати як форму реалiзацiє матерiальних
правовiдносин. Наявнiсть процесуальних правовiдносин не обумов-
лена наявнiстю матерiально-правових вiдносин i навпаки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152