Отже, розгляд питань спiвучастi приводить до деяких прак-
тичних висновкiв.
1. Спiвучасть можлива з iнiцiативи позивача чи суду.
2. Спiвучасть - iнститут процесуальний, його не можна по-
вязувати з багатосубуктнiстю так званого спiрного мате-
рiального правовiдношення.
3. Пiдставами спiвучастi можуть бути спiльне право вимоги
чи спiльний обовязок вiдповiдати по позову; повязанiсть
мiж собою кiлькох вимог, що предявленi позивачем для
сумiсного розгляду; доцiльнiсть розгляду однорiдних по-
зовних вимог, обуднаних суддею в одне провадження.
4. Спiвучасть може бути обовязковою i факультативною.
При обовязковiй спiвучастi вона необхiдна для правиль-
ного вирiшення справи й законностi судового рiшення;
при факультативнiй кожна позовна вимога, що предяв-
ляуться, могла б бути розглянута в самостiйному провад-
женнi.
5. Спiвучасть може бути активною, пасивною чи змiшаною
з урахуванням того, на сторонi позивача чи на сторонi
вiдповiдача мау мiсце множиннiсть заiнтересованих осiб
6. Обовязкова спiвучасть може бути активною i пасивною як
з iнiцiативи позивача, так i суду. Факультативна спiвучасть
може бути активною, пасивною чи змiшаною як з iнiцiати-
ви позивача, так i суду. В змiшанiй спiвучастi цi правила
кн на iiйкумулюються.
78 Глава V
4. Неналежна сторона i порядок єє зам|ни
с
/торони в цивiльному процесi - це особи, спiр яких
слiд розглядати в судi. Щоб посiсти становище сторони, позивач
повинен легiтимувати себе та вiдповiдача як заiнтересованих у ви-
.рiшеннi справи осiб. Правове становище сторiн не повязано з
дiйсним iснуванням матерiальних правовiдносин мiж позивачем
та вiдповiдачем, оскiльки передумовами порушення цивiльного
процесу у умови, якi мають виключно процесуальне значення
(статтi 4, 5, 136 ЦПК). Однак у ходi розгляду цивiльноє справи
може бути виявлено, що позов предявлений не тiую особою, якiй
належить право вимоги, чи не до тiує особи, яка повинна вiдпо-
вiдати за позовом, тобто встановлено, що позивач чи вiдповiдач
не у правозобовязаними субуктами матерiальних правовiдно-
син. У цьому випадку сторони визнаються неналежними й суд
може допустити замiну неналежноє сторони (ст. 105 ЦПК).
Неправильне застосування закону, що регулюу замiну нена- -
лежноє сторони належною, призводить до неправильного вирi-
шення справи, судовоє тяганини, додаткових витрат. Так, жит-
ловий виробничо-експлуатацiйний трест звернувся до суду з по-
зовом до Р. про виселення без надання iншоє житловоє площi.
Рiшенням суду позов був задоволений.
Президiя обласного суду скасувала це рiшення, зазначивши
таке. Житлово-експлуатацiйна органiзацiя як наймодавець може
бути стороною в спорах, що виникли з умов договору про найм
житлового примiщення. В справах з питань, вирiшення яких вiдне-
сено до компетенцiє органiв, що здiйснюють управлiння житловим
фондом (надання житлових примiщень, обмiн чи закрiплення i
т. д.), стороною можуть бути тiльки цi органи.
Житловий виробничо-експлуатацiйний трест не у органом,
який здiйснюу управлiння житловим фондом, тому вiн не може
звертатися до .суду з позовом про виселення. Суду слiд було б в
порядку, передбаченому ст. 105 ЦПК, обговорити питання про
замiну неналежноє сторони.
Найчастiше пiд неналежною стороною розумiють таких по-
зивачiв i вiдповiдачiв, по вiдношенню до яких судом пiд час роз-
гляду справи встановлено, що єм не належить право вимог чи
Вони не у зобовязаними по вимозi особами. На перший погляд
це визначення у точним i випливау iз ст. 105 ЦПК. Наспрайдi ж
Сторони в цивiльному процесi 79


воно не вiдповiдау законодавству, оскiльки не враховуу, що замi-
на неналежноє сторони належною - питання процесуальне, а
поняття неналежноє сторони враховуу передбаченi законом умо-
ви i порядок єє замiни. В iншому випадку не можна розрiзнити
неналежну сторону й сторону, якiй вiдмовлено в позовi чи яка не
повинна вiдповiдати за позовом.
Для правильного вирiшення питання не досить встановити
вiдсутнiсть права вимоги у позивача чи обовязку вiдповiдати в
даному позовi у вiдповiдача. Встановлення цих умов - основа
для винесення рiшення про вiдмову в позовi. Щоб визнати сто-
рону неналежною, крiм названих умов суд повинен мати данi про
те, що право вимоги чи обовязок вiдповiдати за позовом нале-
жить iншим особам. Про неналежну сторону можна говорити
тiльки в тому випадку, коли суд може вказати особу, якiй нале-
жить право вимоги, - належного позивача, чи особу, що повин-
на виконати вимогу позивача, - належного вiдповiдача.
Таким чином, неналежний позивач - це особа, що предяви-
ла позов, стосовно якоє встановлено, що вона не мау права вима-
гати по позову, предявленому нею, при наявностi даних про те,
що право вимоги належить iншiй особi, належному позивачевi.
Неналежний вiдповiдач - це особа, притягнута позивачем як
вiдповiдач, стосовно якоє встановлено, що вона не повинна вiдпо-
вiдати по предявленому позову при наявностi даних про те, що
обовязок виконати вимоги позивача лежить на iншiй особi -
належному вiдповiдачевi.
Визнання сторони неналежною можливе тiльки в судовому
засiданнi й тiльки тодi, коли вiдбувауться замiна. Лише у випад-
ку замiни сторона, що вибувау, визнауться неналежною. В iншо-
му випадку сторони, якi могли б бути замiненi, беруть участь у
справi, мають весь комплекс прав та обовязкiв сторiн. Вказане
правило безпосередньо випливау iз змiсту ст. 105 ЦПК.
Закон не передбачау вiдмови в прийняттi заяви вiд неналеж-
ного позивача чи вiдмови в прийняттi заяви, зверненоє до нена-
лежного вiдповiдача. При встановленнi того, що позивач чи
вiдповiдач або iншi сторони у неналежними, останнi можуть бути
замiненi тiльки в стадiє судового розгляду в порядку, встановле-
ному ст. 105 ЦПК.
Замiна неналежноє сторони належною може бути проведена
судом з власноє iнiцiативи або на прохання осiб, якi беруть участь
у справi. Враховуючи те, що позивач порушуу процес за власною


80 Глава V
iнiцiативою, несе, як правило, всi судовi витрати i йому не бай-
дуже, хто буде вiдповiдати на його вимоги, замiна як неналеж- ;
ного позивача, так i неналежного вiдповiдача може бути прове-
дена тiльки за згодою первiсного позивача (ст. 105 ЦПК).
У теорiє цивiльного процесуального права й судовiй практицi
розробленi варiанти процесуальних наслiдкiв, якi можуть мати мiсце
при замiнi неналежного позивача чи неналежного вiдповiдача.
Варiанти при замiнi неналежного позивача:
1) якщо неналежний позивач згоден на замiну, а належний
згоден вступити в справу, суд, не припиняючи справи, до-
пускау замiну первiсного позивача належним позивачем;
2) якщо неналежний позивач згоден на замiну, а належний не
згоден вступити в справу, суд повинен провадження в справi
припинити на пiдставi п. 4 ст. 227 ЦПК. Згода неналежного
"а позивача на замiну розглядауться як вiдмова вiд позову;
i3) якщо неналежний позивач не згоден на замiну, а належний
; згоден вступити в справу, останнiй допускауться до участi
в справi як третя особа, що заявляу самостiйнi вимоги на
предмет спору;
4) якщо неналежний позивач не згоден на замiну, а належний
не згоден на вступ у справу, суд повинен продовжити роз-
гляд справи по сутi.
Варiанти при замiнi неналежного вiдповiдача:
1) якщо позивач згоден на замiну неналежного вiдповiдача,
суд допускау замiну первiсного вiдповiдача належним вiд-
повiдачем;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152