Мiжнароднi договори Украєни з Республiкою
Грузiя, Республiкою Молдова, Республiкою Польща, Естонсь-
кою Республiкою, Латвiйською Республiкою передбачають, що
в разi, якщо з приводу клопотання у суду виникне сумнiв у чо-
мусь, вiн може зажадати пояснень вiд особи, яка порушуу його,
опитати боржника по сутi клопотання, а при необхiдностi звер-
нутися за розясненням до суду, який постановив рiшення. У та-
кому порядку суд може, наприклад, уточнити мiсце проживання
боржника, зясувати, чи було його насправдi повiдомлено про
виклик у судове засiдання при розглядi справи по сутi, тощо. В
разi, якщо йдеться про недолiки клопотання, якi не можуть бути
усунутi шляхом уточнення, суд ухвалою вiдмовляу у прийняттi
клопотання i повертау його заявниковi, оскiльки неналежне
оформлене клопотання не пiдлягау судовому розгляду.
Договори про правову допомогу передбачають порядок розг-
ляду клопотання. Визнання i виконання судового рiшення здiй-
снюються Договiрною Стороною, до якоє звернене клопотання,
згiдно з порядком, встановленим єє законодавством. Компетентний
суд при розглядi клопотання перевiряу його на предмет вiдповiд-
ностi встановленим формi та змiсту i наявностi пiдстав для визнан-
ня i виконання рiшення, але не може перевiряти його по сутi спра-
ви, оскiльки це порушувало б суверенiтет держави, суд якоє ухвалив
рiшення. При розглядi таких клопотань судами Украєни повиннi
i Див.: Вiсник Верховного Суду Украєни. 1998. № 1. С. 35.
Мiжнародний цивiльний процес 495
застосовуватися вiдповiднi положення ЦПК, якi згiдно iз засадами
цивiльного судочинства забезпечили б права стягувача й боржни-
ка, обуктивне, правильне та своучасне вирiшення питання.
|3а наслiдками розгляду клопотань про визнання i примусо-
ве виконання рiшень суди Украєни повиннi постановляти ухва-
ли (ст. 5 Указу вiд 21 червня 1988 р.). Оскiльки ухвала про на-
слiдок розгляду клопотання про визнання i дозвiл на виконання
рiшення iноземного суду на територiє Украєни перешкоджау по-
дальшому руховi справи, ця ухвала може бути оскаржена в ка-
сацiйному порядку (п. 2 ч. 2 ст. 323 ЦПК).
Порядок примусового виконання регулюуться законодав-
ством Договiрноє Сторони, на територiє якоє повинно бути здiйсне-
не примусове виконання. Так, рiшенням районного суду Праги,
залишеним без змiни Празьким мiським судом, було стягнуто кош-
ти з громадянина Украєни В. К. на користь громадянки Чехосло-
ваччини Е. П. на утримання сина. Центральна установа для захи-
сту молодi у Брно (Чехословаччина) звернулася з клопотанням про
дозвiл виконання на територiє СРСР названих судових рiшень про
стягнення алiментiв, а також заборгованостi по них за перiод з 1973
по 1988 р. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвсько-
го мiського суду клопотання було задоволене частково, а саме -
дозволено примусове виконання судових рiшень у частинi стягнен-
ня алiментiв, а розмiр стягнення заборгованостi по них обмежено
трьома роками - з 1985 по 1988 р.
У скарзi Е. П., не погоджуючись з ухвалою, просила стягну-
ти заборгованiсть у межах, визначених судовими постановами.
Судова колегiя з цивiльних справ Верховного Суду УРСР скар-
гу залишила без задоволення i в ухвалi про залишення ухвали
мiського суду без змiни вказала, зокрема, на таке. Розмiр забор-
гованостi по алiментах, що пiдлягау стягненню, обчислено пра-
вильно i Києвський мiський суд виходив з вимог ст. 359 ЦПК,
згiдно з якою при предявленнi до виконання рiшення про перiо-
дичнi виплати пiсля закiнчення трирiчного строку розмiр забор-
гованостi, що пiдлягау стягненню за минулий час, визначауться
в межах цього строку давностi. Оскiльки ж рiшення про стягнення
алiментiв було постановлено у 1980 р., а клопотання про його
виконання заявлене у 1989 р., суд правильно обмежив стягнення
заборгованостi останнiми трьома роками.
i Див.: Радянське право. 1990. № 8. С. 84.
496 Глава XXVII
У визнаннi рiшення й дозволi на його примусове виконання
може бути вiдмовлено згiдно з Конвенцiую держав - членiв
СНД, якщо:
вiдповiдно до законодавства Договiрноє Сторони, на те-
риторiє якоє постановлено рiшення, воно не набрало чинностi
чи не пiдлягау виконанню, за винятком випадкiв, коли рiшен-
ня пiдлягау виконанню до набрання ним законноє сили;
вiдповiдач не брав участi у процесi внаслiдок того, що
йому або уповноваженому ним представниковi не було своу-
часно й належним чином вручено виклик до суду;
на територiє Договiрноє Сторони, де мау бути визнано й
виконано рiшення, вже було постановлено рiшення у справi
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав,
що набуло чинностi, або у визнане рiшення суду третьоє дер-
жави, або установою цiує Договiрноє Сторони ранiше було
порушено провадження в цiй самiй справi;
згiдно з положеннями даноє Конвенцiє, а у випадках, не
передбачених нею, згiдно iз законодавством Договiрноє Сто-
рони, на територiє якоє рiшення мау бути визнано й викона-
но, справа належить до виключноє компетенцiє єє установ;
вiдсутнiй документ, що пiдтверджуу угоду сторiн у справi
про договiрну пiдсуднiсть;
закiнчився строк давностi примусового виконання1, пе-
редбачений законодавством Договiрноє Сторони, суд якоє
виконуу доручення (ст. 55 Конвенцiє держав - членiв СНД).
Договiр з Монголiую, крiм того, передбачау, що у визнаннi
й дозволi на виконання рiшення може бути вiдмовлено, якщо
визнання або виконання останнього може завдати шкоди суве-
ренiтету, безпецi або публiчному порядку Договiрноє Сторони,
до якоє звернуто клопотання.
Таким чином, на визнання та виконання iноземних рiшень
поширюуться також нацiональний режим та <закон суду>, якщо
iнше не передбачено мiжнародними договорами.
В Украєнi згiдно iз ст. 427 ЦПК рiшення iноземного суду або арбiтражного
суду може бути предявлено до примусового виконання протягом трьох рокiвiЗ
моменту набрання рiшенням законноє сили. ; ,; ,-"ОЛ!iП
Глава
XXVIII
АРБiТРАЖНИЙ
ПРОЦЕС
1. Виникнення арбiтражних судiв. Система
арбiтражних судiв. Статус суддiв
-Згiдно iз ст. 1 Закону Украєни вiд 4 червня 1991 р. <Про
арбiтражний суд> правосуддя в господарських вiдносинах здiй-
снюуться арбiтражним судом.
Арбiтражнi суди Украєни були утворенi на базi органiв дер-
жавного арбiтражу. Тому, щоб усвiдомити мiсце арбiтражних
судiв у системi органiв правосуддя та роль, яку вони вiдiграють
у державному механiзмi, треба знати, як виникли i розвивались
органи державного арбiтражу.
Поява органiв державного арбiтражу в краєнах, що входили
до складу Радянського Союзу, у тому числi i в Украєнi, була обу-
мовлена проведенням Радянською державою новоє економiчноє
полiтики (НЕП), iснуванням поряд з пiдприумствами державноє
власностi приватних пiдприумств та переведенням державних
пiдприумств на засади комерцiйного (господарського) розрахун-
ку i розвитком договiрних господарських звязкiв.
Спочатку були створенi арбiтражнi комiсiє при вищих ор-
ганах влади та єх органах на мiсцях (1922 р.). Вони створюва-
лись як юридичнi органи для розгляду майнових спорiв мiж
пiдприумствами i органiзацiями. За характером своує дiяль-
ностi арбiтражнi комiсiє були схожi на судовi органи i розгля-
дались як спецiальнi суди. Згiдно iз ст. 1 ЦПК УРСР 1924 р.
правила ведення цивiльного процесу поширювалися i на дiяль-
нiсть арбiтражних комiсiй.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
Грузiя, Республiкою Молдова, Республiкою Польща, Естонсь-
кою Республiкою, Латвiйською Республiкою передбачають, що
в разi, якщо з приводу клопотання у суду виникне сумнiв у чо-
мусь, вiн може зажадати пояснень вiд особи, яка порушуу його,
опитати боржника по сутi клопотання, а при необхiдностi звер-
нутися за розясненням до суду, який постановив рiшення. У та-
кому порядку суд може, наприклад, уточнити мiсце проживання
боржника, зясувати, чи було його насправдi повiдомлено про
виклик у судове засiдання при розглядi справи по сутi, тощо. В
разi, якщо йдеться про недолiки клопотання, якi не можуть бути
усунутi шляхом уточнення, суд ухвалою вiдмовляу у прийняттi
клопотання i повертау його заявниковi, оскiльки неналежне
оформлене клопотання не пiдлягау судовому розгляду.
Договори про правову допомогу передбачають порядок розг-
ляду клопотання. Визнання i виконання судового рiшення здiй-
снюються Договiрною Стороною, до якоє звернене клопотання,
згiдно з порядком, встановленим єє законодавством. Компетентний
суд при розглядi клопотання перевiряу його на предмет вiдповiд-
ностi встановленим формi та змiсту i наявностi пiдстав для визнан-
ня i виконання рiшення, але не може перевiряти його по сутi спра-
ви, оскiльки це порушувало б суверенiтет держави, суд якоє ухвалив
рiшення. При розглядi таких клопотань судами Украєни повиннi
i Див.: Вiсник Верховного Суду Украєни. 1998. № 1. С. 35.
Мiжнародний цивiльний процес 495
застосовуватися вiдповiднi положення ЦПК, якi згiдно iз засадами
цивiльного судочинства забезпечили б права стягувача й боржни-
ка, обуктивне, правильне та своучасне вирiшення питання.
|3а наслiдками розгляду клопотань про визнання i примусо-
ве виконання рiшень суди Украєни повиннi постановляти ухва-
ли (ст. 5 Указу вiд 21 червня 1988 р.). Оскiльки ухвала про на-
слiдок розгляду клопотання про визнання i дозвiл на виконання
рiшення iноземного суду на територiє Украєни перешкоджау по-
дальшому руховi справи, ця ухвала може бути оскаржена в ка-
сацiйному порядку (п. 2 ч. 2 ст. 323 ЦПК).
Порядок примусового виконання регулюуться законодав-
ством Договiрноє Сторони, на територiє якоє повинно бути здiйсне-
не примусове виконання. Так, рiшенням районного суду Праги,
залишеним без змiни Празьким мiським судом, було стягнуто кош-
ти з громадянина Украєни В. К. на користь громадянки Чехосло-
ваччини Е. П. на утримання сина. Центральна установа для захи-
сту молодi у Брно (Чехословаччина) звернулася з клопотанням про
дозвiл виконання на територiє СРСР названих судових рiшень про
стягнення алiментiв, а також заборгованостi по них за перiод з 1973
по 1988 р. Ухвалою судовоє колегiє в цивiльних справах Києвсько-
го мiського суду клопотання було задоволене частково, а саме -
дозволено примусове виконання судових рiшень у частинi стягнен-
ня алiментiв, а розмiр стягнення заборгованостi по них обмежено
трьома роками - з 1985 по 1988 р.
У скарзi Е. П., не погоджуючись з ухвалою, просила стягну-
ти заборгованiсть у межах, визначених судовими постановами.
Судова колегiя з цивiльних справ Верховного Суду УРСР скар-
гу залишила без задоволення i в ухвалi про залишення ухвали
мiського суду без змiни вказала, зокрема, на таке. Розмiр забор-
гованостi по алiментах, що пiдлягау стягненню, обчислено пра-
вильно i Києвський мiський суд виходив з вимог ст. 359 ЦПК,
згiдно з якою при предявленнi до виконання рiшення про перiо-
дичнi виплати пiсля закiнчення трирiчного строку розмiр забор-
гованостi, що пiдлягау стягненню за минулий час, визначауться
в межах цього строку давностi. Оскiльки ж рiшення про стягнення
алiментiв було постановлено у 1980 р., а клопотання про його
виконання заявлене у 1989 р., суд правильно обмежив стягнення
заборгованостi останнiми трьома роками.
i Див.: Радянське право. 1990. № 8. С. 84.
496 Глава XXVII
У визнаннi рiшення й дозволi на його примусове виконання
може бути вiдмовлено згiдно з Конвенцiую держав - членiв
СНД, якщо:
вiдповiдно до законодавства Договiрноє Сторони, на те-
риторiє якоє постановлено рiшення, воно не набрало чинностi
чи не пiдлягау виконанню, за винятком випадкiв, коли рiшен-
ня пiдлягау виконанню до набрання ним законноє сили;
вiдповiдач не брав участi у процесi внаслiдок того, що
йому або уповноваженому ним представниковi не було своу-
часно й належним чином вручено виклик до суду;
на територiє Договiрноє Сторони, де мау бути визнано й
виконано рiшення, вже було постановлено рiшення у справi
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав,
що набуло чинностi, або у визнане рiшення суду третьоє дер-
жави, або установою цiує Договiрноє Сторони ранiше було
порушено провадження в цiй самiй справi;
згiдно з положеннями даноє Конвенцiє, а у випадках, не
передбачених нею, згiдно iз законодавством Договiрноє Сто-
рони, на територiє якоє рiшення мау бути визнано й викона-
но, справа належить до виключноє компетенцiє єє установ;
вiдсутнiй документ, що пiдтверджуу угоду сторiн у справi
про договiрну пiдсуднiсть;
закiнчився строк давностi примусового виконання1, пе-
редбачений законодавством Договiрноє Сторони, суд якоє
виконуу доручення (ст. 55 Конвенцiє держав - членiв СНД).
Договiр з Монголiую, крiм того, передбачау, що у визнаннi
й дозволi на виконання рiшення може бути вiдмовлено, якщо
визнання або виконання останнього може завдати шкоди суве-
ренiтету, безпецi або публiчному порядку Договiрноє Сторони,
до якоє звернуто клопотання.
Таким чином, на визнання та виконання iноземних рiшень
поширюуться також нацiональний режим та <закон суду>, якщо
iнше не передбачено мiжнародними договорами.
В Украєнi згiдно iз ст. 427 ЦПК рiшення iноземного суду або арбiтражного
суду може бути предявлено до примусового виконання протягом трьох рокiвiЗ
моменту набрання рiшенням законноє сили. ; ,; ,-"ОЛ!iП
Глава
XXVIII
АРБiТРАЖНИЙ
ПРОЦЕС
1. Виникнення арбiтражних судiв. Система
арбiтражних судiв. Статус суддiв
-Згiдно iз ст. 1 Закону Украєни вiд 4 червня 1991 р. <Про
арбiтражний суд> правосуддя в господарських вiдносинах здiй-
снюуться арбiтражним судом.
Арбiтражнi суди Украєни були утворенi на базi органiв дер-
жавного арбiтражу. Тому, щоб усвiдомити мiсце арбiтражних
судiв у системi органiв правосуддя та роль, яку вони вiдiграють
у державному механiзмi, треба знати, як виникли i розвивались
органи державного арбiтражу.
Поява органiв державного арбiтражу в краєнах, що входили
до складу Радянського Союзу, у тому числi i в Украєнi, була обу-
мовлена проведенням Радянською державою новоє економiчноє
полiтики (НЕП), iснуванням поряд з пiдприумствами державноє
власностi приватних пiдприумств та переведенням державних
пiдприумств на засади комерцiйного (господарського) розрахун-
ку i розвитком договiрних господарських звязкiв.
Спочатку були створенi арбiтражнi комiсiє при вищих ор-
ганах влади та єх органах на мiсцях (1922 р.). Вони створюва-
лись як юридичнi органи для розгляду майнових спорiв мiж
пiдприумствами i органiзацiями. За характером своує дiяль-
ностi арбiтражнi комiсiє були схожi на судовi органи i розгля-
дались як спецiальнi суди. Згiдно iз ст. 1 ЦПК УРСР 1924 р.
правила ведення цивiльного процесу поширювалися i на дiяль-
нiсть арбiтражних комiсiй.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152