Перелiк пiдстав вiдмови в прийняттi заяви, закрiплений у
ст. 136 ЦПК, у вичерпним i поширеному тлумаченню не пiдля-
гау. Вiдмова в прийняттi заяви з iнших пiдстав, не передбачених
законом, недопустима i повинна розцiнюватись як вiдмова в
здiйсненнi правосуддя.
Суддя, вiдмовляючи в прийняттi заяви, постановляу про це
мотивовану ухвалу. Ухвала суддi про вiдмову в прийняттi зая-
ви може бути оскаржена та на неє може бути внесено подання
прокурора.
Слiд мати на увазi, що вiдмова суддi в прийняттi заяви з
пiдстав, передбачених пп. 7, 8,9 ст. 136 ЦПК, не перешкоджау по-
вторному зверненню до суду iз заявою в тiй же справi, якщо бу-
дуть усунутi певнi перешкоди.
5. Правовi наслiдки порушення
цивiльноє справи
i- i-орушення цивiльноє справи в судi тягне за собою певнi
правовi наслiдки. Вони можуть мати як процесуальний, так i ма-
терiально-правовий характер.
Основним процесуально-правовим наслiдком звернення до
суду з позовом i прийняття його судом у виникнення цивiльного
судочинства по данiй справi. Звернення до суду з позовною зая-
вою i вiдповiднi дiє суду, повязанi з прийняттям чи вiдмовою в
прийняттi цiує заяви, породжуу виникнення мiж заявником (по-
зивачем) i судом цивiльних процесуальних правовiдносин. Цi
246 Глава XVII
правовiдносини у пiдставою для виникнення i розвитку iнших |
правовiдносин мiж судом i всiма учасниками процесу. |
Звернення до суду з заявою i прийняття єє судом тягне за со-|
бою виникнення цивiльного процесу з конкретним складом його i
учасникiв. Кожний учасник процесу посiдау своу, визначене йому|
законом процесуальне становище i може користуватися надани-
ми йому правами i нести процесуальнi обовязки. З прийняттям |
судом справи до свого провадження особа, яка звернулася до суду
за захистом своєх прав чи iнтересiв, стау позивачем, а особа, яка,
на думку позивача, порушила його право, - вiдповiдачем. Якщо
до порушення справи в судi кредитора i боржника, обуднували ;
матерiальнi спiрнi правовiдносини, якi регулювалися нормами |
матерiального (цивiльного) права, то з моменту порушення спра- \
ви в судi вони стають сторонами процесу i на них поширюуться \
дiя норм цивiльного процесуального права.
Процесуально-правовим наслiдком прийняття судом справи
до свого провадження у також неможливiсть повторного звернен-
ня до суду з тiую ж вимогою i з тих же пiдстав. i
Крiм процесуально-правових наслiдкiв порушення справи в i
судi приводить до деяких матерiально-правових наслiдкiв, якi ма-)
ють важливе значення для заiнтересованих осiб.
Основним матерiально-правовим наслiдком порушення спра-
ви в судi у перерив перебiгу строку позовноє давностi. Стаття 79
ЦК вказуу, що перебiг строку позовноє давностi переривауться
предявленням позову в установленому порядку. Це означау, що
не будь-яке звернення до суду iз заявою переривау перебiг стро-
ку позовноє давностi, а лише таке, яке вiдповiдау вимогам зако-
ну. Крiм звернення до суду iз заявою необхiднi також дiє суддi, якi
виражаються в позитивному вирiшеннi питання про прийняття
заяви до провадження суду. Перебiг строку позовноє давностi
переривауться тiльки при зверненнi до суду iз заявою, в якiй у все
необхiдне для порушення процесу i ведення справи.
Важливий матерiально-правовий наслiдок порушення ци-
вiльноє справи в судi наступау по справах про стягнення засобiв
на утримання (алiменти) в тих випадках, коли цi засоби не нада-
ються зобовязаною особою в добровiльному порядку. Особа,
яка мау право на одержання засобiв на утримання вiд iншоє осо-
би, може звертатися до суду з вимогою до вiдповiдача про при-
мусове стягнення цих засобiв на пiдставi рiшення суду. Причо-
му звернутися до суду iз заявою можна незалежно вiд строку,
Порушення цивiльноє справи
247
|який пройшов з моменту виникнення права на одержання алi-
(ментiв. Алiменти присуджуються на майбутнiй час, починаючи
ч дня предявлення позову до суду (ст. 88 КпШС).
Матерiально-правовi наслiдки настають також при зверненнi
до суду i порушеннi справи за заявою власника про витребуван-
ня майна з чужого незаконного володiння. Звертаючись до суду
з такою вимогою, власник переслiдуу мету вiдiбрати майно з не-
законного володiння i повернути собi. Задоволення цiує вимоги
залежить в першу чергу вiд добросовiсностi чи недобросовiсностi
придбання цього майна. Якщо вiд недобросовiсного набувача
власник може витребувати своу майно в усiх випадках, то вiд
добросовiсного - лише у випадках, передбачених законом (вик-
раденого, загубленого майна тощо).
Крiм права на витребування майна з чужого незаконного во-
лодiння власник мау право вимагати також повернення всiх до-
ходiв, якi незаконний володiлець здобув або повинен був здобу-
ти з цього майна. Щодо недобросовiсного володiльця, то вiн зо-
бовязаний повернути всi доходи, якi вiн добув чи повинен був
добути з майна за весь перiод володiння ним. По-iншому оцiнюу
закон становище добросовiсного володiльця, який помилково
вважау своу володiння правомiрним. Володiлець вважауться доб-
росовiсним до моменту, коли вiн дiзнався або повинен був Дiзна-
тися про свою помилку. З цього моменту вiн стау на позицiє не-
добросовiсного володiльця i на нього поширюуться вищевказа-
на вiдповiдальнiсть, тобто вiн повинен повернути власнику всi
доходи, одержанi ним вiд незаконного володiння майном. Таким
моментом у звернення власника до суду з позовною заявою i
прийняття єє судом до свого провадження.
Звернення до суду мау наслiдком певнi витрати заiнтересова-
ноє особи, якi виражаються в оплатi державного мита, в оплатi
за видачу копiй необхiдних документiв тощо. Цi витрати несе
особа, яка звертауться до суду за захистом порушеного чи оспо-
рюваного права чи охоронюваного законом iнтересу. У разi за-
доволення єє вимог суд присуджуу другiй сторонi вiдшкодуван-
ня всiх цих витрат. Однак iнколи вiдпадау необхiднiсть розгляду
справи по сутi i постановлення по нiй судового рiшення у звяз-
ку з тим, що вiдповiдач у добровiльному порядку задовольнив
вимоги заiнтересованоє особи в день звернення до суду або пiсля
звернення, але до судового розгляду цiує справи. Очевидно, що
заiнтересована особа в такому разi не буде наполягати на розг-
248
Глава XVII
лядi справи по сутi. Однак виникау питання про вiдшкодування
судових витрат, якi понiс позивач в звязку iз зверненням до суду
Стаття 78 ЦПК прямо вказуу, що якщо позивач не пiдтриму<
своєх вимог внаслiдок добровiльного задоволення єх вiдповiда
чем пiсля предявлення позову, то суд на прохання позивача при-
суджуу з вiдповiдача всi понесенi позивачем по справi судовi вит-
рати.
В практицi iнколи виникають сумнiви з питання про те, чи
пiдлягають присудженню з вiдповiдача понесенi позивачем вит-
рати, якщо вiдповiдач задовольнив вимоги позивача в день звер-
нення його до суду. Справа в тому, що вiдповiдач може задоволь-:
нити вимоги позивача шляхом переводу спiрноє суми поштою
або через банк. У таких випадках позивач ще не знау про задо-
волення своєх вимог, а вiдповiдач не знау, що позивач вже звер-
нувся до суду iз заявою. Здауться, що в такiй ситуацiє необхiдно
виходити з наступного положення: якщо позивач не знав i не мiг
знати про задоволення своєх вимог вiдповiдачем i в звязку з цим
звернувся до суду, вiн мау право вимагати вiдшкодування всiх
понесених ним витрат, повязаних iз зверненням до суду.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152