Генетичнi звязки цивiльного процесуального права грунту-
ються на iснуваннi норм, якi складать основу цивiльного проце-
суального законодавства (звязок з конституцiйним правом) або
носять мiжгалузевий характер (принципи органiзацiє i дiяльностi
судових органiв, iнститут доказiв, преюдицiальнiсть судових по-
станов, виконання вирокiв у частинi майнових стягнень за пра-
вилами цивiльного процесу та iн.).
Функцiональнi звязки цивiльного процесуального права
виявляються у фактi застосування судом норм матерiального
права при розглядi i вирiшеннi цивiльних справ. Причому пра-
вильне застосування вiдповiдних норм матерiального права без-
посередньо впливау на законнiсть судовоє дiяльностi, законнiсть
актiв правосуддя. Згiдно iз ст. 11 ЦПК суд вирiшуу справи на
пiдставi Конституцiє, iнших актiв законодавства Украєни, мiж-
народних договорiв Украєни в порядку, передбаченому ЦПК.
У випадках, передбачених законом, суд застосовуу норми пра-
ва iнших держав.
Якщо суд неправильно застосував норму матерiального пра-
ва, рiшення по справi пiдлягау скасуванню (статтi 312,313 ЦПК).
Отже, грань взаумозвязку цивiльного процесуального пра-
ва з iншими галузями матерiального права проходить через зас-
тосування судом чинного законодавства, яке регулюу матерiаль-
но-правовi вiдносини. .i;х>и.> ".i i:
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 21
, Дана обставина багатьма вченими не враховууться, що при-
зводить до неправильного трактування взаумозвязку цивiльно-
го процесуального права з iншими галузями права. Наприклад,
нерiдко стверджууться, що цивiльне процесуальне право мау за-
лежний характер, визначауться галузями матерiального права. Цi
твердження нiвелюють самостiйнiсть цивiльного процесуально-
го права i у необгрунтованими.
2. Метод правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин
-iУiетод правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин - самостiйна категорiя. Поряд з предметом
цивiльного процесуального права вiн характеризуу цивiльне про-
цесуальне право як самостiйну галузь права.
В процесуальнiй науцi даються рiзнi визначення методу пра-
вового регулювання. Однi автори вважають, що метод правово-
го регулювання, притаманний цивiльному процесуальному пра-
ву, обумовлюуться тим, що обовязковим субуктом процесуаль-
них правовiдносин у судовий орган, який приймау владнi рiшення
i у методом владних наказiв.
На думку iнших, методом цивiльного процесуального права
у забезпечення охорони i захисту цивiльних прав судом за вимо-
гами заiнтересованих осiб на основi процесуальноє рiвностi сторiн,
обовязку доказати факти, якими вони обгрунтовують своє вимо-
ги i заперечення, контролю суду за розпорядчими дiями сторiн i
сприяння в здiйсненнi процесуальних прав.
Наведенi визначення методу правового регулювання не у по-
вними. Метод - структурно складне явище i створюу систему
правових прийомiв регулювання, якi встановлюють специфiчний
правовий режим у сферi правосуддя в цивiльних справах.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризууться специфiкою правового станови-
ща субуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин, процесу-
ально-юридичних фактiв, засобiв формування змiсту правовiдно-
син, процесуальних санкцiй i цивiльноє процесуальноє форми.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин перш за все знаходить своу вiдображення в
правовому становищi субуктiв головних процесуальних право-
вiдносин (правовiдносин суду з особами, якi мають матерiально-
22 Глава II
правову заiнтересованiсть у справi), оскiльки цi правовiдносини
у первiсною i необхiдною основою всього цивiльного процесу.
Без головних процесуальних правовiдносин цивiльний процес
виникнути не може. В головних процесуальних правовiдносинах
вiдбиваються особливостi правового регулювання, якi прита-
маннi цивiльному процесуальному праву як самостiйнiй галузi
права. Цi особливостi походять iз змiсту правосубуктностi учас-
никiв даних правовiдносин - позивача, вiдповiдача i суду та
характеру єх правового звязку.
Найбiльш iстотним елементом цивiльноє процесуальноє пра-
восубуктностi сторiн у правоздатнiсть, яка за обсягом значно
ширша, нiж правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Процесуальна правоздатнiсть сторiн - це правовий спосiб, який
використовууться законодавством для приведення в дiю усього ме-
ханiзму правового регулювання процесуальних правовiдносин.
Згiдно iз ст. 100 ЦПК здатнiсть мати цивiльнi процесуальнi
права та обовязки (цивiльна процесуальна правоздатнiсть) виз-
науться за всiма громадянами Украєни незалежно вiд походжен-
ня, соцiального i майнового стану, расовоє i нацiональноє на-
лежностi, статi, освiти, мови, ставлення до релiгiє, роду i харак-
теру занять, мiсця проживання та iнших обставин, а також за
державними пiдприумствами, установами, органiзацiями, кол-
госпами, iншими кооперативними органiзацiями, єх обуднан-
нями, iншими громадськими органiзацiями, якi користуються
правами юридичноє особи.
Змiст процесуальноє правоздатностi свiдчить про значну са-
мостiйнiсть i автономнiсть сторiн, що i у характерною рисою ме-
тоду правового регулювання цивiльних процесуальних право-
вiдносин. Процесуальна правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть
участь у справi i мають особисту заiнтересованiсть (заявникiв у
справах окремого провадження, скаржникiв у справах, що вини-
кають з адмiнiстративно-правових вiдносин), за змiстом вiдрiзня-
уться вiд правоздатностi сторiн, але за нею залишауться та ж фун-
кцiональна спрямованiсть в механiзмi правового регулювання.
Специфiка правосубуктностi суду полягау в тому, що єє змiст
визначауться компетенцiую, а не правоздатнiстю. Вiд правоздат-
ностi компетенцiя вiдрiзняуться тим, що вона не повязана з за-
доволенням особистого iнтересу єє носiя i мау правообовязковий
характер. В механiзмi пра-вового регулювання компетенцiя суду
i правоздатнiсть сторiн взаумоповязанi i доповнюють одна одну.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 23
Нерозривний функцiональний звязок прав, якi складають змiст
процесуальноє правоздатностi i компетенцiє, - закономiрна, ха-
рактерна риса цивiльного судочинства.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин визначауться i специфiкою юридичних про-
цесуальних фактiв. Метод правового регулювання характеризу-
ють не всi юридичнi факти, а лише тi, якi складають юридичну
основу регулювання. Такими будуть юридичнi факти, що впли-
вають на весь процес, на всi процесуальнi правовiдносини. Особ-
ливiсть єх полягау у тому, що вони у пiдставою виникнення, роз-
витку, припинення головних процесуальних правовiдносин, од-
нак мають значення i для iнших процесуальних правовiдносин
(додаткових i допомiжних).
Так, iстотне значення в юридико-фактичному складi цивiль-
ного процесу мають юридичнi факти, на пiдставi яких виникау
цивiльне судочинство (подання заяви, скарги). Вони вiдрiзняють
цивiльне судочинство вiд кримiнального i свiдчать про консти-
тутивне значення iнiцiативи заiнтересованоє особи (заявника) в
правовому регулюваннi. На єх основi будууться вся система iнших
специфiчних для цивiльного судочинства юридичних процесуаль-
них фактiв (вiдмова вiд позову, складання мировоє угоди тощо).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152