Дiйсно, якщо свiдченням
про факти не надано вiдповiдноє процесуальноє форми, тобто
вони не одержанi з передбачених законом засобiв доказування,
якщо засiб доказування не мiстить свiдчень про факти, то вони
не можуть бути використанi як судовi докази.
Отже, нi свiдчення про факти окремо вiд засобiв доказуван-
ня, нi засоби доказування окремо вiд свiдчень про факти не мо-
жуть бути доказами. Стаття 27 ЦПК, вiдокремлюючи свiдчення
про факти i засоби доказування, вказуу на те, що вони у вiдривi
одне вiд одного втрачають значення.
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 155.
188
Глава XV
Науково-практичне значення мау класифiкацiя доказiв. -
Докази можуть класифiкуватися за рiзними пiдставами. За-
лежно вiд характеру звязку змiсту доказiв з тими фактами, якi не-
обхiдно встановити в тiй чи iншiй справi, докази подiляються ш
прямi i непрямi.
Докази називаються прямими, якщо вони безпосередньо вка
зують на той або iнший факт, який мау значення для справи. Пря
мими доказами у показання свiдка-очевидця, розписка, акт пр
нещасний випадок, який вiдбувся на виробництвi, тощо. _
До непрямих належать докази, якi прямо не вказують на об-i
ставини, що лежать в основi вимог або заперечень сторiн, а вста-
новлюють лише побiчнi факти, якi в єх сукупностi i взаумозвяз-
ку дозволяють зробити правильний висновок про обставини
справи. Непрямими доказами можуть бути квитанцiя про пошто-
вий переказ, визнання вiдповiдачем батькiвства та iн.
Значення класифiкацiє доказiв на прямi i непрямi полягау у тому,
що єх рiзниця повинна врахуватися судом при збираннi доказiв. Суд
мау прагнути до того, щоб зiбрати в справi прямi докази. Якщо
прямi докази зiбрати неможливо, то суд повинен прагнути розши-
рити коло непрямих доказiв, що дозволило б зробити висновки про i
права й обовязки сторiн i виключити всi припущення.
Залежно вiд засобу утворення доказiв вони подiляються на
первiснi й похiднi. Первiсними називаються докази, одержанi iз
першоджерела. Наприклад, первiсними будуть дiйснi документи,
речовi докази тощо. Докази, якi не у першоджереловими i вiдоб-
ражають змiст вiдомостей, одержаних з iнших джерел, назива-
ються похiдними. Наприклад, похiдними будуть копiє докумен-
тiв, показання свiдкiв зi слiв iнших осiб тощо.
Значення подiлу доказiв на первiснi й похiднi полягау в тому,
що похiднi докази вiдображають встановленi ними обставини не
безпосередньо, а посередньо. При використаннi похiдних доказiв
пiдвищууться ймовiрнiсть неправильного встановлення фактiв,
тому вони вимагають бiльш старанноє перевiрки.
Разом з тим законодавство не мiстить обмежень викорис-
тання похiдних доказiв. Однак згiдно.iз ст. 50 ЦПК письмовi до-
кази, як правило, подаються в оригiналi. Якщо подано копiю
документа, суд в разi необхiдностi може вимагати оригiнал до-
кумента.
Докази можуть класифiкуватися i за єх джерелом. Залежно вiд
того, чи у джерелом доказiв людина або матерiальний обукт, ви-
189
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
iiляють особистi й речовi докази. Така класифiкацiя тiсно повя-
ч.iна з процесуальною формою, тобто iз засобами доказування.
До особистих доказiв належать пояснення сторiн i третiх осiб,
показання свiдкiв, висновок експертiв, а до речових - письмовi
i i речовi докази.
При класифiкацiє доказiв за єх джерелом деякi вченi крiм осо-
оистих i речових видiляють i змiшанi докази. Обгрунтовууться це
тим, що процес формування змiшаних доказiв складауться з двох
частин i iнформацiя про факти надходить з двох джерел - осо-
бистого i речового.
3. Предмет доказування.
Факти, якi не потребують доказування
+ ривалий час в юридичнiй лiтературi як предмет дока-
чування розумiли сукупнiсть обставин (юридичних фактiв), вста-
новлення яких необхiдно для вирiшення справи судом, винесен-
ня законних i обгрунтованих рiшень. У дослiдженнях останнiх
рокiв, присвячених проблемам судового доказування, це поло-
ження береться пiд сумнiв.
Деякi автори вважають, що змiст предмета доказування не-
обхiдно диференцiювати залежно вiд осiб, якi беруть участь у
справi, його формують. Предметом доказування позивача буде
пiдстава позову, предметом доказування вiдповiдача - обстави-
ни, якi покладенi ним в основу заперечення проти позову. Пред-
мет доказування iнших осiб, якi беруть участь у справi, також
пiдлягау диференцiацiє. Змiст предмета доказування кожноє осо-
би зумовлюуться метою єє участi в процесi. Що стосууться суду,
то його предмет доказування широкий i охоплюу усi обставини,
необхiднi для винесення законного i обгрунтованого рiшення2.
Предмет доказування структурують також iншим чином,
коли в його змiстi видiляють юридичнi факти матерiально-пра-
вового характеру, якi сторони кладуть в основу своєх вимог i за-
перечень; процесуально-правовi юридичнi факти, на якi сторони
посилаються в своєх вимогах i запереченнях; будь-якi юридичнi
факти, включенi до предмета доказування за iнiцiативою суду;
Див.: Курьиiев С. В. Основьi теории доказнвания в советском правосудии.
С.179.
2 Див.: Курс советского гражданского процессуального права. М., 1981. Т. 1.
С. 392-399.
___________________Глава XV_________________
обставини, якi не мають юридичного значення, але запропоi"
ванi сторонами або судом для єх встановлення шляхом доказ)
вання з метою правильного вирiшення справи, i
Уявляуться, що видiлення предметiв доказування для осiб, якi
беруть участь у справi, або включення до предмета доказування
усiх обставин (фактiв), якi так чи iнакше встановлюються при
провадженнi цивiльноє справи, у неправильним. Предмет дока-
зування - специфiчна категорiя, яка окреслюу коло фактiв ма-
терiально-правого значення, що належать встановленню для
вирiшення цивiльноє справи по сутi, тобто тiльки для вирiшення
питання про права й обовязки сторiн. Саме таке поняття пред-
мета доказування дозволяу суду правильно здiйснити пiдготов-
ку справи до судового розгляду, вчиняти iншi дiє, спрямованi на;
забезпечення всебiчного i повного дослiдження обставин цивiль- <
ноє справи. Коло обставин, на якi сторони посилаються як на
пiдстави своєх вимог i заперечень або на якi вказують iншi осо-
би, може бути рiзноманiтним, а предмет доказування по кон-
кретнiй цивiльнiй справi досить визначений. На його склад вка-
зуу норма матерiального права, яку слiд застосувати в даному
конкретному випадку.
Таким чином, предмет доказування - це коло фактiв мате-
рiально-правового значення, необхiдних для вирiшення справи
по сутi. Факти, якi належать до предмета доказування, необхiд-
но вiдрiзняти вiд iнших фактiв, якi встановлюються при розглядi
справи, однак не повязанi з правильним вирiшенням питання про
права i обовязки сторiн.
Цивiльне процесуальне законодавство встановлюу пiдстави
звiльнення вiд доказування. Згiдно iз ст. 32 ЦПК обставини, виз-
нанi судом загальновiдомими, не потребують доказування. Фак-
ти, встановленi судовим рiшенням, що набрало законноє сили по
однiй цивiльнiй справi, не доводяться знову при розглядi iнших
цивiльних справ, у яких беруть участь тi ж самi особи. Факти, якi
згiдно iз законом припускаються встановленими, не доводяться
при розглядi справи. Таке припущення може бути спростоване в
загальному порядку.
Таким чином, до обставин, якi не пiдлягають доказуванню,
належать:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
про факти не надано вiдповiдноє процесуальноє форми, тобто
вони не одержанi з передбачених законом засобiв доказування,
якщо засiб доказування не мiстить свiдчень про факти, то вони
не можуть бути використанi як судовi докази.
Отже, нi свiдчення про факти окремо вiд засобiв доказуван-
ня, нi засоби доказування окремо вiд свiдчень про факти не мо-
жуть бути доказами. Стаття 27 ЦПК, вiдокремлюючи свiдчення
про факти i засоби доказування, вказуу на те, що вони у вiдривi
одне вiд одного втрачають значення.
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 155.
188
Глава XV
Науково-практичне значення мау класифiкацiя доказiв. -
Докази можуть класифiкуватися за рiзними пiдставами. За-
лежно вiд характеру звязку змiсту доказiв з тими фактами, якi не-
обхiдно встановити в тiй чи iншiй справi, докази подiляються ш
прямi i непрямi.
Докази називаються прямими, якщо вони безпосередньо вка
зують на той або iнший факт, який мау значення для справи. Пря
мими доказами у показання свiдка-очевидця, розписка, акт пр
нещасний випадок, який вiдбувся на виробництвi, тощо. _
До непрямих належать докази, якi прямо не вказують на об-i
ставини, що лежать в основi вимог або заперечень сторiн, а вста-
новлюють лише побiчнi факти, якi в єх сукупностi i взаумозвяз-
ку дозволяють зробити правильний висновок про обставини
справи. Непрямими доказами можуть бути квитанцiя про пошто-
вий переказ, визнання вiдповiдачем батькiвства та iн.
Значення класифiкацiє доказiв на прямi i непрямi полягау у тому,
що єх рiзниця повинна врахуватися судом при збираннi доказiв. Суд
мау прагнути до того, щоб зiбрати в справi прямi докази. Якщо
прямi докази зiбрати неможливо, то суд повинен прагнути розши-
рити коло непрямих доказiв, що дозволило б зробити висновки про i
права й обовязки сторiн i виключити всi припущення.
Залежно вiд засобу утворення доказiв вони подiляються на
первiснi й похiднi. Первiсними називаються докази, одержанi iз
першоджерела. Наприклад, первiсними будуть дiйснi документи,
речовi докази тощо. Докази, якi не у першоджереловими i вiдоб-
ражають змiст вiдомостей, одержаних з iнших джерел, назива-
ються похiдними. Наприклад, похiдними будуть копiє докумен-
тiв, показання свiдкiв зi слiв iнших осiб тощо.
Значення подiлу доказiв на первiснi й похiднi полягау в тому,
що похiднi докази вiдображають встановленi ними обставини не
безпосередньо, а посередньо. При використаннi похiдних доказiв
пiдвищууться ймовiрнiсть неправильного встановлення фактiв,
тому вони вимагають бiльш старанноє перевiрки.
Разом з тим законодавство не мiстить обмежень викорис-
тання похiдних доказiв. Однак згiдно.iз ст. 50 ЦПК письмовi до-
кази, як правило, подаються в оригiналi. Якщо подано копiю
документа, суд в разi необхiдностi може вимагати оригiнал до-
кумента.
Докази можуть класифiкуватися i за єх джерелом. Залежно вiд
того, чи у джерелом доказiв людина або матерiальний обукт, ви-
189
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
iiляють особистi й речовi докази. Така класифiкацiя тiсно повя-
ч.iна з процесуальною формою, тобто iз засобами доказування.
До особистих доказiв належать пояснення сторiн i третiх осiб,
показання свiдкiв, висновок експертiв, а до речових - письмовi
i i речовi докази.
При класифiкацiє доказiв за єх джерелом деякi вченi крiм осо-
оистих i речових видiляють i змiшанi докази. Обгрунтовууться це
тим, що процес формування змiшаних доказiв складауться з двох
частин i iнформацiя про факти надходить з двох джерел - осо-
бистого i речового.
3. Предмет доказування.
Факти, якi не потребують доказування
+ ривалий час в юридичнiй лiтературi як предмет дока-
чування розумiли сукупнiсть обставин (юридичних фактiв), вста-
новлення яких необхiдно для вирiшення справи судом, винесен-
ня законних i обгрунтованих рiшень. У дослiдженнях останнiх
рокiв, присвячених проблемам судового доказування, це поло-
ження береться пiд сумнiв.
Деякi автори вважають, що змiст предмета доказування не-
обхiдно диференцiювати залежно вiд осiб, якi беруть участь у
справi, його формують. Предметом доказування позивача буде
пiдстава позову, предметом доказування вiдповiдача - обстави-
ни, якi покладенi ним в основу заперечення проти позову. Пред-
мет доказування iнших осiб, якi беруть участь у справi, також
пiдлягау диференцiацiє. Змiст предмета доказування кожноє осо-
би зумовлюуться метою єє участi в процесi. Що стосууться суду,
то його предмет доказування широкий i охоплюу усi обставини,
необхiднi для винесення законного i обгрунтованого рiшення2.
Предмет доказування структурують також iншим чином,
коли в його змiстi видiляють юридичнi факти матерiально-пра-
вового характеру, якi сторони кладуть в основу своєх вимог i за-
перечень; процесуально-правовi юридичнi факти, на якi сторони
посилаються в своєх вимогах i запереченнях; будь-якi юридичнi
факти, включенi до предмета доказування за iнiцiативою суду;
Див.: Курьиiев С. В. Основьi теории доказнвания в советском правосудии.
С.179.
2 Див.: Курс советского гражданского процессуального права. М., 1981. Т. 1.
С. 392-399.
___________________Глава XV_________________
обставини, якi не мають юридичного значення, але запропоi"
ванi сторонами або судом для єх встановлення шляхом доказ)
вання з метою правильного вирiшення справи, i
Уявляуться, що видiлення предметiв доказування для осiб, якi
беруть участь у справi, або включення до предмета доказування
усiх обставин (фактiв), якi так чи iнакше встановлюються при
провадженнi цивiльноє справи, у неправильним. Предмет дока-
зування - специфiчна категорiя, яка окреслюу коло фактiв ма-
терiально-правого значення, що належать встановленню для
вирiшення цивiльноє справи по сутi, тобто тiльки для вирiшення
питання про права й обовязки сторiн. Саме таке поняття пред-
мета доказування дозволяу суду правильно здiйснити пiдготов-
ку справи до судового розгляду, вчиняти iншi дiє, спрямованi на;
забезпечення всебiчного i повного дослiдження обставин цивiль- <
ноє справи. Коло обставин, на якi сторони посилаються як на
пiдстави своєх вимог i заперечень або на якi вказують iншi осо-
би, може бути рiзноманiтним, а предмет доказування по кон-
кретнiй цивiльнiй справi досить визначений. На його склад вка-
зуу норма матерiального права, яку слiд застосувати в даному
конкретному випадку.
Таким чином, предмет доказування - це коло фактiв мате-
рiально-правового значення, необхiдних для вирiшення справи
по сутi. Факти, якi належать до предмета доказування, необхiд-
но вiдрiзняти вiд iнших фактiв, якi встановлюються при розглядi
справи, однак не повязанi з правильним вирiшенням питання про
права i обовязки сторiн.
Цивiльне процесуальне законодавство встановлюу пiдстави
звiльнення вiд доказування. Згiдно iз ст. 32 ЦПК обставини, виз-
нанi судом загальновiдомими, не потребують доказування. Фак-
ти, встановленi судовим рiшенням, що набрало законноє сили по
однiй цивiльнiй справi, не доводяться знову при розглядi iнших
цивiльних справ, у яких беруть участь тi ж самi особи. Факти, якi
згiдно iз законом припускаються встановленими, не доводяться
при розглядi справи. Таке припущення може бути спростоване в
загальному порядку.
Таким чином, до обставин, якi не пiдлягають доказуванню,
належать:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152