Саме виходячи з цього формулюуться в цивiльному процесу-
альному законодавствi (статтi 100,101 ЦПК) процесуальна пра-
воздатнiсть та дiуздатнiсть сторiн i третiх осiб з єх специфiчним
змiстом. Оскiльки правоздатнiсть та дiуздатнiсть у складi право-
субуктностi iнших учасникiв процесу мау спецiальний, а не за-
гальний характер i не вiдображау загальних властивостей всiх
субуктiв цивiльного процесуального права, то i формулювати єх
змiст у спецiальних статтях закону було б зайвим з точки зору
юридичноє технiки.
Отже, цивiльна процесуальна правосубуктнiсть для кожно-
го субукта цивiльного процесуального права специфiчна., ;""
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 59
Вiдповiдно до закону цивiльна процесуальна правоздатнiсть
сторiн виникау вiд народження, дiуздатнiсть, як правило, нале-
жить тим громадянам, що досягли повнолiття.
Правосубуктнiсть судових представникiв визначауться по-
iншому. Вiдповiдно до ст. 116 ЦПК особи, якi не досягли повно-
лiття чи над якими встановлено опiку або пiклування; адвокати,
якi прийняли доручення про подання юридичноє допомоги з по-
рушенням правил, встановлених законодавством Украєни про ад-
вокатуру, а також особи, виключенi з колегiє адвокатiв, суддi,
слiдчi i прокурори, крiм випадкiв, коли вони дiють як батьки,
опiкуни, пiклувальники або як представники вiдповiдного суду
чи органу прокуратури, що у стороною в справi, не можуть бути
представниками в судi.
У змiстi процесуальноє правосубуктностi свiдкiв, експертiв
також у своє особливостi. Вiдповiдно до ст. 42 ЦПК не можуть
бути свiдками особи, нездатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади
правильно сприймати обставини, що мають значення для спра-
ви, або давати про них правильнi показання, а також представ-
ники по цивiльнiй справi або захисники в кримiнальнiй справi по
обставинах, якi стали єм вiдомi у звязку з виконанням обовязкiв
представника або захисника.
Для зясування обставин, що мають значення для справи i по-
требують спецiальних знань у галузi науки, мистецтва, технiки
або ремесла, судом призначауться експертиза (ст. 57 ЦПК). Отже,
цивiльна процесуальна правосубуктнiсть експерта визначауть-
ся його спецiальними знаннями. Якщо особа не володiу такими
знаннями, то на пiдставi закону вона повинна вiдмовитися вiд
дачi висновку (ст. 59 ЦПК), оскiльки в такому випадку ця особа
не мау процесуальноє правосубуктностi i не може бути експер-
том. Цивiльна процесуальна правосубуктнiсть перекладача виз-
начауться знанням мов.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин крiм норм права i процесуальноє правосубуктностi е
юридичнi факти. Юридичнi факти- передбаченi в гiпотезах про-
цесуальних норм певнi життувi обставини, з якими повязують-
ся виникнення, змiни чи припинення правовiдносин, субуктив-
них прав та юридичних обовязкiв.
Як процесуальнi юридичнi факти, що породжують правовi
наслiдки, виступають дiє суду чи iнших учасникiв процесу, вчи-
ненi у певнiй послiдовностi, передбаченiй цивiльним процесуаль-
60 Глава IV
ним законодавством. Цi дiє рiзноманiтнi i здiйснюються в мiру
розвитку цивiльного процесу, утворюючи фактичний динамiч-
ний склад цивiльних процесуальних правовiдносин (подання за-
яви про порушення цивiльноє справи стороною, прийняття суд-
дею заяви про порушення цивiльноє справи, вступ у справу третiх
осiб, залучення до справи осiб, що беруть участь у справi, при-
значення експертизи, виклик до суду свiдкiв, експертiв, повiдом-
лення заiнтересованих осiб про день розгляду справи, вiдмова вiд
позову, укладення мировоє угоди сторiн тощо).
У деяких випадках до юридичних процесуальних фактiв вiд-
носиться i бездiя учасникiв цивiльного процесу. Процесуальна
бездiя - це невиконання процесуальних обовязкiв субуктами
цивiльного процесуального права. Результатом невиконання пе-
редбачених законом процесуальних обовязкiв виступають, як
правило, засоби процесуального примусу, що мають у цивiльно-
му процесi обмежений характер, - привод свiдка, штраф тощо
(статтi 44, 172, 173 ЦПК).
Викликають заперечення визначення процесуальних бездiй як
невикористання свого процесуального права. Ця думка не вiдповi-
дау закону, дозвiльному способу правового регулювання процесу-
альних вiдносин. В протилежному випадку процесуальною бездiую
- юридичним фактом -довелось би вважати неподання позовноє
заяви, скарги, невступ у справу як заiнтересованоє особи тощо.
Юридичними фактами як передумовою виникнення, змiни i
припинення процесуальних правовiдносин у i подiє, але єх особ-
ливiсть полягау в тому, що подiє самi по собi не викликають проце-
суальних наслiдкiв, вони можуть бути тiльки приводом до звершен-
ня дiй учасниками процесу. Так, наприклад, факт смертi однiує iз
сторiн не може викликати припинення провадження у справi. Про-
вадження в справах у такому випадку припиняуться через дiю суду
- ухвалу про припинення провадження в цивiльних справах.
Залежно вiд наявних умов, з якими законотворень повязуу
тi чи iншi юридичнi наслiдки, розрiзняють простi та складнi юри-
дичнi факти. Коли юридичним фактом у одна умова, то це прос-
тий юридичний факт: наприклад, притягнення судом другого
вiдповiдача (ст. 105 ЦПК), виклик свiдкiв та iнших осiб (ст. 90
ЦПК) та iн. Але найчастiше в цивiльному процесi зустрiчаються
складнi юридичнi факти. Для виникнення процесуальних право-
вiдносин, наприклад, мiж позивачем та судом першоє iнстанцiє не-
обхiдно вчинити двi дiє: позивач повинен подати позовну заяву,
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 61
а суддя прийняти єє в провадження. Такий юридичний факт прий-
нято називати юридичним складом.
Врештi-решт для юридичних процесуальних фактiв характер-
но i те, що закон у деяких випадках предбачау форму здiйснення
тiує чи iншоє дiє, а також єє документальне оформлення. У цьому
випадку вимоги форми, документального оформлення мають
конститутивне значення. Якщо вказанi вимоги не виконуються,
то передбаченi законом процесуальнi наслiдки не наступають.
Так, заiнтересована особа може порушити цивiльну справу
для захисту своєх прав чи iнтересiв, що охороняються законом,
тiльки шляхом подачi в суд позовноє заяви (статтi 4, 5 ЦПК).
Згiдно iз ст. 137-ЦПК позовна заява подауться до суду у пись-
мовiй формi. Вона повинна мiстити в собi: 1) назву суду, до яко-
го подауться заява; 2) точну назву позивача i вiдповiдача, єх мiсце
проживання або знаходження; 3) змiст позовних вимог; 4) вик-
лад обставин, якими позивач обгрунтовуу своє вимоги; 5) зазна-
чення доказiв, що стверджують позов, та ряд iнших реквiзитiв.
Якщо заява не вiдповiдау вимогам, то суддя вирiшуу залиши-
ти заяву без руху, про що повiдомляу позивача та надау йому строк
для виправлення недолiкiв. Якщо позивач у встановлений строк-
не виконау перерахованi в ст. 137 ЦПК вимоги, позовна заява вва-
жауться недiйсною i повертауться позивачу (ст. 139 ЦПК).
3. Елементи цивiльних процесуальних
правовiдносин
i-4,ивiльнi процесуальнi правовiдносини, як i будь-якi
iншi правовiдносини, мають визначену внутрiшню будову. До
них входять три елементи: змiст, субукти i обукти.
У теорiє цивiльного процесу питання про змiст правовiдносин
вирiшууться по-рiзному. Однi автори вважають, що змiст цивiль-
них процесуальних правовiдносин складають процесуальнi дiє суду
та учасникiв процесу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
альному законодавствi (статтi 100,101 ЦПК) процесуальна пра-
воздатнiсть та дiуздатнiсть сторiн i третiх осiб з єх специфiчним
змiстом. Оскiльки правоздатнiсть та дiуздатнiсть у складi право-
субуктностi iнших учасникiв процесу мау спецiальний, а не за-
гальний характер i не вiдображау загальних властивостей всiх
субуктiв цивiльного процесуального права, то i формулювати єх
змiст у спецiальних статтях закону було б зайвим з точки зору
юридичноє технiки.
Отже, цивiльна процесуальна правосубуктнiсть для кожно-
го субукта цивiльного процесуального права специфiчна., ;""
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 59
Вiдповiдно до закону цивiльна процесуальна правоздатнiсть
сторiн виникау вiд народження, дiуздатнiсть, як правило, нале-
жить тим громадянам, що досягли повнолiття.
Правосубуктнiсть судових представникiв визначауться по-
iншому. Вiдповiдно до ст. 116 ЦПК особи, якi не досягли повно-
лiття чи над якими встановлено опiку або пiклування; адвокати,
якi прийняли доручення про подання юридичноє допомоги з по-
рушенням правил, встановлених законодавством Украєни про ад-
вокатуру, а також особи, виключенi з колегiє адвокатiв, суддi,
слiдчi i прокурори, крiм випадкiв, коли вони дiють як батьки,
опiкуни, пiклувальники або як представники вiдповiдного суду
чи органу прокуратури, що у стороною в справi, не можуть бути
представниками в судi.
У змiстi процесуальноє правосубуктностi свiдкiв, експертiв
також у своє особливостi. Вiдповiдно до ст. 42 ЦПК не можуть
бути свiдками особи, нездатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади
правильно сприймати обставини, що мають значення для спра-
ви, або давати про них правильнi показання, а також представ-
ники по цивiльнiй справi або захисники в кримiнальнiй справi по
обставинах, якi стали єм вiдомi у звязку з виконанням обовязкiв
представника або захисника.
Для зясування обставин, що мають значення для справи i по-
требують спецiальних знань у галузi науки, мистецтва, технiки
або ремесла, судом призначауться експертиза (ст. 57 ЦПК). Отже,
цивiльна процесуальна правосубуктнiсть експерта визначауть-
ся його спецiальними знаннями. Якщо особа не володiу такими
знаннями, то на пiдставi закону вона повинна вiдмовитися вiд
дачi висновку (ст. 59 ЦПК), оскiльки в такому випадку ця особа
не мау процесуальноє правосубуктностi i не може бути експер-
том. Цивiльна процесуальна правосубуктнiсть перекладача виз-
начауться знанням мов.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин крiм норм права i процесуальноє правосубуктностi е
юридичнi факти. Юридичнi факти- передбаченi в гiпотезах про-
цесуальних норм певнi життувi обставини, з якими повязують-
ся виникнення, змiни чи припинення правовiдносин, субуктив-
них прав та юридичних обовязкiв.
Як процесуальнi юридичнi факти, що породжують правовi
наслiдки, виступають дiє суду чи iнших учасникiв процесу, вчи-
ненi у певнiй послiдовностi, передбаченiй цивiльним процесуаль-
60 Глава IV
ним законодавством. Цi дiє рiзноманiтнi i здiйснюються в мiру
розвитку цивiльного процесу, утворюючи фактичний динамiч-
ний склад цивiльних процесуальних правовiдносин (подання за-
яви про порушення цивiльноє справи стороною, прийняття суд-
дею заяви про порушення цивiльноє справи, вступ у справу третiх
осiб, залучення до справи осiб, що беруть участь у справi, при-
значення експертизи, виклик до суду свiдкiв, експертiв, повiдом-
лення заiнтересованих осiб про день розгляду справи, вiдмова вiд
позову, укладення мировоє угоди сторiн тощо).
У деяких випадках до юридичних процесуальних фактiв вiд-
носиться i бездiя учасникiв цивiльного процесу. Процесуальна
бездiя - це невиконання процесуальних обовязкiв субуктами
цивiльного процесуального права. Результатом невиконання пе-
редбачених законом процесуальних обовязкiв виступають, як
правило, засоби процесуального примусу, що мають у цивiльно-
му процесi обмежений характер, - привод свiдка, штраф тощо
(статтi 44, 172, 173 ЦПК).
Викликають заперечення визначення процесуальних бездiй як
невикористання свого процесуального права. Ця думка не вiдповi-
дау закону, дозвiльному способу правового регулювання процесу-
альних вiдносин. В протилежному випадку процесуальною бездiую
- юридичним фактом -довелось би вважати неподання позовноє
заяви, скарги, невступ у справу як заiнтересованоє особи тощо.
Юридичними фактами як передумовою виникнення, змiни i
припинення процесуальних правовiдносин у i подiє, але єх особ-
ливiсть полягау в тому, що подiє самi по собi не викликають проце-
суальних наслiдкiв, вони можуть бути тiльки приводом до звершен-
ня дiй учасниками процесу. Так, наприклад, факт смертi однiує iз
сторiн не може викликати припинення провадження у справi. Про-
вадження в справах у такому випадку припиняуться через дiю суду
- ухвалу про припинення провадження в цивiльних справах.
Залежно вiд наявних умов, з якими законотворень повязуу
тi чи iншi юридичнi наслiдки, розрiзняють простi та складнi юри-
дичнi факти. Коли юридичним фактом у одна умова, то це прос-
тий юридичний факт: наприклад, притягнення судом другого
вiдповiдача (ст. 105 ЦПК), виклик свiдкiв та iнших осiб (ст. 90
ЦПК) та iн. Але найчастiше в цивiльному процесi зустрiчаються
складнi юридичнi факти. Для виникнення процесуальних право-
вiдносин, наприклад, мiж позивачем та судом першоє iнстанцiє не-
обхiдно вчинити двi дiє: позивач повинен подати позовну заяву,
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 61
а суддя прийняти єє в провадження. Такий юридичний факт прий-
нято називати юридичним складом.
Врештi-решт для юридичних процесуальних фактiв характер-
но i те, що закон у деяких випадках предбачау форму здiйснення
тiує чи iншоє дiє, а також єє документальне оформлення. У цьому
випадку вимоги форми, документального оформлення мають
конститутивне значення. Якщо вказанi вимоги не виконуються,
то передбаченi законом процесуальнi наслiдки не наступають.
Так, заiнтересована особа може порушити цивiльну справу
для захисту своєх прав чи iнтересiв, що охороняються законом,
тiльки шляхом подачi в суд позовноє заяви (статтi 4, 5 ЦПК).
Згiдно iз ст. 137-ЦПК позовна заява подауться до суду у пись-
мовiй формi. Вона повинна мiстити в собi: 1) назву суду, до яко-
го подауться заява; 2) точну назву позивача i вiдповiдача, єх мiсце
проживання або знаходження; 3) змiст позовних вимог; 4) вик-
лад обставин, якими позивач обгрунтовуу своє вимоги; 5) зазна-
чення доказiв, що стверджують позов, та ряд iнших реквiзитiв.
Якщо заява не вiдповiдау вимогам, то суддя вирiшуу залиши-
ти заяву без руху, про що повiдомляу позивача та надау йому строк
для виправлення недолiкiв. Якщо позивач у встановлений строк-
не виконау перерахованi в ст. 137 ЦПК вимоги, позовна заява вва-
жауться недiйсною i повертауться позивачу (ст. 139 ЦПК).
3. Елементи цивiльних процесуальних
правовiдносин
i-4,ивiльнi процесуальнi правовiдносини, як i будь-якi
iншi правовiдносини, мають визначену внутрiшню будову. До
них входять три елементи: змiст, субукти i обукти.
У теорiє цивiльного процесу питання про змiст правовiдносин
вирiшууться по-рiзному. Однi автори вважають, що змiст цивiль-
них процесуальних правовiдносин складають процесуальнi дiє суду
та учасникiв процесу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152