ухвали суду, постановленi пiд час розгляду справи без
виходу до нарадчоє кiмнати; змiст судових дебатiв; про проголо-
шення рiшення i час закiнчення судового засiдання в данiй справi.
Протоколи судового засiдання веде секретар судового засi-
дання. У складнiй справi протокол судового засiдання повинен
бути остаточно оформлений i пiдписаний протягом трьох днiв
пiсля закiнчення судового засiдання. Протоколи пiдписують го-
Судовий розгляд цивiльних справ
ловуючий в судовому засiданнi i секретар. Секретар судового
засiдання несе вiдповiдальнiсть поряд з головуючим за якiсну i
своучасну пiдготовку протоколу. Секретарю може бути заявле-
ний вiдвiд з тих же мотивiв, що i суддi.
Процесуальною гарантiую правильностi вiдображення в про-
токолi судового засiдання ходу судового розгляду, пояснень i по-
казань учасникiв процесу у право сторiн та iнших осiб, якi брали
участь у справi, знайомитися з протоколом судового засiдання i
протягом трьох_днiв пiсля пiдписання протоколу подавати своє
зауваження з приводу допущених в протоколi неправильностей
або неповноти протоколу (ст. 200 ЦПК).
Головуючий розглядау зауваження на протокол i в разi зго-
ди з зауваженнями засвiдчуу єх правильнiсть. В разi незгоди го-
ловуючого з поданими зауваженнями вони вносяться на розгляд
судового засiдання у тому ж складi суду, який розглядав справу,
а якщо це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складi
якого повиннi бути двоу з суддiв, якi брали участь у розглядi спра-
ви. В необхiдних випадках викликаються особи, якi подали зау-
важення на протокол.
Розглянувши зауваження, суд виносить ухвалу, якою по-
свiдчуу правильнiсть зауважень або вiдхиляу єх. В разi пропуску
строку для подання зауважень головуючий залишау єх без роз-
гляду, якщо не знайде пiдстав для поновлення строку. Якщо спра-
ву розглядав суддя одноособове, вiн розглядау зауваження на
протокол одноособове. Зауваження на протокол у всiх випадках
приуднуються до справи. Зауваження на протокол судового за-
сiдання повиннi бути розглянутi протягом пяти днiв з дня єх по-
дання (ст. 201 ЦПК).
Глава
XX
ПОСТАНОВИ СУДУ ПЕРШОЄ
iНСТАНЦiЄ
1. Поняття й види постанов суду
-i iри здiйсненнi правосуддя суд звершуу багато рiзних
за своєм змiстом i юридичним характером процесуальних дiй: ви-
рiшуу справу по сутi, закiнчуу справу без постановлення рiшен-;
ня, вирiшуу клопотання сторiн, третiх осiб тощо. Судження i во-;
левиявлення суду по цих чи iнших питаннях мають владний ха-
рактер i втiлюються у вiдповiдну процесуальну форму - в форму
процесуальних постанов, i
Постанови суду залежно вiд змiсту питання, яке вирiшууть- |
ся судом, подiляються на два види: рiшення, яким вирiшууться ;
справа по сутi i яке дау вiдповiдь на позовнi вимоги сторiн, скар-
ги i заяви в справах, що виникають з адмiнiстративно-правових
вiдносин, i справах окремого провадження; ухвали, якими вирi-
шуються всi iншi питання, що виникли в ходi розгляду i вирiшен-
ня справи.
За своую юридичною природою судове рiшення як акт право-
суддя мiстить в собi наказ суду, оснований на судовому пiдтверд-
женнi встановлених фактiв, прав та обовязкiв заiнтересованих осiб.
Крiм того, судове рiшення у й актом застосування права.
Будучи правозастосовчим актом, рiшення суду характери-
зууться певними властивостями: а) постановляуться тiльки орга-
ном судовоє влади; б) мау iндивiдуальний характер i конкретних
адресатiв; в) у юридичним фактом, який тягне за собою виникнен-
ня, змiну чи припинення правовiдносин. Перерахованi властивостi
прямо звязанi з нормою права, яку суд застосував судовим рiшен-
ням. iз цього правильного положення деякi вченi-процесуалiсти
роблять висновок про те, що рiшення набувау самовизначальноє
сили, самостiйно впливау на права, i обовязки субуктiв право-
вiдносин, встановлюючи iндивiдуальнi правила поведiнки, на
Постанови суду першоє iнстанцiє
вiдмiну вiд абстрактних правил, якi передбаченi чинними норма-
ми права. Рiшення створюу новi, iндивiдуальнi, конкретнi прави-
ла поведiнки субуктiв дослiджених судом вiдносин на базi абст-
рактних норм.
Якщо припустити, що суд своєм рiшенням приписуу новi,
iндивiдуальнi i конкретнi правила поведiнки, то за цим припущен-
ням повинен йти висновок про те, що рiшення суду аналогiчно
за своую силою i змiстом нормi права, оскiльки рiшенням, як i
нормою права, встановлюються правила поведiнки. Як правоза-
стосовчий акт судове рiшення у вiдривi вiд застосованоє норми
матерiального права нi загальних, нi iндивiдуальних правил по-
ведiнки для субуктiв не встановлюу i не створюу.
Судове рiшення як правозастосовчий акт особливо чiтко
виявляуться в характерi вiдповiдальностi за невиконання судових
рiшень. Обовязок виконати судове рiшення випливау не з рiшен1-
ня як такого, а з санкцiй, передбачених нормами права, якi були
застосованi судом. Навiть у тих випадках, коли закон передба-
чау допомiжну самостiйну вiдповiдальнiсть за невиконання рi-
шень, ця вiдповiдальнiсть мау на метi примусити зобовязану
рiшенням суду особу виконати припис норми, яку застосував суд.
Наприклад, згiдно iз ст. 419 ЦПК в разi затримки адмiнiст-
рацiую пiдприумства, установи, органiзацiє виконання рiшення
суду про поновлення на роботi незаконно звiльненого або пере-
веденого працiвника суд, що постановив рiшення, за заявою по-
зивача виносить ухвалу про стягнення з пiдприумства, установи,
органiзацiє середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за весь
час з дня винесення рiшення по день його виконання.
Науково-практичне значення мау характеристика судового
рiшення не тiльки з точки зору його змiсту i як акту по застосуван-
ню права, але й як процесуального документа. Судове рiшення як
процесуальний документ у зовнiшнiм проявом акту правосуддя.
Однак змiст судового рiшення як процесуального документа дещо
ширший, оскiльки крiм судження суду про права та обовязки сторiн
воно включау й iншi судження. Однi з них мають iнформацiйний
характер. Так, у судовому рiшеннi вказууться, що воно у рiшенням
суду i постановляуться iмям Украєни, зазначаються найменування
суду, прiзвище секретаря судового засiдання, найменування сторiн
та iнших осiб, якi брали участь у справi, представника громадськоє
органiзацiє або трудового колективу. iншi судження суду носять
розяснювальний характер. Так, згiдно iз ст. 203 ЦПК рiшення по-
109-144
290
Глааа XX
винно мiстити вказiвку на порядок i строк його оскарження.
процесуальний документ судове рiшення включау в себе визначенi
ня порядку його виконання, а в необхiдних випадках мiстить вка-]
зiвку на вiдстрочку або розстрочку його виконання. Якщо суд на
пiдставi статей 217 i 218 ЦПК допускау негайне виконання рiшен-
ня, вiн зазначау про це в рiшеннi (ст. 204 ЦПК). ;
Таким чином, судове рiшення як акт судовоє влади - це пра-1
возастосовчий акт, оформлений у виглядi процесуального доку-
мента, що владно пiдтверджуу правовiдносини сторiн на основi
встановлених у судовому засiданнi фактичних обставин справи. !
Судове рiшення - основний акт правосуддя, яким вирiшууть-;
ся цивiльна справа по сутi. iншi питання, звязанi з рухом справи в
судi першоє iнстанцiє, рiзнi клопотання та заяви осiб, якi беруть ;
участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, про зу-1
пинення або закриття провадження в справi, залишення заяви без |
розгляду вирiшуються мотивованими ухвалами (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
виходу до нарадчоє кiмнати; змiст судових дебатiв; про проголо-
шення рiшення i час закiнчення судового засiдання в данiй справi.
Протоколи судового засiдання веде секретар судового засi-
дання. У складнiй справi протокол судового засiдання повинен
бути остаточно оформлений i пiдписаний протягом трьох днiв
пiсля закiнчення судового засiдання. Протоколи пiдписують го-
Судовий розгляд цивiльних справ
ловуючий в судовому засiданнi i секретар. Секретар судового
засiдання несе вiдповiдальнiсть поряд з головуючим за якiсну i
своучасну пiдготовку протоколу. Секретарю може бути заявле-
ний вiдвiд з тих же мотивiв, що i суддi.
Процесуальною гарантiую правильностi вiдображення в про-
токолi судового засiдання ходу судового розгляду, пояснень i по-
казань учасникiв процесу у право сторiн та iнших осiб, якi брали
участь у справi, знайомитися з протоколом судового засiдання i
протягом трьох_днiв пiсля пiдписання протоколу подавати своє
зауваження з приводу допущених в протоколi неправильностей
або неповноти протоколу (ст. 200 ЦПК).
Головуючий розглядау зауваження на протокол i в разi зго-
ди з зауваженнями засвiдчуу єх правильнiсть. В разi незгоди го-
ловуючого з поданими зауваженнями вони вносяться на розгляд
судового засiдання у тому ж складi суду, який розглядав справу,
а якщо це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складi
якого повиннi бути двоу з суддiв, якi брали участь у розглядi спра-
ви. В необхiдних випадках викликаються особи, якi подали зау-
важення на протокол.
Розглянувши зауваження, суд виносить ухвалу, якою по-
свiдчуу правильнiсть зауважень або вiдхиляу єх. В разi пропуску
строку для подання зауважень головуючий залишау єх без роз-
гляду, якщо не знайде пiдстав для поновлення строку. Якщо спра-
ву розглядав суддя одноособове, вiн розглядау зауваження на
протокол одноособове. Зауваження на протокол у всiх випадках
приуднуються до справи. Зауваження на протокол судового за-
сiдання повиннi бути розглянутi протягом пяти днiв з дня єх по-
дання (ст. 201 ЦПК).
Глава
XX
ПОСТАНОВИ СУДУ ПЕРШОЄ
iНСТАНЦiЄ
1. Поняття й види постанов суду
-i iри здiйсненнi правосуддя суд звершуу багато рiзних
за своєм змiстом i юридичним характером процесуальних дiй: ви-
рiшуу справу по сутi, закiнчуу справу без постановлення рiшен-;
ня, вирiшуу клопотання сторiн, третiх осiб тощо. Судження i во-;
левиявлення суду по цих чи iнших питаннях мають владний ха-
рактер i втiлюються у вiдповiдну процесуальну форму - в форму
процесуальних постанов, i
Постанови суду залежно вiд змiсту питання, яке вирiшууть- |
ся судом, подiляються на два види: рiшення, яким вирiшууться ;
справа по сутi i яке дау вiдповiдь на позовнi вимоги сторiн, скар-
ги i заяви в справах, що виникають з адмiнiстративно-правових
вiдносин, i справах окремого провадження; ухвали, якими вирi-
шуються всi iншi питання, що виникли в ходi розгляду i вирiшен-
ня справи.
За своую юридичною природою судове рiшення як акт право-
суддя мiстить в собi наказ суду, оснований на судовому пiдтверд-
женнi встановлених фактiв, прав та обовязкiв заiнтересованих осiб.
Крiм того, судове рiшення у й актом застосування права.
Будучи правозастосовчим актом, рiшення суду характери-
зууться певними властивостями: а) постановляуться тiльки орга-
ном судовоє влади; б) мау iндивiдуальний характер i конкретних
адресатiв; в) у юридичним фактом, який тягне за собою виникнен-
ня, змiну чи припинення правовiдносин. Перерахованi властивостi
прямо звязанi з нормою права, яку суд застосував судовим рiшен-
ням. iз цього правильного положення деякi вченi-процесуалiсти
роблять висновок про те, що рiшення набувау самовизначальноє
сили, самостiйно впливау на права, i обовязки субуктiв право-
вiдносин, встановлюючи iндивiдуальнi правила поведiнки, на
Постанови суду першоє iнстанцiє
вiдмiну вiд абстрактних правил, якi передбаченi чинними норма-
ми права. Рiшення створюу новi, iндивiдуальнi, конкретнi прави-
ла поведiнки субуктiв дослiджених судом вiдносин на базi абст-
рактних норм.
Якщо припустити, що суд своєм рiшенням приписуу новi,
iндивiдуальнi i конкретнi правила поведiнки, то за цим припущен-
ням повинен йти висновок про те, що рiшення суду аналогiчно
за своую силою i змiстом нормi права, оскiльки рiшенням, як i
нормою права, встановлюються правила поведiнки. Як правоза-
стосовчий акт судове рiшення у вiдривi вiд застосованоє норми
матерiального права нi загальних, нi iндивiдуальних правил по-
ведiнки для субуктiв не встановлюу i не створюу.
Судове рiшення як правозастосовчий акт особливо чiтко
виявляуться в характерi вiдповiдальностi за невиконання судових
рiшень. Обовязок виконати судове рiшення випливау не з рiшен1-
ня як такого, а з санкцiй, передбачених нормами права, якi були
застосованi судом. Навiть у тих випадках, коли закон передба-
чау допомiжну самостiйну вiдповiдальнiсть за невиконання рi-
шень, ця вiдповiдальнiсть мау на метi примусити зобовязану
рiшенням суду особу виконати припис норми, яку застосував суд.
Наприклад, згiдно iз ст. 419 ЦПК в разi затримки адмiнiст-
рацiую пiдприумства, установи, органiзацiє виконання рiшення
суду про поновлення на роботi незаконно звiльненого або пере-
веденого працiвника суд, що постановив рiшення, за заявою по-
зивача виносить ухвалу про стягнення з пiдприумства, установи,
органiзацiє середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за весь
час з дня винесення рiшення по день його виконання.
Науково-практичне значення мау характеристика судового
рiшення не тiльки з точки зору його змiсту i як акту по застосуван-
ню права, але й як процесуального документа. Судове рiшення як
процесуальний документ у зовнiшнiм проявом акту правосуддя.
Однак змiст судового рiшення як процесуального документа дещо
ширший, оскiльки крiм судження суду про права та обовязки сторiн
воно включау й iншi судження. Однi з них мають iнформацiйний
характер. Так, у судовому рiшеннi вказууться, що воно у рiшенням
суду i постановляуться iмям Украєни, зазначаються найменування
суду, прiзвище секретаря судового засiдання, найменування сторiн
та iнших осiб, якi брали участь у справi, представника громадськоє
органiзацiє або трудового колективу. iншi судження суду носять
розяснювальний характер. Так, згiдно iз ст. 203 ЦПК рiшення по-
109-144
290
Глааа XX
винно мiстити вказiвку на порядок i строк його оскарження.
процесуальний документ судове рiшення включау в себе визначенi
ня порядку його виконання, а в необхiдних випадках мiстить вка-]
зiвку на вiдстрочку або розстрочку його виконання. Якщо суд на
пiдставi статей 217 i 218 ЦПК допускау негайне виконання рiшен-
ня, вiн зазначау про це в рiшеннi (ст. 204 ЦПК). ;
Таким чином, судове рiшення як акт судовоє влади - це пра-1
возастосовчий акт, оформлений у виглядi процесуального доку-
мента, що владно пiдтверджуу правовiдносини сторiн на основi
встановлених у судовому засiданнi фактичних обставин справи. !
Судове рiшення - основний акт правосуддя, яким вирiшууть-;
ся цивiльна справа по сутi. iншi питання, звязанi з рухом справи в
судi першоє iнстанцiє, рiзнi клопотання та заяви осiб, якi беруть ;
участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, про зу-1
пинення або закриття провадження в справi, залишення заяви без |
розгляду вирiшуються мотивованими ухвалами (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152