У випадку вiдсутностi такоє зго-
ди справа повинна бути закрита за п. 4 ст. 227 ЦПК, оскiльки по-
зивач фактично вiдмовляуться вiд позову до iншого вiдповiдача.
Питання про вступ правонаступника в процес вирiшууться в
судовому засiданнi. Правонаступник повинен предявити в суд
докази, котрi пiдтверджували б правонаступництво в матерiаль-
ному правi (свiдоцтво про право власностi, документ про реор-
ганiзацiю юридичноє особи, переуступний напис), а суд виносить
-УiХ.валу про те, що правонаступник замiнив у спiрних правовiдно-
синах сторону, що вибула. Вiдмова суду в допуску правонаступ-
ника до процесу може бути оскаржена чи опротестована в каса-
цiйному порядку.
Згiдно iз ст. 106 ЦПК правонаступник, що вступив у процес,
набувау всiх процесуальних прав та обовязкiв правопопередни-
ка, а всi дiє, здiйсненi в процесi до вступу правонаступника, обо-
вязковi для нього в такiй мiрi, в якiй вони були б обовязковi для
осiб, яких вiн замiнив.
Розгляд процесуального правонаступництва порушуу й питан-
ня про те, в чому полягау вiдмiннiсть даного iнституту вiд замiни
неналежноє сторони. Цi вiдмiнностi можна звести до наступного.
Процесуальне правонаступництво й замiна неналежноє сто-
рони мають рiзнi пiдстави. Рiзнi й процесуальнi наслiдки право-
наступництва та замiни неналежноє сторони: при процесуально-
му правонаступництвi правонаступник продовжуу участь у про-
цесi правопопередника, а процес продовжууться з тiує стадiє, на
якiй правонаступник вступив у справу. Тому дiє, що були вчиненi
правопопередником, для правонаступника обовязковi. При замiнi
неналежноє сторони належною справа розглядауться знову.
Таким чином, процесуальне правонаступництво - це замi-
на в процесi, особи, яка у стороною, iншою особою з переходом
до неє всiх процесуальних прав i обовязкiв.
Глава
VI
ТРЕТi ОСОБИ В ЦИВiЛЬНОМУ
СУДОЧИНСТВi
, 1. Поняття про третi особи
iУрiм сторiн в результатi цивiльноє справи можуть бути
заiнтересованi й iншi особи, якi не у субуктами спору, переданого
на розгляд i вирiшення суду. Вони називаються третiми особами.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау два види
третiх осiб - третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на
предмет спору, та третi особи, якi не заявляють самостiйних ви-
мог на предмет спору. Третi особи, якi заявляють самостiйнi ви-
моги на предмет спору, можуть вступити в справу до постанов-
лення судового рiшення, подавши позов до однiує або до двох
сторiн. Вони користуються усiма правами i несуть усi обовязки
позивача (ст. 107 ЦПК). Третi особи, якi не заявляють само-
стiйних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на
сторонi позивача або вiдповiдача до постановлення судом рiшен-
ня, якщо рiшення в справi може вплинути на єх права або обовяз-
ки щодо однiує з сторiн. Вони можуть бути притягнутi до участi
в справi також за клопотанням сторiн, прокурора або з iнiцiати-
ви суду (ст. 108 ЦПК).
iнститут третiх осiб, як i iнститут сторiн, забезпечуу захист
прав та охоронюваних законом iнтересiв громадян i органiзацiй.
Разом з тим вiн мау самостiйне значення. iнститут третiх осiб роз-
рахований на захист прав i iнтересiв, якi охороняються законом,
але вiдмiнних i незалежних вiд прав та охоронюваних законом
iнтересiв сторiн. Правове становище третiх осiб у процесi посiда-
ють особи, якi мають юридичний iнтерес до справи, але iнтерес,
не рiвноцiнний iнтересам сторiн (позивача чи вiдповiдача). Цей
iнтерес диференцiйований i виражауться в тому, що рiшення суду
безпосередньо стосууться субуктивних прав чи охоронюваних за-
коном iнтересiв третiх осiб, чи, встановивши мiж сторонами
86 Глава VI
вiдповiднi правовiдносини, побiчно впливау на єх субуктивнi пра-
ва та охоронюванi законом iнтереси. Звiдси - неоднорiдний
склад третiх осiб i вiдмiнностi в правовому становищi не тiльки
вiд сторiн, але й мiж собою.
Таким чином, третi особи своую юридичною заiнтересован-
iстю певною мiрою близькi до правового становища сторiн, але
метоючастiтретiх_осiб у все-такиахиогсвоєх прав, вiдмiннйхТ
"незалежнихвiд прав сторiн. Тому захист прав, вiдмiнних та не-
залежних вщ прав сторiн, - основна функцiя iнституту третiх
осiб у цивiльному судочинствi.
Захист прав, вiдмiнних i незалежних вiд прав сторiн, - не
удина функцiя iнституту третiх осiб. Участь третiх осiб у ци-
вiльному процесi, крiм того, забезпечуу бiльш швидкий розгляд
цивiльноє справи, в яку вступають чи притягаються третi осо-
би. Завдяки участi в справi третiх осiб вiдбувауться бiльш повна
концентрацiя доказового матерiалу, що допомагау не тiльки за-
хисту прав третiх осiб, але i правильному розгляду в цiлому ци-
вiльноє справи, порушеноє первiсним позивачем до вiдповiдача.
Непритягнення до участi в справi третьоє особи, заiнтересова-
ноє у вирiшеннi спору, тягне за собою не тiльки порушення прав
цiує особи, але й недолiки в дослiдженнi фактичних обставин
справи.
iнститут третiх осiб у цивiльному судочинствi - це специ-
фiчний iнститут цивiльного процесуального права, специфiчна
форма участi в процесi кiлькох заiнтересованих осiб, поряд з про-
цесуальною спiвучастю (ст. 104 ЦПК) i участю в однiй справi на-
лежноє та неналежноє сторiн (ст. 105 УПК).
На вiдмiну вiд цивiльного судочинства iнститут третiх осiб не
вiдомий iншим юрисдикцiям.
Таким чином, третi особи в цивiльному судочинствi - це
особи, якi вступили у розпочатий процес для захисту своєх
субуктивних прав чи охоронюваних законом iнтересiв, вiдмiнних
вiд прав й охоронюваних законом iнтересiв позивача та вiдпо-
вiдача.
Названi ознаки характернi для третiх осiб по вiдношенню до
сторiн. Разом з тим мiж третiми особами, якi заявляють са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, i третiми особами, якi не за-
являють самостiйних вимог на предмет спору, у вiдмiнностi, якi
зумовлюють комплекс єх-процесуальних прав та обовязкiв i
правове становище.
Третi особи в цивiльному судочинствi
2. Третi особи, якi заявляють самостiйнi
вимоги на предмет спору
Згiдно iз ст. 107 ЦПК третi особи, якi заявляють са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, можуть вступити в справу до
постановлення судового рiшення, подавши позов до однiує або
до двох сторiн. Вони користуються усiма правами i несуть усi
обовязки позивача.
Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на предмет спо-
ру, заiнтересованi у вирiшеннi справи й вступають у процес, по-
рушений позивачем, оскiльки вважають, що права чи законнi
iнтереси, з приводу яких виник спiр мiж сторонами, належить єм.
Заявляючи самостiйнi вимоги на предмет спору, вони тим самим
заявляють про наявнiсть у них самостiйних прав, вiдмiнних та не-
залежних вiд прав сторiн. Тому вступ у справу третьоє особи, яка
заявляу самостiйнi вимоги, не тягне процесуальноє спiвучастi на
позивачевiй сторонi. Третя особа посiдау автономне процесуаль-
не становище поряд з позивачем, а тому iнтереси третьоє особи i
первiсних сторiн протилежнi й виключають один одного.
При вступi в справу третьоє особи, яка заявляу самостiйнi ви-
моги на предмет спору, суд розглядау спiльно двi вимоги (пози-
вача та третьоє особи), хоча цi вимоги могли б бути розглянутi i
в окремих провадженнях. Причому обовязковою умовою спiль-
ного розгляду вимог позивача та третьоє особи, як випливау iз
ст. 107 ЦПК, у удиний предмет спору. Цю умову необхiдно вра-
ховувати для правильного вирiшення питання про можливiсть
прийняття заяви у третьоє особи та єє вступ у процес.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
ди справа повинна бути закрита за п. 4 ст. 227 ЦПК, оскiльки по-
зивач фактично вiдмовляуться вiд позову до iншого вiдповiдача.
Питання про вступ правонаступника в процес вирiшууться в
судовому засiданнi. Правонаступник повинен предявити в суд
докази, котрi пiдтверджували б правонаступництво в матерiаль-
ному правi (свiдоцтво про право власностi, документ про реор-
ганiзацiю юридичноє особи, переуступний напис), а суд виносить
-УiХ.валу про те, що правонаступник замiнив у спiрних правовiдно-
синах сторону, що вибула. Вiдмова суду в допуску правонаступ-
ника до процесу може бути оскаржена чи опротестована в каса-
цiйному порядку.
Згiдно iз ст. 106 ЦПК правонаступник, що вступив у процес,
набувау всiх процесуальних прав та обовязкiв правопопередни-
ка, а всi дiє, здiйсненi в процесi до вступу правонаступника, обо-
вязковi для нього в такiй мiрi, в якiй вони були б обовязковi для
осiб, яких вiн замiнив.
Розгляд процесуального правонаступництва порушуу й питан-
ня про те, в чому полягау вiдмiннiсть даного iнституту вiд замiни
неналежноє сторони. Цi вiдмiнностi можна звести до наступного.
Процесуальне правонаступництво й замiна неналежноє сто-
рони мають рiзнi пiдстави. Рiзнi й процесуальнi наслiдки право-
наступництва та замiни неналежноє сторони: при процесуально-
му правонаступництвi правонаступник продовжуу участь у про-
цесi правопопередника, а процес продовжууться з тiує стадiє, на
якiй правонаступник вступив у справу. Тому дiє, що були вчиненi
правопопередником, для правонаступника обовязковi. При замiнi
неналежноє сторони належною справа розглядауться знову.
Таким чином, процесуальне правонаступництво - це замi-
на в процесi, особи, яка у стороною, iншою особою з переходом
до неє всiх процесуальних прав i обовязкiв.
Глава
VI
ТРЕТi ОСОБИ В ЦИВiЛЬНОМУ
СУДОЧИНСТВi
, 1. Поняття про третi особи
iУрiм сторiн в результатi цивiльноє справи можуть бути
заiнтересованi й iншi особи, якi не у субуктами спору, переданого
на розгляд i вирiшення суду. Вони називаються третiми особами.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау два види
третiх осiб - третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на
предмет спору, та третi особи, якi не заявляють самостiйних ви-
мог на предмет спору. Третi особи, якi заявляють самостiйнi ви-
моги на предмет спору, можуть вступити в справу до постанов-
лення судового рiшення, подавши позов до однiує або до двох
сторiн. Вони користуються усiма правами i несуть усi обовязки
позивача (ст. 107 ЦПК). Третi особи, якi не заявляють само-
стiйних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на
сторонi позивача або вiдповiдача до постановлення судом рiшен-
ня, якщо рiшення в справi може вплинути на єх права або обовяз-
ки щодо однiує з сторiн. Вони можуть бути притягнутi до участi
в справi також за клопотанням сторiн, прокурора або з iнiцiати-
ви суду (ст. 108 ЦПК).
iнститут третiх осiб, як i iнститут сторiн, забезпечуу захист
прав та охоронюваних законом iнтересiв громадян i органiзацiй.
Разом з тим вiн мау самостiйне значення. iнститут третiх осiб роз-
рахований на захист прав i iнтересiв, якi охороняються законом,
але вiдмiнних i незалежних вiд прав та охоронюваних законом
iнтересiв сторiн. Правове становище третiх осiб у процесi посiда-
ють особи, якi мають юридичний iнтерес до справи, але iнтерес,
не рiвноцiнний iнтересам сторiн (позивача чи вiдповiдача). Цей
iнтерес диференцiйований i виражауться в тому, що рiшення суду
безпосередньо стосууться субуктивних прав чи охоронюваних за-
коном iнтересiв третiх осiб, чи, встановивши мiж сторонами
86 Глава VI
вiдповiднi правовiдносини, побiчно впливау на єх субуктивнi пра-
ва та охоронюванi законом iнтереси. Звiдси - неоднорiдний
склад третiх осiб i вiдмiнностi в правовому становищi не тiльки
вiд сторiн, але й мiж собою.
Таким чином, третi особи своую юридичною заiнтересован-
iстю певною мiрою близькi до правового становища сторiн, але
метоючастiтретiх_осiб у все-такиахиогсвоєх прав, вiдмiннйхТ
"незалежнихвiд прав сторiн. Тому захист прав, вiдмiнних та не-
залежних вщ прав сторiн, - основна функцiя iнституту третiх
осiб у цивiльному судочинствi.
Захист прав, вiдмiнних i незалежних вiд прав сторiн, - не
удина функцiя iнституту третiх осiб. Участь третiх осiб у ци-
вiльному процесi, крiм того, забезпечуу бiльш швидкий розгляд
цивiльноє справи, в яку вступають чи притягаються третi осо-
би. Завдяки участi в справi третiх осiб вiдбувауться бiльш повна
концентрацiя доказового матерiалу, що допомагау не тiльки за-
хисту прав третiх осiб, але i правильному розгляду в цiлому ци-
вiльноє справи, порушеноє первiсним позивачем до вiдповiдача.
Непритягнення до участi в справi третьоє особи, заiнтересова-
ноє у вирiшеннi спору, тягне за собою не тiльки порушення прав
цiує особи, але й недолiки в дослiдженнi фактичних обставин
справи.
iнститут третiх осiб у цивiльному судочинствi - це специ-
фiчний iнститут цивiльного процесуального права, специфiчна
форма участi в процесi кiлькох заiнтересованих осiб, поряд з про-
цесуальною спiвучастю (ст. 104 ЦПК) i участю в однiй справi на-
лежноє та неналежноє сторiн (ст. 105 УПК).
На вiдмiну вiд цивiльного судочинства iнститут третiх осiб не
вiдомий iншим юрисдикцiям.
Таким чином, третi особи в цивiльному судочинствi - це
особи, якi вступили у розпочатий процес для захисту своєх
субуктивних прав чи охоронюваних законом iнтересiв, вiдмiнних
вiд прав й охоронюваних законом iнтересiв позивача та вiдпо-
вiдача.
Названi ознаки характернi для третiх осiб по вiдношенню до
сторiн. Разом з тим мiж третiми особами, якi заявляють са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, i третiми особами, якi не за-
являють самостiйних вимог на предмет спору, у вiдмiнностi, якi
зумовлюють комплекс єх-процесуальних прав та обовязкiв i
правове становище.
Третi особи в цивiльному судочинствi
2. Третi особи, якi заявляють самостiйнi
вимоги на предмет спору
Згiдно iз ст. 107 ЦПК третi особи, якi заявляють са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, можуть вступити в справу до
постановлення судового рiшення, подавши позов до однiує або
до двох сторiн. Вони користуються усiма правами i несуть усi
обовязки позивача.
Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на предмет спо-
ру, заiнтересованi у вирiшеннi справи й вступають у процес, по-
рушений позивачем, оскiльки вважають, що права чи законнi
iнтереси, з приводу яких виник спiр мiж сторонами, належить єм.
Заявляючи самостiйнi вимоги на предмет спору, вони тим самим
заявляють про наявнiсть у них самостiйних прав, вiдмiнних та не-
залежних вiд прав сторiн. Тому вступ у справу третьоє особи, яка
заявляу самостiйнi вимоги, не тягне процесуальноє спiвучастi на
позивачевiй сторонi. Третя особа посiдау автономне процесуаль-
не становище поряд з позивачем, а тому iнтереси третьоє особи i
первiсних сторiн протилежнi й виключають один одного.
При вступi в справу третьоє особи, яка заявляу самостiйнi ви-
моги на предмет спору, суд розглядау спiльно двi вимоги (пози-
вача та третьоє особи), хоча цi вимоги могли б бути розглянутi i
в окремих провадженнях. Причому обовязковою умовою спiль-
ного розгляду вимог позивача та третьоє особи, як випливау iз
ст. 107 ЦПК, у удиний предмет спору. Цю умову необхiдно вра-
ховувати для правильного вирiшення питання про можливiсть
прийняття заяви у третьоє особи та єє вступ у процес.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152