Проце-
суальнi правовiдносини виникають для вирiшення юридичноє спра-
ви (спору про право цивiльне чи охоронюваного законом iнтересу)
i не повязанi з матерiальними правовiдносинами. Для пiдтверджен-
ня цього досить звернутися до закону. Згiдно iз статтями 136, 137
ЦПК порушення цивiльноє справи i виникнення цивiльних проце-
суальних правовiдносин заявника з судом, а далi - з iншими учас-
никами цивiльного процесу не повязууться з матерiальними право-
вiдносинами. Наприклад, у ст. 136 ЦПК передбачено правило про
те, що суддя вiдмовляу в прийняттi заяви: 1) якщо заява не пiдлягау
розглядовi в судах; 2) якщо заiнтересованою особою, що звернула-
Цчвiльнi процесуальнi правовiдносини 65
ся до суду, не дотримано встановленого законом для даноє категорiє
справ порядку попереднього позасудового вирiшення справи;
3) якщо у таке, що набрало законноє сили, постановлене по спору
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав рiшення
суду чи ухвала суду про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн. Тут же передбаченi й де-
якi умови, якi мають винятково процесуальне значення.
Пленум Верховного Суду Украєни у постановi вiд 21 грудня
1990 р. <Про практику застосування судами процесуального зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiє> по-
яснюу, що перелiк пiдстав для вiдмови в прийняттi позовноє заяви
носить вичерпний характер. iнакше кажучи, Пленум Верховно-
го Суду Украєни також виходить iз того, що виникнення процесу
не повязане з наявнiстю спiрних матерiальних правовiдносин.
Вирiшуючи питання про обукт цивiльних процесуальних
правовiдносин, бiльш правильно виходити з необхiдностi видi-
лення загального обукта для всiх цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин i спецiальних обуктiв для окремих конкретних ци-
вiльних процесуальних правовiдносин.
Система цивiльних процесуальних правовiдносин, розвиваю-
чись на основi фактичного динамiчного складу - процесуальних
дiй суду та учасникiв цивiльного процесу, спрямована на один за-
гальний обукт. Таким обуктом виступау мета цивiльного судочин-
ства. В статтi 2 ЦПК зазначено, що завданнями цивiльного судочин-
ства у охорона прав та законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб,
держави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
Для окремих процесуальних правовiдносин можна видiлити
спецiальнi обукти.
У правовiдносинах позивача, вiдповiдача та третiх осiб з су-
дом обуктом у захист заiнтересованими особами субуктивних
прав та iнтересiв, якi охороняються законом.
Спецiальний обукт зустрiчауться i в процесуальних право-
вiдносинах суду з прокурором та органами державного управлiн-
ня. Участь прокурора та органiв державного управлiння в цивiль-
ному судочинствi спрямована на охорону державних, громадських
iнтересiв та iнтересiв громадян, що охороняються законом.
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни.
i99Ьгi№1.С.403.
Й 9-144
66
Глава IV
Свiй спецiальний обукт мають i правовiдносини за участю
свiдкiв та експертiв. Обукт цих правовiдносин - наведення суду
фактичних даних, якi мають значення для правильного вирiшен-
ня справи.
При теоретичному аналiзi будь-яких правовiдносин можуть
бути визначенi спецiальнi обукти. Однак абстрактним аналiзом
проблема обукта цивiльних процесуальних правовiдносин не
може бути вичерпана. З практичноє точки зору проблема загаль-
ного обукта цивiльних процесуальних правовiдносин мау суттуве
юридичне й соцiально-полiтичне значення, проблема ж спецiаль-
них обуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин приклад-
ного, практичного значення не мау.
Науково-практичне значення загального обукта цивiльних
процесуальних правовiдносин виявляуться в тому, що його законо-
давче закрiплення по сутi визначау компетенцiю судiв при вирiшеннi
цивiльних справ, називау тi блага, заради яких функцiонуу цивiль-
не судочинство. Так, в ст. 2 ЦПК вiдображауться функцiя правосуд-
дя в цивiльних справах. У нiй закрiплено необмеженi можливостi
його використання для захисту прав громадян у будь-яких сферах
правового регулювання, крiм кримiнально-правових делiктiв.
Питання про практичне значення спецiальних обуктiв цивiль-
них процесуальних правовiдносин вирiшууться по-iншому. Якщо,
наприклад, у цивiльному правi вони вимагають особливоє уваги,
оскiльки законом передбачений специфiчний правовий режим
обуктiв цивiльних правовiдносин (речi, основна рiч та належнiсть
речi, результати дiй, вiдокремленi вiд поведiнки обовязковоє осо-
би, продукти духовноє творчостi тощо), то в цивiльному процесу-
альному правi обукти правовiдносин невiддiльнi вiд самоє проце-
суальноє дiяльностi i не можуть розглядатися iзольовано вiд єх ма-
терiального змiсту. С. С. Алексуув мау рацiю, коли говорить, що
в тих галузях права, де результат дiяльностi правозобовязаноє осо-
би невiддiльний вiд самоє дiяльностi, немау й спецiальноє проблеми
обукта правовiдносин. У цих випадках при висвiтленнi матерiаль-
ного змiсту правовiдносин одночасно в достатнiй мiрi розглядауть-
ся i єх обукт, тобто результат дiяльно9тi правозобовязаних осiб.
Таким чином, проблема обукта цивiльних процесуальних
правовiдносин у науцi цивiльного процесуального права вiдзна-
чауться певною специфiкою.
) Див.: Алексуув С. С. Общая теория права. М., 1982. Т. 2. С. 162.
Глава
V
СТОРОНИ В ЦИВiЛЬНОМУ
ПРОЦЕСi
1. Поняття сторiн у цивiльному процесi
в.
>изначення сторiн у цивiльному процесi та єх правово-
го становища у обовязковою передумовою винесення законних
i обгрунтованих судових рiшень.
Вiдповiдно до цивiльного процесуального законодавства
сторонами в цивiльному процесi у позивач та вiдповiдач. Сто-
ронами можуть бути громадяни, а також державнi пiдприум-
ства, установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi орган-
iзацiє, єх обуднання, iншi громадськi органiзацiє, що користу-
ються правами юридичноє особи (ст. 102 ЦПК). Це дозволяу
стверджувати, що сторони - це особи, чий спiр про право суд
повинен вирiшити. Дане положення випливау також i з iнших
статей закону, якi пiд сторонами розумiють таких осiб, спiр яких
слiд розглянути в судi.
Так, у ст. 5 ЦПК сказано, що суд приступау до розгляду ци-
вiльноє справи за заявою особи, яка звертауться за захистом свого
права або охоронюваного законом iнтересу. Згiдно iз ст. 24 ЦПК
судам пiдвiдомчi справи по спорах, що виникають з цивiльних,
сiмейних, трудових i кооперативних правовiдносин, якщо хоча
б однiую з сторiн у спорi у громадянин, за винятком випадкiв,
коли вирiшення таких спорiв вiднесено законом до вiдання ад-
мiнiстративних або iнших органiв.
Таким чином, поняття сторiн у цивiльному процесi повяза-
не з поняттям субуктiв спору про право, пiдвiдомчого суду.
Деякi вченi, на вiдмiну вiд подiбного висновку, вважають, що
сторони - це субукти матерiальних правовiдносин, якi у пред-
метом судового розгляду в цивiльнiй справi.
Разом з тим особи, якi виступають як сторони, зовсiм не обо-
вязково повиннi бути учасниками матерiальних правовiдносин,
з .
Глава V
Через якi виник спiр про право. Нерiдко мають мiсце випадки, коли
суд, розглянувши справу, встановлюу, що позивачу не належить
право, на яке вiн претендуу, чи особа, яка притягнута як вiдповi-
дач, не завжди у зобовязаною особою в матерiальних правовiдно-
синах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
суальнi правовiдносини виникають для вирiшення юридичноє спра-
ви (спору про право цивiльне чи охоронюваного законом iнтересу)
i не повязанi з матерiальними правовiдносинами. Для пiдтверджен-
ня цього досить звернутися до закону. Згiдно iз статтями 136, 137
ЦПК порушення цивiльноє справи i виникнення цивiльних проце-
суальних правовiдносин заявника з судом, а далi - з iншими учас-
никами цивiльного процесу не повязууться з матерiальними право-
вiдносинами. Наприклад, у ст. 136 ЦПК передбачено правило про
те, що суддя вiдмовляу в прийняттi заяви: 1) якщо заява не пiдлягау
розглядовi в судах; 2) якщо заiнтересованою особою, що звернула-
Цчвiльнi процесуальнi правовiдносини 65
ся до суду, не дотримано встановленого законом для даноє категорiє
справ порядку попереднього позасудового вирiшення справи;
3) якщо у таке, що набрало законноє сили, постановлене по спору
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав рiшення
суду чи ухвала суду про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн. Тут же передбаченi й де-
якi умови, якi мають винятково процесуальне значення.
Пленум Верховного Суду Украєни у постановi вiд 21 грудня
1990 р. <Про практику застосування судами процесуального зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiє> по-
яснюу, що перелiк пiдстав для вiдмови в прийняттi позовноє заяви
носить вичерпний характер. iнакше кажучи, Пленум Верховно-
го Суду Украєни також виходить iз того, що виникнення процесу
не повязане з наявнiстю спiрних матерiальних правовiдносин.
Вирiшуючи питання про обукт цивiльних процесуальних
правовiдносин, бiльш правильно виходити з необхiдностi видi-
лення загального обукта для всiх цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин i спецiальних обуктiв для окремих конкретних ци-
вiльних процесуальних правовiдносин.
Система цивiльних процесуальних правовiдносин, розвиваю-
чись на основi фактичного динамiчного складу - процесуальних
дiй суду та учасникiв цивiльного процесу, спрямована на один за-
гальний обукт. Таким обуктом виступау мета цивiльного судочин-
ства. В статтi 2 ЦПК зазначено, що завданнями цивiльного судочин-
ства у охорона прав та законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб,
держави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
Для окремих процесуальних правовiдносин можна видiлити
спецiальнi обукти.
У правовiдносинах позивача, вiдповiдача та третiх осiб з су-
дом обуктом у захист заiнтересованими особами субуктивних
прав та iнтересiв, якi охороняються законом.
Спецiальний обукт зустрiчауться i в процесуальних право-
вiдносинах суду з прокурором та органами державного управлiн-
ня. Участь прокурора та органiв державного управлiння в цивiль-
ному судочинствi спрямована на охорону державних, громадських
iнтересiв та iнтересiв громадян, що охороняються законом.
Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни.
i99Ьгi№1.С.403.
Й 9-144
66
Глава IV
Свiй спецiальний обукт мають i правовiдносини за участю
свiдкiв та експертiв. Обукт цих правовiдносин - наведення суду
фактичних даних, якi мають значення для правильного вирiшен-
ня справи.
При теоретичному аналiзi будь-яких правовiдносин можуть
бути визначенi спецiальнi обукти. Однак абстрактним аналiзом
проблема обукта цивiльних процесуальних правовiдносин не
може бути вичерпана. З практичноє точки зору проблема загаль-
ного обукта цивiльних процесуальних правовiдносин мау суттуве
юридичне й соцiально-полiтичне значення, проблема ж спецiаль-
них обуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин приклад-
ного, практичного значення не мау.
Науково-практичне значення загального обукта цивiльних
процесуальних правовiдносин виявляуться в тому, що його законо-
давче закрiплення по сутi визначау компетенцiю судiв при вирiшеннi
цивiльних справ, називау тi блага, заради яких функцiонуу цивiль-
не судочинство. Так, в ст. 2 ЦПК вiдображауться функцiя правосуд-
дя в цивiльних справах. У нiй закрiплено необмеженi можливостi
його використання для захисту прав громадян у будь-яких сферах
правового регулювання, крiм кримiнально-правових делiктiв.
Питання про практичне значення спецiальних обуктiв цивiль-
них процесуальних правовiдносин вирiшууться по-iншому. Якщо,
наприклад, у цивiльному правi вони вимагають особливоє уваги,
оскiльки законом передбачений специфiчний правовий режим
обуктiв цивiльних правовiдносин (речi, основна рiч та належнiсть
речi, результати дiй, вiдокремленi вiд поведiнки обовязковоє осо-
би, продукти духовноє творчостi тощо), то в цивiльному процесу-
альному правi обукти правовiдносин невiддiльнi вiд самоє проце-
суальноє дiяльностi i не можуть розглядатися iзольовано вiд єх ма-
терiального змiсту. С. С. Алексуув мау рацiю, коли говорить, що
в тих галузях права, де результат дiяльностi правозобовязаноє осо-
би невiддiльний вiд самоє дiяльностi, немау й спецiальноє проблеми
обукта правовiдносин. У цих випадках при висвiтленнi матерiаль-
ного змiсту правовiдносин одночасно в достатнiй мiрi розглядауть-
ся i єх обукт, тобто результат дiяльно9тi правозобовязаних осiб.
Таким чином, проблема обукта цивiльних процесуальних
правовiдносин у науцi цивiльного процесуального права вiдзна-
чауться певною специфiкою.
) Див.: Алексуув С. С. Общая теория права. М., 1982. Т. 2. С. 162.
Глава
V
СТОРОНИ В ЦИВiЛЬНОМУ
ПРОЦЕСi
1. Поняття сторiн у цивiльному процесi
в.
>изначення сторiн у цивiльному процесi та єх правово-
го становища у обовязковою передумовою винесення законних
i обгрунтованих судових рiшень.
Вiдповiдно до цивiльного процесуального законодавства
сторонами в цивiльному процесi у позивач та вiдповiдач. Сто-
ронами можуть бути громадяни, а також державнi пiдприум-
ства, установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi орган-
iзацiє, єх обуднання, iншi громадськi органiзацiє, що користу-
ються правами юридичноє особи (ст. 102 ЦПК). Це дозволяу
стверджувати, що сторони - це особи, чий спiр про право суд
повинен вирiшити. Дане положення випливау також i з iнших
статей закону, якi пiд сторонами розумiють таких осiб, спiр яких
слiд розглянути в судi.
Так, у ст. 5 ЦПК сказано, що суд приступау до розгляду ци-
вiльноє справи за заявою особи, яка звертауться за захистом свого
права або охоронюваного законом iнтересу. Згiдно iз ст. 24 ЦПК
судам пiдвiдомчi справи по спорах, що виникають з цивiльних,
сiмейних, трудових i кооперативних правовiдносин, якщо хоча
б однiую з сторiн у спорi у громадянин, за винятком випадкiв,
коли вирiшення таких спорiв вiднесено законом до вiдання ад-
мiнiстративних або iнших органiв.
Таким чином, поняття сторiн у цивiльному процесi повяза-
не з поняттям субуктiв спору про право, пiдвiдомчого суду.
Деякi вченi, на вiдмiну вiд подiбного висновку, вважають, що
сторони - це субукти матерiальних правовiдносин, якi у пред-
метом судового розгляду в цивiльнiй справi.
Разом з тим особи, якi виступають як сторони, зовсiм не обо-
вязково повиннi бути учасниками матерiальних правовiдносин,
з .
Глава V
Через якi виник спiр про право. Нерiдко мають мiсце випадки, коли
суд, розглянувши справу, встановлюу, що позивачу не належить
право, на яке вiн претендуу, чи особа, яка притягнута як вiдповi-
дач, не завжди у зобовязаною особою в матерiальних правовiдно-
синах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152