При оцiнцi достовiрностi
висновку експерта суд мау перевiрити компетентнiсть експерта,
при оцiнцi письмових доказiв - єх справжнiсть тощо.
Пiсля встановлення достовiрностi доказiв суд визначау єх до-
статнiсть, тобто вирiшуу питання про те, чи у можливiсть на
пiдставi зiбраних по конкретнiй справi доказiв зробити певний
висновок про наявнiсть фактiв, якi належать до предмета дока-
зування, про права i обовязки сторiн.
Субуктами оцiнки судових доказiв у суд i особи, якi беруть
участь у справi. З урахуванням цього слiд визнати правильною
постановку питання про види оцiнки доказiв.
Залежно вiд субукта доказовоє дiяльностi оцiнка доказiв
може бути рекомендацiйною i владною.
Рекомендацiйною у оцiнка доказiв, що надауться особами, якi
беруть участь у справi. Рекомендацiйний характер оцiнки осiб, якi
беруть участь у справi, мiститься, наприклад, в єх клопотаннi про
витребування певних доказiв, у судових дебатах. Владною у оцiн-
ка доказiв, яка дауться судом. Владний характер такоє оцiнки вип-
ливау з єє обовязковостi.
Оцiнка доказiв судом може бути попередньою, остаточною
i контрольною. Попередню оцiнку доказiв здiйснюу суд (суддя)
до виходу до нарадчоє кiмнати. Остаточна оцiнка здiйснюуться
судом у нарадчiй кiмнатi i у пiдставою для винесення рiшення по
справi. Контрольну оцiнку доказiв здiйснюють вищестоящi суди
при перевiрцi законностi i обгрунтованостi судових рiшень.
Визначення судом достовiрностi i достатностi доказiв скла-
дау сутнiсть оцiнки доказiв у цивiльнiй справi. Однак для пра-
вильного розумiння механiзму оцiнки доказiв необхiдно керува-
тися передбаченими законом положеннями оцiнки доказiв. Цi
положення закрiпленi у вже згадуванiй ст. 62 ЦПК.
Див.: Треушников М. К. Доказательство й доказнвание в советском граж-
данском процессе. М., 1982. С. 71-73.
198 Глава XV
Перш за все судова оцiнка доказiв здiйснюуться за внутрiшнiм
переконанням суддiв. Внутрiшну переконання - це заснований на
доказах висновок суду про обставини справи. Положення про
оцiнку доказiв за внутрiшнiм переконанням випливау з принципу
здiйснення правосуддя тiльки судом, повноважень суду остаточ-
но вирiшувати питання про права й обовязки сторiн.
Далi, докази повиннi бути оцiненi судом всебiчно, в повно-
му обсязi i обуктивно. Положення про повноту оцiнки доказiв
означау, що суд повинен вивчити i використати докази в повно-
му обсязi, який у достатнiм для правильних висновкiв суду по сутi
справи. Положення про всебiчнiсть i обуктивнiсть розгляду в су-
довому засiданнi усiх обставин справи означау, що суд повинен
взяти до уваги усi докази, якi обгрунтовують як вимоги позива-
ча, так i заперечення вiдповiдача.
Нарештi, при оцiнцi доказiв суд повинен керуватися тим поло-
женням, що нiякi докази не мають для суду наперед встановленоє
сили. Це означау, що докази повиннi оцiнюватися за єх властивос-
тями, i жоден з доказiв не мау переваги над iншим. Вищестоящi суди
не мають права вирiшувати наперед питання про достовiрнiсть,
недостовiрнiсть або перевагу того чи iншого доказу.
6. Пояснення сторiн i третiх осiб
1. -iояснення сторiн i третiх осiб у одним iз засобiв дока-
зування.
Право сторiн i третiх осiб давати уснi та письмовi пояснення
в законодавствi конкретизууться стосовно окремих стадiй про-
цесу - в перiод пiдготовки справи до судового розгляду, в стадiє
судового розгляду, при провадженнi справи в касацiйнiй i на-
гляднiй iнстанцiях.
Доказове значення мають лише тi пояснення сторiн i третiх
осiб, в яких мiстяться вiдомостi про факти, що мають значення
для справи.
Поряд з поясненнями по сутi справи сторони i третi особи ма-
ють право представляти своє доводи i мiркування з усiх питань,
що виникають у ходi судового розгляду, брати участь у допитi
свiдкiв i експертiв, висловлювати свою думку з приводу змiсту i
достовiрностi письмових i речових доказiв тощо. Подiбнi пояс-
нення поряд з заявами сторiн розпорядчого характеру (визнай -
ня позову, вiдмова вiд позову тощо) не у доказом у справi;п !
_____Доказування та докази в цивiльному судочинствi____199
Таким чином, пояснення сторiн i третiх осiб мають не одна-
кове значення, а доказами в цивiльнiй справi можуть бути тiльки
тi пояснення, якi мiстять вiдомостi про факти, що належать до
предмета доказування. У поясненнях сторiн i третiх осiб видiля-
ють: 1) повiдомлення, вiдомостi про факти - тобто докази; 2) во-
левиявлення; 3) судження про юридичну квалiфiкацiю право-
вiдносин; 4) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна сто-
рона висвiтлюу фактичнi обставини у вигiдному для себе аспектi;
5) прояв емоцiй, настрою.
Пояснення сторiн i третiх осiб як засiб доказування в цивiль-
ному процесi мають iстотне значення. Визнаючи за сторонами i
третiми особами право давати пояснення, закон передбачау ска-
сування рiшення, якщо справу розглянуто у вiдсутностi будь-кого
з осiб, якi беруть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце
судового засiдання (ст. 314 ЦПК).
Вiдсутнiсть усних або письмових пояснень сторiн або третiх
осiб, якi не зявилися в судове засiдання, може призвести до по-
становлення судом необгрунтованого рiшення, оскiльки утруд-
нюуться зясування дiйсних взаумовiдносин сторiн. Тому навiть
у випадках неявки без поважних причин у судове засiдання осо-
би, яка бере участь у справi, питання про можливiсть розгляду
справи за єє вiдсутностi повинно вирiшуватися судом з урахуван-
ням необхiдностi єє пояснення для зясування взаумовiдносин
сторiн i достатностi доказiв.
Значення пояснень сторiн визначауться тим, що сторони е
учасниками спiрних правовiдносин i можуть дати повнi вiдомостi
щодо фактiв, якi мають значення для справи.
Така роль пояснень сторiн виявляуться вже в стадiє пiдготов-
ки цивiльних справ до судового розгляду. У цiй стадiє суддя опи-
туу позивача про обставини, якими вiн обгрунтовуу своє вимоги
i докази, що пiдтверджують викладенi позивачем у позовнiй за-
явi обставини, зясовуу можливi з боку вiдповiдача заперечення,
а в разi необхiдностi викликау вiдповiдача, вимагау у нього по-
яснення про обставини справи, зясовуу заперечення проти позо-
ву i докази, якими цi заперечення можуть бути пiдтвердженi. По
особливо складних справах суддя пропонуу вiдповiдачевi пода-
ти письмовi пояснення в справi (ст. 143 ЦПК).
Особливiстю пояснень сторiн як засобiв доказування у те, що
сторони юридичне заiнтересованi в результатах справи i дача
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 171.
200 Глава XV
пояснень - єх право, а не обовязок. Цю обставину необхiдне
враховувати при дослiдженнi пояснень сторiн.
Зазначена специфiчна риса пояснень сторiн особливо вияв-
ляуться в судовому розглядi. Суд визначау порядок допиту свiд-1
кiв, експертiв i дослiдження усiх iнших доказiв лише пiсля заслуг
ховування пояснень сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Таким чином, суд одержуу первiснi вiдомостi про факти, що пiдля-
гають установленню з цивiльноє справи, безпосередньо вiд сторiн,
у поясненнях яких, як правило, мiстяться не тiльки факти, але й тi
данi, якими вони можуть бути пiдтвердженi. Це дау можливiсть
суду обрати найбiльш доцiльний i швидкий шлях дослiдження i пе-
ревiрки всього доказового матерiалу, в ходi якого будуть пiдтвер- \
дженi або спростованi твердження сторiн, данi ними на початку
розгляду справи по сутi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
висновку експерта суд мау перевiрити компетентнiсть експерта,
при оцiнцi письмових доказiв - єх справжнiсть тощо.
Пiсля встановлення достовiрностi доказiв суд визначау єх до-
статнiсть, тобто вирiшуу питання про те, чи у можливiсть на
пiдставi зiбраних по конкретнiй справi доказiв зробити певний
висновок про наявнiсть фактiв, якi належать до предмета дока-
зування, про права i обовязки сторiн.
Субуктами оцiнки судових доказiв у суд i особи, якi беруть
участь у справi. З урахуванням цього слiд визнати правильною
постановку питання про види оцiнки доказiв.
Залежно вiд субукта доказовоє дiяльностi оцiнка доказiв
може бути рекомендацiйною i владною.
Рекомендацiйною у оцiнка доказiв, що надауться особами, якi
беруть участь у справi. Рекомендацiйний характер оцiнки осiб, якi
беруть участь у справi, мiститься, наприклад, в єх клопотаннi про
витребування певних доказiв, у судових дебатах. Владною у оцiн-
ка доказiв, яка дауться судом. Владний характер такоє оцiнки вип-
ливау з єє обовязковостi.
Оцiнка доказiв судом може бути попередньою, остаточною
i контрольною. Попередню оцiнку доказiв здiйснюу суд (суддя)
до виходу до нарадчоє кiмнати. Остаточна оцiнка здiйснюуться
судом у нарадчiй кiмнатi i у пiдставою для винесення рiшення по
справi. Контрольну оцiнку доказiв здiйснюють вищестоящi суди
при перевiрцi законностi i обгрунтованостi судових рiшень.
Визначення судом достовiрностi i достатностi доказiв скла-
дау сутнiсть оцiнки доказiв у цивiльнiй справi. Однак для пра-
вильного розумiння механiзму оцiнки доказiв необхiдно керува-
тися передбаченими законом положеннями оцiнки доказiв. Цi
положення закрiпленi у вже згадуванiй ст. 62 ЦПК.
Див.: Треушников М. К. Доказательство й доказнвание в советском граж-
данском процессе. М., 1982. С. 71-73.
198 Глава XV
Перш за все судова оцiнка доказiв здiйснюуться за внутрiшнiм
переконанням суддiв. Внутрiшну переконання - це заснований на
доказах висновок суду про обставини справи. Положення про
оцiнку доказiв за внутрiшнiм переконанням випливау з принципу
здiйснення правосуддя тiльки судом, повноважень суду остаточ-
но вирiшувати питання про права й обовязки сторiн.
Далi, докази повиннi бути оцiненi судом всебiчно, в повно-
му обсязi i обуктивно. Положення про повноту оцiнки доказiв
означау, що суд повинен вивчити i використати докази в повно-
му обсязi, який у достатнiм для правильних висновкiв суду по сутi
справи. Положення про всебiчнiсть i обуктивнiсть розгляду в су-
довому засiданнi усiх обставин справи означау, що суд повинен
взяти до уваги усi докази, якi обгрунтовують як вимоги позива-
ча, так i заперечення вiдповiдача.
Нарештi, при оцiнцi доказiв суд повинен керуватися тим поло-
женням, що нiякi докази не мають для суду наперед встановленоє
сили. Це означау, що докази повиннi оцiнюватися за єх властивос-
тями, i жоден з доказiв не мау переваги над iншим. Вищестоящi суди
не мають права вирiшувати наперед питання про достовiрнiсть,
недостовiрнiсть або перевагу того чи iншого доказу.
6. Пояснення сторiн i третiх осiб
1. -iояснення сторiн i третiх осiб у одним iз засобiв дока-
зування.
Право сторiн i третiх осiб давати уснi та письмовi пояснення
в законодавствi конкретизууться стосовно окремих стадiй про-
цесу - в перiод пiдготовки справи до судового розгляду, в стадiє
судового розгляду, при провадженнi справи в касацiйнiй i на-
гляднiй iнстанцiях.
Доказове значення мають лише тi пояснення сторiн i третiх
осiб, в яких мiстяться вiдомостi про факти, що мають значення
для справи.
Поряд з поясненнями по сутi справи сторони i третi особи ма-
ють право представляти своє доводи i мiркування з усiх питань,
що виникають у ходi судового розгляду, брати участь у допитi
свiдкiв i експертiв, висловлювати свою думку з приводу змiсту i
достовiрностi письмових i речових доказiв тощо. Подiбнi пояс-
нення поряд з заявами сторiн розпорядчого характеру (визнай -
ня позову, вiдмова вiд позову тощо) не у доказом у справi;п !
_____Доказування та докази в цивiльному судочинствi____199
Таким чином, пояснення сторiн i третiх осiб мають не одна-
кове значення, а доказами в цивiльнiй справi можуть бути тiльки
тi пояснення, якi мiстять вiдомостi про факти, що належать до
предмета доказування. У поясненнях сторiн i третiх осiб видiля-
ють: 1) повiдомлення, вiдомостi про факти - тобто докази; 2) во-
левиявлення; 3) судження про юридичну квалiфiкацiю право-
вiдносин; 4) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна сто-
рона висвiтлюу фактичнi обставини у вигiдному для себе аспектi;
5) прояв емоцiй, настрою.
Пояснення сторiн i третiх осiб як засiб доказування в цивiль-
ному процесi мають iстотне значення. Визнаючи за сторонами i
третiми особами право давати пояснення, закон передбачау ска-
сування рiшення, якщо справу розглянуто у вiдсутностi будь-кого
з осiб, якi беруть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце
судового засiдання (ст. 314 ЦПК).
Вiдсутнiсть усних або письмових пояснень сторiн або третiх
осiб, якi не зявилися в судове засiдання, може призвести до по-
становлення судом необгрунтованого рiшення, оскiльки утруд-
нюуться зясування дiйсних взаумовiдносин сторiн. Тому навiть
у випадках неявки без поважних причин у судове засiдання осо-
би, яка бере участь у справi, питання про можливiсть розгляду
справи за єє вiдсутностi повинно вирiшуватися судом з урахуван-
ням необхiдностi єє пояснення для зясування взаумовiдносин
сторiн i достатностi доказiв.
Значення пояснень сторiн визначауться тим, що сторони е
учасниками спiрних правовiдносин i можуть дати повнi вiдомостi
щодо фактiв, якi мають значення для справи.
Така роль пояснень сторiн виявляуться вже в стадiє пiдготов-
ки цивiльних справ до судового розгляду. У цiй стадiє суддя опи-
туу позивача про обставини, якими вiн обгрунтовуу своє вимоги
i докази, що пiдтверджують викладенi позивачем у позовнiй за-
явi обставини, зясовуу можливi з боку вiдповiдача заперечення,
а в разi необхiдностi викликау вiдповiдача, вимагау у нього по-
яснення про обставини справи, зясовуу заперечення проти позо-
ву i докази, якими цi заперечення можуть бути пiдтвердженi. По
особливо складних справах суддя пропонуу вiдповiдачевi пода-
ти письмовi пояснення в справi (ст. 143 ЦПК).
Особливiстю пояснень сторiн як засобiв доказування у те, що
сторони юридичне заiнтересованi в результатах справи i дача
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 171.
200 Глава XV
пояснень - єх право, а не обовязок. Цю обставину необхiдне
враховувати при дослiдженнi пояснень сторiн.
Зазначена специфiчна риса пояснень сторiн особливо вияв-
ляуться в судовому розглядi. Суд визначау порядок допиту свiд-1
кiв, експертiв i дослiдження усiх iнших доказiв лише пiсля заслуг
ховування пояснень сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Таким чином, суд одержуу первiснi вiдомостi про факти, що пiдля-
гають установленню з цивiльноє справи, безпосередньо вiд сторiн,
у поясненнях яких, як правило, мiстяться не тiльки факти, але й тi
данi, якими вони можуть бути пiдтвердженi. Це дау можливiсть
суду обрати найбiльш доцiльний i швидкий шлях дослiдження i пе-
ревiрки всього доказового матерiалу, в ходi якого будуть пiдтвер- \
дженi або спростованi твердження сторiн, данi ними на початку
розгляду справи по сутi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152