Проте та-
кий порядок не перешкоджау тому, щоб двi, Договiрнi держави
погодилися вирiшити безпосереднi зносини мiж єх вiдповiдними
владами дри пбедачi судових, доручень (ст,, 9),
Дипломатичний порядок зносин передбаченийуотаких, що
зберiгають силу для Украєни> двостороннiх догрвсфах про пра-
вову допомогу,iукладених СРСР з Грецькою Республiкою, iрак-
ською Республiкою, Народно-Демократичною Республiкою Йе-
меи, Республiкою Кiпр, Тунiською Республiкою, Фiнляндською
Республiкоюа.також в Конвенцiє мiж СРСР таiталiйською Рес-
публiкою. В;,Консульських конвенцiях також передбачена
можливiсть виконання судових доручень консулами. Наприклад,
в Консульськiй конвенцiє мiж Украєною i Соцiалiстичною Респуб-
лiкою Вутнам на, консула покладена функцiя передач судових
доручень до судiв акредитуючоє держави згiдно з чинними мiжна-
родними договорами абр, при вiдсутностi таких договорiв, у
будь-якому iншому порядку, що вiдповiдау законам i правилам
держави перебування (п. 10 ст. 36).
При безпосередньому порядку зносин суд однiує сторони
надсилау доручення центральному органу юстицiє своує краєни,
який, у свою чергу, передау його центральному органу юстицiє
iншоє краєни. Порядок виконання судових доручень встанов-
люуться в кожнiй краєнi єє внутрiшнiм законодавством та мiжна-
родними договорами. Бiльшiсть двостороннiх договорiв про
правову допомогу передбачають надання допомоги у цивiльних
справах судам через своє центральнi установи, якщо договорами
не встановлене iнше. До центральних установ, як правило, нале-
жать Мiнiстерства юстицiє. i тiльки за договорами, укладеними
мiж Украєною i Китайською Народною Республiкою, Украєною
та Монголiую, до центральних установ Сторони вiдносять не
тiльки Мiнiстерство юстицiє, але й Верховний Суд.
Дещо iнакше вирiшене питання про порядок зносин в Кон-
венцiє держав - членiв СНД. Згiдно iз ст. 5 цiує Конвенцiє в редакцiє
% й>Rня 1,997 р. компетентнi установи Договiрних Сторiн зно-
Глава XX VII
сяться одна з одною через своє центральнi, територiальнi та iншi
органи, якщо тiльки цiую Конвенцiую не встановлено iнший по-
рядок зносин. Договiрнi Сторони визначають перелiк своєх цен-
тральних, територiальних та iнших органiв, уповноважених на
здiйснення безпосереднiх зносин, про що повiдомляють депози-
таря. Таким чином, Конвенцiя передбачау i змiшаний порядок
зносин судiв рiзних держав.
Разом з тим, як виняток iз загального правила, деякi догово-
ри, якi закрiплюють порядок зносин через центральнi установи,
а також безпосереднiй порядок зносин, передбачають i мож-
ливiсть вручати та допитувати власних громадян через своє дип-
ломатичнi представництва або консульськi установи. Проте при
цьому не можуть застосовуватися заходи примусового характе-
ру, оскiльки дипломатичнi та консульськi представники не мають
нiяких судових функцiй.
При наданнi правовоє допомоги Договiрнi Сторони корис-
туються державною мовою своує краєни з доданням завiреного
перекладу всiх документiв державною мовою iншоє сторони або
росiйською чи англiйською.
Взаумне надання правовоє допомоги Договiрними державами
здiйснюуться за загальним правилом безоплатно. Так, у Договорi
мiж Украєною та Латвiйською Республiкою говориться, що До-
говiрнi Сторони самi несуть витрати, якi виникли при наданнi пра-
вовоє допомоги на єх територiє, за винятком витрат, повязаних з
проведенням експертиз. Установа юстицiє, до якоє звернене клопо- |
, тання, сповiщау установу, вiд якоє виходить клопотання, про суму
витрат. Якщо установа, вiд якоє виходить клопотання, стягне цi i
витрати з особи, зобовязаноє єх вiдшкодувати, то стягненi суми i
надходять на користь Договiрноє Сторони, яка єх стягнула (ст. 14).
Внутрiшну процесуальне законодавство, а також мiжнароднi
договори про правову допомогу передбачають пiдстави для вiдмо-
ви вiд надання правовоє допомоги. iз ст. 426 ЦПК випливау, що суди
Украєни не виконують переданi єм у встановленому порядку дору-
чення iноземних судiв у випадках, коли: 1) виконання доручення
суперечило б суверенiтетовi Украєни або загрожувало б безпецi
Украєни; 2) виконання доручення не належить до компетенцiє суду.
По сутi, такi ж пiдстави для вiдмови у наданнi правовоє до-
помоги мiстяться в договорах про правову допомогу. Так, згiдно
з Конвенцiую держав - членiв СНД в проханнi про надання
правовоє допомоги може бути вiдмовлено повнiстю або частко-
Мiжнародний цивiльний процес 489
во, якщо надання такоє допомоги може заподiяти шкоду сувере-
нiтету чи безпецi або суперечить законодавству запитуваноє До-
говiрноє Сторони. У випадку вiдмови у проханнi про надання
Правовоє допомоги запитуюча Договiрна Сторона негайно по-
вiдомляуться про причини вiдмови (ст. 19 Конвенцiє в редакцiє вiд
28 березня 1997 р.).
6. Визнання i виконання рiшень iноземних
судiв
с
/удове рiшення мау виконавчу силу лише в межах тiує
держави, суд якоє постановив це рiшення. Для виконання рiшен-
ня за межами цiує держави необхiдне особливе розпорядження,
яке мау назву <екзекватура> (вiд латинського ехеиаiи, що озна-
чау <нехай буде виконано>).
Порядок виконання в Украєнi рiшень iноземних судiв i арбi-
тражiв визначауться вiдповiдними мiжнародними договорами
Украєни. Рiшення iноземного суду або арбiтражного суду може
бути предявлено до примусового виконання протягом трьох
рокiв з моменту набрання рiшенням законноє сили (ст. 427 ЦПК).
Внутрiшну законодавство, як i мiжнароднi договори Украєни, не
мiстять визначення <визнання та виконання iноземних судових
рiшень>. В правовiй науцi пiд визнанням рiшення iноземного суду
розумiють поширення його дiй на територiє iншоє держави, з
дозволу останньоє, з тими правовими наслiдками, якi тягне за
собою рiшення суду держави визнання, що набрало законноє
сили. Виконання ж iноземного рiшення означау реалiзацiю його
шляхом застосування до боржника в передбаченому законом
порядку заходiв державного примусу у виконавчому провад-
женнi. Визнання iноземного судового рiшення у необхiдною пе-
редумовою його примусового виконання, яке можливо лише
внаслiдок вiдповiдного розпорядження компетентного суду тiує
держави, де випрошууться таке виконання.
iз змiсту ст. 427 ЦПК, а також з Указу Президiє Верховноє
Ради СРСР вiд 21 червня 1988 <Про визнання та виконання в
СРСР рiшень iноземних судiв та арбiтражiв>, (далi - Указ вiд
21 червня 1988 р.), який у чинним з питань, якi ще не врегульо-
ванi законодавством Украєни, випливау, що правовою пiдставою
пУДив.: Ведомости Верховного Совета СССР. 1988. № 26. Ст. 427.
494 Глава XXVII
5) засвiдчений переклад клопотання та зазначених вище до-
кументiв.
Таким чином, при вирiшеннi питання про прийняття клопотань
про визнання i виконання рiшення iноземного суду суд повинен ре-
тельно перевiряти вiдповiднiсть єх вимогам мiжнародних договорiв
i законодавству щодо форми, змiсту, мови, перелiку документiв, якi
мають додаватися, враховувати, що питання про виконання рiшень
може вирiшуватися лише в межах, визначених у клопотаннi, а саме
воно - подаватись лише особою, на користь якоє постановлено
рiшення, або належно уповноваженим єє представником.
Виникау питання, як повиннi дiяти суди Украєни в разi, якщо
виявлять, що у клопотаннi немау необхiдних реквiзитiв, або вони
не вiдповiдають фактичному стану на час надходження клопотан-
ня в суд, або до клопотання не додано деяких необхiдних доку-
ментiв чи оформлення i змiст останнiх не вiдповiдають встанов-
леним вимогам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152
кий порядок не перешкоджау тому, щоб двi, Договiрнi держави
погодилися вирiшити безпосереднi зносини мiж єх вiдповiдними
владами дри пбедачi судових, доручень (ст,, 9),
Дипломатичний порядок зносин передбаченийуотаких, що
зберiгають силу для Украєни> двостороннiх догрвсфах про пра-
вову допомогу,iукладених СРСР з Грецькою Республiкою, iрак-
ською Республiкою, Народно-Демократичною Республiкою Йе-
меи, Республiкою Кiпр, Тунiською Республiкою, Фiнляндською
Республiкоюа.також в Конвенцiє мiж СРСР таiталiйською Рес-
публiкою. В;,Консульських конвенцiях також передбачена
можливiсть виконання судових доручень консулами. Наприклад,
в Консульськiй конвенцiє мiж Украєною i Соцiалiстичною Респуб-
лiкою Вутнам на, консула покладена функцiя передач судових
доручень до судiв акредитуючоє держави згiдно з чинними мiжна-
родними договорами абр, при вiдсутностi таких договорiв, у
будь-якому iншому порядку, що вiдповiдау законам i правилам
держави перебування (п. 10 ст. 36).
При безпосередньому порядку зносин суд однiує сторони
надсилау доручення центральному органу юстицiє своує краєни,
який, у свою чергу, передау його центральному органу юстицiє
iншоє краєни. Порядок виконання судових доручень встанов-
люуться в кожнiй краєнi єє внутрiшнiм законодавством та мiжна-
родними договорами. Бiльшiсть двостороннiх договорiв про
правову допомогу передбачають надання допомоги у цивiльних
справах судам через своє центральнi установи, якщо договорами
не встановлене iнше. До центральних установ, як правило, нале-
жать Мiнiстерства юстицiє. i тiльки за договорами, укладеними
мiж Украєною i Китайською Народною Республiкою, Украєною
та Монголiую, до центральних установ Сторони вiдносять не
тiльки Мiнiстерство юстицiє, але й Верховний Суд.
Дещо iнакше вирiшене питання про порядок зносин в Кон-
венцiє держав - членiв СНД. Згiдно iз ст. 5 цiує Конвенцiє в редакцiє
% й>Rня 1,997 р. компетентнi установи Договiрних Сторiн зно-
Глава XX VII
сяться одна з одною через своє центральнi, територiальнi та iншi
органи, якщо тiльки цiую Конвенцiую не встановлено iнший по-
рядок зносин. Договiрнi Сторони визначають перелiк своєх цен-
тральних, територiальних та iнших органiв, уповноважених на
здiйснення безпосереднiх зносин, про що повiдомляють депози-
таря. Таким чином, Конвенцiя передбачау i змiшаний порядок
зносин судiв рiзних держав.
Разом з тим, як виняток iз загального правила, деякi догово-
ри, якi закрiплюють порядок зносин через центральнi установи,
а також безпосереднiй порядок зносин, передбачають i мож-
ливiсть вручати та допитувати власних громадян через своє дип-
ломатичнi представництва або консульськi установи. Проте при
цьому не можуть застосовуватися заходи примусового характе-
ру, оскiльки дипломатичнi та консульськi представники не мають
нiяких судових функцiй.
При наданнi правовоє допомоги Договiрнi Сторони корис-
туються державною мовою своує краєни з доданням завiреного
перекладу всiх документiв державною мовою iншоє сторони або
росiйською чи англiйською.
Взаумне надання правовоє допомоги Договiрними державами
здiйснюуться за загальним правилом безоплатно. Так, у Договорi
мiж Украєною та Латвiйською Республiкою говориться, що До-
говiрнi Сторони самi несуть витрати, якi виникли при наданнi пра-
вовоє допомоги на єх територiє, за винятком витрат, повязаних з
проведенням експертиз. Установа юстицiє, до якоє звернене клопо- |
, тання, сповiщау установу, вiд якоє виходить клопотання, про суму
витрат. Якщо установа, вiд якоє виходить клопотання, стягне цi i
витрати з особи, зобовязаноє єх вiдшкодувати, то стягненi суми i
надходять на користь Договiрноє Сторони, яка єх стягнула (ст. 14).
Внутрiшну процесуальне законодавство, а також мiжнароднi
договори про правову допомогу передбачають пiдстави для вiдмо-
ви вiд надання правовоє допомоги. iз ст. 426 ЦПК випливау, що суди
Украєни не виконують переданi єм у встановленому порядку дору-
чення iноземних судiв у випадках, коли: 1) виконання доручення
суперечило б суверенiтетовi Украєни або загрожувало б безпецi
Украєни; 2) виконання доручення не належить до компетенцiє суду.
По сутi, такi ж пiдстави для вiдмови у наданнi правовоє до-
помоги мiстяться в договорах про правову допомогу. Так, згiдно
з Конвенцiую держав - членiв СНД в проханнi про надання
правовоє допомоги може бути вiдмовлено повнiстю або частко-
Мiжнародний цивiльний процес 489
во, якщо надання такоє допомоги може заподiяти шкоду сувере-
нiтету чи безпецi або суперечить законодавству запитуваноє До-
говiрноє Сторони. У випадку вiдмови у проханнi про надання
Правовоє допомоги запитуюча Договiрна Сторона негайно по-
вiдомляуться про причини вiдмови (ст. 19 Конвенцiє в редакцiє вiд
28 березня 1997 р.).
6. Визнання i виконання рiшень iноземних
судiв
с
/удове рiшення мау виконавчу силу лише в межах тiує
держави, суд якоє постановив це рiшення. Для виконання рiшен-
ня за межами цiує держави необхiдне особливе розпорядження,
яке мау назву <екзекватура> (вiд латинського ехеиаiи, що озна-
чау <нехай буде виконано>).
Порядок виконання в Украєнi рiшень iноземних судiв i арбi-
тражiв визначауться вiдповiдними мiжнародними договорами
Украєни. Рiшення iноземного суду або арбiтражного суду може
бути предявлено до примусового виконання протягом трьох
рокiв з моменту набрання рiшенням законноє сили (ст. 427 ЦПК).
Внутрiшну законодавство, як i мiжнароднi договори Украєни, не
мiстять визначення <визнання та виконання iноземних судових
рiшень>. В правовiй науцi пiд визнанням рiшення iноземного суду
розумiють поширення його дiй на територiє iншоє держави, з
дозволу останньоє, з тими правовими наслiдками, якi тягне за
собою рiшення суду держави визнання, що набрало законноє
сили. Виконання ж iноземного рiшення означау реалiзацiю його
шляхом застосування до боржника в передбаченому законом
порядку заходiв державного примусу у виконавчому провад-
женнi. Визнання iноземного судового рiшення у необхiдною пе-
редумовою його примусового виконання, яке можливо лише
внаслiдок вiдповiдного розпорядження компетентного суду тiує
держави, де випрошууться таке виконання.
iз змiсту ст. 427 ЦПК, а також з Указу Президiє Верховноє
Ради СРСР вiд 21 червня 1988 <Про визнання та виконання в
СРСР рiшень iноземних судiв та арбiтражiв>, (далi - Указ вiд
21 червня 1988 р.), який у чинним з питань, якi ще не врегульо-
ванi законодавством Украєни, випливау, що правовою пiдставою
пУДив.: Ведомости Верховного Совета СССР. 1988. № 26. Ст. 427.
494 Глава XXVII
5) засвiдчений переклад клопотання та зазначених вище до-
кументiв.
Таким чином, при вирiшеннi питання про прийняття клопотань
про визнання i виконання рiшення iноземного суду суд повинен ре-
тельно перевiряти вiдповiднiсть єх вимогам мiжнародних договорiв
i законодавству щодо форми, змiсту, мови, перелiку документiв, якi
мають додаватися, враховувати, що питання про виконання рiшень
може вирiшуватися лише в межах, визначених у клопотаннi, а саме
воно - подаватись лише особою, на користь якоє постановлено
рiшення, або належно уповноваженим єє представником.
Виникау питання, як повиннi дiяти суди Украєни в разi, якщо
виявлять, що у клопотаннi немау необхiдних реквiзитiв, або вони
не вiдповiдають фактичному стану на час надходження клопотан-
ня в суд, або до клопотання не додано деяких необхiдних доку-
ментiв чи оформлення i змiст останнiх не вiдповiдають встанов-
леним вимогам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152