При сучаснiй органiзацiє працi робоча сила як носiй працi виступау основним елементом продуктивних сил суспiльства. Функцiя робочоє сили - праця як
' Трипартизм - погодження питань мiж трьома сторонами: державою, пiдприумцями i профспiлками.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
39
корисна, доцшьна дiяльнiсть - виражау ставлення працiвника до наслiдкiв своує працi.
При визначеннi основних принципiв слiд виходити з того, якi основнi положення правопорядку в галузi трудових вiдносин iснують у суспiльствi. Такi положення мiстяться перш за все в Основному Законi держави, тобто в Конституцiє. В своєй бiльшостi вони сформульованi в досить загальному виглядi i широкому планi.
Принципи права можуть бути закрiпленi в правовiй нормi двома шляхами: безпосередньо або побiчно.
Безпосередну закрiплення мау мiсце у тих випадках, коли формулювання норми закрiплюу певний правовий принцип. Прикладом цього може бути ст. 4 Закону Украєни <Про зайнятiсть населення>, в якiй держава гарантуу працездатному населенню у працездатному вiцi добровiльнiсть працi, вибiр або змiну професiє та виду дiяльностi, що не заборонена законом. Такi правовi норми можна назвати нормами-принципами, якi в}дрii|дн^ЮТМЯ вiд iнших норм широтою i важливiстю сформу-|НМЩщх В НИХ положень. Вони визначають змiст iнших норм, ПртЯ' НИХ правовою основою. Але це - зовнiшня ознака, за ЯКОЮ не завжди можна вiдшукати норму-принцип. Визначальною у внутрiшня ознака - змiст норми, єє основостворюючий, керiвний характер.
Другу групу складають принципи, що прямо не закрiпленi в Правових нормах, але можуть бути виведенi з них. Цi принципи мiстяться в законодавствi нiби у прихованому виглядi.
Але було б неправильним вважати, що принципи остаточно реалiзуються тiльки в системi правових норм. Оскiльки принципи мають регулюючий характер, вони, будучи вiдображеними в правi, набувають загальноправового значення. Тому громадяни досить часто в своєй поведiнцi керуються принципами права, навiть не знаючи точного змiсту правових норм.
Особливого значення принципи права набувають при реалiзацiє норм права, в першу чергу тодi, коли вiдсутня конкретна правова норма i у потреба застосувати аналогiю закону i навiть аналогiю права.
Щодо правового регулювання трудових вiдносин, то правовi iдеє та тенденцiє лише тодi можуть вважатись принципами трудового права, коли цi iдеє та тенденцiє спрямованi на регу-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
40
лювання трудових вiдносин; коли вони вiдображають принципи полiтики держави в сферi регулювання поведiнки учасникiв суспiльних трудових вiдносин; коли iдея чи тенденцiя проявляуться таким чином, що може бути закрiплена як конкретне положення в законодавствi про працю.
Основнi принципи забезпечують цiлеспрямовану дiю всiує системи права. Вони не можуть iснувати iзольовано вiд норм, бо саме принципи вiдображають зв'язуючу сутнiсть окремих норм, об'уднуючи єх в iнститути, галузь права.
Основнi принципи розвиваються i диференцюються в правових нормах. Але жодна з цих норм, незалежно вiд галузi права, не може суперечити Конституцiє Украєни.
2. Основнi права i свободи громадян, закрiпленi в Конституцiє Украєни, що визначають принципи правового регулювання трудових вiдносин
Конституцiя Украєни у найважливiшим правовим актом держави, основним єє правовим документом, який виступау стабiлiзуючим чинником, серцевиною правових положень, навколо яких розвиваються законодавчi норми, що вiдносяться до рiзних галузей права. Кожне з окремих положень Конституцiє, кожна єє норма може стати тiую ланкою, з якоє починауться створення конкретних норм регулювання суспiльних вiдносин або навiть правових iнститутiв.
Об'уктом конституцiйних вiдносин у влада, суверенiтет держави, народу, права i свободи громадянина. Конституцiйнi вiдносини мають полiтичний характер, вирiшують питання влади. Правовi положення, що вмiщенi в Конституцiє, мають вищу юридичну силу.
Особливим предметом регулювання Конституцiє Украєни у закрiплення прiоритету прав i свобод людини, якi визнаються вищою соцiальною цiннiстю. Цi права i свободи визначають правове становище особи i основи правопорядку. В системi загальнолюдських цiнностей визначальне мiсце належить праву на працю, на якому базууться економiчне i соцiальне становище як суспiльства в цiлому, так i кожного його члена.
Право на працю визнауться за кожною людиною, що означау можливiсть заробляти собi на життя працею, яку людина сама для себе обирау чи на яку погоджууться. Держава створюу умови для зайнятостi працездатного населення, рiвнi можли-
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
41
востi для громадян у виборi професiє i роду трудовоє дiяльностi, здiйснюу програми професiйно-технiчного навчання i пiдготовки, перепрофiлювання працiвникiв вiдповiдно до єх iнтересiв i потреб суспiльства.
Праця повинна належним чином оплачуватися вiдповiдно до єє кiлькостi i якостi. Прибуток може бути одержаний i за допомогою iнших видiв дiяльностi, що не забороненi законом. Це може бути пiдприумницька дiяльнiсть або об'уднання з iншими особами для досягнення своує мети.
Оплата за працю мау бути справедливою i забезпечувати гiднi умови життя працiвнику i його сiм'є. Винагорода визначауться трудовим договором, виходячи з тривалостi робочого часу не бiльше встановленоє законом норми 40 годин на тиждень, мау забезпечувати прожитковий рiвень i не може бути нижчою встановленого державою мiнiмального розмiру.
При цьому кожному громадяниновi, що мау виборче право, належить рiвне право доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах мiсцевого i регiонального самоврядування.
Забороняуться використання примусовоє працi, за винятком роботи, що визначена для певних осiб вироком суду або при уведеннi вiдповiдно до закону надзвичайного або воунного стану.
У випадках незайнятостi з незалежних вiд особи причин єй гарантууться право на матерiальне забезпечення у вiдповiдностi iз законом.
Усiм, хто працюу за наймом, гарантуються встановленi законом мiнiмальна тривалiсть щодобового вiльного часу, щотижневi вихiднi днi, святковi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, скорочений робочий день для певних професiй i робiт, для неповнолiтнiх, осiб з обмеженою працездатнiстю, а також для жiнок (одного з батькiв), якi мають малолiтнiх дiтей.
Кожний громадянин, який працюу, мау право на умови Йрацi, що вiдповiдають вимогам безпеки та гiгiуни працi i не у шкiдливими для здоров'я. Умови працi, визначенi чинним законодавством, можуть доповнюватись колективними й iндивiдуальними трудовими договорами, що укладаються шляхом вiльних переговорiв.
Охорона здоров'я забезпечууться створенням належних умов життя i працi, системою соцiально-економiчних, медико-санi-тарних i оздоровчо-профiлактичних заходiв, розширенням ме-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
режi комунальних (мунiципальних) i приватних медичних установ i пiдприумств, розвитком медичноє промисловостi i науки, досконалою пiдготовкою висококвалiфiкованих спецiалiстiв у галузi охорони здоров'я i державним контролем за єх фаховим рiвнем. Держава створюу умови для високоефективного i доступного для всiх медичного обслуговування, поуднання безплатних i платних форм медичноє допомоги.
Кожний мау право на вiдшкодування державою матерiальноє i моральноє шкоди, спричиненоє його здоров'ю чи майну екологiчними правопорушеннями, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних з усуненням шкiдливого впливу цих правопорушень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
' Трипартизм - погодження питань мiж трьома сторонами: державою, пiдприумцями i профспiлками.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
39
корисна, доцшьна дiяльнiсть - виражау ставлення працiвника до наслiдкiв своує працi.
При визначеннi основних принципiв слiд виходити з того, якi основнi положення правопорядку в галузi трудових вiдносин iснують у суспiльствi. Такi положення мiстяться перш за все в Основному Законi держави, тобто в Конституцiє. В своєй бiльшостi вони сформульованi в досить загальному виглядi i широкому планi.
Принципи права можуть бути закрiпленi в правовiй нормi двома шляхами: безпосередньо або побiчно.
Безпосередну закрiплення мау мiсце у тих випадках, коли формулювання норми закрiплюу певний правовий принцип. Прикладом цього може бути ст. 4 Закону Украєни <Про зайнятiсть населення>, в якiй держава гарантуу працездатному населенню у працездатному вiцi добровiльнiсть працi, вибiр або змiну професiє та виду дiяльностi, що не заборонена законом. Такi правовi норми можна назвати нормами-принципами, якi в}дрii|дн^ЮТМЯ вiд iнших норм широтою i важливiстю сформу-|НМЩщх В НИХ положень. Вони визначають змiст iнших норм, ПртЯ' НИХ правовою основою. Але це - зовнiшня ознака, за ЯКОЮ не завжди можна вiдшукати норму-принцип. Визначальною у внутрiшня ознака - змiст норми, єє основостворюючий, керiвний характер.
Другу групу складають принципи, що прямо не закрiпленi в Правових нормах, але можуть бути виведенi з них. Цi принципи мiстяться в законодавствi нiби у прихованому виглядi.
Але було б неправильним вважати, що принципи остаточно реалiзуються тiльки в системi правових норм. Оскiльки принципи мають регулюючий характер, вони, будучи вiдображеними в правi, набувають загальноправового значення. Тому громадяни досить часто в своєй поведiнцi керуються принципами права, навiть не знаючи точного змiсту правових норм.
Особливого значення принципи права набувають при реалiзацiє норм права, в першу чергу тодi, коли вiдсутня конкретна правова норма i у потреба застосувати аналогiю закону i навiть аналогiю права.
Щодо правового регулювання трудових вiдносин, то правовi iдеє та тенденцiє лише тодi можуть вважатись принципами трудового права, коли цi iдеє та тенденцiє спрямованi на регу-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
40
лювання трудових вiдносин; коли вони вiдображають принципи полiтики держави в сферi регулювання поведiнки учасникiв суспiльних трудових вiдносин; коли iдея чи тенденцiя проявляуться таким чином, що може бути закрiплена як конкретне положення в законодавствi про працю.
Основнi принципи забезпечують цiлеспрямовану дiю всiує системи права. Вони не можуть iснувати iзольовано вiд норм, бо саме принципи вiдображають зв'язуючу сутнiсть окремих норм, об'уднуючи єх в iнститути, галузь права.
Основнi принципи розвиваються i диференцюються в правових нормах. Але жодна з цих норм, незалежно вiд галузi права, не може суперечити Конституцiє Украєни.
2. Основнi права i свободи громадян, закрiпленi в Конституцiє Украєни, що визначають принципи правового регулювання трудових вiдносин
Конституцiя Украєни у найважливiшим правовим актом держави, основним єє правовим документом, який виступау стабiлiзуючим чинником, серцевиною правових положень, навколо яких розвиваються законодавчi норми, що вiдносяться до рiзних галузей права. Кожне з окремих положень Конституцiє, кожна єє норма може стати тiую ланкою, з якоє починауться створення конкретних норм регулювання суспiльних вiдносин або навiть правових iнститутiв.
Об'уктом конституцiйних вiдносин у влада, суверенiтет держави, народу, права i свободи громадянина. Конституцiйнi вiдносини мають полiтичний характер, вирiшують питання влади. Правовi положення, що вмiщенi в Конституцiє, мають вищу юридичну силу.
Особливим предметом регулювання Конституцiє Украєни у закрiплення прiоритету прав i свобод людини, якi визнаються вищою соцiальною цiннiстю. Цi права i свободи визначають правове становище особи i основи правопорядку. В системi загальнолюдських цiнностей визначальне мiсце належить праву на працю, на якому базууться економiчне i соцiальне становище як суспiльства в цiлому, так i кожного його члена.
Право на працю визнауться за кожною людиною, що означау можливiсть заробляти собi на життя працею, яку людина сама для себе обирау чи на яку погоджууться. Держава створюу умови для зайнятостi працездатного населення, рiвнi можли-
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
41
востi для громадян у виборi професiє i роду трудовоє дiяльностi, здiйснюу програми професiйно-технiчного навчання i пiдготовки, перепрофiлювання працiвникiв вiдповiдно до єх iнтересiв i потреб суспiльства.
Праця повинна належним чином оплачуватися вiдповiдно до єє кiлькостi i якостi. Прибуток може бути одержаний i за допомогою iнших видiв дiяльностi, що не забороненi законом. Це може бути пiдприумницька дiяльнiсть або об'уднання з iншими особами для досягнення своує мети.
Оплата за працю мау бути справедливою i забезпечувати гiднi умови життя працiвнику i його сiм'є. Винагорода визначауться трудовим договором, виходячи з тривалостi робочого часу не бiльше встановленоє законом норми 40 годин на тиждень, мау забезпечувати прожитковий рiвень i не може бути нижчою встановленого державою мiнiмального розмiру.
При цьому кожному громадяниновi, що мау виборче право, належить рiвне право доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах мiсцевого i регiонального самоврядування.
Забороняуться використання примусовоє працi, за винятком роботи, що визначена для певних осiб вироком суду або при уведеннi вiдповiдно до закону надзвичайного або воунного стану.
У випадках незайнятостi з незалежних вiд особи причин єй гарантууться право на матерiальне забезпечення у вiдповiдностi iз законом.
Усiм, хто працюу за наймом, гарантуються встановленi законом мiнiмальна тривалiсть щодобового вiльного часу, щотижневi вихiднi днi, святковi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, скорочений робочий день для певних професiй i робiт, для неповнолiтнiх, осiб з обмеженою працездатнiстю, а також для жiнок (одного з батькiв), якi мають малолiтнiх дiтей.
Кожний громадянин, який працюу, мау право на умови Йрацi, що вiдповiдають вимогам безпеки та гiгiуни працi i не у шкiдливими для здоров'я. Умови працi, визначенi чинним законодавством, можуть доповнюватись колективними й iндивiдуальними трудовими договорами, що укладаються шляхом вiльних переговорiв.
Охорона здоров'я забезпечууться створенням належних умов життя i працi, системою соцiально-економiчних, медико-санi-тарних i оздоровчо-профiлактичних заходiв, розширенням ме-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
режi комунальних (мунiципальних) i приватних медичних установ i пiдприумств, розвитком медичноє промисловостi i науки, досконалою пiдготовкою висококвалiфiкованих спецiалiстiв у галузi охорони здоров'я i державним контролем за єх фаховим рiвнем. Держава створюу умови для високоефективного i доступного для всiх медичного обслуговування, поуднання безплатних i платних форм медичноє допомоги.
Кожний мау право на вiдшкодування державою матерiальноє i моральноє шкоди, спричиненоє його здоров'ю чи майну екологiчними правопорушеннями, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних з усуненням шкiдливого впливу цих правопорушень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144