Держава приймау законодавчi акти, при застосуваннi яких виникау право. Стосовно до держави право виступау як форма
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
суспiльноє свiдомостi, яка обумовлюу мiру поведiнки людей мiрою усвiдомлення своєх прав та обов'язкiв, соцiальноє вiдповiдальностi. Прийняте державою законодавство - це лише частина об'уктивного права. <Право> як поняття включау в себе також суб'уктивнi права, <соцiальнi права>.
Право iснуу не тiльки на рiвнi загального, а й на рiвнi правовiдносин, юридичного статусу суб'укта, його прав та обов'язкiв. Норми, якщо вони вiдповiдають суспiльним вiдносинам i дiють, не можуть залишитися незмiнними в приписах закону i кодексiв. Вони втiлюються в правовiдносини, якi становлять собою певну систему вчинкiв, в нормативну правову регуляцiю, в правопорядок. Упорядкування фактичних вiдносин поряд з вищими органами державноє влади i управлiння здiйснюу також Верховний Суд Украєни, роз'яснюючи судам змiст правових норм i порядок єх застосування.
Пленум Верховного Суду Украєни може виступати у двох формах. Вiн як судовий орган може розглядати конкретнi справи. Постанова Пленуму Верховного Суду по такiй справi фактично у завершенням розгляду даноє справи i процесуальним актом. Тому винесення такого акта повинно здiйснюватись в рамках встановленого процесуального регламенту.
Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни, якими даються керiвнi роз'яснення, мають зовсiм iншу правову природу. Вони не пов'язанi з розглядом конкретних справ, а мiстять аналiз судовоє практики, вiдзначають конкретнi єє помилки i недолiки, орiунтують суди на єх усунення i таким шляхом сприяють удосконаленню судовоє дiяльностi.
Пiддаючи тлумаченню правовi норми, суд зобов'язаний побудувати своє роз'яснення на принципах як правовоє норми, так i принципах даноє галузi права в цiлому. При цьому проведене судом тлумачення i роз'яснення з приводу застосування норми не повинно обмежувати чи iншим способом зменшувати обсяг прав, що визначенi законом.
Прикладом такого широкого тлумачення може бути постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 1 листопада 1996 р. № 9 <Про застосування Конституцiє Украєни при здiйсненнi правосуддя>. В нiй наголошено, що Конституцiя мау найвищу юридичну силу, а єє норми у нормами прямоє дiє. Це зобов'язуу суди при розглядi конкретних справ оцiнювати змiст будь-якого закону чи iншого нормативно-правового акта з точки зору
Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни
його вiдповiдностi Конституцiє i в усiх необхiдних випадках застосовувати Конституцiю як акт прямоє дiє.
Роз'яснено, що суд не може, застосовуючи Конституцiю як акт прямоє дiє, визнати неконституцiйними закони чи правовi акти, якi вiдповiдно до ст. 150 Конституцiє Украєни вiднесенi ,до повноважень .Конституцiйного Суду Украєни. Разом з тим суд на пiдставi ст. 144 Конституцiє може визнати такими, що не ,вiдповiдають Конституцiє чи законам Украєни, рiшення органiв мiсцевого самоврядування, а на пiдставi ст. 124 Конституцiє - акти органiв державноє виконавчоє влади, мiнiстерств, вiдомств, .мiсцевих державних адмiнiстрацiй тощо. Звернення до Конституцiйного Суду Украєни у такому разi не вимагауться.
Тлумачення закону, що здiйснюуться Пленумом Верховно-.10 Суду Украєни, адресовано не тiльки судовим органам. Влас-iiики пiдприумств, установ, органiзацiй i уповноваженi ними ^ iргани, професiйнi спiлки, робiтники i службовцi при вирiшеннi iрних питань, що випливають iз трудових вiдносин, також ушенi звертатись до цих роз'яснень, з тим щоб усвiдомити, з точки зору Верховного Суду Украєни буде розцiнено єх дiє 'судом, що розглядау конкретну трудову справу. Вирiшуючи, Наприклад, питання про розiрвання трудового договору з працiвником за систематичне порушення ним трудовоє дисциплiни, власник або уповноважений ним орган, профспiлковий iбОмiтет змушенi звернутися до п. 23 постанови Пленуму Вер-
Ховного Суду Украєни вiд 6 листопада 1992 року № 9 <Про
Практику розгляду судами трудових спорiв>, у якому роз'ясне-''Уйє, що за цiую пiдставою працiвник може бути звiльнений лише
за проступок на роботi, вчинений пiсля застосування до працiв-
ВИка дисциплiнарного або громадського стягнення, за невиконання без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього
 Трудовим договором чи правилами внутрiшнього трудового розпорядку. В таких випадках враховуються тi заходи дисциплi-мварного стягнення, якi встановленi чинним законодавством i
не втратили законноє сили за давнiстю або не знятi достроково
(ст. 151 КЗпП), i тi громадськi стягнення, якi застосованi до .(Працiвника за порушення трудовоє дисциплiни у вiдповiдностi :.до положення або статуту, що визначау дiяльнiсть громадськоє ^Органiзацiє, i з дня накладення яких до видання наказу про
звiльнення минуло не бiльше одного року. . .. Неврахування власником або уповноваженим ним органом ,.. Цього роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни безумовно
82
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
викличе визнання звiльнення незаконним i поновлення працiвника на роботi.
Суди забезпечують проведення в життя правових норм, здiйснюють пiднормативне регулювання суспiльних вiдносин, забезпечують досягнення мети правового регулювання. Результати судовоє правозастосовноє дiяльностi не завжди повнiстю вiдповiдають нормам права, єх iдеальнiй моделi. Тому в рiшеннях судових органiв по розгляду конкретних справ мiститься додаткова iнформацiя про суспiльнi вiдносини та змiст норм права.
Судовий орган будь-якого рiвня при розглядi трудових спорiв здiйснюу правосуддя. Наслiдки дiяльностi суду об'уктивiзують-ся в його постановах, починаючи з рiшення районного суду i закiнчуючи керiвними роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду Украєни. Однак змiстом судовоє практики, що лягау в основу керiвних роз'яснень Пленуму Верховного Суду Украєни, у не сукупнiсть актiв застосування права, а сконцентрованi в них мiркування про фактичнi обставини, норми права та єх елементи. Тобто використовууться думка, iдея судових органiв щодо застосування закону.
При розглядi конкретних справ суд здiйснюу iндивiдуалiзацiю, тобто пiдводить одиничне пiд загальне, наслiдки якоє об'-уктивiзуються в рiшеннi суду. На вiдмiну вiд загальних право-застосовних положень висновки суду адресованi конкретним особам i по конкретнiй справi, єх обов'язковiсть обмежена рамками даного випадку, що визначау єх мiсце i роль в процесi правового регулювання.
Усi цi iндивiдуальнi правозастосовнi положення у <крупинками> досвiду i створюють один з елементiв змiсту судовоє практики. З багатьох <крупинок> формууться практика застосування певних норм права до конкретних фактичних обставин.
Керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни носять загальний характер, розрахованi на багаторазове застосування, що характерно саме для джерел права. Але цi роз'яснення не пiдмiняють закон, не змiнюють його сутi, а носять допомiжний характер. Видання таких роз'яснень не надiляу вищий судовий орган краєни правотворчими функцiями i не пiдмiняу правотворчi органи.
Районний чи iнший суд, що безпосередньо розглядау трудовий спiр, мау достатнi владнi повноваження, щоб забезпечи-
Роздiл III. Джерела трудового права Украєни
ти виконання роз'яснень Пленуму Верховного Суду Украєни всiма учасниками процесу. Якби таких повноважень судовi органи не мали, то вони не могли б виконати завдання, що стоять перед правосуддям, i забезпечити точне i неухильне дотримання законiв усiма пiдприумствами, установами, органiзацiями, службовими особами i громадянами Украєни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144