З рекомендацiй особливо необхiдно вiдзначити Рекомендацiю 1944 р. № 71 про урегулювання питань зайнятостi в перiод переходу
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
185
вiд вiйни до миру, якою була запропонована досить докладна програма заходiв щодо забезпечення роботою великих мас людей, котрi повиннi були влитися на ринок працi в зв'язку iз закiнченням вiйни. У разi запровадження державою цiує програми вона могла б певною мiрою полегшити проблему працевлаштування у пiслявоунний час.
Тридцять першою сесiую Мiжнародноє конференцiє працi 17 червня - 10 липня 1948 р. в Сан-Франциско була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служби зайнятостi, яка була доповнена Рекомендацiую № 83 пiд такою ж назвою.
Було прийнято також ряд рекомендацiй: № 87 - про професiйну орiунтацiю (1949 р.); № 88 - про професiйне навчання дорослих, включаючи iнвалiдiв (1950 р.); № 99 - про пере-iiю iнвалiдiв (1955 р.).
iВСЬМОю сесiую Мiжнародноє конференцiє працi в ii'Прийнята Конвенцiя № 122 про полiтику в областi i. В ст. 1 цiує Конвенцiє зазначалося, що з метою <лiквiдацiє безробiття i неповноє зайнятостi кожний Член Органiзацiє проголошуу i здiйснюу як основну мету активну полiтику, що спрямована на сприяння повнiй, продуктивнiй i вiльно обранiй зайнятостi>. Ця полiтика мау за мету забезпечити, щоб! а) була робота для всiх, хто готовий приступити до роботи i шукау роботу; б) така робота була б можливо найбiльш продуктивною; в) iснувала б свобода вибору зайнятостi i найширшi можливостi для кожного трудящого одержати пiдготовку i використати своє здiбностi для роботи, до якоє вiн здатний, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, релiгiє, полiтичних поглядiв, iноземного походження або соцiального становища.
Статтею 2 Конвенцiє проголошено, що кожний Член Органiзацiє визначау i щорiчно переглядау в рамках координованоє економiчноє i соцiальноє полiтики заходи, яких необхiдно вжити для досягнення мети, що вказана в ст. 1, а також здiйснити необхiднi кроки до застосування цих заходiв, включаючи, коли це доцiльно, розробку спецiальних програм.
Статтею 3 передбачалось, що при застосуваннi Конвенцiє представники пiдприумцiв i трудящих залучаються до консультацiй в галузi полiтики зайнятостi, з тим щоб повнiстю врахувати єх досвiд i думки та заручитися єх пiдтримкою, спiвробiтництвом у формуваннi та реалiзацiє такоє полiтики.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Конвенцiя № 122 доповнюуться Рекомендацiую № 122 з цiую ж назвою, яка пропонуу досить докладний перелiк загальних i спецiальних заходiв щодо здiйснення полiтики зайнятостi, зокрема по стимулюванню безперервного економiчного зростання, усунення сезонних коливань зайнятостi тощо.
Конвенцiя № 122 ратифiкована Президiую Верховноє Ради УРСР 29 травня 1968 р.
Конвенцiя 1958 р. № 111 про дискримiнацiю в галузi працi i зайнятостi мiстить достатньо гнучкi i загальнi положення, що стосуються дискримiнацiє в галузi працi i занять, якi б грунтувалися на вiдмiнностях раси, кольору шкiри, статi, релiгiє, полiтичних поглядiв, соцiального походження i нацiональноє належностi.
В Конвенцiє № 111 передбачауться, що краєни, якi єє ратифiкували, а Украєна ратифiкувала цю Конвенцiю ЗО червня 1961 р., проводять полiтику лiквiдацiє дискримiнацiє вiдповiдно до умов i практики краєни, скасовують або змiнюють будь-якi законодавчi або адмiнiстративнi положення, що не вiдповiдають цiй полiтицi, i вживають позитивних заходiв, якi можуть сприяти в загальнiй практицi рiвностi можливостей i звернень.
У 1984 р. МОП прийняла Рекомендацiю про полiтику в галузi зайнятостi. Але, враховуючи розмах безробiття i неповноє зайнятостi, що зачепили рiзнi краєни незалежно вiд етапу єх економiчного розвитку, зокрема проблеми молодi, значна частина якоє перебувау у пошуках першоє роботи, сiмдесят п'ята сесiя Мiжнародноє конференцiє працi у 1988 р. прийняла Конвенцiю № 168 про сприяння зайнятостi i захист вiд безробiття.
Стаття 2 цiує Конвенцiє передбачау, що кожна держава - член МОП вживау вiдповiдних заходiв до координацiє своує системи захисту вiд безробiття i своує полiтики в сферi зайнятостi. Для цього вона намагауться забезпечити, щоб єє система захисту вiд безробiття, зокрема методи надання допомоги по безробiттю, сприяли створенню повноє, продуктивноє i вiльно обраноє зайнятостi i мали б такий характер, що пiдприумцi були б зацiкавленими пропонувати трудящим продуктивну зайнятiсть, а трудящi - шукати таку зайнятiсть.
Конвенцiую повне безробiття визначено як втрата заробiтку з причин неможливостi одержати пiдходящу роботу особою, яка здатна працювати, готова працювати i дiйсно шукау роботу.
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
При встановленнi, яка робота у пiдходящою, необхiдно, щоб враховувалися вiк безробiтного, трудовий стаж за попередньою спецiальнiстю, який досвiд вiн мау, тривалiсть перiоду безробiття, становище на ринку працi, наслiдки вказаноє роботи для його особистого i сiмейного стану, а також та обставина, що робоче мiсце може бути незайнятим внаслiдок зупинки виробництва у зв'язку з тим, що проводиться трудовий спiр.
Конвенцiую передбаченi також юридичнi, адмiнiстративнi та фiнансовi гарантiє, що повиннi увести держави для осiб, якi потребують захисту.
З метою змiцнення процедур контролю Адмiнiстративна Рада МОП неодноразово приймала рiшення запропонувати урядам краєн, що не ратифiкували цiує Конвенцiє, представляти один раз в чотири роки доповiдi по єє дотриманню вiдповiдно до ст. 19 Статуту МОП. Адмiнiстративна Рада вiдзначила, що такi iдоповiдi необхiдно вимагати незалежно вiд доповiдей, що подаються з iнших актiв, i що уряди повиннi вiдповiдати на обмежену кiлькiсть питань, якi стосуються в основному труднощiв з ратифiкацiую Конвенцiє, якi заходи вживаються для подолання цих труднощiв та якi перспективи ратифiкацiє Конвенцiє iснують.
Одним з мiжнародних нормативних актiв, в якому придiляуться увага питанням зайнятостi i боротьбi з безробiттям, у Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права 1966 р. В ст. 6 цього пакту вказууться, що держави, якi беруть участь у ньому, <визнають право на працю, яке включау право кожноє людини на одержання можливостi заробляти собi на життя працею, яку вона вiльно обирау або на яку вона вiльно погоджууться, i зроблять необхiднi кроки для забезпечення цього
права>.
В пiслявоунний перiод дальший розвиток одержала нор-мотворча дiяльнiсть в галузi професiйного навчання. Тут також проявляуться тенденцiя покладення вiдповiдальностi на держави i включення цього питання до сфери загальноє соцiальноє полiтики. Так, Рекомендацiя 1962 р. № 117 про професiйне навчання передбачау створення нацiональних систем професiйного навчання, регламентуу єх планування i управлiння, встановлюу заходи щодо професiйноє орiунтацiє та вiдбору, допро-фесiйноє пiдготовки, органiзацiє самого навчання тощо, тобто фактично пропонуу детальний план державних заходiв щодо органiзацiє професiйного навчання.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
В 1962 р. ЮНЕСКО прийняла рекомендацiю по професiйному i технiчному навчанню, пов'язуючи цi питання з потребами науково-технiчного прогресу. Запропонована докладна схема планування, управлiння i органiзацiє професiйно-технiчноє освiти. Незважаючи на те, що цi норми у досить прогресивними, вони прийнятi лише у формi рекомендацiє, що значно знижуу єх цiннiсть.
У лютому 1968 р. Конференцiя по професiйнiй освiтi i технiчним удосконаленням, скликана Всесвiтньою федерацiую профспiлок, прийняла Хартiю про професiйне навчання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
185
вiд вiйни до миру, якою була запропонована досить докладна програма заходiв щодо забезпечення роботою великих мас людей, котрi повиннi були влитися на ринок працi в зв'язку iз закiнченням вiйни. У разi запровадження державою цiує програми вона могла б певною мiрою полегшити проблему працевлаштування у пiслявоунний час.
Тридцять першою сесiую Мiжнародноє конференцiє працi 17 червня - 10 липня 1948 р. в Сан-Франциско була прийнята Конвенцiя № 88 про органiзацiю служби зайнятостi, яка була доповнена Рекомендацiую № 83 пiд такою ж назвою.
Було прийнято також ряд рекомендацiй: № 87 - про професiйну орiунтацiю (1949 р.); № 88 - про професiйне навчання дорослих, включаючи iнвалiдiв (1950 р.); № 99 - про пере-iiю iнвалiдiв (1955 р.).
iВСЬМОю сесiую Мiжнародноє конференцiє працi в ii'Прийнята Конвенцiя № 122 про полiтику в областi i. В ст. 1 цiує Конвенцiє зазначалося, що з метою <лiквiдацiє безробiття i неповноє зайнятостi кожний Член Органiзацiє проголошуу i здiйснюу як основну мету активну полiтику, що спрямована на сприяння повнiй, продуктивнiй i вiльно обранiй зайнятостi>. Ця полiтика мау за мету забезпечити, щоб! а) була робота для всiх, хто готовий приступити до роботи i шукау роботу; б) така робота була б можливо найбiльш продуктивною; в) iснувала б свобода вибору зайнятостi i найширшi можливостi для кожного трудящого одержати пiдготовку i використати своє здiбностi для роботи, до якоє вiн здатний, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, релiгiє, полiтичних поглядiв, iноземного походження або соцiального становища.
Статтею 2 Конвенцiє проголошено, що кожний Член Органiзацiє визначау i щорiчно переглядау в рамках координованоє економiчноє i соцiальноє полiтики заходи, яких необхiдно вжити для досягнення мети, що вказана в ст. 1, а також здiйснити необхiднi кроки до застосування цих заходiв, включаючи, коли це доцiльно, розробку спецiальних програм.
Статтею 3 передбачалось, що при застосуваннi Конвенцiє представники пiдприумцiв i трудящих залучаються до консультацiй в галузi полiтики зайнятостi, з тим щоб повнiстю врахувати єх досвiд i думки та заручитися єх пiдтримкою, спiвробiтництвом у формуваннi та реалiзацiє такоє полiтики.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Конвенцiя № 122 доповнюуться Рекомендацiую № 122 з цiую ж назвою, яка пропонуу досить докладний перелiк загальних i спецiальних заходiв щодо здiйснення полiтики зайнятостi, зокрема по стимулюванню безперервного економiчного зростання, усунення сезонних коливань зайнятостi тощо.
Конвенцiя № 122 ратифiкована Президiую Верховноє Ради УРСР 29 травня 1968 р.
Конвенцiя 1958 р. № 111 про дискримiнацiю в галузi працi i зайнятостi мiстить достатньо гнучкi i загальнi положення, що стосуються дискримiнацiє в галузi працi i занять, якi б грунтувалися на вiдмiнностях раси, кольору шкiри, статi, релiгiє, полiтичних поглядiв, соцiального походження i нацiональноє належностi.
В Конвенцiє № 111 передбачауться, що краєни, якi єє ратифiкували, а Украєна ратифiкувала цю Конвенцiю ЗО червня 1961 р., проводять полiтику лiквiдацiє дискримiнацiє вiдповiдно до умов i практики краєни, скасовують або змiнюють будь-якi законодавчi або адмiнiстративнi положення, що не вiдповiдають цiй полiтицi, i вживають позитивних заходiв, якi можуть сприяти в загальнiй практицi рiвностi можливостей i звернень.
У 1984 р. МОП прийняла Рекомендацiю про полiтику в галузi зайнятостi. Але, враховуючи розмах безробiття i неповноє зайнятостi, що зачепили рiзнi краєни незалежно вiд етапу єх економiчного розвитку, зокрема проблеми молодi, значна частина якоє перебувау у пошуках першоє роботи, сiмдесят п'ята сесiя Мiжнародноє конференцiє працi у 1988 р. прийняла Конвенцiю № 168 про сприяння зайнятостi i захист вiд безробiття.
Стаття 2 цiує Конвенцiє передбачау, що кожна держава - член МОП вживау вiдповiдних заходiв до координацiє своує системи захисту вiд безробiття i своує полiтики в сферi зайнятостi. Для цього вона намагауться забезпечити, щоб єє система захисту вiд безробiття, зокрема методи надання допомоги по безробiттю, сприяли створенню повноє, продуктивноє i вiльно обраноє зайнятостi i мали б такий характер, що пiдприумцi були б зацiкавленими пропонувати трудящим продуктивну зайнятiсть, а трудящi - шукати таку зайнятiсть.
Конвенцiую повне безробiття визначено як втрата заробiтку з причин неможливостi одержати пiдходящу роботу особою, яка здатна працювати, готова працювати i дiйсно шукау роботу.
Роздiл VII. Правова органiзацiя працевлаштування громадян
При встановленнi, яка робота у пiдходящою, необхiдно, щоб враховувалися вiк безробiтного, трудовий стаж за попередньою спецiальнiстю, який досвiд вiн мау, тривалiсть перiоду безробiття, становище на ринку працi, наслiдки вказаноє роботи для його особистого i сiмейного стану, а також та обставина, що робоче мiсце може бути незайнятим внаслiдок зупинки виробництва у зв'язку з тим, що проводиться трудовий спiр.
Конвенцiую передбаченi також юридичнi, адмiнiстративнi та фiнансовi гарантiє, що повиннi увести держави для осiб, якi потребують захисту.
З метою змiцнення процедур контролю Адмiнiстративна Рада МОП неодноразово приймала рiшення запропонувати урядам краєн, що не ратифiкували цiує Конвенцiє, представляти один раз в чотири роки доповiдi по єє дотриманню вiдповiдно до ст. 19 Статуту МОП. Адмiнiстративна Рада вiдзначила, що такi iдоповiдi необхiдно вимагати незалежно вiд доповiдей, що подаються з iнших актiв, i що уряди повиннi вiдповiдати на обмежену кiлькiсть питань, якi стосуються в основному труднощiв з ратифiкацiую Конвенцiє, якi заходи вживаються для подолання цих труднощiв та якi перспективи ратифiкацiє Конвенцiє iснують.
Одним з мiжнародних нормативних актiв, в якому придiляуться увага питанням зайнятостi i боротьбi з безробiттям, у Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права 1966 р. В ст. 6 цього пакту вказууться, що держави, якi беруть участь у ньому, <визнають право на працю, яке включау право кожноє людини на одержання можливостi заробляти собi на життя працею, яку вона вiльно обирау або на яку вона вiльно погоджууться, i зроблять необхiднi кроки для забезпечення цього
права>.
В пiслявоунний перiод дальший розвиток одержала нор-мотворча дiяльнiсть в галузi професiйного навчання. Тут також проявляуться тенденцiя покладення вiдповiдальностi на держави i включення цього питання до сфери загальноє соцiальноє полiтики. Так, Рекомендацiя 1962 р. № 117 про професiйне навчання передбачау створення нацiональних систем професiйного навчання, регламентуу єх планування i управлiння, встановлюу заходи щодо професiйноє орiунтацiє та вiдбору, допро-фесiйноє пiдготовки, органiзацiє самого навчання тощо, тобто фактично пропонуу детальний план державних заходiв щодо органiзацiє професiйного навчання.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
В 1962 р. ЮНЕСКО прийняла рекомендацiю по професiйному i технiчному навчанню, пов'язуючи цi питання з потребами науково-технiчного прогресу. Запропонована докладна схема планування, управлiння i органiзацiє професiйно-технiчноє освiти. Незважаючи на те, що цi норми у досить прогресивними, вони прийнятi лише у формi рекомендацiє, що значно знижуу єх цiннiсть.
У лютому 1968 р. Конференцiя по професiйнiй освiтi i технiчним удосконаленням, скликана Всесвiтньою федерацiую профспiлок, прийняла Хартiю про професiйне навчання.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144