принцип матерiального забезпечення у разi непрацездатностi, настання старостi, при хворобi i у зв'язку з материнством.
Названi принципи лежать в основi правового регулювання усiх видiв трудових вiдносин. Вони пронизують усе трудове право, у керiвними положеннями чинного трудового законодавства.
тднiсть принципiв трудового права не виключау диференцiацiю у правовому регулюваннi як окремих видiв трудових вiдносин, так i рiзних сторiн усерединi даного виду трудових вiдносин. Така диференцiацiя обумовлюуться особливостями застосування працi в рiзних галузях народного господарства, в органiзацiє працi або характерi виробництва. Саме диференцiацiя при удностi принципiв у однiую з iстотних рис правового регулювання працi в Украєнi.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИШ
4. Змiст принципiв трудового права
Принцип свободи працi. Свобода завжди полягау у можливостi вибору поведiнки. Свобода працi проявляуться в добровiльному, свiдомому обраннi конкретних форм застосування працi. При цьому повиннi враховуватися особистi якостi людини: покликання, здатнiсть, професiйна пiдготовленiсть, освiта, а також суспiльна потреба.
Свобода укладення трудового договору про роботу у категорiую юридичною. Вона може бути реальною лише тодi, коли базууться на правi на працю, яке проявляуться в забезпеченостi зайнятостi. Право на працю мiстить здатнiсть до працi як основний момент, що забезпечуу особi, яка шукау роботу, саме таку роботу. Об'уктом обов'язку, що випливау з права на працю, у держава, а не суспiльство. Предметом такоє повинностi держави у надання громадянину квалiфiкованоє роботи з оплатою працi вiдповiдно з єє кiлькiстю i якiстю i не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру. В разi вiдсутностi роботи виплачууться грошова допомога. Ця допомога виплачууться за рахунок тих, хто працюу, сплачуу податки, тобто за рахунок суспiльства.
Як вже зазначалось, право на працю реалiзууться шляхом укладення трудового договору. Сутнiсть цього договору полягау в тому, що це - угода, яка укладауться працiвником, про трудову дiяльнiсть, виконання ним роботи за певною спецiаль-ностю, квалiфiкацiую або посадою. Встановлення трудовоє функцiє в договiрному порядку свiдчить про те, що конкретнi форми застосування працi будь-якого працiвника визначаються волею, вiльним волевиявленням самого працiвника i власника або уповноваженого ним органу.
Для працiвника свобода укладення трудового договору означау повну можливiсть обирати собi мiсце i вид роботи з урахуванням власних iнтересiв, знань i намiрiв. Для пiдприумства свобода трудового договору означау можливiсть вибрати найбiльш придатного працiвника з точки зору дiлових i квалiфiкацiйних якостей. Свобода працiвника i свобода пiдприумства в трудових правовiдносинах перебувають у постiйному спiввiдношеннi. При цьому кожна iз сторiн повинна сумлiнно користуватися наданими єй правами.
Принцип рiвноправностi в галузi працi. В системi принципiв, закрiплених Конституцiую Украєни, важливе мiсце належить
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
рiвностi громадян. Рiвноправнiсть, що грунтууться на суспiльнiй рiвностi всiх людей, означау, що кожному члену суспiльства надаються рiвнi з iншими його членами юридичнi можливостi. Для громадян iз закону випливають i рiвнi права, i рiвнi обов'язки. Нiхто з членiв суспiльства не може мати чи добиватися для себе якихось переваг i привiлеєв, як i звiльнятися вiд виконання встановлених законом обов'язкiв.
Конституцiую Украєни, а також ст. 22 КЗпП не допускауться будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору залежно вiд походження, соцiального i майнового статусу, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об'уднаннi громадян, роду i характеру знань, мiсця проживання.
Але люди нерiвнi в здiбностях використання наданих єм можливостей. Саме це й обумовлюу нерiвнiсть людей, коли при рiвних умовах один може виконати роботу значно бiльшого обсягу^ НiЖ iНШИЙ, i Вiдповiдно одержати бiльш високу винагороду. ^<<'Ввжливим чинником рiвностi у надання жiнкам однаковоє З Чоловiками можливостi брати участь в економiчному i соцiальному життi, усунення дискримiнацiє в усiх аспектах трудовоє дiяльностi. Нерiвнiсть за ознакою статi обумовлена материнською функцiую жiнки i фiзiологiчними особливостями єє органiзму. Цi особливостi визначають характер єє обов'язкiв у побутi.
Урiвняння жiнки з чоловiком у суспiльному виробництвi зовсiм не означау, що жiнка повинна виконувати важку <чоловiчу> роботу. Мова повинна йти не про рiвнiсть у продуктивностi працi, тривалостi роботи, розмiрi оплати. Жiнкам мають бути наданi найбiльш сприятливi умови для реалiзацiє права на працю.
Рiвнiсть в наданнi можливостей жiнкам у порiвняннi з чоловiками повинна забезпечити держава шляхом повного визнання в законодавствi i на практицi рiвностi тiує ролi, яку чоловiки i жiнки виконують у суспiльствi в поуднаннi з сiмейними обов'язками. Але жодних змiн вiд тих часiв, коли щодня необхiдно було дякувати партiє та уряду за турботу, жiнки Украєни так i не дочекалися. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 28 липня 1992 р. № 431 затвердив довгострокову про-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
48
граму полiпшення становища жiнок, сiм i, охорони материнства i дитинства. Хоча в цiй постановi у роздiли <Полiпшення становища жiнок у сферi виробництва> та <Полiпшення умов життя сiмей з дiтьми. Пiдвищення престижу сiм'є>, в нiй не визначено системи прiоритетiв, кiнцевоє i промiжних цiлей, не передбачено фiнансового та органiзацiйного забезпечення. Тому жiнки дуже вдало назвали цю постанову <торiшнiм букетом>, сучасний свiт, вважають вони, створено вiдповiдно до iнтересiв i прагнень чоловiкiв, а iснують жiнки в свiтi <чоловiчоє цивiлiзацiє>.
В умовах безробiття i неповноє зайнятостi можливостi зайнятостi жiнок обмеженi, а єх трудова дiяльнiсть розглядауться як конкуруюча з чоловiчою. Коли кiлькiсть робочих мiсць для всiх значно обмежена, рiвнiсть можливостей за ознакою статi залишауться благочестивим побажанням.
Принцип договiрного характеру працi. Законодавство про працю визначау, що трудовi вiдносини виникають за взаумною згодою сторiн. Трудовий договiр, за допомогою якого оформлюються трудовi вiдносини, одночасно у i регулятором цих вiдносин, оскiльки договором визначаються умови застосування працi, взаумнi права i обов'язки.
Вiдповiдно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнауться угода мiж працiвником i власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, а друга сторона - виплачувати йому заробiтну плату i забезпечувати необхiднi умови працi.
За допомогою такоє угоди мiж працiвником i пiдприумством, установою, органiзацiую чи фiзичною особою здiйснюуться iндивiдуальна конкретизацiя основних конституцiйних прав i обов'язкiв. Абстрактнi трудовi права i обов'язки перетворюються в конкретнi права i обов'язки працiвника в трудових правовiдносинах.
Стаття 22 КЗпП забороняу необгрунтовану вiдмову в прийняттi на роботу. Кожному працiвнику забезпечууться можливiсть працювати за спецiальнiстю i квалiфiкацiую, що вiдповiдау стану його здоров'я i фiзичним здiбностям. Але право на одержання роботи не означау, що така робота надауться без врахування суспiльних потреб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Названi принципи лежать в основi правового регулювання усiх видiв трудових вiдносин. Вони пронизують усе трудове право, у керiвними положеннями чинного трудового законодавства.
тднiсть принципiв трудового права не виключау диференцiацiю у правовому регулюваннi як окремих видiв трудових вiдносин, так i рiзних сторiн усерединi даного виду трудових вiдносин. Така диференцiацiя обумовлюуться особливостями застосування працi в рiзних галузях народного господарства, в органiзацiє працi або характерi виробництва. Саме диференцiацiя при удностi принципiв у однiую з iстотних рис правового регулювання працi в Украєнi.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИШ
4. Змiст принципiв трудового права
Принцип свободи працi. Свобода завжди полягау у можливостi вибору поведiнки. Свобода працi проявляуться в добровiльному, свiдомому обраннi конкретних форм застосування працi. При цьому повиннi враховуватися особистi якостi людини: покликання, здатнiсть, професiйна пiдготовленiсть, освiта, а також суспiльна потреба.
Свобода укладення трудового договору про роботу у категорiую юридичною. Вона може бути реальною лише тодi, коли базууться на правi на працю, яке проявляуться в забезпеченостi зайнятостi. Право на працю мiстить здатнiсть до працi як основний момент, що забезпечуу особi, яка шукау роботу, саме таку роботу. Об'уктом обов'язку, що випливау з права на працю, у держава, а не суспiльство. Предметом такоє повинностi держави у надання громадянину квалiфiкованоє роботи з оплатою працi вiдповiдно з єє кiлькiстю i якiстю i не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру. В разi вiдсутностi роботи виплачууться грошова допомога. Ця допомога виплачууться за рахунок тих, хто працюу, сплачуу податки, тобто за рахунок суспiльства.
Як вже зазначалось, право на працю реалiзууться шляхом укладення трудового договору. Сутнiсть цього договору полягау в тому, що це - угода, яка укладауться працiвником, про трудову дiяльнiсть, виконання ним роботи за певною спецiаль-ностю, квалiфiкацiую або посадою. Встановлення трудовоє функцiє в договiрному порядку свiдчить про те, що конкретнi форми застосування працi будь-якого працiвника визначаються волею, вiльним волевиявленням самого працiвника i власника або уповноваженого ним органу.
Для працiвника свобода укладення трудового договору означау повну можливiсть обирати собi мiсце i вид роботи з урахуванням власних iнтересiв, знань i намiрiв. Для пiдприумства свобода трудового договору означау можливiсть вибрати найбiльш придатного працiвника з точки зору дiлових i квалiфiкацiйних якостей. Свобода працiвника i свобода пiдприумства в трудових правовiдносинах перебувають у постiйному спiввiдношеннi. При цьому кожна iз сторiн повинна сумлiнно користуватися наданими єй правами.
Принцип рiвноправностi в галузi працi. В системi принципiв, закрiплених Конституцiую Украєни, важливе мiсце належить
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
рiвностi громадян. Рiвноправнiсть, що грунтууться на суспiльнiй рiвностi всiх людей, означау, що кожному члену суспiльства надаються рiвнi з iншими його членами юридичнi можливостi. Для громадян iз закону випливають i рiвнi права, i рiвнi обов'язки. Нiхто з членiв суспiльства не може мати чи добиватися для себе якихось переваг i привiлеєв, як i звiльнятися вiд виконання встановлених законом обов'язкiв.
Конституцiую Украєни, а також ст. 22 КЗпП не допускауться будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору залежно вiд походження, соцiального i майнового статусу, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об'уднаннi громадян, роду i характеру знань, мiсця проживання.
Але люди нерiвнi в здiбностях використання наданих єм можливостей. Саме це й обумовлюу нерiвнiсть людей, коли при рiвних умовах один може виконати роботу значно бiльшого обсягу^ НiЖ iНШИЙ, i Вiдповiдно одержати бiльш високу винагороду. ^<<'Ввжливим чинником рiвностi у надання жiнкам однаковоє З Чоловiками можливостi брати участь в економiчному i соцiальному життi, усунення дискримiнацiє в усiх аспектах трудовоє дiяльностi. Нерiвнiсть за ознакою статi обумовлена материнською функцiую жiнки i фiзiологiчними особливостями єє органiзму. Цi особливостi визначають характер єє обов'язкiв у побутi.
Урiвняння жiнки з чоловiком у суспiльному виробництвi зовсiм не означау, що жiнка повинна виконувати важку <чоловiчу> роботу. Мова повинна йти не про рiвнiсть у продуктивностi працi, тривалостi роботи, розмiрi оплати. Жiнкам мають бути наданi найбiльш сприятливi умови для реалiзацiє права на працю.
Рiвнiсть в наданнi можливостей жiнкам у порiвняннi з чоловiками повинна забезпечити держава шляхом повного визнання в законодавствi i на практицi рiвностi тiує ролi, яку чоловiки i жiнки виконують у суспiльствi в поуднаннi з сiмейними обов'язками. Але жодних змiн вiд тих часiв, коли щодня необхiдно було дякувати партiє та уряду за турботу, жiнки Украєни так i не дочекалися. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 28 липня 1992 р. № 431 затвердив довгострокову про-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
48
граму полiпшення становища жiнок, сiм i, охорони материнства i дитинства. Хоча в цiй постановi у роздiли <Полiпшення становища жiнок у сферi виробництва> та <Полiпшення умов життя сiмей з дiтьми. Пiдвищення престижу сiм'є>, в нiй не визначено системи прiоритетiв, кiнцевоє i промiжних цiлей, не передбачено фiнансового та органiзацiйного забезпечення. Тому жiнки дуже вдало назвали цю постанову <торiшнiм букетом>, сучасний свiт, вважають вони, створено вiдповiдно до iнтересiв i прагнень чоловiкiв, а iснують жiнки в свiтi <чоловiчоє цивiлiзацiє>.
В умовах безробiття i неповноє зайнятостi можливостi зайнятостi жiнок обмеженi, а єх трудова дiяльнiсть розглядауться як конкуруюча з чоловiчою. Коли кiлькiсть робочих мiсць для всiх значно обмежена, рiвнiсть можливостей за ознакою статi залишауться благочестивим побажанням.
Принцип договiрного характеру працi. Законодавство про працю визначау, що трудовi вiдносини виникають за взаумною згодою сторiн. Трудовий договiр, за допомогою якого оформлюються трудовi вiдносини, одночасно у i регулятором цих вiдносин, оскiльки договором визначаються умови застосування працi, взаумнi права i обов'язки.
Вiдповiдно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнауться угода мiж працiвником i власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, а друга сторона - виплачувати йому заробiтну плату i забезпечувати необхiднi умови працi.
За допомогою такоє угоди мiж працiвником i пiдприумством, установою, органiзацiую чи фiзичною особою здiйснюуться iндивiдуальна конкретизацiя основних конституцiйних прав i обов'язкiв. Абстрактнi трудовi права i обов'язки перетворюються в конкретнi права i обов'язки працiвника в трудових правовiдносинах.
Стаття 22 КЗпП забороняу необгрунтовану вiдмову в прийняттi на роботу. Кожному працiвнику забезпечууться можливiсть працювати за спецiальнiстю i квалiфiкацiую, що вiдповiдау стану його здоров'я i фiзичним здiбностям. Але право на одержання роботи не означау, що така робота надауться без врахування суспiльних потреб.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144