Не будучи реалiзованими, квитки становлять собою лише папiр з нанесеними на ньому певними типографськими знаками.
Пряма дiйсна шкода у саме пiдставою, що зумовлюу перевiрку умов можливостi настання матерiальноє вiдповiдальностi працiвника. За наявностi шкоди для настання матерiальноє вiдповiдальностi необхiднi ще три умови: протиправна поведiнка працiвника, причинний зв'язок мiж протиправною поведiнкою працiвника i результатом у виглядi шкоди, що настала, i вина працiвника.
Протиправними вважаються такi дiє чи бездiяльнiсть працiвника, якi становлять порушення норм поведiнки, встановленi законодавством, правилами внутрiшнього трудового розпорядку, посадовими iнструкцiями, наказами i розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу.
Племум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1992 р. роз'яснив, що при вирiшеннi питання про покладення матерiальноє вiдповiдальностi необхiдно визначити, якими неправомiрними дiями працiвника заподiяно шкоду i чи входили до функцiй працiвника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якiй конкретно обстановцi заподiяно шкоду; чи були створенi умови, якi забезпечували б схороннiсть матерiальних цiнностей i нормальну роботу з ними. Якщо шкоду заподiяно декiлькома працiвниками, необхiдно визначити, якi конкретно порушення трудових обов'язкiв допустив кожен працiвник.
Протиправна поведiнка може бути вираженою як дiя, що заборонена законом, або як бездiяльнiсть, коли працiвник був зобов'язаний вчинити певнi дiє внаслiдок своєх трудових обов'язкiв, але не вчинив єх. Тобто протиправна поведiнка працiвника може проявлятись у двох формах: протиправноє дiє або протиправноє бездiяльностi.
Законодавство про матерiальну вiдповiдальнiсть не пов'язуу протиправну поведiнку працiвника з порушенням конкретних правил, якi б були закрiпленi в нормативних актах. Тому це можуть бути конкретнi обов'язки, передбаченi правилами внут-
Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiч трудових правовiдносин 425
рiшнього трудового розпорядку, а також обов'язки, взятi на себе працiвниками, трудовим колективом в трудових договорах, контрактах, колективному договорi.
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 130 КЗпП на працiвникiв не може бути покладена вiдповiдальнiсть за шкоду, яка вiдноситься до категорiє нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержанi пiдприумством прибутки, за шкоду, заподiяну працiвником, що перебував у станi крайньоє необхiдностi.
Нормальний виробничо-господарський ризик повинен погоджуватись з тiую метою, для якоє його застосовують; бажаний результат не може бути досягнутий звичайними, неризи-кованими дiями; можливiсть шкiдливих наслiдкiв при нормальному ризику завжди повинна бути ймовiрною. Там, де йдеться про свiдоме заподiяння шкоди, виправданий ризик вiдсутнiй. Ризикувати можна тiльки матерiальними цiнностями, а не життям чи здоров'ям людини. При цьому ризик повинен ретельно готуватися.
Стан крайньоє необхiдностi виключау протиправну поведiнку працiвника. Дiє визнаються вчиненими у станi крайньоє необхiдностi, коли вони вжитi для усунення загрози суспiльним iнтересам, майну пiдприумства, правам особи або iнших громадян, якщо загроза за даних обставин не могла бути вiдвернена iншими засобами i якщо заподiяна шкода у значно меншою, нiж та, яку вiдвернено.
Безспiрним пiдтвердженням протиправностi дiй чи бездiяльностi працiвника, який заподiяв матерiальну шкоду, у притягнення його за це до кримiнальноє, адмiнiстративноє чи дисциплiнарноє вiдповiдальностi. Але матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена на працiвника не тiльки у випадках, коли його притягнуто до iнших видiв юридичноє вiдповiдальностi. Тому вiдмова в порушеннi кримiнальноє справи, адмiнiстративного провадження, а також непритягнення працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi не свiдчить про вiдсутнiсть умов для притягнення його до матерiальноє вiдповiдальностi.
Протиправна дiя чи бездiяльнiсть працiвника створюу умову покладення на нього матерiальноє вiдповiдальностi лише тодi, коли шкода настала не тiльки пiсля протиправних дiй чи бездiяльностi, але й була заподiяна саме ними. Мiж дiями чи бездiяльнiстю працiвника i наслiдками, що настали у виглядi прямоє дiйсноє шкоди, повинен бути причинний зв'язок Тому
426
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
причинний зв'язок у другою умовою для покладення на працiвника матерiальноє вiдповiдальностi. За вiдсутностi причинного зв'язку мiж протиправними дiями i протиправною бездiяльнiстю i наслiдкам, що настали, працiвник не може бути притягнений до матерiальноє вiдповiдальностi.
Протиправна поведiнка працiвника i причинний зв'язок у об'уктивними умовами матерiальноє вiдповiдальностi, тобто такими умовами, що не залежать вiд волi працiвника. Тому у неправильними твердження, що у працiвника у протиправна поведiнка або вiн у винним. Вина у третьою умовою матерiальноє вiдповiдальностi i становить саме суб'уктивну умову вiдповiдальностi, тобто певний стан волi особи, що вчинила протиправнi дiє чи допустила бездiяльнiсть.
Якщо будь-якi виновнi дiє чи виновна бездiяльнiсть працiвника, що викликали заподiяння шкоди майну, будуть одночасно i протиправними, то далеко не всi протиправнi дiє чи бездiяльнiсть будуть виновними.
Розрiзняють двi форми вини: умисел i необережнiсть. Умисел може бути прямим i побiчним, необережнiсть виражауться у недбалостi i самовпевненостi. Залежно вiд форми вини законодавство про матерiальну вiдповiдальнiсть встановлюу в окремих випадках рiзнi види вiдповiдальностi: обмежену чи повну.
Вiдповiдно до ст. 138 КЗпП обов'язок доказування наявностi умов для притягнення працiвника до матерiальноє вiдповiдальностi покладауться на власника або уповноважений ним орган. Вiдсутнiсть пiдстави чи хоча б однiує з умов матерiальноє вiдповiдальностi виключау можливiсть притягнення працiвника до матерiальноє вiдповiдальностi.
Чинне законодавство про матерiальну вiдповiдальнiсть працiвникiв встановлюу три види матерiальноє вiдповiдальностi робiтникiв i службовцiв: обмежену, повну i пiдвищену.
3. Види матерiальноє вiдповiдальностi. Обмежена матерiальна вiдповiдальнiсть робiтникiв i службовцiв
Обмежена матерiальна вiдповiдальнiсть при заподiяннi шкоди працiвником полягау в обов'язку вiдшкодувати заподiяну з його вини шкоду в розмiрi прямоє дiйсноє шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку. Цей вид вiдповiдальностi у основним i настау в усiх випадках, коли чинним законодав-
Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин 427
ством не передбачений бiльш високий розмiр вiдшкодування. Названа вiдповiдальнiсть у обмеженою тому, що вона обмежууться розмiром середнього мiсячного заробiтку працiвника.
Єє не можна назвати неповною, оскiльки при заподiянi шкоди меншого розмiру, нiж середня заробiтна плата працiвника, вiн буде нести вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди. Ця вiдповiдальнiсть не у i частковою, оскiльки розмiр вiдшкодування визначауться не часткою шкоди, а залежно вiд розмiру середньоє мiсячноє заробiтноє плати працiвника. Розмiр середнього заробiтку становить заробiтну плату за два останнi календарнi мiсяцi роботи працiвника, що передували дню виявлення шкоди, а якщо шкода виявлена пiсля звiльнення - дню звiльнення. В разi, коли працiвник пропрацював на даному пiдприумствi менше двох мiсяцiв, середня заробiтна плата обчислюуться iз заробiтку за фактично вiдпрацьований час.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Пряма дiйсна шкода у саме пiдставою, що зумовлюу перевiрку умов можливостi настання матерiальноє вiдповiдальностi працiвника. За наявностi шкоди для настання матерiальноє вiдповiдальностi необхiднi ще три умови: протиправна поведiнка працiвника, причинний зв'язок мiж протиправною поведiнкою працiвника i результатом у виглядi шкоди, що настала, i вина працiвника.
Протиправними вважаються такi дiє чи бездiяльнiсть працiвника, якi становлять порушення норм поведiнки, встановленi законодавством, правилами внутрiшнього трудового розпорядку, посадовими iнструкцiями, наказами i розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу.
Племум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1992 р. роз'яснив, що при вирiшеннi питання про покладення матерiальноє вiдповiдальностi необхiдно визначити, якими неправомiрними дiями працiвника заподiяно шкоду i чи входили до функцiй працiвника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якiй конкретно обстановцi заподiяно шкоду; чи були створенi умови, якi забезпечували б схороннiсть матерiальних цiнностей i нормальну роботу з ними. Якщо шкоду заподiяно декiлькома працiвниками, необхiдно визначити, якi конкретно порушення трудових обов'язкiв допустив кожен працiвник.
Протиправна поведiнка може бути вираженою як дiя, що заборонена законом, або як бездiяльнiсть, коли працiвник був зобов'язаний вчинити певнi дiє внаслiдок своєх трудових обов'язкiв, але не вчинив єх. Тобто протиправна поведiнка працiвника може проявлятись у двох формах: протиправноє дiє або протиправноє бездiяльностi.
Законодавство про матерiальну вiдповiдальнiсть не пов'язуу протиправну поведiнку працiвника з порушенням конкретних правил, якi б були закрiпленi в нормативних актах. Тому це можуть бути конкретнi обов'язки, передбаченi правилами внут-
Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiч трудових правовiдносин 425
рiшнього трудового розпорядку, а також обов'язки, взятi на себе працiвниками, трудовим колективом в трудових договорах, контрактах, колективному договорi.
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 130 КЗпП на працiвникiв не може бути покладена вiдповiдальнiсть за шкоду, яка вiдноситься до категорiє нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержанi пiдприумством прибутки, за шкоду, заподiяну працiвником, що перебував у станi крайньоє необхiдностi.
Нормальний виробничо-господарський ризик повинен погоджуватись з тiую метою, для якоє його застосовують; бажаний результат не може бути досягнутий звичайними, неризи-кованими дiями; можливiсть шкiдливих наслiдкiв при нормальному ризику завжди повинна бути ймовiрною. Там, де йдеться про свiдоме заподiяння шкоди, виправданий ризик вiдсутнiй. Ризикувати можна тiльки матерiальними цiнностями, а не життям чи здоров'ям людини. При цьому ризик повинен ретельно готуватися.
Стан крайньоє необхiдностi виключау протиправну поведiнку працiвника. Дiє визнаються вчиненими у станi крайньоє необхiдностi, коли вони вжитi для усунення загрози суспiльним iнтересам, майну пiдприумства, правам особи або iнших громадян, якщо загроза за даних обставин не могла бути вiдвернена iншими засобами i якщо заподiяна шкода у значно меншою, нiж та, яку вiдвернено.
Безспiрним пiдтвердженням протиправностi дiй чи бездiяльностi працiвника, який заподiяв матерiальну шкоду, у притягнення його за це до кримiнальноє, адмiнiстративноє чи дисциплiнарноє вiдповiдальностi. Але матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена на працiвника не тiльки у випадках, коли його притягнуто до iнших видiв юридичноє вiдповiдальностi. Тому вiдмова в порушеннi кримiнальноє справи, адмiнiстративного провадження, а також непритягнення працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi не свiдчить про вiдсутнiсть умов для притягнення його до матерiальноє вiдповiдальностi.
Протиправна дiя чи бездiяльнiсть працiвника створюу умову покладення на нього матерiальноє вiдповiдальностi лише тодi, коли шкода настала не тiльки пiсля протиправних дiй чи бездiяльностi, але й була заподiяна саме ними. Мiж дiями чи бездiяльнiстю працiвника i наслiдками, що настали у виглядi прямоє дiйсноє шкоди, повинен бути причинний зв'язок Тому
426
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
причинний зв'язок у другою умовою для покладення на працiвника матерiальноє вiдповiдальностi. За вiдсутностi причинного зв'язку мiж протиправними дiями i протиправною бездiяльнiстю i наслiдкам, що настали, працiвник не може бути притягнений до матерiальноє вiдповiдальностi.
Протиправна поведiнка працiвника i причинний зв'язок у об'уктивними умовами матерiальноє вiдповiдальностi, тобто такими умовами, що не залежать вiд волi працiвника. Тому у неправильними твердження, що у працiвника у протиправна поведiнка або вiн у винним. Вина у третьою умовою матерiальноє вiдповiдальностi i становить саме суб'уктивну умову вiдповiдальностi, тобто певний стан волi особи, що вчинила протиправнi дiє чи допустила бездiяльнiсть.
Якщо будь-якi виновнi дiє чи виновна бездiяльнiсть працiвника, що викликали заподiяння шкоди майну, будуть одночасно i протиправними, то далеко не всi протиправнi дiє чи бездiяльнiсть будуть виновними.
Розрiзняють двi форми вини: умисел i необережнiсть. Умисел може бути прямим i побiчним, необережнiсть виражауться у недбалостi i самовпевненостi. Залежно вiд форми вини законодавство про матерiальну вiдповiдальнiсть встановлюу в окремих випадках рiзнi види вiдповiдальностi: обмежену чи повну.
Вiдповiдно до ст. 138 КЗпП обов'язок доказування наявностi умов для притягнення працiвника до матерiальноє вiдповiдальностi покладауться на власника або уповноважений ним орган. Вiдсутнiсть пiдстави чи хоча б однiує з умов матерiальноє вiдповiдальностi виключау можливiсть притягнення працiвника до матерiальноє вiдповiдальностi.
Чинне законодавство про матерiальну вiдповiдальнiсть працiвникiв встановлюу три види матерiальноє вiдповiдальностi робiтникiв i службовцiв: обмежену, повну i пiдвищену.
3. Види матерiальноє вiдповiдальностi. Обмежена матерiальна вiдповiдальнiсть робiтникiв i службовцiв
Обмежена матерiальна вiдповiдальнiсть при заподiяннi шкоди працiвником полягау в обов'язку вiдшкодувати заподiяну з його вини шкоду в розмiрi прямоє дiйсноє шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку. Цей вид вiдповiдальностi у основним i настау в усiх випадках, коли чинним законодав-
Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин 427
ством не передбачений бiльш високий розмiр вiдшкодування. Названа вiдповiдальнiсть у обмеженою тому, що вона обмежууться розмiром середнього мiсячного заробiтку працiвника.
Єє не можна назвати неповною, оскiльки при заподiянi шкоди меншого розмiру, нiж середня заробiтна плата працiвника, вiн буде нести вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди. Ця вiдповiдальнiсть не у i частковою, оскiльки розмiр вiдшкодування визначауться не часткою шкоди, а залежно вiд розмiру середньоє мiсячноє заробiтноє плати працiвника. Розмiр середнього заробiтку становить заробiтну плату за два останнi календарнi мiсяцi роботи працiвника, що передували дню виявлення шкоди, а якщо шкода виявлена пiсля звiльнення - дню звiльнення. В разi, коли працiвник пропрацював на даному пiдприумствi менше двох мiсяцiв, середня заробiтна плата обчислюуться iз заробiтку за фактично вiдпрацьований час.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144