Отже, керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни забезпеченi достатнiм механiзмом для єх виконання. iгнорування цих роз'яснень може викликати скасування або змiну судового рiшення, яке винесене всупереч роз'ясненню. Тому можна зробити висновок, що керiвнi роз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни, котрi мiстять тлумачення закону вищим судовим органом держави, даються ним у рамках його повно-правову силу, стають обов'язковими для вико-щвниками судочинства i у джерелом трудового Щнодавчих норм, пiдзаконних i локальних актiв ЦОКбб конкретизуючi юридичнi норми - право-| Виробляються судовою i адмiнiстративною прак-i процесi тлумачення i застосування юридичних актiв.
б 7. Диференцiацiя трудового законодавства Украєни
|i* Диференцiацiя трудового законодавства - це встановленi i державою вiдмiнностi в змiстi i обсязi прав та обов'язкiв суб'уктiв Трудових вiдносин на певних пiдставах. Сучасний цивiлiзований свiт намагауться бiльш послiдовно здiйснювати принцип рiвностi громадян. Вiдповiдно до цього держави забезпечують тднiсть правового регулювання трудових вiдносин, що здiйснюуться загальним законодавством про працю, удиним для всiх працiвникiв.
В Украєнi уднiсть правового регулювання трудових вiдносин базууться на ст. 2' КЗпП, яка юридичне закрiплюу принцип рiвностi трудових прав, що конкретизуються в iнших статтях КЗпП та законодавчих актах про працю.
У той же час з цiлого ряду причин виникау необхiднiсть диференцiйованого пiдходу до регулювання трудових вiдносин. Така диференцiацiя проводиться за допомогою прийняття спецiальних нормативних актiв, що поширюються тiльки на певну групу працюючих, шляхом включення в загальнi законодавчi акти про працю спецiальних положень, що вiдносяться лише до тiує чи iншоє групи працiвникiв, а також шляхом виключен-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
84
ня можливостi застосування окремих положень загального законодавства про працю до деяких категорiй трудящих.
Диференцiацiя трудового законодавства не суперечить iдеє соцiальноє рiвностi, оскiльки встановленi вiдмiнностi у змiстi та обсязi прав i обов'язкiв працiвникiв та роботодавцiв мають своую метою не створення привiлеєв вiдповiдним соцiальним прошаркам, а досягнення бiльшоє вiдповiдностi норм трудового права особливостям трудових вiдносин. Диференцiацiя дозволяу досягти бiльш реальноє рiвностi у порiвняннi з тiую, що встановлюуться загальним законодавством про працю, яке поширюуться на всiх працюючих. Бiльш того, за деякими винятками сама диференцiацiя виправдана саме тому, що вона спрямована на встановлення такого рiвня соцiальноє рiвностi, який вище за рiвень, визначений принципом рiвноправ'я. Саме це дозволяу вирiвнювати соцiальне становище певних соцiальних груп, котрi за фактичними умовами працi або внаслiдок iнших обставин опинилися в соцiальне обмеженому станi.
Законодавство Украєни використовуу рiзнi критерiє диференцiацiє правового регулювання працi. Це ставлення працiвника до майна пiдприумства, установи, органiзацiє (в подальшому скорочено - пiдприумство); нацiональна належнiсть засобiв виробництва (майна пiдприумства); належнiсть пiдприумства до державноє (загальнодержавноє) форми власностi;
суспiльна значущiсть трудовоє функцiє, що виконууться працiвником; особливi природнi географiчнi i геологiчнi умови; умови пiдвищеного ризику для здоров'я; тривалiсть строку дiє трудового договору (тимчасова чи сезонна робота); можливiсть укладення контракту, коли це передбачено законом; соцiально-демографiчнi критерiє.
Ставлення до майна пiдприумства - один з найважливiших критерiєв диференцiацiє трудового права. На пiдприумствi переважно працюють найманi працiвники. Але поряд з ними може працювати й власник цього пiдприумства. В такiй ситуацiє у очевидним соцiальне призначення трудового права - захист найманих працiвникiв перед роботодавцем. Досягнення балансу iнтересiв мiж найманими працiвниками i власником виключау уднiсть правового регулювання трудових вiдносин цих суб'уктiв.
Якщо пiдприумство приватне, то працю власника на своуму пiдприумствi взагалi можна було б виключити iз сфери пра-
Роздiл Пi. Джерела трудового права Украєни
85
вового регулювання працi, оскiльки в цьому разi втрачауться сама мета правового регулювання. Тiльки роздуми юридичноє технiки i потреба в органiзацiйнiй простотi, бажання унiфiкувати правове регулювання диктують вибiр варiанта, при якому на власника приватного пiдприумства, що працюу на своуму пiдприумствi поряд з найманими працiвниками, поширюуться законодавство про працю.
Якщо ж власникiв пiдприумства декiлька, то виникау потреба в правовому регулюваннi трудових вiдносин працiвникiв-власникiв зi створюваними ними пiдприумством i уповноваженим власниками органом. Працiвник-власник також потребуу захисту вiд своєх партнерiв. Очевидно, що у даному разi немау потреби в такому ступенi захисту, який держава зобов'язана забезпечити найманому працiвнику, бо працiвник-власник мау можливiсть захищати своє iнтереси, беручи участь у зборах власникiв пiдприумства. Стаття 3 КЗпП встановлюу, що законодавство про працю регулюу трудовi вiдносини працiвникiв усiх Пiдприумств незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевоє належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами. Особливостi працi членiв кооперативiв та єх об'уднань, колективних сiльськогосподарських Пiдприумств, селянських (фермерських) господарств, працiв-^ i никiв пiдприумств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та єх статутами. При цьому гарантiє щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Коли власники пiдприумства становлять велику групу людей, кожний з них окремо значно менше може впливати на прийняття рiшень зборами власникiв. Чим бiльше коло власникiв або доля окремого власника становить малу частину, тим менше такий власник може впливати на прийняття рiшення власниками пiдприумства. Тому в таких умовах трудовi вiдносини працiвникiв-власникiв повиннi пiдпадати пiд сферу дiє трудового законодавства.
Викладенi формальнi критерiє розмежування сфер повноє i частковоє дiє законодавства про працю мають, на наш погляд, Грунтовну соцiально-економiчну пiдставу. Але навряд чи вони можуть бути сприйнятi законодавцем у даний час. Усяка iдея до того, як вона буде взята в арсенал законодавця, повинна бути визнана наукою.
86
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Законодавство Украєни в принципi визнау необхiднiсть диференцiацiє працi за критерiум вiдносин до засобiв виробництва. При цьому особливостi правового регулювання працi повиннi бути встановленi не тiльки щодо членiв кооперативiв, а й щодо iнших працiвникiв, якi в складi малих груп у спiввласниками пiдприумства (колективного пiдприумства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, закритого акцiонерного товариства, командитного, повного товариства).
Держава як власник засобiв виробництва мау право широко втручатись у трудовi вiдносини пiдприумств загальнодержавноє власностi. Тим бiльше потребуу встановлення особливостей правового регулювання праця державних службовцiв. Разом з тим ст. 9 Закону Украєни вiд 16 грудня 1993 р. <Про державну службу> iз сфери дiє цього Закону повнiстю виключау Президента Украєни, Голову Верховноє Ради i його заступникiв, голiв постiйних комiсiй Верховноє Ради та єх заступникiв, народних депутатiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144