2) тенденцiю насильства, вiдмову держави вiд будь-яких по-ступкiв, заперечення необхiдностi проведення реформ. Норми, що вiдображають цю тенденцiю, одержали назву <антиробiтни-че законодавство>. Воно мау вiдкриту антидемократичну спрямованiсть на скасування ранiше проведених поступок.
Соцiальний i антиробiтничий види законодавства не становлять рiзних категорiй правових норм, а у двома методами, двома лiнiями в правовому регулюваннi працi. Досить часто норми права, що мають антиробiтничий i соцiальний характер, тiсно переплiтаються мiж собою i вмiщуються в одному i тому ж законодавчому актi. Вiд спiввiдношення полярних сил в краєнi залежить, який з цих видiв законодавства переважау.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
13
Формування капiталiстичного ладу i його змiцнення в усiх краєнах проходило майже однаково. Держава, звiльнивши працiвника вiд крiпосницькоє залежностi, одночасно звiльнила його i вiд засобiв виробництва, внаслiдок чого створилась вiльна робоча сила. Крiм того, виникло правове становище, при якому працiвник змушений був, але <вiльно> i <за своєм розсудом>, продавати власнику засобiв виробництва удиний належний йому товар - робочу силу.
Наприкiнцi XVIII ст. буржуазна революцiя у Францiє проголосила свободу працi, чим було забезпечено свободу попиту i продажу робочоє сили.
З моменту проголошення свободи працi трудовi вiдносини складались без порушення iнтересiв буржуазiє, оскiльки, залишившись без засобiв виробництва, працiвник змушений був погоджуватись на запропонованi йому умови. При цьому формально <права i обов'язки> визначались угодою сторiн, тому державу трудовi вiдносини не цiкавили.
У цих умовах трудовi вiдносини регулювались лише за допомогою цивiльного права, нормами, що вiдносились до свободи умов i рiвностi сторiн. Договiр найму, або, як його називав законодавець, - договiр про найом послуг (ст. 1779 Кодексу Наполеона), розглядався як звичайна цивiльно-правова угода, предметом якоє виступав особливий товар - робоча сила.
Далi цей Кодекс встановлював, що найом послуг дозволяуться лише на певний строк, що у простим нагадуванням усунення пiдданства (ст. 1780), i що в разi виникнення спору зi слугою перевага в показаннях надауться хазяєновi (ст. 1781).
Робоча сила, яка була прирiвнена до товару, не знаходила попиту. Появилися першi безробiтнi. Нелегально стали створюватися робiтничi органiзацiє, виникають страйки, якi спочатку були спрямованi проти машин, а не пiдприумцiв. У цих умовах буржуазна держава змушена була зробити деякi поступки робiтничому руху. Приймауться низка правових норм, спрямованих на регулювання трудових вiдносин. Тому iсторiя трудового права - це послiдовнiсть досягнень i поразок робiтничого класу, припливiв та вiдливiв у робiтничому русi, просування його вперед.
Спочатку система норм, якi були прийнятi державою для регулювання трудових вiдносин, спрямовувалась на регулювання працi фабричних робiтникiв, у першу чергу жiнок i дiтей. Тому
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
14
цi норми одержали назву <фабричне законодавство>. Пiзнiше почав застосовуватись термiн <промислове законодавство>, хоч приписи цих норм охоплювали значно бiльше вiдносин, нiж регулювання трудових вiдносин робiтникiв у промисловостi. В 20-х роках XX ст. Джордж Шелл застосував термiн <робiтниче право>, термiн бiльш широкий, тому що вiн охоплював працю не тiльки робiтникiв, а й людей розумовоє працi.
В XX ст. значного поширення набувау термiн <соцiальне право>, що пов'язувалось з проблемою <економiчно слабких громадян>. До нього спочатку вiдносилось законодавство про соцiальне страхування та забезпечення. Поступово це законодавство поширилося й на iншi категорiє громадян, економiчне становище яких наближалось до становища робiтникiв, почало охоплювати всю сукупнiсть правових норм, що регулюють трудовi вiдносини в суспiльному виробництвi.
Найбiльш повно сутнiсть цiує галузi права вiдображау термiн <трудове право>, що закрiпився за роки радянськоє влади. Трудове право регулюу використання особою своує здатностi до працi, незалежно вiд того, в якiй галузi господарства ця особа погодилася виконувати роботу i саме яку роботу: службовця чи робiтника (за термiнологiую законодавства розвинутих краєн - <бiлi> та <синi комiрцi>). Термiн <трудове право> виявився досить вдалим, бо в ньому вiдбивауться його змiст - регулювання працi.
Змiстом цього регулювання у сукупнiсть реальних витрат працiвником при виконаннi ним трудовоє функцiє розумовоє та фiзичноє енергiє, якi створюють спрямований до певноє мети виробничий процес.
Трудова функцiя, що виконууться тим чи iншим працiвником, вiдображау конкретний змiст його працi. Вона подiляу працю на фiзичну i розумову. Якщо у виробничому процесi працiвник бере участь як його матерiальний компонент, в разi вiдсутностi якого процес обривауться, то така праця за своєм змiстом у фiзичною, а працiвник - робiтником (<синiй комiрець>).
Якщо ж функцiя працiвника зводиться до того, щоб створювати, проектувати сам виробничий процес або цикл, налагоджувати i настроювати систему машин, здiйснювати контроль за процесом виробництва, що завершууться без його безпосередньоє участi, то такий працiвник зайнятий розумовою працею i у службовцем (<бiлий комiрець>).
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
15
Об'уктивно iснуючi вiдмiнностi в змiстi працi знаходять своу вiдображення в нормах трудового права, що регламентують тарифiкацiю робiт i професiй робiтникiв, посадовi обов'язки вiдповiдних категорiй службовцiв та квалiфiкацiйнi вимоги, що до них ставляться. Цим право певною мiрою консервуу iснуючий змiст працi, яка ще довго залишатиметься фiзичною або розумовою.
Тому слiд визнати передчасною вiдмову законодавця вiд термiнiв <робiтник> i <службовець> та замiною єх на термiн <працiвник>, що здiйснено Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р. <Про внесення змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю Украєни при переходi республiки до ринковоє економiки>. Термiни <робiтник> i <службовець> бiльш повно визначають змiст працi цiує категорiє працюючих.
Разом з тим цi термiни не охоплюють змiст розумовоє працi тих, хто працюу в установах державноє влади i управлiння. Це державнi службовцi, правове становище яких визначено Законом Украєни вiд 16 грудня 1993 р. <Про державну службу>. Вiдповiдно до ст. 1 цього Закону державною службою визнауться професiйна дiяльнiсть осiб, якi займають посади в державних органах та єх апаратi щодо практичного виконання завдань та функцiй держави.
Для державних службовцiв Законом встановлено 7 категорiй посад i 15 рангiв вiдповiдно до посади, рiвня квалiфiкацiє тощо, тобто фактично визначено чини. Тому це - чиновники, i саме цей термiн повинен застосовуватись при визначеннi працi цiує категорiє працюючих. Саме характер працi цих категорiй працiвникiв визначау соцiально-економiчний аспект мiсця i ролi працiвника в суспiльствi.
Трудове право тiсно пов'язане з iншими галузями права. Як трудовi вiдносини, що становлять частину життя суспiльства, не можуть бути вiдiрванi вiд цього суспiльства, так i трудове право, що регулюу цi вiдносини, не може бути вiдiрване вiд тiує системи галузей права, що регулюють iншi вiдносини суспiльства.
 3. Суспiльнi вiдносини, що становлять предмет регулювання трудового права Украєни
Для того щоб з'ясувати предмет певноє галузi права, необхiдно встановити, що у об'уктом його регулювання, коло яких питань вiн охоплюу, яке мiсце, значення та роль цiує галузi в загальнiй системi права.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144