МСЕК може бути встановлена потреба у доглядi за потерпiлим i характер цього догляду.
Суми вiдшкодування шкоди не пiдлягають оподаткуванню. Обов'язковi вiдрахування з них провадяться у тому порядку, що й вiдрахування iз заробiтноє плати.
Роздiл XIV. Порядок-розгляду трудових спорiв
447
РОЗДiЛ XIV ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ТРУДОВИХ СПОРiВ
 1. Поняття трудових спорiв та єх класифiкацiя
При здiйсненнi вiдносин людей пiд час трудовоє дiяльностi мiж працiвниками i власниками пiдприумств або уповноваженими ними органами можуть виникати й часто виникають рiзного роду непорозумiння. Здебiльшого вони носять iндивiдуальний характер, для вирiшення яких законодавством про працю передбачено певний порядок, що у досить вiдпрацьованим i сталим.
Час вiд часу бiльшiсть найманих працiвникiв виявляються у такому станi, що крiм вимог загального особистого характеру вони усвiдомлюють, що мають право на одержання вiд своєх роботодавцiв незалежно вiд форм власностi бiльших результатiв вiд своує працi, що в оцiнцi єх працi припускауться несправедливiсть.
Перебудова виробничих i трудових вiдносин, новi форми застосування i використання працi iстотно вплинули не тiльки на iндивiдуальнi трудовi вiдносини, а й на структуру i змiст органiзацiйно-управлiнських вiдносин, що виникають мiж власником пiдприумства або уповноваженою ним особою, з одного боку, i трудовим колективом або органом, що його представляу, - з iншого.
Непорозумiння виникають вже не мiж окремими працiвниками i власниками або уповноваженими ними органами, а мiж групами трудящих, трудовими колективами пiдприумства чи навiть кiлькох пiдприумств з уповноваженими на управлiння органами i державою як власником цих пiдприумств.
Здiйснення вiдносин, як iндивiдуальних, так i колективних, не завжди вiдбувауться гладко, без розбiжностей i конфлiктiв. Оскiльки ми говоримо про наявнiсть двох видiв вiдносин iз застосування працi робiтникiв i службовцiв на пiдприумствах, то вiдповiдно виникають i два види розбiжностей мiж суб'уктами цих вiдносин: iндивiдуальнi i колективнi.
В разi виникнення цих розбiжностей сторони намагаються урегулювати єх шляхом переговорiв або через органи, що спецiально створенi державою з цiую метою. При зверненнi до цих органiв одного iз суб'уктiв iндивiдуальних чи колективних вiдносин виникають трудовi спори (конфлiкти), розгляд i вирiшення
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
448
яких становить певний правовий порядок, спрямований на змiцнення законностi i правопорядку в сферi трудових вiдносин.
Розбiжностi, що виникають мiж суб'уктами трудового права з приводу встановлення умов працi або укладення трудового договору, а також застосування норм трудового законодавства, прийнято називати трудовими спорами. Але трудовi спори не можна зводити тiльки до розбiжностей мiж окремими працiвниками i власником або уповноваженим ним органом. Поняття трудових спорiв значно ширше: воно включау i непорозумiння мiж iншими суб'уктами трудового права, наприклад мiж трудовим колективом i власником або уповноваженим ним органом.
Крiм того, спори за своєм характером можуть бути пов'язанi як iз застосуванням норм трудового законодавства (правильним чи неправильним), так i з встановленням нових умов працi, ще не урегульованих нормами трудового права, наприклад у процесi укладення колективного договору.
Нарештi, трудовi спори - це не просто розбiжностi мiж сторонами, а лише тi з них, що переданi на розгляд вiдповiдного юрисдикцiйного органу, тобто органу, уповноваженого державою приймати обов'язковi для сторiн рiшення.
Щоб з'ясувати, до компетенцiє якого юрисдикцiйного органу вiдноситься розгляд того чи iншого спору, необхiдно перш за все визначити вид вiдносин, з яких виникау спiр, i його предмет (характер).
Основна група спорiв виникау з трудових правовiдносин. Стороною, трудовi права якоє порушенi, переважно виступау працiвник, тому цi спори, як правило, носять позовний характер, у спорами про право.
За ознакою пiдвiдомчостi можна видiлити три види розгляду цих спорiв:
1) в загальному порядку, який включау до себе послiдовнiсть розгляду спору в комiсiє по трудових спорах (КТС) i районному судi. Природно, що розгляд цих спорiв може закiнчуватись в комiсiє, якщо сторони не оскаржать єє рiшення i спiр не буде перенесений до суду;
2) в судовому порядку, при якому розгляд трудового спору розпочинауться безпосереднiм зверненням до суду, минаючи КТС;
3) в особливому порядку, при якому певнi категорiє спорiв або трудовi спори певних категорiй працiвникiв вирiшуються
Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв
449
вiдповiдно до спецiальних правил, визначених процесуальними нормами.
Другу значну групу становлять колективнi трудовi спори, що виникають з органiзацiйно-управлiнських i соцiально-економiчних вiдносин у сферi працi. Конфлiктуючою стороною тут переважно виступау трудовий колектив одного або декiлькох пiдприумств. Предметом такого спору можуть бути розбiжностi як з приводу встановлення умов працi, так i в зв'язку iз застосуванням чинного законодавства.
В основi класифiкацiє трудових спорiв може бути також вид правовiдносин, з яких виник спiр, коли слiд говорити про трудовi спори в широкому розумiннi цього поняття, розбiжностi пов'язанi не тiльки з трудовими правовiдносинами, а й з похiдними вiд них, наприклад процесуальними. У вузькому, власному розумiннi цього поняття пiд трудовим спором слiд розумiти лише непорозумiння мiж сторонами трудових правовiдносин.
Додатково визначальним тут у i суб'укт (сторона трудового правовiдношення), який заявив про свою розбiжнiсть до вiдповiдного юрисдикцiйного органу. Як i суб'уктом трудового правовiдношення, суб'уктом трудового спору може бути тiльки сторона трудового договору, незалежно вiд того, хто звернувся-до юрисдикцiйного органу за вирiшенням спору, чиє права дiйсно чи гадано (можливо) порушенi.
На класифiкацiю впливау також характер та предмет спору. За цiую ознакою можна видiлити: спори про застосування норм трудового законодавства, колективного i трудового договору;
спори про встановлення нових умов працi, не урегульованих законодавством або iншими нормативними актами; спори, пов'язанi з вiдмовою у прийняттi на роботу.
iндивiдуальнi спори про застосування норм трудового законодавства, колективних i трудових договорiв прийнято називати позовними спорами.
До спорiв непозовного характеру вiдносяться розбiжностi у зв'язку з встановленням умов працi. Вони можуть бути як iндивiдуальними, так i колективними.
Класифiкацiя трудових спорiв мау значення для визначення єх пiдвiдомчостi - для кожноє групи встановленi певний порядок розгляду i орган, уповноважений розглядати цей спiр. Причини виникнення трудових спорiв рiзнi. Вони можуть носити суб'уктивний характер, але можуть мати i об'уктивно-органiзацiйний характер.
15
14й
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
450
До причин суб'уктивного характеру слiд вiднести вiдставання правовоє свiдомостi вiд реалiй життя, необiзнанiсть не тiльки працюючих, а й керiвних осiб (власникiв i уповноважених ними осiб) з чинним законодавством, що регулюу трудовi вiдносини. Навiть особи, що мають вищу неюридичну освiту, пiд час навчання у вузах знайомляться з правом лише за допомогою курсу <Основи права> обсягом бiля 20 годин. Пiсля закiнчення вузiв вони стають керiвниками структурних пiдроздiлiв, а то й керiвниками пiдприумств, не маючи достатнiх знань в галузi законодавства взагалi i трудового зокрема.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144