Було прийнято низку постанов, внесено змiни до КЗпП, спрямованi на урегулювання порядку укладення колективних договорiв, визначення його змiсту. За колективним договором було визнано нормативний характер.
Наш вiтчизняний досвiд регулювання суспiльно-трудових вiдносин свiдчить, що чисельнi проблеми економiчного i суспiльного життя можна вирiшувати ефективнiше, швидше i краще, якщо зорiунтувати сили суспiльства не на конфронтацiю, а на об'уднання зусиль i творче спiвробiтництво. Адже спiльна мета полягау у досягненнi соцiальноє згоди i прогресу. Конк-
Роздiл V. Колективний договiр
131
ретною формою такого спiвробiтництва мiж роботодавцями i найманими працiвниками як системи соцiального партнерства мау стати проведення переговорiв i укладення колективних угод i колективних договорiв. Тому важливою подiую в Украєнi стало прийняття 1 липня 1993 р. Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>
Значення цього Закону полягау в тому, що вiн вперше передбачив проведення переговорiв мiж сторонами колективних договорiв i колективних угод, урегулював укладення колективних угод на трьох рiвнях: державному, галузевому та регiональному. Якщо правове регулювання i практика укладення колективних договорiв була досить поширеною, то колективнi угоди в єх сучасному виглядi та всiх видiв ранiше не передбачалися i не укладалися. iснувала практика командно-адмiнiстративноє директивнi листи мiнiстерств i вiдомств за iО^iДНИМИ об'уднаннями професiйних спiлок, iЙЦСЯ Примiрний колективний договiр. Цi i992 р. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Ук-' Працi> Передбачалось укладення тарифних МСЬ оплати працi та найбiльш загальних соцiальних єй. З прийняттям Закону <Про колективнi договори i угоди> колективними угодами охоплюуться бiльш широкий спектр виробничих, трудових та соцiально-економiчних вiдносин. Нормативна сутнiсть колективних угод полягау в тому, що держава в певних межах надау єх сторонам право у встановленому порядку створювати локальнi норми права. Характерним для цих Норм у те, що вони мають обмежену рамками даноє угоди сферу застосування.
Внаслiдок упорядкування правового регулювання колективних договорiв i угод виникла певна система норм, якi регулюють трудовi та соцiально-економiчнi вiдносини мiж власником або уповноваженим ним органом та найманими працiвниками. Законодавство встановлюу найнижчi, мiнiмальнi гарантiє для найманих працiвникiв на територiє всiує держави.
Колективнi угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладеннi колективних договорiв. Вiдповiдно колективний договiр у результатом процесу прийняття рiшень мiж власником або уповноваженим ним органом i представницьким органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
132
встановлюуться сукупнiсть правил, що визначають умови пращ, досягнутi на переговорах мiж сторонами.
Регульованi колективним договором взаумовiдносини грунтуються на тому, що встановленi законодавчими та iншими нормативними актами положення у мiнiмальними. Стаття 9' КЗпП надау право пiдприумствам, установам, органiзацiям в межах своєх повноважень i за рахунок власних коштiв встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.
Разом з тим колективний договiр не становить удиного способу фiксацiє умов працi. Поряд з колективним iснуу iндивiдуальний трудовий договiр, яким визначаються умови найму. Але щоб цi умови були сприятливими для працiвника, взаумо-обумовленими, а не встановленими односторонну власником, вони мають бути визначенi колективним договором.
2. Загальна характеристика мiжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорiв
Сприяння колективним переговорам займау важливе мiсце в дiяльностi МОП. В декларацiє про мету i завдання МОП, що прийнята у Фiладельфiє 10 травня 1944 р., визнауться <урочисте зобов'язання Мiжнародноє Органiзацiє Працi сприяти прийняттю краєнами свiту програм, що мають метою (серед iнших) дiйсне визнання права на колективнi переговори>.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни МОП виступила з багатьма iнiцiативами, цю були спрямованi на розвиток практики колективних переговорiв. На мiжнародних конференцiях, регiональних конференцiях i засiданнях галузевих комiтетiв МОП було прийнято ряд резолюцiй i рiшень. Мiжнародне Бюро Працi опублiкувало декiлька дослiджень з колективних переговорiв, провело численнi наради з цього питання.
Разом з тим МОП прийняла порiвняно невелику кiлькiсть мiжнародних актiв, що безпосередньо вiдносяться до колективних переговорiв. Найбiльш важливими з них у Конвенцiя 1949 р. № 98 про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв. Конвенцiя 1981 р. № 154 про сприяння колективним переговорам, Рекомендацiя 1951 р. № 91 про колективнi договори, Рекомендацiя 1952 р. № 94 про консультацiє та спiвробiтництво мiж пiдприумцями i трудящими на рiвнi пiдприумства, Рекомендацiя 1981 р. № 163 про сприяння колективним переговорам.
Роздiл V. Колективний договiр
133
Питання ведення колективних переговорiв зустрiчаються i в iнших нормативних актах МОП, що присвяченi регулюванню iнших питань трудових вiдносин. Так, питання колективних переговорiв зустрiчаються в Конвенцiє 1948 р. № 87 про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю. Конвенцiє 1971 р. № 135 про представникiв трудящих, Конвенцiє 1978 р. № 150 про регулювання питань працi. Конвенцiє 1978 р. № 151 про захист права на органiзацiю i процедуру визначення умов зайнятостi на державнiй службi, Рекомендацiє 1951 р. № 92 про добровiльне примирення i арбiтраж, Рекомендацiє 1952 р. № 94 про спiвробiтництво на рiвнi пiдприумства. Рекомендацiє 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, Рекомендацiє 1967 р. № 129 про зв'язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдприумствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-
!^>iГ(,
iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у цих договорах.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.
Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством у основним джерелом положень, якi регулюють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144
Наш вiтчизняний досвiд регулювання суспiльно-трудових вiдносин свiдчить, що чисельнi проблеми економiчного i суспiльного життя можна вирiшувати ефективнiше, швидше i краще, якщо зорiунтувати сили суспiльства не на конфронтацiю, а на об'уднання зусиль i творче спiвробiтництво. Адже спiльна мета полягау у досягненнi соцiальноє згоди i прогресу. Конк-
Роздiл V. Колективний договiр
131
ретною формою такого спiвробiтництва мiж роботодавцями i найманими працiвниками як системи соцiального партнерства мау стати проведення переговорiв i укладення колективних угод i колективних договорiв. Тому важливою подiую в Украєнi стало прийняття 1 липня 1993 р. Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>
Значення цього Закону полягау в тому, що вiн вперше передбачив проведення переговорiв мiж сторонами колективних договорiв i колективних угод, урегулював укладення колективних угод на трьох рiвнях: державному, галузевому та регiональному. Якщо правове регулювання i практика укладення колективних договорiв була досить поширеною, то колективнi угоди в єх сучасному виглядi та всiх видiв ранiше не передбачалися i не укладалися. iснувала практика командно-адмiнiстративноє директивнi листи мiнiстерств i вiдомств за iО^iДНИМИ об'уднаннями професiйних спiлок, iЙЦСЯ Примiрний колективний договiр. Цi i992 р. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Ук-' Працi> Передбачалось укладення тарифних МСЬ оплати працi та найбiльш загальних соцiальних єй. З прийняттям Закону <Про колективнi договори i угоди> колективними угодами охоплюуться бiльш широкий спектр виробничих, трудових та соцiально-економiчних вiдносин. Нормативна сутнiсть колективних угод полягау в тому, що держава в певних межах надау єх сторонам право у встановленому порядку створювати локальнi норми права. Характерним для цих Норм у те, що вони мають обмежену рамками даноє угоди сферу застосування.
Внаслiдок упорядкування правового регулювання колективних договорiв i угод виникла певна система норм, якi регулюють трудовi та соцiально-економiчнi вiдносини мiж власником або уповноваженим ним органом та найманими працiвниками. Законодавство встановлюу найнижчi, мiнiмальнi гарантiє для найманих працiвникiв на територiє всiує держави.
Колективнi угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладеннi колективних договорiв. Вiдповiдно колективний договiр у результатом процесу прийняття рiшень мiж власником або уповноваженим ним органом i представницьким органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
132
встановлюуться сукупнiсть правил, що визначають умови пращ, досягнутi на переговорах мiж сторонами.
Регульованi колективним договором взаумовiдносини грунтуються на тому, що встановленi законодавчими та iншими нормативними актами положення у мiнiмальними. Стаття 9' КЗпП надау право пiдприумствам, установам, органiзацiям в межах своєх повноважень i за рахунок власних коштiв встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.
Разом з тим колективний договiр не становить удиного способу фiксацiє умов працi. Поряд з колективним iснуу iндивiдуальний трудовий договiр, яким визначаються умови найму. Але щоб цi умови були сприятливими для працiвника, взаумо-обумовленими, а не встановленими односторонну власником, вони мають бути визначенi колективним договором.
2. Загальна характеристика мiжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорiв
Сприяння колективним переговорам займау важливе мiсце в дiяльностi МОП. В декларацiє про мету i завдання МОП, що прийнята у Фiладельфiє 10 травня 1944 р., визнауться <урочисте зобов'язання Мiжнародноє Органiзацiє Працi сприяти прийняттю краєнами свiту програм, що мають метою (серед iнших) дiйсне визнання права на колективнi переговори>.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни МОП виступила з багатьма iнiцiативами, цю були спрямованi на розвиток практики колективних переговорiв. На мiжнародних конференцiях, регiональних конференцiях i засiданнях галузевих комiтетiв МОП було прийнято ряд резолюцiй i рiшень. Мiжнародне Бюро Працi опублiкувало декiлька дослiджень з колективних переговорiв, провело численнi наради з цього питання.
Разом з тим МОП прийняла порiвняно невелику кiлькiсть мiжнародних актiв, що безпосередньо вiдносяться до колективних переговорiв. Найбiльш важливими з них у Конвенцiя 1949 р. № 98 про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв. Конвенцiя 1981 р. № 154 про сприяння колективним переговорам, Рекомендацiя 1951 р. № 91 про колективнi договори, Рекомендацiя 1952 р. № 94 про консультацiє та спiвробiтництво мiж пiдприумцями i трудящими на рiвнi пiдприумства, Рекомендацiя 1981 р. № 163 про сприяння колективним переговорам.
Роздiл V. Колективний договiр
133
Питання ведення колективних переговорiв зустрiчаються i в iнших нормативних актах МОП, що присвяченi регулюванню iнших питань трудових вiдносин. Так, питання колективних переговорiв зустрiчаються в Конвенцiє 1948 р. № 87 про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю. Конвенцiє 1971 р. № 135 про представникiв трудящих, Конвенцiє 1978 р. № 150 про регулювання питань працi. Конвенцiє 1978 р. № 151 про захист права на органiзацiю i процедуру визначення умов зайнятостi на державнiй службi, Рекомендацiє 1951 р. № 92 про добровiльне примирення i арбiтраж, Рекомендацiє 1952 р. № 94 про спiвробiтництво на рiвнi пiдприумства. Рекомендацiє 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, Рекомендацiє 1967 р. № 129 про зв'язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдприумствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-
!^>iГ(,
iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у цих договорах.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.
Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством у основним джерелом положень, якi регулюють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144