Володiння в економiчному розумiннi у iснуючою в суспiльствi системою розподiлу засобiв виробництва i засобiв споживання, вiдносин мiж людьми в суспiльствi по розподiлу цих засобiв i предметiв. Право ж володiння становить надане законом для певноє особи правомочнiсть утримувати майно у себе i безперешкодно впливати на нього. При цьому не допускауться фактичний вплив на це майно iнших осiб.
Розпорядження становить собою економiчне поняття управлiння майном. Право ж розпорядження у правомочнiстю змiнювати або припиняти правовiдносини власностi в цiлому або в будь-якому з його елементiв. Розпорядженням можна вважати будь-яку дiю, спрямовану на змiнення або припинення права власностi в цiлому або будь-якоє єє правомочностi. Можливiсть вчинення таких дiй забезпечууться законом, що визначау змiст права власностi.
На вiдмiну вiд володiння, яке вiдображуу одну з сторiн власностi - статику, розпорядження здiйснюуться як у процесi виробництва, так i при розподiлi та обмiнi, тому виражау другу сторону власностi - єє динамiку.
Користування в економiчному розумiннi означау процес виробництва, застосування працi, при якiй здiйснюуться використання засобiв виробництва. Право користування означау застосування працi до майна, одержання товарiв та прибутку, задоволення за допомогою речей рiзних матерiальних i культурних потреб.
Статичний стан власностi створюу передумову органiзацiє i застосування працi, обумовлюу виробництво певного виду i пев-
10
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ного роду матерiальних благ. Динамiчний же стан власностi створюуться безпосередньою працею виробникiв. Предмети працi i матерiальнi блага при застосуваннi працi споживаються, але споживаються з тим, щоб створити новi товари i матерiальнi цiнностi в значно бiльшiй кiлькостi або кращоє якостi, що викликау збiльшення i змiцнення власностi.
Тому процес створення нових матерiальних, культурних й духовних цiнностей безпосередньо пов'язаний з правом власностi, у першу чергу на засоби виробництва. Безпосередньо правовi норми, що регулюють застосування працi, мають зв'язок з правом користування, коли здiйснюуться споживання засобiв виробництва.
Сукупнiсть повноважень (володiння, розпорядження та користування), що належать власнику, створюу суб'уктивне право власностi, iнститути якого вiдносяться до рiзних галузей права. Саме завдяки власностi при застосуваннi працi створюються суспiльнi трудовi вiдносини. Природа поуднання здатностi до працi громадянина iз засобами виробництва визначау ставлення працiвника до трудового процесу i його зацiкавленiсть у наслiдках як своує роботи, так i роботи всього пiдприумства чи органiзацiє.
При поуднаннi працi iз засобами виробництва, що належать власнику, з яким працiвник вступау у вiдносини найму, останнiй зацiкавлений лише в одержаннi бiльш високоє заробiтноє плати, тобто в бiльш вигiдному продажу своує працi, але не в пiдвищеннi результатiв дiяльностi всього пiдприумства, що дозволяу збiльшити прибуток тiльки для пiдприумця. Лише у тому разi, коли працiвник сам виступау як власник, то незалежно вiд форми цiує власностi вiн зацiкавлений в наслiдках своує працi.
У перiод розбудови суверенноє Украєнськоє держави одним з перших пiсля Декларацiє про державний суверенiтет Украєни Верховна Рада Украєни прийняла Закон Украєни <Про власнiсть>, в якому розкривауться поняття права власностi, його здiйснення, визначаються право виключноє власностi народу Украєни, змiст права iндивiдуальноє, колективноє, державноє та iнтелектуальноє власностi, умови захисту права власностi. Держава проголосила, що вона не втручауться в господарську дiяльнiсть суб'уктiв права власностi, але зобов'язуу власника, який використовуу працю iнших громадян, забезпечити працi-
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
11
внику соцiальнi, економiчнi гарантiє та права, передбаченi законом.
Важливе значення для права власностi на засоби виробництва мають також закони Украєни вiд 27 березня 1991 р. <Про пiдприумства в Украєнi>, вiд 7 лютого 1991 р. <Про пiдприумництво>, вiд 4 березня 1992 р. <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>, вiд 6 березня 1992 р. <Про приватизацiю невеликих державних пiдприумств (малу приватизацiю)>.
Для свого здiйснення праця мау бути належним чином органiзованою i керованою. Закономiрнiстю розвитку управлiння виробництвом у залежнiсть форм управлiння вiд форм власностi, яка може бути охарактеризована як закономiрнiсть вiдповiдностi форм управлiння формам власностi. При цьому форми власностi визначають соцiальний характер i межi управлiння виробництвом.
Форма власностi, на пiдставi якоє виникають трудовi вiдносини, знаходить свiй прояв у змiстi правових норм, впливау на характер правових вiдносин.
 2. Поняття трудового права Украєни як галузi права. Мiсце трудового права в системi права Украєни
Для нормального життя люди постiйно повиннi єсти, пити, мати одяг, взуття, задовольняти своє духовнi потреби. Тiльки на цiй основi вони можуть брати участь у виробництвi. При цьому слiд враховувати, що людськi потреби у надзвичайно еластичними, здатними до кiлькiсних i особливо якiсних змiн. Якщо у пiслявоунний час люди задовольнялись простим одягом i кiмнатою в комунальнiй квартирi, то вже через десяток рокiв була поставлена вимога про забезпечення кожноє сiм'є окремою квартирою. Зросли вимоги i до якостi одягу, який бажають придбати люди.
Але людина завжди намагауться проявити себе ще й як особистiсть. Щастить тому, хто надiлений якимось визнаним талантом: мау гарну зовнiшнiсть, володiу красивим спiвучим голосом, досяг визначних спортивних успiхiв тощо. Переважна ж бiльшiсть людей може проявити себе як особистiсть тiльки завдяки працi: майстернiсть у виконаннi певноє роботи, професiоналiзм, що набувауться роками, та iн.
Без працi не iснувало i не може iснувати жодне суспiльство. i хоч вона iснуу з незапам'ятних часiв, правове регулювання
12
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
працi виникло порiвняно недавно - з розвитком капiталiстичного способу виробництва. Обумовлено це тим, що попереднi суспiльно-економiчнi формацiє (первiснообщинна, рабовласницька, феодальна) не потребували правового регулювання трудових вiдносин.
Лише тодi, коли пануючою формою органiзацiє працi стала наймана праця, коли робiтничий клас органiзовано став вимагати вiд держави регулювання трудових вiдносин, держава змушена була пiти на поступки i розпочати регулювання окремих питань трудових вiдносин.
Тому iсторично трудове право становить собою результат боротьби робiтничого класу за своє економiчнi i соцiальнi права. Усвiдомивши себе як революцiйну силу i вступивши в органiзовану боротьбу за своє права, робiтничий клас прагнув зайняти певнi позицiє в економiцi. Це, в свою чергу, забезпечувало радикальну перебудову всiх суспiльних вiдносин.
Пiд тиском революцiйних вимог трудящих держава, намагаючись знизити напруження класовоє боротьби, змушена йти на певнi поступки. Причому цi поступки вона прагне подати не як вимушенi, а як соцiальнi гарантiє для трудящих з метою послаблення єх намагань змiнити своу становище в суспiльствi.
Саме боротьба трудящих за своє права створюу двi тенденцiє правового регулювання працi:
1) тенденцiю поступок, проведення пiд тиском вимог трудящих часткових реформ. Правовi норми, що вiдображають цю тенденцiю, створюють <соцiальне законодавство>, за максимальне розширення i точне дотримання якого ведуть боротьбу лiвi партiє та професiйнi спiлки;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144